гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Чи готова Україна до легалізації проституції

26 Січ 2021 18:01:44
0
комментариев

Оригінальний матеріал розміщено на порталі ТМЦ. ІНФО за посиланням, авторка: Світлана Величко

Інтерв’ю з Наталією Ісаєвою, директоркою БО “Легалайф-Україна”




Ринок секс-роботи — це одна із тих проблем, на яку в Україні заплющують очі та радше бажають не помічати. Нині говорити вголос про секс-працівниць негоже та соромно, а їм заявляти про своїм права — тим паче.

При цьому боротьба громадських організацій за права працівників секс-індустрії ведеться не один рік, але суспільного консенсусу в питанні легалізації надання секс-послуг  так і не досягнуто.

Чому не можна ігнорувати цю проблему і як її вирішувати, з’ясовуємо далі.

Є така робота

Проституція в Україні нині заборонена і є протизаконною дією, що визначено статтями 302 Кримінального кодексу України та 181-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Безпосереднє надання сексуальних послуг підпадає під адміністративну відповідальність – попередження або накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (85-170 грн.), а повторне протягом року – від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 136 до 255 гривень.

Однак за утримання публічних будинків чи сутенерство передбачено більш жорстке кримінальне покарання – аж до позбавлення волі. 

Попри заборону й штрафи в Україні, як підрахували в організації «Альянс громадського здоров’я», нараховується щонайменше 80 тисяч секс-працівників. І всі вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

Так, за даними досліджень в Україні, 46,6% з них зазнавали насильства під час надання послуг за винагороду — словесного приниження, погроз, примушування до безкоштовного надання послуг, побиття чи зґвалтування. На жаль, трапляються і летальні випадки.

 «У тих державах, де існують законодавчі заборони, секс-працівники підпадають під ризик бути зґвалтованими, обкраденими, побитими або навіть вбитими, і ніхто злочинців, які вчиняють такі дії, на жаль, не шукає.  Бо ж у суспільстві існує стереотип, що секс-працівницю неможливо зґвалтувати, адже вона і так надає секс-послуги, – каже Наталія Ісаєва, директорка благодійної організації «Легалайф–Україна». – Коли б не було такого жорсткого контролю, а діяльність секс-індустрії була б регульованою на рівні держави, то і секс-працівниці не боялися б звернутися у поліцію та мали б змогу повідомляти про скоєні стосовно них злочини». 

 Легалізація чи декриміналізація?

Проституція — явище не нове і, найімовірніше, воно ніколи не зникне. Принаймні, поки що жодній країну світу не вдалося його викорінити.

Цей вид праці дуже стигматизований в Україні. Його засуджує суспільство і правоохоронна система. Водночас у цивілізованих державах до секс-роботи підходять з думкою: «якщо це неможливо знищити, то слід упорядкувати», тому там така праця частково або повністю легалізована.

Так, у Німеччині, Угорщині, Нідерландах, Австрії та Латвії секс-робота дозволена і контролюється державою. У цих країнах є профспілки секс-робітників, а останні платять податки, проходять щорічні медогляди тощо. Такий підхід привів до зменшення рівня злочинності, в тому числі торгівлею людьми і кількості випадків насильства, до зниження захворюваності на венеричні хвороби, а також до появи джерела додаткових коштів у бюджет.

«Важливо зрозуміти, що саме по собі явище надання секс-послуг нікуди просто так не зникне. Тому наразі ми маємо ставити собі конкретне запитання: в якому форматі існуватиме секс-індустрія? Цивілізовано, коли здійснюється державне регулювання, є визначені правила для усіх сторін, а також гарантована безпека дотримання прав секс-працівників. Чи ж і надалі ця робота перебуватиме «в тіні» як криміналізоване явище – небезпечне для секс-працівників і людей, які користуються цими послугами», – зауважує Наталія Ісаєва.

При цьому, каже експертка, важливо розрізняти поняття легалізації та декриміналізації проституції.

Так, під легалізацією слід розуміти ситуацію, у якій секс-послуги можуть надавати виключно ті фізичні чи юридичні особи, які мають відповідну ліцензію. Так працює система у Німеччині, наприклад, та у Нідерландах. Особи ж, які такої ліцензії не мають, залишаються поза законом і надання послуг сексуального характеру за гроші карається згідно із законодавством тієї чи іншої країни.

Натомість декриміналізація дозволяє зробити усіх без винятку працівників секс-індустрії суб’єктами права, тобто тими, хто працюватиме за законом і кого цей закон захищатиме. За цією моделлю проституція трактується так само, як і будь-яка інша діяльність.

Світовий досвід

В Україні дискусії навколо питання легалізації/декриміналізації секс-індустрії точаться вже не один рік.

«Певні зрушення відбулися, коли із Кримінального кодексу вилучили відповідальність за секс-працю і залишили тільки адміністративне покарання. Спроба зсунути цю проблему з мертвої точки була зроблена й з боку одного з депутатів, – Наталія Ісаєва

Так, народний обранець від «Самопомочі» Андрій Немировський у 2015 році зареєстрував законопроект, в якому пропонував надати секс-працівникам статус фізичних осіб-підприємців. Від легалізації проституції він очікував збільшення доходів до держбюджету в чотири мільярди гривень. Щоправда документ розкритикували як правозахисники, так і колеги депутата по фракції. В результаті Немировський відкликав законопроект», – розповідає Наталія Ісаєва.

Нині про необхідність приведення проституції до правового поля останнім часом говорять навіть правоохоронці. Так, голова Національної поліції України Ігор Клименко виступає за легалізацію проституції.

 «Я вже говорив кілька місяців тому, що якщо держава зможе опанувати та законодавчо визначити правила гри на цьому ринку, то можна про це говорити. Але це має бути широка суспільна дискусія. Я не боюсь про це сказати, бо ця проблема існувала, існує і буде існувати в усьому світі. І Україна тут не виняток», – сказав Клименко в інтервʼю РБК-Україна.

Громадські активісти наразі працюють над законопроектом, який включає досвід у цьому питанні Нової Зеландії.

«Вбачаємо підхід у цій державі найпозитивнішим, – розповідає Наталія Ісаєва. – Це країна, яка повністю декриміналізувала секс-роботу. Там працівники секс-індустрії захищені законодавством про зайнятість і можуть подавати на роботодавців до суду в разі порушення їхніх прав. Держава надає секс-працівникам усі соціальні гарантії, як і іншим робітникам – лікарняні, пенсію, допомогу по безробіттю».

У кейсі цієї країни декриміналізація не призвела до збільшення працівників галузі, а торгівля людьми не зросла. Окрім того, згідно з дослідженнями, секс-працівники повідомляють про кращі стосунки з поліцією та збільшене відчуття безпеки.

Чи готові українці?

Переваги декриміналізації – безсумнівні, проте, на думку деяких експертів, Україна не готова до таких змін через стереотипні уявлення громадян про жінок легкої поведінки та зацікавленість певних осіб тримати секс-бізнес «в тіні» через його прибутковість.

У організації «Легалайф–Україна» провели своє дослідження, яке показало, що думка у суспільстві скоріше неоднозначна.

«Ми провели опитування серед загального населення, поліцейських і секс-працівників. Останні, як показали результати, готові сплачувати податки, якщо матимуть вибір, як працювати: відкривати ФОП чи найматися до когось, – розповідає Наталія Ісаєва. –  Що стосується населення, то більша половина опитаних підтримують декриміналізацію секс-праці. Відзначу, що мова йде у цій сфері тільки про повнолітніх людей, дієздатних осіб, які вступають у стосунки за гроші. А щодо працівників поліції, то є як прихильники, так і противники. Що цікаво, серед поліцейських проти декриміналізації висловилися у більшості жінки у віковій категорії 30-40 років».

Наразі ж боротьба за права секс-працівників і секс-працівниць триває.  Громадські організації та правозахисники вимагають від Верховної Ради хоча б скасування адмінштрафів за проституцію. І додають: боротися з проституцією – це як розганяти хмари руками, тому до вирішення цієї проблеми потрібно підходити ґрунтовно.

«У такому форматі, який наразі існує в Україні, робота в секс-індустрії залишається вкрай небезпечним явищем. Відсутність будь-якого регулювання робить такий бізнес кримінальним та тіньовим, працівниці та працівники у цій індустрії зазнають фізичного і психологічного насильства, порушення їхніх прав, не мають доступу до належної медичної допомоги чи будь-якого правового захисту. Тому наша робота триває, в тому числі просвітницька, серед населення і працівників правоохоронних органів», – підсумовує Наталія Ісаєва.