гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Початок

10 Тра 2020 17:05:00
0
комментариев

Дуже часто у мене питають, а як я взагалі потрапила в секс-індустрію. Зазвичай я відповідаю – на таксі приїхала. Власне, деякою мірою так воно і було. Але, насправді, я не знаю, де початок цієї історії…

Точно не там, де я вперше взяла у клієнта гроші за секс. І все ж не в тому таксі, в якому я їхала за адресою свого першого борделю, – а це було красиве хрестоматійне місце, як з картинок про стереотипний будинок розпусти: два поверхи окремих кімнат з червоними стінами, великими ліжками, затемненими портьєрами, шкіряними чорними диванами і чорними дзеркальними стелями.

Все почалося значно раніше. По-перше, я абсолютно завжди була впевнена, що проституція (тоді я ще не була знайома з терміном “секс-праця”, та й звідки, якщо тема настільки закрита і табуйована) – це цілком нормальна робота, і дуже здивувалася, коли з’ясувала, що більшість людей цю роботу засуджує. І, власне, сама думка спробувати себе в цій ролі у мене майоріла завжди, але десь на рівні соціально-сексуальної фантазії, але не більше того.

Гадаю, ставлення до роботи у секс-індустрії визначається, в першу чергу, безпосередньо ставленням людей до сексу як явища. У нашому суспільстві говорити про секс вголос і відверто лиш починають, до того ж одиниці. А в більшості, люди все ще вважають це темою для жартів нижче пояса, в кращому випадку, а то і зовсім не говорять про це. Звісно, в таких умовах ставлення до тих, хто розкуто говорить про це, формується доволі упереджене, тож більшість секс-працівниць/ків обирають не говорити. І я їх розумію, але у мене гіперкомпенсація.


Моє ставлення до сексу позбавлене зайвої сакралізації. Я вважаю, що двоє дорослих притямних людей можуть вільно зайнятися сексом за взаємної згоди, і взаємність у цьому випадку – єдина вимога, яка має цьому передувати. Усе інше – зайва ритуальна атрибутика.

А ось поствимоги до сексу в моєму випадку – це задоволення. Для мене в принципі це єдина і основна причина, чому варто займатися сексом.

Одного разу у мене трапився нецікавий секс. Такий прям нудний-нудний. Так би мовити, ‘ніачьом’. Ну, тобто, я реально не розуміла, для чого це все було, аж настільки ніяких емоцій у мене не виникло. Для мене це було шоком, бо раніше я і справді не уявляла, що так буває.

Секс завжди був зав’язаний у мене на приємні емоції, враження і післясмак. Чоловік, який був настільки незграбним і примітивним у рухах, що радше заважав процесу, аніж щось у нього привносив, і взагалі ніяк не включався в мої реакції, зруйнував мій ментальний всесвіт сексу. Я зрозуміла, що не всі люди такі феєричні коханці, як мені траплялися до, і що подібний, емоційно глухий і невмілий партнер, може трапитися мені знову.


…Я вважаю, що двоє дорослих притямних людей можуть вільно зайнятися сексом за взаємної згоди, і взаємність – єдина вимога. Усе інше – зайва ритуальна атрибутика…


…І я подумала: а для чого взагалі займатися сексом, якщо не для задоволення? Відповідь прийшла доволі швидко і була цілком логічною – за гроші. Через два тижні я їхала в тому самому таксі, що відвезло мене на мою першу робочу зміну в бордель…