гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.
+38(050) 450 777 4 +38(067) 450 777 4

БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” ініціювали зустріч лідерів спільнот з представниками ЗМІ

17 Жов 2021 14:10:43
0
комментариев

29 вересня 2021 року за ініціативи БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» у м.Київ відбулась дискусійна панель «Проблематика висвітлення стигматизованих тем в Національних ЗМІ», в якій взяли участь журналісти українських медіа та активісти дискримінованих в Україні спільнот  (секс-працівників, ВІЛ-позитивних жінок, жінок з наркозалежністю тощо).

Знайомство та привітання учасників заходу

Питаннями для обговорення стали:

– Мова ворожнечі, замовчування та порушення стандартів журналістики – чому ці порушення часто трапляються саме в процесі роботи журналістів із стигматизованими темами?

– Чому популярні ЗМІ уникають висвітлення життя громадян вразливих спільнот України?

– Чому ЗМІ віктимізують вразливі спільноти громадян України та як подолати цей тренд?

– Як проблеми комунікації між громадянськими активістами вразливих спільнот та ЗМІ впливають на висвітлення стигматизованих тем?

У дискусії приймали участь:

спікериНаталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф-Україна»; Світлана Мороз, голова правління Євразійської Жіночої мережі зі СНІДу (Eurasian Women’s Network on AIDS); Галина Скляревська, головна редакторка сайту MediaSapiens (ГО «Детектор Медіа»); Максим Міхайленко, головний редактор порталу Newssky.com.ua; Сергій М’ясоєдов та Максим Петров, координатори адвокаційних програм УГСПЛ;

представники українських медіаВізгунов Олег, “Вечерний Бахмут”(м. Бахмут, Донецка обл.), Приколота Любава, інформаційно-аналітичний портал i24.com.ua  (м. Маріуполь, Донецка обл.), Толмачова Ольга, інформаційно-аналітичний портал “SeverCity.info” (м. Рубіжне, Луганська обл.), Кисельов Володимир, газета “Гривна” (м. Херсон), Тимченко Тетяна, інтернет-газета «Перша полоса» (м. Лисичанськ, Луганська обл.), Інна Корєнєва, інтернет-видання “Редпост” (м. Харків);

лідери спільноти секс-працівниківПогоріла Маріна, керівниця філії БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» у м.Полтава, Попик Олена,  керівниця філії БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» у м.Харків, Юлія Гресь, Мережа ЛЖВ.

«Проблемами стигми та дискримінації маргіналізованих жінок пронизана моя діяльність, – зазначила Світлана Мороз, Голова правління Євразійської Жіночої мережі зі СНІДу, щодо мотивації участі у заході. – Досвід моніторингу ЗМІ в контексті проблеми криміналізації ВІЛ-інфекції показує, як журналісти можуть демонізувати людей, які живуть з ВІЛ, виставляючи їх джерелами поширення епідемії. Або, навпаки, робити якісний матеріал з глибоким аналізом, який враховує науково доведену медицину, гендерну оптику і права людини».


 «Акредитувалася на захід так як хотіла розібратися, що таке стигматизація, звідки вона береться, і що змушує нас принижувати людей, які чимось відрізняються від нас. Як під впливом страху, тривоги і дефіциту достовірної інформації народжуються стереотипи і як суспільне таврування людей, що потрапили у важку життєву ситуацію, відбивається на їх житті, на житті людей, які їх стигматизують, і на всьому суспільстві? Зрозуміло, що в наш час відверта стигматизація недоречна не тільки завдяки орієнтації на стандарти прав людини, а й через ризик підриву довіри до джерела інформації», – Приколота Любава, інформаційно-аналітичний портал i24.com.ua, м. Маріуполь (Донецька обл.).


Надання сексуальних послуг за винагороду  (гроші, товари, інше) – це глобальна індустрія. В Україні в цій сфері задіяні сотні тисяч людей різної статі, ідентичності, віку, які мають відмінні рівні добробуту, освіти, вмінь та навичок.  Всі ці люди добровільно, хоч і з різних причин, обирають  секс-працю своєю роботою та виконують різні ролі, включаючи, крім іншого, студійних та вуличних працівників, акторів, супроводжуючих, танцюристів, менеджерів, охоронців тощо. Незважаючи на обсяги задіяних та дотичних до сфери секс-послуг людей, секс-праця як і раніше стигматизується, а працівники стикаються з високим рівнем насилля, дискримінації, переслідувань та інших порушень прав людини.

 «В країнах де секс-працю забороняють та стигматизують, секс-працівники наражаються на ризик бути зґвалтованими, обкраденими або навіть вбитими, а злочинці, які вчиняють такі дії, на жаль, часто уникають покарання, – каже Наталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф–Україна.

З порушеннями прав та насильством стикаються і інші  найбільш стигматизовані та дискриміновані в Україні спільноти –  ЛГБТКІ+, ВІЛ-позитивні особи, особи, що живуть з наркозалежністю, роми тощо. Значну роль у висвітленні та подоланні цих проблем мали б відігравати сучасні ЗМІ, підтверджуючи справедливість покладеної на них функції “четвертої влади”.

«Як рівень негативного впливу, так і розміри комплексу проблем, пов’язаних зі стигмою сьогодні не беруться до уваги владою України. Проблема є масштабною та комплексною. Негативні наслідки з бігом часу будуть тільки посилюватись. Стигма не тільки заважає нормальному життю сотень тисяч громадян – вона розколює суспільство та шкодить захисту прав вразливих груп і адвокатуванню змін до законодавства країни, яке на сьогодні є далеким від Європейського стандарту» – зазначив Сергій М’ясоєдов, координатор адвокаційних програм УГСПЛ.

Що відомо про життя стигматизованих груп широкому загалу, і як висвітлюються чутливі теми в медіа?

Наприклад, чи відомо про те, що досі медики можуть відмовити у допомозі людині, через те, що вона є наркозалежною чи має ВІЛ-позитивний статус, чи про те, що людину можуть позбавити волі за кілька інтимних фото в особистому листуванні, чи про те, що .у Кримінальному кодексі України досі існує ст.130. «Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», за якою людину можуть засудити, навіть якщо вона приймає антиретровірусну терапію (лікування ВІЛ) і, внаслідок, має невизначуване вірусне навантаження, тобто не може передати ВІЛ іншій людині ?

Ці та багато подібних “живих” історій, про які під час дискусії розповіли учасники від спільнот, нажаль, трапляються у європейській країні 21-го сторіччя, не викликаючи суспільного резонансу, широкого розголосу та обурення громадян.

Журналісти мають зрозуміти, як сильно їхня робота впливає на життя сотень тисяч стигматизованих людей. Якщо вони дотримуватимуться стандартів, відмовляться від нетолерантної лексики та припинять полювати за скандалами, в нас з’явиться шанс організувати серйозну суспільну дискусію…“, – зазначила під час дискусії Наталія Ісаєва.

На фото: Максим Петров, Олена Попко, Наталія Ісаєва, Світлана Мороз, Сергій М’ясоєдов, Галина Скляревська (зліва направо)

На думку активістів саме такі випадки несправедливості і позбавлення людей їх прав та гідності повинні бути у центрі уваги ЗМІ та суспільства. Натомість, щодня в українських медіа з’являються тисячі новин та повідомлень про політиків, ковід та кримінал, виходять ток-шоу та програми аналітично-розважального характеру тощо. Та серед цього розмаїття не часто потрапиш на достовірний опис чи об’єктивний аналіз подій з життя дискримінованих спільнот без навішування ярликів чи стереотипних висновків.

…потрібно показувати життя реальних людей, а не підлаштовувати факти під “шоу”, бо за кожним таким шоу – реальні люди та часто чиїсь розбиті долі”, – Олена Попик, керівниця філії БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» у м.Харків.

Нажаль, основні репортажі про “таких” можна знайти десь в надзвичайних новинах  у вигляді сенсаційної або засуджуючої розповіді. Такі матеріали, відображуючи наслідки багаторічної стигматизації цих груп, часто містять емоційні та маніпулятивні заголовки, за якими слідують інформація з неперевірених джерел чи/та мова ворожнечі, що завдає ще більшої шкоди і  наражає на небезпеку сотні тисяч наших громадян.

Комунікацій [з ЗМІ] майже немає. Спільноти зневірились, що ЗМІ будуть публікувати їхні матеріали та частіше обмежуються кількома прес-релізами щодо проведення тематичних заходів, а в умовах COVID-19 й того меньше. Журналісти зазвичай звертаються до активістів по коментарі тільки тоді, коли відбувається щось скандальне. Залишається один вихід: робота в соціальних мережах“, – Наталія Ісаєва.

ЯК ПИСАТИ ПРО СЕКС-ПРАЦЮ: ПОРАДИ ДЛЯ ЗМІ Шанобливе повідомлення може значно поліпшити життя секс-працівників, допомагаючи зняти стигму

Чому так відбувається і як подолати цей негативний тренд?

Сьогодні очевидно, що існування масс-медіа, особливо після широкого розповсюдження Інтернету – це важливий аспект суспільного життя. Зміни в сучасному інформаційному суспільстві, пов’язані з можливостями масової комунікації, мають потужний вплив не тільки на умови життя, але й на спосіб мислення і світогляд сучасної людини, що тягне за собою зміни у соціумі. Більше того, медіа здійснюють як значний вплив, так і значний тиск. Ця сила може бути використана як для позитивних змін (наприклад, соціального захисту населення), так і для негативних (формування стереотипів, спотворення реальності).

Галина Скляревська (на фото зправа) розповідає про роботу сучасних медіа

Готуючись до дискусії організатори ставили на меті надати можливість учасникам поділитись власним досвідом взаємодії між стигматизованими групами та журналістами – негативним чи позитивним, щоб виділити основні проблеми та спробувати знайти шляхи для побудови вдалої комунікації, адже саме медіа мають формувати суспільну думку та можуть стати посередниками між громадянськими активістам та владою. З огляду на те, що в Україні, як і у всьому світі, сьогодні актуальною є криза недовіри до ЗМІ, така співпраця у розкритті комплексних проблем та впровадженні соціальних змін мала б стати корисною і для самої медійної спільноти.

Так, щодо очікувань від заходу Мороз Світлана зазначила: По-перше, зрозуміти наскільки представники ЗМІ цікавляться темою стигматизації та її розуміють. По-друге, почути думки журналістів_ок і редакторів_ок, про те, чому вони або їхні колеги пишуть часто агресивно і безграмотно, ставлять акценти на віктимізації, а також подякувати тим, хто робить свою роботу якісно. По-третє, це була можливість розповісти про нас, про наші спільноти, як ми живемо і як стигма і маргіналізація впливає на наші життя. По-четверте, я хотіла нагадати про правові рамки в Україні, які нас дискримінують за ознакою захворювання і розповісти про новий законопроект №5488, в якому передбачається нова редакція статті 130 КК, що є важливим і прогресивним кроком в бік декриміналізації ВІЛ. І, звичайно, підтримати моїх колежанок із спільноти секс-працівниць, які організували цю дискусію“.

Сучасна людина живе у потоці інформації, яку отримує по різних каналах ЗМІ. Важливий вплив на поведінку людини має те, які у неї знання і оцінки, і значну частину цих знань вона отримує саме через медіа. Так ЗМІ можуть бути інструментом духовного розвитку особистості, соціальної модернізації та демократії.

Олена Попик (на фото у центрі) про очікування від роботи сучасних ЗМІ

“Завдяки дискусії дізналася, що в процесі соціалізації людина вибудовує своє ставлення до інших людей, на це впливає в першу чергу її виховання. Багато переконань ми успадковуємо в ранньому дитинстві і юності від батьків, інших значущих дорослих – вчителів, наставників, близьких родичів, а також від друзів, знайомих, з художніх творів, кіно. Цей вплив триває протягом усього життя: наше коло спілкування, колектив, інформація, що транслюється в ЗМІ, – все це формує наше ставлення до себе і до оточуючих. Моє ставлення до певних груп людей склалося задовго до того, як я зіткнулася з представниками цих груп. Як результат заходу – я зрозуміла, що у мене народилася стигма”,Тимченко Тетяна, інтернет-газета «Перша полоса», м. Лисичанськ (Луганська обл.).

Так, у учасників дискусії було багато тем для обговорення, насамперед, хто чи що впливає на формування медійного простору та чому українські медіа часто уникають виконувати функцію провідника сучасних європейських цінностей, коли це стосується захисту уразливих та стигматизованих громадян? Чи актуальні для українських медіа журналістські стандарти, як оперативність домінує над якістю та чому конкуренція змушує журналістів ігнорувати професійні стандарти?

Звичайно, однієї зустрічі не вистачить, щоб зрозуміти, що є причиною, а що є наслідком, але учасники погодились, що монополізація, цензура власника та самоцензура, поверховість журналістики, копіпаст та гонитва за кількістю на шкоду якості, залежність журналістів та неприбутковість сучасних медіа, вигоряння та втома тощо – лежать на заваді якісній сучасній журналістиці, і це ще не повний перелік проблем. З іншого боку, розкриттю проблем стигматизованих груп заважає закритість таких спільнот, небажання виходити із зони комфорту, а також об’єктивні побоювання розголосу інформації, засудження та інших негативних наслідків через наявний невдалий досвід публічності.

Марина Погоріла про досвід співпраці з медіа (на фото зправа)

“… ми боїмося перехресної інформації, боїмося некоректної лексики, гучних заголовків (нічні метелики, повії, жертви і так далі …), за допомогою яких ЗМІ привертають увагу. Насправді, це не просто слова, вивертання інформації стигматизує, дискримінує нас перед суспільством, не дає можливості сказати те, що ми хочемо. Мій досвід [інтерв’ю ЗМІ] був різним, але саме поганий досвід для мене став бар’єром у спілкуванні з журналістами. Я боялася давати інтерв’ю, що б не дай Бог не сказати щось не те або щось таке, що перекрутять, поріжуть …”, – поділилась з учасниками дискусії Марина Погоріла, керівниця філії БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» у м.Полтава .

Незважаючи на вищесказане, в Україні є чимало професійних та чесних журналістів, які усвідомлюють свою відповідальність та відкриті до співпраці, тож для вдалої комунікації заради змін необхідні спільні зусилля усіх зацікавлених сторін.

Роль ЗМІ часто недооцінена в цих питаннях. Необхідно покращувати систему комунікацій, готувати і навчати спікерок, дивитися не на бренд ЗМІ, а на особистості окремих його журналістів, складати списки журналістів і активно запрошувати на наші заходи і / або прес-тури, які висвітлюють наші теми”, – Світлана Мороз.

 «Такі зустрічі необхідні для налагодження комунікації з журналістами. Боротися зі стигмою можна тільки коли є громадська дискусія в національних ЗМІ щодо гострих соціальних тем, які стосуються стигматизованих спільнот – секс-працівників, ромів, представників ЛЖВ та ЛГБТКІ+ спільнот – отже від журналістів зараз залежить дуже багато. Також потрібно зрозуміти, що без належного рівня комунікації між правозахисниками, активістами вразливих спільнот та журналістами цієї дискусії не відбудеться», – Сергій М’ясоєдов, координатор адвокаційних програм УГСПЛ.

Публікація статті стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО “Легалайф-Україна”. Інформація, що представлена у статті, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.