гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

“Ти все це вигадала”

29 Кві 2020 13:04:00
0
комментариев

Людям, які живуть соціально прийнятним життям і не виходять за рамки маршруту ‘дім – робота – бар раз на тиждень’ складно повірити, що паралельно з цим може відбуватися дещо зовсім інше, що не вписується в їх стандартну картинку  світобачення. Тому, доволі часто я чула в свою адресу, що всі ці історії про свою роботу я вигадую від нудьги. Але нудьгувати мені не доводиться :).

Одна з таких історій стосується відомої політичної особи, тож імен наводити не буду.

Колись я відпочивала в готельно-ресторанному комплексі з сином одного політика, який, до речі, балотувався на останні президентські вибори. Мене зустріли з шиком, він замовив морепродукти вартістю в річну зарплатню вчителя і французьке шампанське, стіл був щедро посипаний кокаїном, словом, все як заведено у нормальної дитини політика. Весь вечір біля нас знаходився начальник охорони, так би мовити, щоб уникнути усіляких ексцесів, що все ж не завадило юному даруванню погрожувати офіціанту пістолетом, за те, що той відмовився влаштувати нам стрілянину по пляшках у якості аперетиву.

На згадку про цю ніч я попросила у нього відсипати мені патронів, досі зберігаю їх на пам’ять. А в якості розваги натомість ми палили долари. Так я дізналася, що у справжніх і у фальшивих доларів різний колір полум’я при горінні.

І все б нічого, але морепродукти я не люблю. Втім, як і шампанське. Я трохи поковиряла виделкою у цьому кулінарному шедеврі, але їсти не стала.

І ось він питає, а що тобі замовити натомість, що ти любиш?

Щиро відповіла, що люблю смажену картоплю. Очі офіціанта, коли в нього попросили смаженої картоплі, були приблизно такі ж перелякані, як і коли в нього тицяли пістолетом. Пролопотів щось на кшталт: ‘Якщо на кухні є картопля, то повар, звісно, приготує’.

І тут мій вишуканий клієнт говорить: ‘Слухай, а може пива до картоплі, ну його, те шампанське’.

Через півгодини ми їли абсолютно божественну смажену картоплю і запивали її пивом. Весь лоск із французьким шампанським як рукою зняло.

Бо смажена картопля — це їжа богів, що вже там говорити про політиків…