Філософські розмови

Псевдофілософські діалоги – це як мінімум 50 відсотків роботи повії. А якщо не пощастить, то всі 80. Клієнти дуже люблять поговорити, і доволі часто переоцінюють свої можливості навіть у цьому...

Але у мене траплялися різні одіозні випадки, коли вони намагалися чомусь навчитися і проявляли неабиякий інтерес до всього, з чим не знайомі. Коли я вела акаунт в твіттері про свою роботу, я навіть ввела окремий хештег для постів на цю тему: #лікбез_від_повії.

Наприклад, був клієнт, який попросив пояснити йому різницю між інфарктом та інсультом, був і такий, що просив допомогти йому розібратися з тим, як рахувати дробові вирази та чим вони відрізняються від пропорцій.

Якось постійний клієнт каже:

– Слухай, минулого разу коли ми бачилися, ти таке слово цікаве говорила, якось чи то “сколіпізм”, чи “сколопазм”

– Може, соліпсизм? — питаю.

– От, точно, соліпсизм! Розкажи мені, шо то, ти так цікаво розказуєш.

Якось з іншим клієнтом сиділи на кухні, пили чай, розмовляли, минуло п’ять годин, питаю в нього, чи не хоче він переміститися в спальню, а він говорить:

– Слухай, зайнятися сексом я можу з будь-ким, це не так цікаво, а з тобою можна обговорити дистопії і фоностилістику.

Одна моя колега, наприклад, відволікала клієнтів тим, що розказувала їм біографію Усами Бен Ладена. Жоден не сказав, що йому не цікаво. А у мене було декілька пк (постійний клієнт), з якими ми обмінювалися рекомендаціями до книжок, радили один одному, що почитати, а потім наступної зустрічі обговорювали враження. З одним навіть ділилися ресурсами для вивчення іноземних мов, а ще з іншим – про мистецькі виставки.

Взагалі, коли я йшла працювати в цю індустрію, я думала, що тут багато сексу, а натомість виявилося, що тут багато розмов. Вірніше навіть, багато людей, які хочуть з кимось поговорити. Здебільшого звісно, просто виговоритися, але деякі дійсно поговорити. Хоча трапляються і такі люди, які готові вести діалог, тільки якщо з ними в усьому погоджуєшся і підтримуєш їх тези, а висловлення інакшої думки призводить до словесної перепалки, яка замикає вас в рекурсії. З часом я навчилася просто посміхатися і кивати в діалозі з такими персонажами.

Були й такі, які люблять влаштовувати якийсь любительський тест, на кшталт задати рандомне питання на перевірку ерудиції чи навпаки, варіативності мислення.

Наприклад, у мене якось клієнт запитав: “Что может быть хуже несбывшейся мечты?” За мою відповідь залишив мені сто доларів чайових. Як гадаєте, що я йому відповіла? Чи як би Ви відповіли на це питання?

Пишіть свої варіанти в коментарі, влаштуємо псевдофілософську бесіду…