5 способів сприяти рівності прав для секс-працівників

Захист здоров’я, безпеки та прав людини

Раз за разом гідність і права секс-працівників ігноруються та зневажаються. Секс-працівники заслуговують на те, щоб жити у справедливому світі, вільному від цілеспрямованої дискримінації.

У Новому Південному Уельсі (Австралія) існують різні види легальної секс-праці, що здійснюється в ряді закладів, зокрема в салонах еротичного масажу, публічних будинках, ескорт-агентствах, закладах БДСМ (BDSM venues), а також у вигляді вуличної секс-роботи. Секс-працівники також можуть працювати незалежно від агентств.

Попри кроки, що вживаються в деяких частинах світу щодо декриміналізації секс-праці, секс-працівники, як і раніше, зазнають осуду з боку суспільства в цілому. Їм часто відмовляють у доступі до медичного обслуговування, працевлаштування та житла. Засоби масової інформації та громадськість описують секс-працівників, використовуючи мізогінні образи, що ще більше криміналізує їх або перетворює на об’єкти. Внаслідок структурних бар’єрів, культури зґвалтування, мізогінії та соціальної стигми 68 % із 827 секс-працівників у 9 країнах, які брали участь у дослідженні, відповідали діагностичним критеріям посттравматичного стресового розладу (Post Traumatic Stress Disorder).

Виховання поваги, розуміння та співчуття до секс-працівників запобігає сексуальному насильству, вторинній віктимізації, стигматизації та інституційній дискримінації. Попри те що негативне ставлення до секс-працівників викликає зневіру, існує кілька способів, за допомогою яких кожна людина може виступати за більш справедливі соціальні умови в інтересах секс-працівників.

(1) Боротьба зі стигматизуючими образами у ЗМІ

Через соціальну стигматизацію секс-працівники часто приховують свою професію від близьких та суспільства загалом. Це означає, що більшість людей не має безпосереднього уявлення про життя секс-працівника. У більшості людей уявлення про секс-працю формуються під впливом образів, які створюють ЗМІ.

ЗМІ рідко показують секс-працівників як багатогранні особистості. Водночас багато секс-працівників — це представники ЛГБТ-спільноти, матері, люди з нейрорізноманіттям, офісні працівники, вчителі та ті, хто намагається не лише вижити, а й досягти фінансового та економічного успіху.

Третій сезон серіалу HBO «Ейфорія» зазнав критики з боку австралійських секс-працівників та правозахисників за те, як у ньому показано індустрію для дорослих. Творця серіалу Сема Левінсона (Sam Levinson) звинуватили в тому, що він не розкрив складний внутрішній світ секс-працівників. У серіалі секс-працівницю, яка працює в інтернеті, інфантилізують і вбирають як немовля, а вебкам-модель називають «повією». Такі одновимірні образи мають редукціоністський характер і об’єктивують секс-працівників. Секс-працівники стверджують, що Левінсон не розкриває суть секс-праці за межами тієї провокаційної оболонки, яку він показує.

У грі Grand Theft Auto, яку щомісяця відвідують мільйони активних гравців, секс-працівниць зображено як витратний матеріал, по суті, експлуатованих та знеособлених. Вони існують як фонові реквізити, що підсилюють мізогінію та об’єктивацію. Поглиблює цю проблему те, що секс-працю часто плутають із торгівлею людьми. Таке змішування понять ще більше підкріплює стереотип про те, що секс-праця за своєю суттю пов’язана з експлуатацією, а секс-працівники не поважають самих себе.

Спрощені та стигматизуючі образи не тільки посилюють соціальне засудження щодо секс-працівників, а й сприяють ухваленню репресивного законодавства.

Залучення секс-працівників до процесу створення наративів важливе для формування більш нюансованих та дестигматизуючих медіа. Фільм «У Марго проблеми з грошима» (Margo’s Got Money Troubles) розповідає історію молодої матері, яка використовує OnlyFans, щоб забезпечити себе та свою дитину, тим самим демонструючи більш автентичний і співчутливий погляд на ситуацію. Фільм знято за книгою Руфі Торп (Rufi Thorpe), яка консультувалася з авторами контенту на OnlyFans. Секс-працівники заслуговують на те, щоб їхній голос було почуто в медійних сюжетах, особливо коли такі сюжети впливають на політичні рішення та громадську думку.

Зміна ставлення до секс-працівниць у суспільстві може проявлятися у написанні листів до кіноредактора чи телекомпанії, критиці статей, що використовують принизливі та образливі терміни для опису секс-працівниць, заміні термінів «повія» або «дівчина з борделю» на «секс-працівниця», захисті приватного життя секс-працівниць під час інтерв’ю в ЗМІ або подкастів, а також у висвітленні думок тих, хто має особистий досвід роботи в індустрії для дорослих.

(2) Захист доступної та неупередженої медичної допомоги

Секс-працівники, як правило, постійно перебувають у несприятливому становищі. Анонімне, інклюзивне та доступне медичне обслуговування може бути важкодоступним через соціальну стигму та побоювання щодо конфіденційності.

Проведення просвітницьких тренінгів з питань медичного обслуговування секс-працівників, спрямованих на усунення стигматизації, допоможе пом’якшити негативний досвід, про який розповідають секс-працівники у зв’язку з взаємодією з медичними працівниками, включаючи осудливе ставлення, необґрунтовані припущення, помилкові діагнози, тиск з метою виходу з секс-індустрії та відмову в наданні медичної допомоги.

Просвітницька робота у сфері сексуального здоров’я має першочергове значення й охоплює такі теми, як підвищення сексуальної грамотності, правила згоди, ознайомлення з феноменами культури зґвалтування та мізогінії та їхнім впливом на самовираження й отримання задоволення, навчання ефективному спілкуванню, а також просвіта щодо захворювань, що передаються статевим шляхом.

Комплексний підхід до охорони здоров’я повинен враховувати взаємозв’язок між секс-працівниками та громадами, які стикаються з бездомністю та проблемами, пов’язаними з наркотиками. Врахування взаємозв’язку ситуаційних чинників та їхніх наслідків для здоров’я дозволить медичним працівникам уникнути припущень про те, що та чи інша проблема зі здоров’ям є прямим наслідком секс-праці. Лікарі повинні утримуватися від спроб переконати секс-працівників залишити цю сферу діяльності, а також від непотрібного зазначення їхнього роду занять у медичних картах з метою забезпечення конфіденційності.

Медичні центри можуть надавати підтримку секс-працівникам, пропонуючи їм послуги, засновані на доказовій медицині. Ці послуги включають заходи, спрямовані на розширення прав і можливостей секс-працівників у суспільстві. Крім того, медичні центри можуть проводити просвітницьку роботу щодо правильного використання презервативів, забезпечувати періодичні обстеження та профілактичне лікування безсимптомних ІПСШ, тестування на ВІЛ, консультування, профілактичні огляди секс-працівників, надання безпечних голок та ін’єкційного обладнання, безплатні презервативи та лубриканти, забезпечення налоксоном, лікування опіоїдними агоністами для осіб з опіоїдною залежністю, антиретровірусну терапію, реалізацію програм зменшення шкоди та стратегій надолуження пропущених щеплень від гепатиту В.

Догляд, заснований на розширенні прав та можливостей спільноти, та моделі догляду, орієнтовані на пацієнта, здатні поліпшити показники здоров’я маргіналізованих членів суспільства. Догляд, заснований на розширенні прав і можливостей спільноти, надає спільноті можливість мати більший вплив на рішення у сфері охорони здоров’я, відіграючи активну роль у плануванні, наданні та оцінці медичних послуг. Догляд, орієнтований на людину, не зводить клієнта до його професії — одного з аспектів його життя — і прагне зрозуміти людину з цілісного погляду.

(3) Заохочення прозорих і справедливих платіжних систем

Багато законів і фінансових політик дискримінують секс-працівників, які працюють в інтернеті. Початковою метою цих заходів була боротьба з шахрайством і торгівлею людьми, однак немає однозначних доказів того, що такі заходи успішно знизили рівень злочинності. Таким чином, банки, компанії, що випускають кредитні картки, та платіжні платформи контролюють своїх клієнтів за допомогою автоматизованих систем і встановлюють суворі правила щодо допустимого цифрового контенту. У результаті працівники секс-індустрії часто стикаються з перешкодами під час користування фінансовими послугами, такими як обробка платежів та отримання кредитів.

Наприклад, прийняті у 2018 році в США закони FOSTA-SESTA зобов’язували веб-сайти видаляти рекламу секс-послуг, форуми, присвячені питанням сексу, а також інформацію про безпеку, що стосується небезпечних клієнтів та безпечних практик, якою обмінюються секс-працівники.

Секс-працівників виявляють за назвами компаній, посиланнями на веб-сайти, описами послуг, використанням сценічних псевдонімів або публічним захистом прав працівників секс-індустрії, і ці ознаки класифікуються як непрямі докази наявності облікових записів із високим рівнем ризику. Такі нешкідливі дії, як купівля великої кількості презервативів та оплата послуг сайтів із рекламою сексуальних послуг, позначаються як підозрілі.

Загалом ці системи спеціально націлені на цифровий контент сексуального характеру, не проводячи чіткого розмежування між контентом, створеним за обопільною згодою та є законним, і незаконним контентом. Для боротьби з цим компанії повинні уникати надмірної цензури та агресивного моніторингу сексуального контенту. Необхідно реформувати закони та нормативні акти, щоб банки та платіжні системи несли відповідальність за фінансову дискримінацію секс-працівників.

4) Боротьба з культурою зґвалтування

Культура зґвалтування — це широко поширені в суспільстві способи применшення або тривіалізації зґвалтування. Вона проявляється у звинуваченні жертви та фразах, які зменшують провину злочинця. Такі вирази, як «хлопчики є хлопчики» та «їй це сподобалося», підживлюють культуру зґвалтування. Культура зґвалтування вкоренилася в системі чоловічої переваги та нерівних гендерних владних відносин.

Секс-працівниці особливо вразливі до наслідків культури зґвалтування, оскільки культурні уявлення про них відображають переконання, що секс-працівниць «неможливо зґвалтувати». У результаті секс-працівниці часто стають об’єктами звинувачення жертви. Звинувачення жертви — поширений інструмент культури зґвалтування, спрямований на перекладення провини з ґвалтівника на жертву. Твердження, що виправдовують зґвалтування, такі як «вона була одягнена як повія» та «вона була п’яна», є прикладами звинувачення жертви.

Надзвичайно важливо, щоб люди аналізували та позбувалися власних стереотипів і хибних уявлень щодо згоди.

Багато людей вважають, що згода на один сексуальний акт означає загальну згоду на всі сексуальні акти. Це абсолютно не відповідає дійсності. Ба більше, багато клієнтів намагаються вчинити сексуальний акт і чекають на «ні», замість того щоб дочекатися захопленого «так», перш ніж щось робити. Згода — це безперервний процес вербальної та невербальної комунікації, і її можна відкликати в будь-який момент. Секс-працівниця повинна зберігати за собою право припинити надання послуги в будь-який момент з будь-якої причини.

Ідеологія чоловічої переваги ґрунтується на тому, що чоловіки мають право на секс, навіть якщо для цього доводиться вдаватися до насильства та домінування. Ідеологія чоловічої переваги забезпечує безкарність чоловікам, які принижують і не поважають гідність та свободу волі жінок. Як спільнота, ми маємо закликати хлопців і чоловіків переосмислити свої уявлення про токсичну маскулінність та згоду. Суспільство має колективно засуджувати та притягати до відповідальності всі прояви сексуального насильства та жорсткі гендерні стереотипи.

(5) Пожертви грошей або товарів організаціям, що допомагають секс-працівникам

Пожертви — чудовий спосіб спрямувати кошти у спільноти таким чином, щоб задовольнити їхні потреби та змінити життя секс-працівників на краще. Організації секс-працівників надають голос реальним життєвим історіям секс-працівників і виступають за декриміналізацію, самовизначення та захист від насильства.

Наприклад, NSWP (Global Network of Sex Work Projects) зробила важливий внесок у життя секс-працівників, звернувшись до Організації Об’єднаних Націй із проханням використовувати терміни «секс-працівник» і «секс-праця» замість принизливих термінів, які криміналізують і стигматизують секс-працівників. NSWP також виступала за визначення торгівлі людьми таким чином, щоб відрізняти її від секс-праці, і домоглася включення рекомендацій щодо декриміналізації секс-праці до керівних принципів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Автор: Рубі Небула (Ruby Nebula)

Опубліковано 8 серпня 2026 року на порталі aninjusticemag.com