Як змінилася секс-праця в Новій Зеландії після двох десятиліть декриміналізації

У той час як у Південній Африці триває процес громадського обговорення нового законопроєкту щодо декриміналізації секс-праці, журналісти одного з місцевих телеканалів звернулися до активістів секс-працівників Нової Зеландії з проханням поділитися інформацією про те, як вплинула декриміналізація на їхнє життя за останні 20 років.

Те, як регулюється секс-праця, сильно впливає на безпеку робочих місць. У Південній Африці, де закон забороняє купувати або продавати сексуальні послуги, 70 % секс-працівниць у загальнонаціональному опитуванні 2019 року заявили, що зазнавали насильства з боку клієнтів попереднього року, в той час як майже шість із 10 були зґвалтовані за цей час.

Коли секс-працю розглядають як кримінальний злочин, працівники не тільки не можуть повідомляти про злочини проти них у поліцію, а й часто стикаються з жорстоким поводженням з боку працівників правоохоронних органів: кожна сьома секс-працівниця під час опитування 2019 року заявила, що за цей час її зґвалтували працівники поліції.

Це може скоро змінитися. Міністерство юстиції Південної Африки наразі розглядає коментарі громадськості до законопроєкту, який, якщо його ухвалять, зробить законним купівлю і продаж сексу для дорослих за обопільною згодою, що може зробити життя секс-працівників безпечнішим.

І від цього виграють не тільки секс-працівники. Дані зі США та Нідерландів показують, що сексуальне насильство знизилося в містах і штатах, де секс-праця не є злочином. Декриміналізація секс-праці, схоже, також не призвела до роздмухування індустрії в Новій Зеландії, проти чого застерігали критики, коли два десятиліття тому проводилася декриміналізація секс-праці.

Але що кажуть самі секс-працівники Нової Зеландії? Чи відчувають вони себе в більшій безпеці після декриміналізації своєї професії?

Для телепрограми “Health Beat” журналістка Міа Малан (Mia Malan) поговорила з секс-працівником Алланом Хетою Клівером (Allan Heta Cleaver) з Нової Зеландії, який працює в індустрії понад 40 років і, отже, практикував до і після того, як секс-працю було легалізовано.

Міа Малан (ММ): Як змінилося ваше трудове життя секс-працівника після декриміналізації?

Аллан Хета Клівер (AHC): У перші дні [до того, як секс-працю було легалізовано], мене заарештовували і звинувачували в підбурюванні до проституції. На сьогодні найбільша зміна в тому, що тепер мене не можуть заарештувати. Моя робота стала визнаною професією, що дає мені тверду юридичну підтримку в очах уряду.

ММ: Чи безпечніше зараз бути секс-працівником у Новій Зеландії?

AHC: Абсолютно. Коли секс-праця була незаконною, у нас не було великого вибору [де ми могли б працювати], і це штовхало нас у небезпечні робочі місця. У наші дні це набагато безпечніше, тому що я можу контролювати, де я працюю, і в мене є процедури безпеки. Мені не потрібно стояти на вулиці, а потім сідати в машину після того, як я спробував швидко з’ясувати, наприклад, чи справді це клієнт, чи поліцейський під прикриттям, чи є ймовірність, що мене можуть пограбувати або піддати насильству.

ММ: Де ви тепер працюєте, якщо вам більше не потрібно працювати на вулиці?

AHC: Я працюю вдома, тому працюю самостійно [тобто не в борделі]. У мене є місце [в моєму будинку] окремо від того місця, де я живу, спеціально призначене для секс-роботи. У нього є окремий вхід і ванна, тож між місцем, де я живу, і місцем роботи немає перетину.

ММ: Які процедури безпеки ви можете впровадити, чого раніше не могли?

AHC: Моє перше спілкування з клієнтами тепер відбувається мобільним телефоном. Це безпечніше, тому що я можу відстежити, хто вони. Я також можу сказати комусь, кому я довіряю, що я збираюся виконати роботу, коли вона буде і коли я закінчу. Можливість зв’язатися з другом до і після допомагає мені почуватися в більшій безпеці. Коли я працюю віддалено, наприклад, якщо я йду в готель, я можу зателефонувати в готель і підтвердити ім’я людини в номері, щоб переконатися, що я потрапив у законну ситуацію. Я також можу повідомити кому-небудь [другу або колезі], що я їду в конкретний готель, дати їм номер кімнати і сказати, що після цього вони можуть чекати від мене дзвінка.

ММ: Поліція, схоже, стала союзником секс-працівників після декриміналізації. Як це на вас позначилося?

AHC: Якби ми стали жертвою сексуального насильства, ми знаємо, що можемо негайно зателефонувати в поліцію. У нас є куди піти, щоб сказати “Мене пограбували” або щось у цьому роді. Поліція вживе заходів за заявою і притягне винного до відповідальності.

ММ: Як змінилася стигма, пов’язана з секс-працею, після декриміналізації?

AHC: Цю роботу було витягнуто з тіні, і вона перестала бути секретом, який трапляється тільки в темних місцях. Тепер ми можемо працювати відкрито, а не в похмурому середовищі, як раніше.

ММ: Які трудові закони Нової Зеландії особливо корисні для секс-працівників?

AHC: Тепер це визнана робота. Ви можете платити податки. Наприклад, під час пандемії COVID-19 ми, як секс-працівники, мали доступ до фінансованих державою пільг, тому що це визнана робота. Якщо ви оформили всі документи і заплатили всі податки, у вас був доступ до цих допомог, чого не було в минулому.

Малан також запитала Кетрін Хілі (Catherine Healy), національну координаторку Колективу секс-працівників Нової Зеландії (New Zealand Sex Workers’ Collective), що пропонують медичні клініки для секс-працівників країни та чи зіткнулися вони з будь-якими перешкодами після декриміналізації.

ММ: Чи є у вас індивідуальні медичні послуги для секс-працівників?

Кетрін Хілі: Фахівці в галузі сексуального та репродуктивного здоров’я, які працюють у наших клініках, дійсно спеціалізуються на задоволенні потреб секс-працівників. Вони не пояснюють [працівникам], як надягати презерватив – ми це знаємо, – вони пояснюють інші питання, які дійсно важливі. Наприклад, у вас може бути секс-працівник, який говорить медсестрі: “Я працюю по 12 годин, я вже виснажена”. Медсестра може [скерувати працівника] до однієї з груп взаємодопомоги в клініці, яка може розповісти їм про їхні трудові права. Таким чином, медсестра може розповісти секс-працівнику про конкретні речі, в яких наші організації не є експертами. Ці індивідуальні стосунки між секс-працівниками та медичними працівниками приносять величезну користь.

ММ: Які проблеми залишаються через 20 років після декриміналізації секс-роботи в Новій Зеландії?

CH: Ми хотіли б побачити у нас у Новій Зеландії антидискримінаційне законодавство. Дискримінація тут, як і раніше, існує, наприклад, люди не хочуть здавати вам житло в оренду, тому що ви секс-працівник. У нас також є стаття в законодавстві, яка спрямована проти мігрантів. Політики дійшли висновку, що, якби мігрантам заборонили займатися секс-бізнесом, це запобігло б торгівлі людьми. Ми повинні скасувати цю частину закону. Це було і залишається серйозною проблемою для нас, тому що у нас є люди, які прибувають у країну і мають право працювати за будь-якою іншою професією. Але якщо вони працюють секс-працівниками, у них немає такого ж захисту, як у інших.

Інтерв’ю: Мохале Молой, Лінда Преторіус і Міа Малан (Mohale Moloi, Linda Pretorius, Mia Malan)

Фото на обкладинці: Аллан Хета Клівер

Опубліковано 7 березня 2023 року на порталі mg.co.za