гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.
+38(050) 450 777 4 +38(067) 450 777 4

АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ за результатами оцінки доступності та якості послуг для СП в умовах війни’2022

29 Жов 2022 15:10:18

Пропонуємо Вашій увазі аналітичний звіт за результатами опитувань серед секс-працівників України (СП), проведених у рамках оцінювання доступності та якості послуг для СП в умовах військової агресії Російської Федерації в Україні у 2022р.  Оцінювання реалізовано БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» за підтримки Мережі адвокації за права секс-працівників у регіоні Східної Європи та Центральної Азія (SWAN).

ВСТУП

У перші  три місяці російської агресії активні бойові дії тривали майже на всій території України. Тоді понад 6 млн українців були вимушені залишити Україну, станом на вересень 2022 р. ця кількість сягає 9 млн. осіб. Сьогодні активні бої відбуваються на сході та півдні країни, але ракетні обстріли російськими військами здійснюються по всій території України. Значна кількість чоловіків залишили свої сім’ї та подались до Збройних сил України. Жінки з дітьми змушені виживати в постійному напруженні та страху, жити у підвалах та укриттях, піклуватися про своїх малолітніх дітей та старих батьків. Внаслідок обстрілів у багатьох містах зруйновано інфраструктурні об’єкти, житлові будинки, приміщення державних закладів та НУО. У містах з найбільш активними військовими діями жителі не мають доступу до води, тепла, їжі, інші ж можуть у будь-який момент втратити доступ до цих ресурсів через систематичні бомбардування.

У процесі формування протоколу дослідження, на основі отриманої від СП інформації, було побудовано декілька гіпотез щодо негативних змін у соціально-економічному становищі СП та у сфері надання послуг для СП. Від СП ми знали, що вони опинилися у скрутному становищі – безробітні, часто без житла через нездатність платити оренду чи руйнівні воєнні дії, без допомоги з боку держави через свій нелегальний статус, без підтримки громадянського суспільства через високий рівень стигми та дискримінації в суспільстві.

Результати опитування повинні були б підтвердити чи спростувати наступні припущення:

– В умовах війни більшість СП втратили роботу та можливість забезпечувати себе та свої сім’ї;

– Через відсутність офіційного працевлаштування у мирний час, СП не отримують державну допомогу/компенсацію для постраждалих від війни;

– Постраждалі від військових дій СП змушені переїжджати з одного тимчасового житла в інше, або в інші міста/країни, де безпечніша військова ситуація. Крім того, часто за відсутності офіційної евакуації люди потребують допомоги із транспортуванням / відшкодуванням транспортних витрат на переїзд;

– Військовий стан призвів до погіршення доступу до програм профілактики ВІЛ/СНІДу, для багатьох СП  існує високий ризик переривання лікування ВІЛ та наркозалежності.

ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

МЕТА – проаналізувати реальну ситуацію у сфері профілактики та лікування ВІЛ серед секс-працівників та зміни, що викликані війною: оцінити рівень доступу, актуальні бар’єри та якість мінімального пакету послуг для СП, вивчити актуальні потреби СП у військовий час для адвокації програм та послуг для СП в умовах війни та  повоєнний час.

ЗАВДАННЯ:

– провести опитування 100 секс-працівників у 12 регіонах України з метою визначення якості та доступності мінімального пакету послуг для СП, вивчити потреби у додаткових послугах для СП в умовах війни;

– на підставі результатів підготувати аналітичний звіт та використовувати отриманні результати для написання пропозицій щодо запровадження розширеного пакету послуг для СП та при плануванні проєктної діяльності, спрямованої на підтримку СП в умовах війни.

ЦІЛЬОВА ГРУПА – діючі секс-працівники, незалежно від їхньої статі та сексуальної орієнтації (чоловіки, жінки, трансгендерні особи тощо) у віці від 18 років і старше, крос-групи секс-працівників (СП+ ЛГБТІК, СП+ЛЖВ, СП + ЛВІН тощо).

МЕТОД ЗБИРАННЯ ДАНИХ:

  • 100 структурованих інтерв’ю методом «віч-на-віч» із секс-працівниками. Середня тривалість інтерв’ю у різних регіонах варіювалася від 25 до 30 хвилин. Інтерв’юерами були лідери регіональних ініціативних груп БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА», які мають певний рівень довіри серед представників цільової групи. Запланована вибірка (100 осіб) була повністю реалізована переважно методом «снігової грудки», через знайомих.
  • 11 глибинних інтерв’ю із лідерами ініціативних груп СП.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОХВАТ

До участі у дослідженні залучено представників СП з таких регіонів України: Південний (Миколаївська область – м.Миколаїв); Північний (Житомирська обл. – м.Житомир); Центральний (Вінницька область – м.Вінниця; Черкаська область – м. Черкаси, Кіровоградська область – м. Кропивницкий; Полтавська область – м. Полтава); Південно-Східний (Дніпропетровська область – мм. Дніпро, Кривий Ріг); Північно-Східний (Харківська область – м.Харьків, Сумська обл. – м.Суми); Північно-Західний (Рівненська обл. – м.Рівне); м. Київ.

ПЕРІОД ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬОВОГО ЕТАПУ: липень – вересень 2022 року.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розроблено анкету опитувальник для СП, що включає такі блоки питань: загальну соціально-демографічну інформацію про учасників опитування; досвід звернення до медичних установ для отримання послуг; досвід звернення до громадських організацій для отримання послуг; питання тестування та лікування ВІЛ; визначення потреб у додаткових послугах, та на її основі створено Google Forms для фіксації відповідей під час структурованих інтерв’ю з СП в регіонах.

Розроблено опитувальник для глибинних інтерв’ю з СП.

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Збір, зберігання та аналіз емпіричних даних дослідження базувався на дотриманні етичних стандартів та захисту прав учасників дослідження на добровільність, анонімність та конфіденційність. З цією метою всі консультанти проекту, залучені до виконання цього дослідження, зокрема всі інтерв’юери, попереджені про відповідальність за розголошення та передачу третім особам будь-яких відомостей про респондентів, які стануть їм відомі під час виконання своїх обов’язків у рамках цього дослідження.

Добровільна участь

Перед початком опитування всі учасники були проінформовані про цілі та завдання, а також гарантії анонімності та конфіденційності для респондентів, їх право на добровільну участь, а також на припинення участі в опитуванні в будь-який момент.

Захист особистої таємниці

Під час проведення дослідження лише обмежена кількість людей мала доступ до отриманих даних. Після закінчення опитування всі записи зберігаються безпечно: захищені паролем та не доступні через спільні мережі.

ОБМЕЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

– Відсутність повної об’єктивності та надійності висновків: респонденти самі обирали, що їм говорити та висловлювали свою суб’єктивну думку щодо певних питань. Однак, у ході збору даних респондентам було гарантовано анонімність та конфіденційність, комфортні умови, роботу з підготовленими інтерв’юерами, які мають певний ступінь довіри СП, що позитивно могло вплинути на ступінь відвертості їхніх відповідей.

– Дотримання термінів виконання робіт: враховуючи умови військового часу та активні бойові дії у багатьох регіонах України, а також закритість цільової аудиторії, термін виконання робіт може трохи подовжитися.

– Географічне представлення: враховуючи умови військового часу та активні бойові дії у багатьох регіонах України, не всі географічні області будуть охоплені дослідженням (зокрема Східний регіон).

СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕСПОНДЕНТІВ

У ході польового етапу вивчення доступності та якості послуг для СП в умовах війни було проведено опитування серед 100 секс-працівників України (СП) у 12 містах України: Вінниця, Дніпро, Житомир, Київ, Кривий Ріг, Кропивницький, Миколаїв, Полтава, Рівне, Суми, Харків, Черкаси (Розподіл учасників опитування по регіонах наведено на мал. 1)

Примітка: оскільки загальна кількість опитаних становить 100 осіб (n=100), цифрові значення можна розглядати як у якості абсолютних чисел, так і у якості відсотків від загальної кількості опитаних (%=n). Приклад: 23 СП відповіли «Так» на запитання «Чи маєте Ви досвід секс-праці», тобто 23% СП мають досвід надання секс-послуг.

Мал.1 Кількість СП учасників опитування по регіонах (n=100)

Розподіл чисельності учасників

Загалом до дослідження залучено 100 респондентів із 10 областей України та м. Київ. Так, згідно з реалізованою вибіркою розподіл респондентів із числа СП по областях виглядає так: загальна кількість респондентів (n = 100), з них по регіонах України:

Вінницька обл. – 11% (n = 11),

Дніпропетровська обл. – 6% (n = 6),

Житомирська обл. – 11% (n = 11),

Кропивницька обл. – 13% (n = 13),

Миколаївська обл. – 9% (n = 9),

Полтавська обл. – 10% (n = 10),

Рівненська обл. -9% (n = 9),

Сумська обл. – 6% (n = 6),

Харківська обл. – 10% (n = 10),

Черкаська обл. – 10% (n = 10),

м. Київ – 5% (n = 5).

СОЦІАЛЬНИЙ ПОРТРЕТ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ

Переважна більшість учасників опитування – це особи жіночої статі 96% (n = 96), 2% (n = 2) – чоловіки, 2% (n = 2) – трансгендерні особи.

Середній вік респондентів – 37 років.

Розподіл респондентів за віковими категоріями та статтю виглядає наступним чином:

вікова категорія «18-24» року найменш численна та склала  5 осіб, з них 1 чоловік та 4 жінки; у категоріях «25-29 років» – 19 осіб (1 чоловік, 18 жінок), «30-34 роки» – 20 осіб (1 трансгендерна особа та 19 жінок), «35-39 років» – 17 жінок, «40-45» – 20 осіб (1 трансгендерна особа та 19 жінок), «старше 45 років» – 19 жінок,  у цих п’ятьох вікових категоріях учасники розподілились майже однаково за кількістю  (див. мал. 2).

Мал.2 Розподіл респондентів за віком, % = n

Перевага жінок у порівнянні з чоловіками та іншими гендерними категоріями пояснюється низкою факторів: важкодоступністю респондентів з числа чоловіків та трансгендерних людей через закритість цих груп секс-працівників, через залучення значної кількості саме чоловіків до участі у бойових діях,  через обмежувальні заходи, пов’язані з військовим часом, а також взагалі через низький рівень охоплення чоловіків та трансгендерних осіб послугами з ВІЛ.

Опитування СП у минулі роки (2018, 2019, 2020) демонстрували, що більшість СП і у «мирні часи» були досить вразливими у фізичному, психологічному (емоційному) та економічному плані. Це було пов’язано не тільки з їхньою зайнятістю у сфері секс-праці та супутніми ризиками (наприклад, насильства або інфікування ВІЛ/ІПСШ/гепатитами), але й з іншими соціальними проблемами (самотністю, відсутністю підтримки, в т.ч. матеріальної, з боку чоловіка/партнера, зокрема у процесі виховання дітей).  Так, 70% опитаних  у 2020 р. не перебували у шлюбі, або були у розлученні, або овдовіли. При цьому більшість з опитаних не мала власного житла (60% респондентів), а половина вимушена була утримувати неповнолітніх дітей або інших родичів.

            Результати цьогорічного опитування не тільки підтвердили вразливість СП, а й довели погіршення  їх становища внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні.

7 респондентів зізнались, що до початку війни вони не надавали секс-послуг, але вимушені були почати це робити після Російської агресії, з них 4 особи мають вищу освіту чи незакінчені вищу освіту. При цьому 91 % стверджують, що надавати секс-послуги стало небезпечніше, ризики збільшилися, клієнтів поменшало і стало важче їх шукати, через що 13 осіб були вимушені взагалі полишити секс-працю.

93 % зазначили, що їх матеріальне становище різко погіршилося у порівнянні із минулими «мирними»  роками.

Якщо порівнювати середньомісячний дохід СП, то до війни у 36% доходи перевищували 10 тис. грн, ще 31% мали доходи від 6500 до 10 000 грн, зараз такий рівень доходів мають лише відповідно 7 та 14% СП, а кількість СП з мінімальним доходом менше 2500 грн збільшилась з 8% до  31 %. 42% СП оцінюють свої доходи від 2500 до 6500 грн на місяць, тобто менше мінімального доходу громадян України, встановленого державою (мал.3 «Порівняння середньомісячних доходів СП до початку війни з доходами за останні 3  місяці»). 

Крім того, матеріальну вразливість респондентів підвищує відсутність власного житла (60% респондентів вимушені сплачувати за оренду житла), та необхідність утримувати дітей чи інших родичів (60% мають на утриманні неповнолітніх дітей, з них 29% опікуються двома чи більше дітьми). 25 СП були вимушені змінити місце проживання саме через війну та з них 18 вимушені сплачувати за оренду нового житла.

При цьому, добробут більшості опитаних безпосередньо залежить від їхньої роботи у сфері надання секс-послуг. 48% СП не мають інших джерел доходів, окрім СП, 15% вимушені отримувати благодійну допомогу, ще 18% отримують мінімальні виплати від держави як інваліди, ВПО, на виховання дітей та ін.

Мал.3 «Порівняння середньомісячних доходів СП до початку війни з доходами за останні 3  місяці»

В умовах війни існує негативна статистика щодо зменшення робочих місць та зайнятості громадян України, це стосується навіть тих осіб, що мають вищу освіту, досвід та високу кваліфікацію. Невисокий освітній рівень СП (43% опитаних ніде, крім загальноосвітньої школи не вчилися, в т.ч. 14% не здобули навіть середньої освіти), тільки посилює залежність від секс-праці, не дозволяючи СП знайти роботу в інших сферах (мал.4 Розподіл респондентів за рівнем набутої освіти, n=%).

Мал.4 Розподіл респондентів за рівнем набутої освіти, n=%=100

ОТРИМАННЯ БАЗОВОГО ПАКЕТУ ПОСЛУГУ У МЕДИЧНИХ УСТАНОВАХ ПРЕДСТАВНИКАМИ СПІЛЬНОТИ СП

Отримання мінімального пакету послуг у медичних закладах (за останні 6 місяців)

Відповіді учасників розділилися: деякі з них звертаються за медичною допомогою регулярно (наприклад, до сімейного лікаря або до фахівців СНІД-центрів), інші звертаються за допомогою лише у разі гострих захворювань, але майже третина з опитуваних за останні 6 місяців не звертались до МЗ зовсім (29%).

Потреби у медичних послугах у СП значно відрізняються, що зумовлено станом здоров’я (наявність хронічних патологій, ВІЛ, ТБ), віком, поведінковими особливостями, наявністю залежностей, упередженнями щодо медичної допомоги, негативним досвідом відвідування медичних закладів та ін.

СП, які живуть з ВІЛ та/або є пацієнтами програм замісної терапії здебільшого мають більш високу мотивацію до збереження власного здоров’я. Респонденти цієї групи в основному звертаються за медичною допомогою переважно до спеціалістів СНІД-центрів / кабінетів «Довіри» / сайтів ЗПТ, що зумовлено необхідністю у кваліфікованій допомозі у зв’язку з лікуванням ВІЛ-інфекції та/або наркозалежності. Такі пацієнти проходять регулярні обстеження (загальні аналізи крові, тестування на ВІЛ, гепатити, сифіліс, рентгенографію та ін.).

Мал. 5 Розподіл звернень СП до медичних закладів за останні 6 місяців*
*Сума перевищує 100%, оскільки респонденти могли вибирати кілька варіантів відповідей

Спектр закладів, куди за останні 6 місяців зверталися СП за послугами, включає: сімейні амбулаторії (45 осіб), наркологічні диспансери (16 осіб), Кабінети Довіри (8), Центри СНІДу (19 осіб) тощо. Крім того, кілька респондентів надали інформацію щодо звернень до жіночих консультацій. (мал. 5 Розподіл звернень СП до медичних закладів за останні 6 місяців).

Цілі візитів до МЗ та оцінка отриманих послуг

Так, 71% звертались до різних МЗ з метою отримання наступних послуг:  16 щодо отримання АРВ терапії, 24 щодо отримання замісної підтримувальної терапії, 27 проходили рентгенографію (флюрографія) органів дихання, 6 проходили діагностику та/чи лікування вірусних гепатитів, ще 4 особи звертались для отримання відповідних довідок щодо їх стану здоров’я (наркозалежності, ВІЛ-статусу тощо), (мал.6 Види медичних послуг, які отримували СП за останні 6 місяців).

29% з опитаних за останні 6 місяців не звертались за послугами до медичних закладів (МЗ). Натомість, в цей же час,  27 з них отримували послуги у НУО: 18 проходили тестування на ВІЛ, 20 отримували гуманітарну допомогу, 22 отримували презервативи, 7 отримували шприци, 4 отримали послуги з інформування та надання PrEP, 5 консультувались із соціальними працівниками та ін.

Мал.6 Види медичних послуг, які отримували СП за останні 6 місяців

Загальна задоволеність СП отриманими послугами

Думки учасників щодо якості послуг в МЗ розділилися. Аналізуючи досвід тих респондентів, які отримували послуги у МЗ за останні 6 місяців, можна зробити висновок, що більше половини СП (53%) повністю або частково задоволені якістю отриманих послуг. Проте, 8 % СП вважають якість послуг категорично незадовільною, ще 10% сприймають ситуацію філософські, стверджуючи, що могло бути й гірше. (мал. 7 Оцінка якості отриманих послуг та причини незадоволення СП послугами МЗ).

Як і у попередніх опитуваннях, основне невдоволення у респондентів викликають стигма та дискримінація щодо секс-працівників, що пов’язані, як із самою секс-працею, так і з наявністю у СП ВІЛ-статусу, наркозалежності, ставленням до ЛГБТ спільноти.

Основні проблеми при одержанні медичної допомоги в МЗ

Основними причинами, через які СП не звертаються за допомогою, звичайно, є недовіра до лікарів та негативний досвід звернення у минулому. Але війна та наслідки військової агресії Російської Федерації об’єктивно збільшують кількість бар’єрів у доступі СП до медичних послуг через: нестачу медичних препаратів (АРТ, ЗПТ тощо), нестачу медичного персоналу та збільшення навантаження на медичні заклади в регіонах, що приймають переселенців, необхідність отримання нових документів та довідок для отримання медичної допомоги для внутрішньо переміщених осіб  (ВПО), нестабільний графік роботи медичних закладів через повітряні тривоги, ризики обстрілів, руйнування інфраструктури тощо. Все це тільки погіршує ситуацію із доступом та якістю послуг для СП та інших ключових груп населення.

Мал. 7 Оцінка якості отриманих послуг та причини незадоволення СП послугами МЗ

Серед основних причин невдоволення якістю послуг, СП назвали наступні п’ять:

  • Негативне відношення медичного персоналу до пацієнтів СП. Для частини респондентів будь-які медичні маніпуляції, спілкування із нетолерантними медичними працівниками тощо створюють стресову ситуацію, що може призвести до відмови від обстеження. А в умовах війни таке трапляється частіше, бо через часту зміну медичного персоналу, через зміну місця проживання СП тощо вимушені звертатись до нових спеціалістів, з якими в них не налагоджені стосунки. Після такого досвіду СП обирають приватні лабораторії та змушені оплачувати дорогі послуги.
  • Корупція та вимагання грошей від пацієнтів СП. Деякі респонденти розповіли про випадки, коли вони були змушені сплачувати за послуги діагностики, витратні матеріали під час проведення обстежень тощо.
  • Черги на запис/прийом до лікарів. Учасники опитування звернули увагу на недоліки в організації системи медичної допомоги (черги до фахівців, відсутність вузьких спеціалістів, запис на прийом у разі гострих захворювань тощо). Такі проблеми були і у минулі роки, але війна різко погіршила становище та поглибила цю проблему, створивши додаткові бар’єри для доступу до медичної допомоги. У зв’язку з перевантаженням наявного медичного персоналу, зі зміною графіків роботи, з обмеженнями в пересуваннях і роботі транспорту, доступність цих послуг в останні півроку вкрай обмежена.
  • Відмова у збільшенні дозування ЗПТ. Декілька СП поскаржились на відмову лікарів підвищити дозування ЗПТ без пояснення причин з боку медичного персоналу. Самі СП припускають, що це відбувається через негативне дискримінуюче ставлення з боку медиків до СП з групи ЛВІН. Але нам відомо і про можливі об’єктивні причини таких відмов, що викликані саме війною. Насамперед це нестача препаратів через порушення логістики/державних закупівель та у наслідок непропорційного збільшення пацієнтів в окремих регіонах, до яких спрямовується велика кількість переселенців. Також, велика кількість приватних клінік, що покривали потреби значної кількості наркозалежних людей у лікуванні, припинили свою діяльність через війну та відповідні ризики.
  • Нестача вузьких спеціалістів. Ключовими невирішеними питаннями при отриманні медичних послуг є дефіцит кадрів спеціалістів, наявність тих чи інших послуг виключно у приватних медичних установах.

ОБСТЕЖЕННЯ НА ВІЛ

Усього з опитаних 79% проходили тест на ВІЛ за останні 12 місяців, а дехто вже двічі, та всі вони знають свої результати тестування (позитивні чи негативні).

З 21% СП, які за останній рік не проходили тестування, 12% вже знають про свій позитивний ВІЛ статус, останні вважають, що у них не може бути ВІЛ через те, що в них мало клієнтів та вони працюють захищено, одиниці ж просто не бажають знати свій статус.

Отже, у переважної більшості СП немає упереджень проти тестування на ВІЛ. Крім того, всі учасники із позитивним ВІЛ-статусом повідомили, що отримують АРТ.

Крім відсутності особистих упереджень щодо тестування у більшості СП відсутні проблеми із доступом до цієї послуги. Аналіз відповідей показує, що по всіх регіонах тестування на ВІЛ доступно СП як на базі медичних закладів (сімейні амбулаторії, СНІД-центри, наркологічні диспансери, жіночі консультації), так і на базі НУО.

Однак, для більшості СП більш прийнятним є проведення тесту на ВІЛ в умовах НУО або у спеціалізованих закладах (СНІД-центри), а не у медичних державних установах. Більше половини з тих респондентів, що тестувались, хоча б один раз за останні 12 місяців проходили тестування на ВІЛ саме в НУО (мал.8 Розподіл кількості звернень від СП щодо тестування на ВІЛ між МЗ та НУО за останні 12 місяців). Насамперед, ми пов’язуємо це із загальним рівнем задоволеності СП якістю послуг в НУО та більш толерантним відношенням до них працівників таких НУО. Так, 77% СП повністю або частково задоволені послугами, які вони отримували в НУО за останні 6 місяців.

Мал.8 Розподіл кількості звернень від СП щодо тестування на ВІЛ між МЗ та НУО за останні 12 місяців *
*Сума перевищує 79, оскільки респонденти могли проходити тестування більше одного разу за останні 12 місяців

ОТРИМАННЯ ПОСЛУГ ПРЕДСТАВНИКАМИ СПІЛЬНОТИ СП У НУО

Загальна поінформованість та надання послуг для СП у НУО

Спеціалізованих організацій, що надають послуги для СП, в Україні немає. Тому СП звертаються за послугами до ВІЛ-сервісних організацій – у мережі регіональних відділень ЛЖВ, до самоорганізації ЛГБТ та ЛУН спільнот, до благодійних фондів та партнерських правозахисних організацій, а також до філій БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА». Досить часто респонденти отримують різні види допомоги у різних НУО одночасно.

Аналіз даних свідчить про те, що більшість респондентів досить добре обізнані з спектром послуг, що надаються НУО в їхніх регіонах та користуються ними. Тільки 4% СП не отримувала ніяких послуг у НУО за останні 6 місяців.

Потреби в послугах НУО у СП відрізняються залежно від стану здоров’я (наявність хронічних патологій, ВІЛ, ТБ), наявності/відсутності залежностей та ін. СП, які живуть із наркотичною залежністю частіше отримують у НУО послуги з тестування на ВІЛ, включаючи до- та після тестове консультування, перенаправлення та супровід до медичних закладів, допомогу в отриманні лікування від наркотичної залежності та ЗПТ, а також витратні матеріали (шприци, презервативи). Серед СП + ЛГБТІК  попитом користуються послуги з інформування та/або надання PrEP, консультації психолога.

Учасники повідомили, що системно отримують наступний перелік послуг у НУО: витратні матеріали (презервативи, шприци), до- та після тестове консультування; консультування за принципом «рівний – рівному»; соціальний супровід; консультації юриста; консультації психолога; консультації соціального працівника (Таб. 1 «Послуги, що отримували СП в НУО за останні 6 місяців»)

Після 24 лютого 2022 р. найзатребуванішою послугою стала гуманітарна допомога, бо з початком війни різко збільшилась потреба в продуктах харчування, ліках, засобах гігієни тощо.

Так, переважна більшість респондентів (81 СП) отримували такий вид допомоги в НУО. Також СП розповіли про те, що в умовах війни  затребуваними стали послуги харчування (гаряча їжа), тому що часто у людей немає можливості приготувати їжу самостійно.

У іншому послуги для СП залишаються незмінними. В основному СП відвідують НУО для тестування на ВІЛ та ІПСШ (56 СП) та отримання презервативів (76), шприців (38), а також отримання консультацій психологів (27 СП) та юристів/параюристів (30).

Таб. 1 «Послуги, що отримували СП в НУО за останні 6 місяців») *
*Сума перевищує 100%, оскільки респонденти могли вибирати кілька варіантів відповідей

Оцінка впливу війни на якість та доступність послуг та загальна задоволеність якістю послуг у НУО

Щоб зрозуміти, як самі СП оцінюють вплив військових дій на сервіси та послуги, всім респондентам було поставлене питання: Як вплинула війна на доступність та якість послуг для СП?

37 СП не змогли надати відповіді. 34 % сказали, що нічого не змінилось у порівнянні із мирними часами. 7 СП відчули погіршення як у якості послуг, так і у доступі до них, натомість 3 СП висловили здивування збільшенням переліку доступних послуг та задоволення їх якістю (це пов’язано із збільшенням гуманітарної допомоги для СП) (мал.9 Розподіл відповідей респондентів на питання: «Як вплинула війна на доступність та якість послуг для СП?»).

Щодо загальної задоволеності послугами НУО, 23% СП не змогли відповісти. Решта здебільшого висловили задоволення набором та якістю послуг, які отримують у сервісних НУО. З них 15% в цілому задоволені, але вважають, що послуги могли би бути ще якіснішими та доступнішими. Але майже всі СП звернули увагу на те, що не всіх роздаткових матеріалів достатньо, це стосується, в першу чергу, кількості презервативів, що отримує СП та зауважили про їх невисоку якість.

Мал.9 Розподіл відповідей респондентів на питання: «Як вплинула війна на доступність та якість послуг для СП?»

Якщо раніше основними бар’єрами, що перешкоджали СП користуватися послугами НУО були страх розголошення статусу співробітниками НУО, стигма з боку оточення, то сьогодні найбільш перешкоджають в отриманні послуг наслідки військових подій: довготривалі повітряні тривоги, під час яких не працює міський транспорт, всі заклади вимушені зачинятись та не можуть обслуговувати клієнтів, черги та недостатня кількість роздаткових матеріалів через непропорційне збільшення клієнтів у містах, куди внаслідок війни вимушені переїжджати внутрішні переселенці, нестача персоналу.

Додаткові потреби СП у соціальних послугах на базі НУО

Зі 100 респондентів жоден не сказав, що не потребує послуг / додаткових послуг на базі НУО. Актуальні потреби СП у послугах на базі НУО представлені у Таб. 2 «Актуальні/невирішені потреби СП»

Через війну основною потребою стала гуманітарна допомога (99 СП) у вигляді продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, теплих речей тощо, а також технічних засобів, що допоможуть перезимувати зиму в умовах відключення газу, електрики та тепло/водопостачання: акумулятори, генератори, ліхтарики, спиртові/газові горілки, обігрівачі на різних видах палива, очищувачи води тощо.

Також, через війну збільшились потреби:

– у тимчасовому житлі (41 СП): для внутрішньо переміщених осіб, для СП, які через війну залишились без житла, чи не мають власного житла та не мають коштів, щоб сплачувати оренду, для СП, які стали жертвами насильства тощо;

– у транспортуванні чи покритті витрат на транспорт (33 СП): для евакуації СП з міст активних бойових дій, для доставки СП до медичних та інших установ тощо;

– у отриманні допомоги у випадках насильства над СП (38 СП).

Таб. 2 «Актуальні / невирішені потреби СП» *
*Сума перевищує 100, оскільки респонденти могли вибирати кілька варіантів відповідей

Також потреби СП відповідають стану їх здоров’я, наявності/відсутності залежностей, приналежності до крос груп: так, наприклад, для СП із наркозалежністю більш актуальні тестування та лікування ВІЛ, гепатитів B і C, а для СП з ЛГБТ спільноти бажані послуги з інформування про PrEP та надання у разі добровільної згоди.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Більшість гіпотез щодо соціально-економічного становища СП та загального стану у сфері послуг для СП, побудованих на етапі розробки протоколу дослідження, були підтвердженні результатами опитування. Що стосується різкого погіршення доступу до програм профілактики ВІЛ/СНІДу та високих ризиків переривання лікування ВІЛ та наркозалежності – опитування продемонструвало, що на підконтрольних Україні територіях СП продовжують отримувати послуги та у більшості випадках такі  ризики відсутні.

Більшість СП є досить вразливими у фізичному, психологічному (емоційному) та економічному плані. Їм притаманні такі проблеми, як самотність, відсутність підтримки, зокрема, матеріальної, з боку чоловіка, партнерів і т.д. зокрема у процесі виховання дітей. Ця уразливість поглибилась через війну та загальну економічну кризу у державі. До війни добробут більшості СП безпосередньо залежав від їхньої роботи у сфері надання секс-послуг, сьогодні 91 % стверджують, що надавати секс-послуги стало небезпечніше, ризики збільшилися, клієнтів поменшало і стало важче їх шукати, через що деякі СП були вимушені взагалі полишити секс-працю і виживати за рахунок благодійної допомоги. Натомість, є і такі, хто був вимушений розпочати діяльність з надання секс-послуг саме через труднощі, викликані війною. Якщо порівнювати із минулими «мирними»  роками 93% зазначили, що їх матеріальне становище різко погіршилося.

Загалом дані опитування показують майже у двох третин учасників опитування вмотивованість до питань захисту власного здоров’я та достатню поінформованість щодо отримання ними медичних послуг. Так, учасники впевнено зазначали, до яких саме МЗ та за якими послугами вони звертаються.

Слід зауважити, що перелік послуг, які отримують СП у ВІЛ-сервісних НУО, свідчать як про досить розгалужену систему постачальників цих послуг, так і про достатній рівень здатності цих НУО надавати такі послуги. Очікувано, що для більшості СП більш прийнятним є отримання послуг, зокрема проведення тесту на ВІЛ, в умовах НУО або у спеціалізованих закладах (СНІД-центри), ніж у медичних державних установах.

Результати дослідження показують, що більше половини з тих, хто звертався за послугами до МЗ (53%) загалом задоволені якістю отриманих послуг. Але, на жаль, питання організації надання послуг та  стигматизації з боку медичного персоналу не тільки залишаються дуже актуальними проблемами, але й погіршуються через війну, про що свідчать відповіді майже чверті СП (мал. 10 Основні бар’єри для отримання послуг у МЗ).

Мал. 10 Основні бар’єри для отримання послуг у МЗ

Результати дослідження продемонстрували наявність у секс-працівників низки потреб, які набувають все більшої актуальності із війною та задовольняються не повною мірою, як державними структурами, так і НУО. Ці потреби включають: гуманітарну допомогу включно з розширенням списку товарів, що необхідні для забезпечення виживання СП взимку в умовах війни, надання тимчасового житла/притулку, забезпечення транспортування/евакуації, психологічну підтримку та ін.

СП звернули увагу на необхідність збільшення кількості постачальників соціальних послуг, зокрема, є потреба соціальних працівників для соціального супроводу при відвідуванні соціальних та медичних установ.

Респонденти повідомили, що дуже складно отримати допомогу у кризових випадках, тому що більшість закладів соціального спрямування для осіб, які перебувають у кризовому стані, внаслідок війни переповнені внутрішніми переселенцями.

Крім того, СП та клієнти програм «зниження шкоди» зазначають про необхідність у військовий час зниження частоти відвідувань та збільшення кількості при отриманні презервативів, шприців, голок, серветок. Це ж стосується і видачі АРТ та ЗПТ препаратів.

Також, учасники традиційно продемонстрували потребу в інтегрованих послугах, щоб отримувати найбільш затребувані послуги (консультації медичних фахівців – гінеколог, уролог, дерматовінеролог, інфекціоніст, обстеження на ІПСШ, обстеження на ВІЛ, PrEP, послуги психолога та психотерапевта) в одному місці, особливо це актуально в період війни, коли переміщення по місту обмежене та графік прийому клієнтів гнучкий, а іноді зовсім непередбачуваний.

Задоволення потреб СП у необхідних послугах

При формуванні програм та послуг для СП необхідно додатково враховувати нові умови життя та ризики, викликані війною.

НУО, які працюють із СП, слід впроваджувати/розширювати перелік та обсяг надання послуг, орієнтованих на забезпечення виживання СП, а саме задоволення їх гуманітарних потреб та покращення емоційно-психологічного стану СП. Також, додатково в умовах війни проводити інформування щодо можливостей відновлення документів, отримання статусу та виплат ВПО, додаткових джерел доходу та раціонального використання коштів.

Основні проблеми, з якими зіткнулися представники спільноти СП в умовах війни:

  • Нестача першочергових ресурсів для виживання (відсутність тимчасового житла, нестача продуктів харчування, води, ліків, засобів гігієни, теплих речей). СП розповіли про те, що в умовах війни затребуваними стали послуги харчування (гаряча їжа), тому що часто у людей немає можливості приготувати їжу самостійно. Якщо у НУО немає можливості організувати гаряче харчування, важливо у закупівлях гуманітарних продуктових наборів передбачати перелік сублімованих продуктів (продукти швидкого приготування);
  • Обмежений доступ до своєчасної та кваліфікованої медичної, психологічної та юридичної допомоги.

Для забезпечення надання СП комплексу необхідних їм послуг у достатньому обсязі (включаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу, надання тимчасового притулку та інших соціальних послуг у кризових ситуаціях) НУО слід проводити інформування СП щодо існуючих можливостей отримання таких послуг та налагоджувати співпрацю з державними структурами, покликаними надавати ті чи інші послуги вразливим категоріям населення (медичні установи, кризові центри для жінок-жертв насильства, соціальні служби, поліція тощо). Також слід працювати зі співробітниками зазначених установ з метою подолання стигми та дискримінації щодо СП. Це дозволить НУО організувати ефективну переадресацію своїх клієнтів із СП для отримання ними необхідних послуг на належному професійному рівні.

Удосконалення профілактичної роботи НУО

Зміст, а також форми та методи профілактичної роботи НУО в умовах війни потребують удосконалення. Особливо актуальною сьогодні є розробка та впровадження нових ефективних, емоційно та гендерно чутливих інтервенцій, які максимально точно враховують специфічні потреби та інтереси цільової групи, а також, активне використання сучасних засобів комунікації, включаючи мобільні додатки та Інтернет (закриті групи в соціальних мережах, мобільних додатках, SMS-розсилку та інші, які використовують СП для спілкування між собою та залучення клієнтів).

Важливо продовжувати та розвивати таку форму роботи як «рівний-рівному». Соцпрацівниками у ВІЛ-сервісних НУО, які надають послуги СП, повинні працювати люди, які мають досвід секс-праці, оскільки вони краще розуміють специфіку цієї цільової групи, можуть спілкуватися з клієнтами за принципом «рівний-рівний», їм легше залучати нових клієнтів та налагоджувати відносини із нею.

Не втрачає своєї актуальності та є важливим ресурсом підвищення ефективності програм в умовах війни активна робота серед СП з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення самооцінки, особистісного зростання, статевої та правової грамотності тощо.

Забезпечення доступу СП до необхідної медичної допомоги

Для забезпечення доступності допомоги для СП необхідно продовжувати працювати за кількома напрямками:

1) Формування толерантного ставлення до СП з боку медпрацівників, а також проведення мультидисциплінарного навчання для лікарів різного профілю (інфекціоністів, дерматовенерологів, сімейних лікарів), а також середнього медперсоналу з питань специфіки цієї цільової групи, включаючи характерні для них ризики та особливості роботи з СП.

2) Розробка алгоритмів проведення консультування з різних питань для пацієнтів із числа СП з урахуванням психологічних та поведінкових особливостей цієї цільової групи.

При цьому два вищевказані напрямки роботи можуть реалізовуватися не лише на загальнонаціональному рівні, а й на місцевому за участю НУО.

3) Продовження реалізації проектів НУО, які передбачають соціальний супровід СП до медичних установ, налагодження партнерських відносин між НУО та конкретними медичними установами для забезпечення дружнього ставлення до клієнтів НУО з боку медперсоналу.

4) Звертати особливу увагу на розвінчання популярних серед СП міфів про ВІЛ, АРТ, ЗПТ у процесі їх консультування як соцпрацівниками НУО, так і медичними працівниками.

5) ВІЛ-сервісним НУО спільно з МЗ необхідно активізувати інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу щодо можливостей доступу до комплексу медичних та соціальних послуг для СП та їх найближчого оточення.

Спільна адвокація декриміналізації секс-праці

Чинна правова регламентація секс-праці перешкоджає ефективній профілактиці поширення ВІЛ/ІПСШ/гепатитів серед населення, а також залишає широкі можливості для зловживань владою та підвищує вразливість секс-працівників до проявів насильства, шантажу чи здирництва. Війна тальки поглибила цю проблему, яскраво продемонструвавши соціальну нерівність та незахищеність уразливих груп населення в Україні.

Важливим напрямом у роботі ВІЛ-сервісних та правозахисних організацій має стати декриміналізація секс-праці в Україні шляхом адвокації змін у законодавстві України. Такі ініціативи дозволять ліквідувати значні перешкоди для захисту прав секс-працівників, підвищити ефективність заходів щодо протидії насильству, торгівлі людьми, втягування у проституцію неповнолітніх. Декриміналізація секс-праці є важливою передумовою для розширення охоплення секс-працівників та їхніх клієнтів якісним ВІЛ-сервісом, що, безумовно, позитивно вплине на стримування епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.