гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Секс-праця в Україні. Статистика

27 Чер 2019 00:06:16
0
комментариев

Соціологічна інформація за результатами операційного дослідження «Виявлення бар’єрів у доступі і оцінка якості послуг для секс-працівників, вивчення їх потреб з метою підвищення ефективності програм зменшення шкоди, профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в Україні», БО «Легалайф-Україна», 2016-2017 роки.

Вважається, що виключно жінки надають послуги за винагороду. Але в Україні крім жінок секс-працею заробляють і чоловіки, і представники ЛГБТ-спільноти.

Більшість секс-працівників – особи репродуктивного віку та належать до вікової групи 25-35 років. Більшість починають працювати в сфері секс-послуг у віці 15-22 років.

Аналіз рівня освіти свідчить, що більше половини з них (57%) отримали середню спеціальну, незакінчену вищу або вищу освіту. Майже четверту частину складають респонденти з середньою освітою (24%). Значна частина – 19% респондентів має дуже низький освітній рівень (закінчили не більше 9 класів).

Більшість секс-працівників є одинокими людьми (62%). Тільки 38% респондентів перебуває у шлюбі, причому більшість з них – у цивільному. При цьому 58% мають  дітей,  з них половина виховують дітей самостійно – 38% респондентів утримують одну дитину, кожен десятий утримує 2 дитини, більше 2-х дітей перебуває на утриманні у 2% респондентів.

Більшість секс-працівників не мають власного житла, що підвищує їх соціальну вразливість. Тільки 32% проживає в квартирі або будинку, співвласником або власником якого вони є.

Значна частина СП зайняті виключно секс-працею – 57%. Лише 10% працюють в офіційній економіці – за наймом або як самозайняті. Додаткове джерело доходу, крім секс-послуг, мають також 11% респондентів, які працюють без офіційного оформлення. Таким чином, добробут значної частини респондентів безпосередньо залежить від доходів, одержуваних від секс-праці.

Рівень добробуту респондентів залежить і від можливості отримувати допомогу від родичів або інших осіб, і від витрат, пов’язаних з утриманням непрацездатних родичів і дітей:

– 64% допомагають матеріально дитині / дітям, батькам.

– половина опитаних зазначила, що не отримує ні від кого допомоги – тобто самостійно забезпечують себе.

Охват медичними послугами

34% секс-працівників не зверталися в жоден медзаклад за останній рік. Серед причин респонденти називали відсутність грошей (17%) і часу (14%). 12% зіткнулися з недоброзичливим ставленням медпрацівників, а 10% не довіряють медперсоналу.

87% з тих, хто звертався за медичною допомогою не ділився з медпрацівниками інформацією про свою зайнятість у секс-праці. Причинами цього є страх осуду, почуття сорому і недовіра до медпрацівників.

У майбутньому 80% секс-працівників хотіли б мати можливість отримувати консультації гінеколога. Половина пацієнтів зацікавлена ​​проконсультуватися і протестуватися на ВІЛ-інфекцію та ІПСШ. Досить затребуваними є консультації таких фахівців: дерматовенеролога (58%), інфекціоніста (52%), терапевта/сімейного лікаря (41%) і нарколога (27%). 20% секс-працівників зацікавлені у послугах стоматолога, отоларинголога, кардіолога, невролога, психолога.

Консультування, тестування та бар’єри у лікуванні ВІЛ-інфекції

Переважна більшість опитаних секс-працівників колись проходили тестування на ВІЛ-інфекцію. Серед них 88% робили тест за рік, що передує опитуванню. Практично всі СП, які пройшли тестування за останній рік знають результат свого тесту.

На жаль, третина опитаних (34%) не знають, що тест на ВІЛ-інфекцію можна пройти безкоштовно в багатьох мед закладах.

20% секс-працівників (35 респондентів) відповіли, що живуть з ВІЛ-позитивним статусом, в т.ч. 17% медпрацівники говорили про офіційно встановлений діагноз «ВІЛ-інфекція».

Чимало секс-працівників з упередженням ставляться до АРТ, затягують з початком лікування або переривають його. Серед них 21 респондент стоїть на диспансерному обліку в центрі СНІДу, 16 – отримали призначення АРТ, і тільки 5 – її приймають.

Основними бар’єрами для своєчасного початку лікування є неприйняття свого статусу, низька самооцінка, низький рівень довіри до лікарів, численні страхи, пов’язані з можливим розголошенням, як сфери їх зайнятості, так і ВІЛ-статусу, а також очікуваннями негативного ставлення.

Особливості надання секс-послуг

СП найчастіше надають послуги в лазнях, саунах або готелях, які знаходяться в межах міста (54%). Досить часто практикуються виїзди для надання послуг на територію, куди запросить клієнт (53%), що підвищує їх вразливість до насильства з боку клієнтів.

Надання послуг через Інтернет складає 17%, але з них тільки 2% вказали, що спеціалізуються виключно на роботі через Інтернет. Всі інші СП практикують безпосередні контакти з клієнтами, отже, мають ризик інфікуватися ВІЛ / ІПСШ / гепатитами, зіткнутися з насильством з боку клієнтів.

Секс-працівниці старше 30 років частіше надають свої послуги на трасах і в лісопосадках (64%), в придорожніх мотелях (58%).

Молоді секс-працівники до 30 років вказали, що надають послуги в більш безпечних місцях: на своїй території (60%), в лазнях, саунах (58%) і готелях (55%).

Для більшості секс-праця є єдиним або основним місцем зайнятості: 59% надають секс-послуги за винагороду 5 і більше днів на тиждень, при цьому більшість працює з 3-5 клієнтами в день. Серед тих, хто обслуговує 6 і більше клієнтів за один робочий день, 75% зайняті 5-7 днів в тиждень.