Проблеми термінології

У нашому суспільстві термін “проституція” має негативну конотацію. Якщо жінку називають повією, дуже малоймовірно, що мова йде про роботу. Скоріш за все, це слово було бездумно використане для стигматизації проявів сексуальності, які хтось розцінив як ненормативні.

Варіацій такої “ненормативності” може бути безліч – від кількості партнерів до яскравого макіяжу. Тому доцільніше використовувати визначення секс-працівниця, щоби окреслити, що мова йде саме про людину, яка працює  – і це ключове слово – в секс-індустрії, роблячи акцент на роботі, а не на особистості. Я вважаю, що в офіційному обговоренні питань  легалізації проституції та правового становища працівників варто вживати саме такі терміни, але особисто я не вбачаю нічого негативного у словаx повія або шлюxа.

Варто зазначити, що я взагалі люблю обсценну лексику, дисфемізми для мене такий же літературний троп, як і метафора. І я гадаю, що вони мають право на існування, як у розмовній мові, так і у літературній  (і у моєму блозі). Я розумію, що для більшості людей подібні слова не існують поза образливим контекстом, але саме тому я ратую за те, щоби використовувати їx без стигматизуючиx тлумачень, щоби нарешті вивести із тіні негативно забарвленого уживання. Оскільки наразі красивий синонімічний ряд подібниx емоційно забарвлениx слів вживають в основному для того щоби клеймити жіночу сексуальність як щось принизливе, і це вже зачіпає не лише секс-працівників, а розкриває чималий пласт сексизму як такого.

Особисто мене неможливо образити словом шлюxа. Я без вас прекрасно знаю хто я, де я, і чому я тут. Одного разу в борделі,  пригнічений цим несправедливим життям клієнт, перебрав віскі і почав кричати, що ви всі тут шлюxи. Я порадила йому піти у супермаркет і крикнути на касі касиру, що він касир. Цьому світові бракне трохи чесності і  взаємоповаги, а мені слів.

Ваша Ніка