ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ з Вікторією Сахненко, м.Миколаїв

“ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ” – СЕРІЯ ІНТЕРВ’Ю З РЕГІОНАЛЬНИМИ ЛІДЕРКАМИ ТА ПАРАЮРИСТАМИ БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”. Ми говоримо про вплив війни на життя українців, на долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні, порівнюємо, що змінюється з часом, а що залишається незмінним.

Першою, з ким поспілкувалась наша менеджерка Наталія Дорофєєва, стала Вікторія Сахненко – лідерка ініціативної групи секс-працівниць/ків та керівниця Миколаївської філії БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”

Наталія: Привіт, Вікторіє! Розкажи, будь-ласка, яка зараз ситуація у твоєму місті? Як впливає війна на життя та побут мешканців міста?

Вікторія: Іноді мені здається, що війна торкнулася не всіх однаково. Навіть проживаючи в одному місті, хтось потерпає через зруйноване житло та втрату близьких, а хтось, начебто, і не помічає, що відбувається, можливо, через те, що зараз в Миколаєві відчувається затишшя.

Але я розумію, що війна впливає на всіх, не зважаючи на професії,  навіть на тих, хто знаходиться у відносній безпеці або взагалі виїхали за кордон.  Розлука з близькими торкнулась майже кожного, бо так відбувається, що чоловіки залишають сім’ї  заради захисту країни, жінки, шукаючи безпечне місце для себе та для дітей, теж вимушені залишати домівки. Постійна тривога за власне життя та за сім’ю руйнує психіку. Зрозуміло, це все змінює звички, побут, умови проживання, а також погіршує здоров’я.

Щодо секс-працівниць (СП), то значна їх кількість також виїхали з міста – на захід України чи за кордон, шукаючи безпечне місце та з надією на нове життя. Багато з них пішли з секс бізнесу, бо у чужому місті/країні вбудуватись в місцевий ринок секс-послуг не завжди легка справа, до того ж й ризикована.

Також, якщо пощастить, на новому місці з’являються нові можливості – знайти іншу роботу, зв’язати життя з постійним партнером, навіть, створити сім’ю. Тому СП часто залишають секс-працю, шукаючи себе в іншому житті. Знаю декілька жінок, яким це вдалось.

 Н: Чи знаєш ти таких жінок, можливо з переселенок (ВПО), які раніше не займалися секс-працею, але через війну були вимушені цим займатись?

В: З загостренням бойових дій у Миколаєві, дехто з городян були вимушені оселитися в гуртожитках, де компактно проживають і  жінки, і чоловіки.  В таких умовах досить часто жінки вступають в сексуальні стосунки з чоловіками за якусь винагороду, чи то у вигляді подарунків, чи то випивки, або навіть й грошей. Але вважати це секс-працею та відносити таких жінок до секс-працівниць я би не стала, бо такі стосунки мають випадковий характер.

Теж саме відбувається і з ВПО, які теж проживають компактно. У випадках, якщо вони і надають секс-послуги за винагороду, то це має випадковий характер, що не впливає на загальну ситуацію у сфері секс-праці.

Н: Тоді, які зміни відбуваються саме у секс-праці, що змінилось у роботі тих СП, які залишились у місті? Чи змінились ціни та попит на секс-послуги?

В: Коли місто знаходилось під постійними обстрілами, була відсутня вода та світло, звичайно, працювали не всі СП. Зараз вже багато з тих, хто виїжджав – повернулись у місто, загальна ситуація покращилась, то й робота пожвавішала.

Але з моїх спостережень, майже 90 % вуличних працівниць зникли, більшість з них просто пішли працювати  по квартирах –  рекламують свої послуги, шукають клієнтів, домовляються про послуги через соціальні мережі та веб-сайти. Деякі локації у місті також позачинялись, але це частіше пов’язано з бізнес відносинами, наприклад, володарь міні готеля чи сауни підіймає ціну за перебування, СП це не влаштовує, і точка просто припиняє працювати.

Ціни на послуги за останній рік дещо зросли. Це, я вважаю, пов’язано з курсом долара, та і взагалі, ціни ростуть на все, чому ж секс-послуги не мають дорожчати.

Більшість клієнтів сьогодні, це військові, які прибувають з фронту. Є і такі, хто працюють у місті, але більшість перебувають у місті тимчасово. Тому попит на секс-послуги змінюється, в залежності від прибуття до міста військових. Відповідно, буває так, що працювати СП доводиться багато, а часом роботи і доходів немає зовсім.

Н: Чому військові звертаються до СП, та чи відрізняються вони від клієнтів цивільних, з точки зору самих СП?

В:  Я вважаю, військові звертаються до секс-працівниць з тих самих причин, що і всі чоловіки, незалежно, війна чи мир. Але, мені здається, війна загострює потребу близькості та сексу, бо людина, яка находиться на межі життя та смерті,  яка відчуває нелюдське психічне та фізичне навантаження, має якось позбутися напруги, на якусь мить забути про смерть та жахи.

Казати що вони сильно відрізняються від цивільних, я  не можу. Взагалі поводять себе, як і всі чоловіки. Ті СП, з ким я спілкуюсь, не розповідали, що помітили якусь помітну різницю в стосунках чи ставленні  до жінок між військовими та цивільними. Так само і сексуальні вподобання – у всіх більш менш стандартні, нічого надзвичайного вони не шукають. 

На мій погляд, клієнти військові під час війни – це звичайне явище. СП відносяться до цього, як до праці, вона є, і це добре. Питання тільки психічного здоров’я клієнтів, особливо, коли вони одразу з «пєрєдка». Вже чула про поодинокі випадки, коли  військові в стані сп’яніння проявляли агресію до дівчат. Добре, що СП мають досвід, як поводитись в таких ситуаціях. Але і страху жінки натерпілися.

Н: А які заходи безпеки СП використовують з військовими клієнтами, щоб не потрапляти в такі ситуації?

В: Все як з цивільними клієнтами.  Багато залежить  від того, де працюють СП. У сауні або в борделі, де є адміністратор, саме він контролює безпеку:  оцінює чи клієнти адекватні, врівноважені, наскільки п’яні, чи тільки з фронту тощо. Якщо дівчата самі по собі,  то там все індивідуально: вони самостійно проводять перемовини, оцінюють стан клієнта, його адекватність, вирішуючи чи погоджуватись на замовлення. Хтось з балончиком газовим ходить, хтось сповіщає знайомих, куди та з ким їде, та коли має повернутись і домовляються, що робити, якщо не повернеться до визначеного часу. Все дуже індивідуально.

Н: А щодо захисту здоров’я чи особистого життя?   Що є головною небезпекою для СП сьогодні?     

Якщо говорити про здоров’я, то це найпростіші засоби захисту, тобто презервативи, лубриканти, своєчасне тестування на ВІЛ та ІПСШ.

Що стосується захисту особистого життя, то всі СП уникають публічності, переважна більшість не розкривє свою особистість та обличчя. Також помітно, що стали більше кооперуватися по двоє. Раніш більше було одиначок. А зараз працюють у парах, знімають квартиру і так почуваються безпечніше.

Стосовно ризиків та небезпеки,  у порівнянні з довоєнним часом, майже нічого не змінилося, але головною небезпекою всі бачать російську  агресію.

Н: Цікаво, а чи вплинула якось війна на взаємодію з поліцією? Що розповідають СП про відносини з правоохоронцями?

В: Відносини з поліцією ніяк не змінилися за останній рік. Взагалі у нас поліцейські і до війни, і зараз доволі лояльно ставляться до секс-працівників.

Але, як і до війни, вони не забувають періодично влаштовувати  рейди в рамках типу боротьби з торгівлею людьми, а дівчатам кажуть: «Ми тільки сутенерів хапаємо. Ви не переймайтеся, тільки підпишіть, що вас змусили». Після рейдів долі СП скаладаються по-різному. Але, як правило, ті дівчата, кому пощастило не бути притягнутими до кримінальної відповідальності, тимчасово розбігаються, чекають, коли шуміха втихає і повертаються до роботи, часто вже під “поліцейською кришею”. Сауни, міні борделі, які неодноразово були обшукані, зараз знов у справі.  Знаю випадок, це сталось вже під час війни, дівчата щось там не поділили із власником помешкання. Невдовзі після сварки до них завітали поліціанти під виглядом клієнтів. Як там далі розгорталися події – я подробиць не знаю, але підсумок такий: зараз дівчата таки знімають  це приміщення і працюють на правоохоронців, сплачуючи їм якусь данину.

З війною з’явилась нова проблема. Перші місяці  територіальна оборона дуже чіплялись до СП, які на вулиці працювали:  ображали їх, робили незаконні обшуки особистих речей без протоколів. Потім вони відійшли від рейдів на вулицях. Хоча, скоріш це СП пішли з вулиць по квартирах та саунах.

Н: З огляду на такі поршуння їх прав та “кришування” секс-бізнесу, чи турбує СП питання не легальності секс-праці сьогодні?

В: Якщо чесно, то дівчата  не дуже переймаються щодо легалізації чи декриміналізації секс-праці, на це немає часу. Тим паче, більшість з дівчат завжди кажуть, що це вимушена робота, що це тимчасово. Але життя показує, що буває по-різному… Коли вже починаєш з ними про це розмову, тоді вони можуть погодитись з тим, що було б добре, якби було б законно. Одна із  дівчат навіть казала, що «якби було легально», то вона б відкрила  міні готель і все б робила по закону, сплачувала б податки і дівчата були б захищені.

 Н: З якими проблемами та потребами звертаються СП до тебе, чи змінились ці потреби під впливом війни?

Основне – це матеріальні проблеми. Через відсутність або критичне зниження доходів, СП нездатні прогодувати свої сім’ї та забезпечити житлом. Перші три – чотири місяці була можливість допомагати дівчатам фінансово, завдяки підтримці “Легалайф-Україна” ми перераховували дівчатам по-троху грошей на різні термінові потреби.

А потім наша БО просто взяла під опіку СП: майже кожного! місяця передавали для СП гуманітарну допомогу.  Перелік речей,  що отримали СП Миколаївщини  дуже  великий: продукти, ліки, засоби гігієни, теплі речі та різні засоби, необхідні для виживання в умовах відключення тепла та світла тощо.  Крім цього, я, як лідерка продовжую  консультувати дівчат, частіше це стосується порушень та захисту прав СП.