гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Сталось! відверта розмова між представницями феміністичних рухів та секс-працівницями України

8 Сер 2021 18:08:22
0
комментариев

2 – 3 серпня 2021 відбулась робоча зустріч “РОЗБУДОВА ДІАЛОГУ СЕРЕД ПРЕДСТАВНИЦЬ ЖІНОЧИХ РУХІВ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ЖІНОК У СФЕРІ СЕКС ІНДУСТРІЇ”.

«Ой, прям довго вагалася написати чи ні. Справді, я не знаю наскільки безпечно в країні, де офіційно десятиріччя не було сексу, де сексуальні бажання і потреби табуйовані, а секс-просвіта відсутня, написати, що я місяць свого життя витратила аби організувати  зустріч – діалог між представницями жіночих організацій, правозахисних організацій та організації, що представляє інтереси секс- працівників».

Вощінкіна Анна, координаторка проекту ГЖЛ МФ “Відродження”

Секс-працівниці в Україні, як і у всьому світі, відстоюючи свої права та виступаючи за рівні можливості в реалізації цих прав, фактично є частиною феміністичного руху.  Тому така зустріч для побудови діалогу та створення можливостей для планування спільних дій щодо захисту жінок у секс-індустрії була дуже бажаною та логічною, не дивлячись на різний життєвий та професійний досвід учасниць.

«Нарешті, нарешті відбулася зустріч різних гарних жінок, які є представницями жіночих, правозахисних та феміністичних рухів/ініціатив. В мене було так, що я прийняла те, що треба просто відключитися від усіх острахів бути не почутою, припинити щось доводити, а просто спілкуватися, й це в мене вийшло. Мої очікування від спілкування та слухання одна одної справдилися. Ми всі намагаємося робити добро для жінок, але іноді просто різними, не завжди одна для одної прийнятними шляхами. Але ми всі можемо чути та вести діалог, й ця зустріч це показала».

Наталія Ісаєва, директорка БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”

Така відверта розмова має стати першим кроком на шляху побудови діалогу та співпраці між представницями спільноти секс-працівників та представницями інших жіночих рухів/ініціатив у вирішенні питань формування державної політики щодо секс-індустрії в Україні та надання підтримки жінкам, які залучені до сфери секс-послуг в Україні.

“Я дуже задоволена, що вдалося не лише поговорити, а з’явилося бажання глибше зануритися в цю тему. Тому що на тут і зараз  немає жодного дослідження, яке би дало розуміння про секс- індустрію України. Що вона таке і чим породжена, і чого саме потребують люди в ній. Ми можемо лише спиратися на досвід тих, хто готові про свій досвід говорити. А цей досвід різний. Когось в секс-роботу привела скрута, хтось став жертвою насилля, а хтось- зробив свій свідомий вибір. І, відповідно, немає єдиного простого рішення, яке би задовольнило всіх, і немає сенсу “копіпейснути” моделі інших країн, не маючи уявлення про наслідки. І перед тим як “рятувати” або засуджувати, як на мене, треба мати відповідь на питання: а що я пропоную натомість?”

Вощінкіна Анна, координаторка проекту ГЖЛ МФ “Відродження”:

Сьогодні секс-праця в Україні  не визнається видом трудової діяльності, а секс-працівники існують поза законом, «у тіні». Через суспільний осуд та стигму, секс-працівниці не тільки не розраховують на захист з боку держави, але й підтримки з боку найближчого оточення часто не мають, залишаючись уразливими та беззахисними перед насильством, сам на сам з економічними, психологічними, юридичними проблемами та з безліччю інших не закритих потреб.

ДОВІДКА. За заняття проституцією в Україні передбачається адміністративна відповідальність; за сутенерство, звідництво, утримання місць розпусти – передбачена кримінальна відповідальність. Останнім часом, згідно офіційній статистиці МВС, простежується тенденція щодо зниження кількості випадків і числа осіб, притягнутих за статтею «За заняття проституцією», натомість правоохоронні органи продовжують переслідувати  секс-працівників за кримінальними статтями. Правоохоронці сприймають секс-працю як злочин, а секс-працівників як злочинців чи жертв, про що свідчать результати опитування, проведеного БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» в 2019 р. серед 2 070 поліцейських у різних містах України.

ДОВІДКА. За результатами операційного дослідження БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» секс-праця пов’язана з чималими ризиками для фізичного, психологічного та сексуального здоров’я працівників. Секс-працівники особливо уразливі до насильства, бо криміналізація обмежує їх доступ до системи правосуддя, а стигма перешкоджає отриманню необхідних послуг. Більше 80% опитаних вказали, що протягом останнього року їм довелося пережити як мінімум один із проявів насильства, включених в програму дослідження. Криміналізація відкриває широкі можливості для насильства з боку представників державних структур, перш за все – правоохоронних органів. 22% з респондентів повідомили про психологічне насильство і образи з боку представників поліції, 14% – про загрози або залякування, 15% – були змушені надавати безкоштовні інтимні послуги, нередкіми були випадки фізичного та сексуального насильства з боку поліцейських. І тільки 15% потерпілих від насильства зверталися за будь-якою допомогою, при цьому до поліції звертались лише одиниці.

«Навколо секс-праці існує безліч міфів, стереотипів, зрозуміло, що це спотворює соціальний портрет секс-працівників, нав’язує хибні уявлення про сферу в цілому та відлякує багатьох навіть від обговорення проблеми, не говорячи вже про спроби законодавчого вирішення, бо це велика відповідальність і ризики для політичного іміджу. У процесі вивчення громадської думки ми зіткнулися з тим, що поняття «секс-праця» не є загальноприйнятим і зрозумілим для більшості, в суспільній свідомості немає чіткого розмежування між «секс-працею» і торгівлею людьми або «проституцією». Таке ставлення формувалося десятиліттями в умовах відсутності сексуальної освіти, криміналізації будь-яких форм секс-послуг і громадського осуду людей, зайнятих в цій сфері”.

Наталія Дорофєєва, аналітик консолідованої інформації БО «Легалайф-Україна»

Під час обговорення лунали різні погляди та ставлення до секс-праці.  Хтось вважає, що надання секс-послуг за винагороду в жодному разі не можна вважати такою ж працею, як і в інших сферах, що жінки потрапляють до секс-індустрії, можливо і добровільно, але не за власним вибором, а через різні обставини – бідність, насильство, гендерну нерівність тощо.

Інші говорили про те, що секс-праця пропонує життєво важливий сервіс, бо потреба у сексі є базовою потребою для всіх людей,  тому її слід нормалізувати як невід’ємну частину будь-якого здорового, функціонуючого суспільства.  

Частина з учасниць погодились із тим, що секс-праця є працею, але такою ж поганою, як і багато інших, визнаних законом видів діяльності, що мають негативний вплив на того, хто ними заробляє на життя: будь-яка праця виснажує, наносить шкоду здоров’ю, набридає. Але це ж не означає, що будь-яку працю треба відмінити чи заборонити.

Присутні представниці БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” розповіли, що для них секс-праця – це така ж діяльність заради грошей, як і будь-яка інша. Це просто засіб для отримання того, що потрібно їм для існування. І все. Комусь ця праця подобається – комусь ні – це вже особистий вибір, бо, справді, не так багато людей в Україні можуть похвалитись тим, що отримують від своєї «нормальної» роботи насолоду чи можуть реалізувати себе. Тому  боротися із «поганою» секс-працею не доречно, бо не існує ідеальної праці, яка б задовольняли усіх. Заборони не вирішують жодної з проблем. Краще було б, щоб держава, визнавши секс-працю,  покращувала економічні умови та доступ до послуг, так, щоб люди не були вимушені йти у секс-працю. А для тих, хто продовжує там працювати, кому це подобається – держава повинна створити безпечні умови та захистити їх життя та здоров’я.

На зустрічі я для себе підкреслила ще раз, що секс індустрія поза законом і це факт. Тема штучно робиться невидимою, а упереджені твердження створюють негатив та байдужість суспільства. Робота працівниць цієї сфери в Україні, це тема табу,  все оповите великою кількістю міфів та стереотипів, через що суспільство не хоче помічати, а в гірших випадках піддає осуду. В цій сфері секс-працівницям потрібно елементарно, боротися та  відстоювати свої права, як людини, бо необізнаність суспільства породжує твердження на самому низькому рівні. Після зустрічі я промоніторила сайти правників тощо, з коментарями та роз’ясненнями щодо застосування   ст. 181-1КУАП, ще раз переконалася, що суспільство не розуміє  і не хоче чути людей, що працюють в цій сфері. Жити в страху, долати та боротися за повагу та безпеку, це те з чим зіштовхуються щодня  працівниці цієї сфери. Як зарадити цьому, змінити ситуацію, я відверто не знаю ще, але мій висновок, що лише через системну просвіту та адвокацію, можливо змінити  ставлення та розуміння, а власне як наслідок можливий тоді наступний крок, це внесення змін у законодавство”.

Олена Білецька, Голова ГО “Українська Жіноча Варта”

Незважаючи на різні погляди та відношення, всі учасниці погодились, що жінки, які сьогодні заробляють секс-послугами не повинні переслідуватись законом та суспільством, натомість, секс-працівниці конче потребують підтримки та розуміння, маючи рівні з іншими права на повагу, гідність та визнання.

ДАЛІ: ВРАЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ У КОМЕНТАРЯХ УЧАСНИЦЬ ТА ФОТО З МІСЦЯ ПОДІЇ

Ольга Оніпко, членкиня організації «Гей Альянс Україна» (ГАУ): «Была рада, что собрались  лидерки из разных групп, ценно то, что были люди, которых это касается или касалось напрямую, благодаря этому была, на мой вигляд, предметная и качественная встреча. В целом, результатом довольна. Все женщины были очень включены и настроены на диалог, что, на мой взгляд, было продуктивно в плане мнений и это помогло прояснить, что делать с проблематикой. Мое личное мнение о секс-работе это то, что признать потребность и наличие секс-работы и секс-услуг в целом, и сделать эту потребность максимально без стигматизации”.        

У зустрічі приймали участь представниці: БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”, БО “Позитивні жінки», Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок “ВОНА”, Гей Альянс Україна (ГАУ), ГО “Українська Жіноча Варта”, ГО “Жінка майбутнього”, Amnesty International Ukraine, Громадський альянс “Політична дія жінок”, Мережа «Резистанта», ГО «Право на здоров’я», ГО Центр «Жіночі перспективи», Жіночий центр розвитку “Успіх”, Інститут миру, МФ “Відродження”, Український Жіночий Фонд.

На фото: автопортрети учасниць заходу

Наталя Акуленко керівниця проекту Жіночий центр розвитку “Успіх”: «Ця зустріч є дуже важливим питанням в нашому суспільстві, якщо ми всі будемо поважати кожну людину, її право на власний вибір (ким і як працювати), права на отримання доступної медицини та захист від насилля, тоді у нас і буде демократична країна.  Моя особиста думка про жінок та чоловіків, які є секс-працівниками в Україні така, що вони нічим не відрізняються від інших, а інколи більш людяні та співчутливіші, і осуджувати їх щодо моральних норм поведінки вважаю неприпустимим.  Стосовно майбутніх рішень, я все ж таки думаю, що наша держава та суспільство зможуть знайти  власне рішення цього питання, яке підходить і секс-працівницям, і суспільству, і державі. Бажаю нам всім успіху, такої ж плідної праці  в майбутньому, яка відбулась у нас,  щирості у вирішенні питань та відкритого діалогу, що приведуть до прийняття потрібного закону про право на працю секс-працівників та повний державний захист».                      

На фото: учасниці зустрічі намагались, спираючись на професійний досвід, загально доступну інформацію та досвід представниць спільноти секс-працівників відокремити  факти від міфів та суб’єктивних тверджень про секс-індустрію.

Галина Скіпальська, виконавча директорка ГО «Право на здоров’я»: «… ми  спробували знайти відповідь на складні запитання: «Жінки у секс-індустрії, хто вони і яку допомогу потребують?». На жаль, робота працівниць цієї сфери в Україні оповита занадто великою кількістю міфів та стереотипів, через що їхні проблеми часто не хочуть помічати, як і говорити про їхні права. Дискримінація, ризик насильства, упереджене ставлення правоохоронців,  навіть тортури, ризик інфікування ВІЛ та іншими хворобами,– ось лише частина тих проявів, з якими доводиться найчастіше зустрічатись цим жінкам. Ситуація ускладнюється і через те, що нині секс-індустрія в Україні – поза законом, а відтак причетні до неї – точно не можуть розраховувати на захист з боку держави… Впевнена, що для всіх нас ця зустріч була надзвичайно корисною і кожен з нас виніс чимало нового для себе, що тепер буде застосовувати у роботі з жінками”. 

Наталія Копиця, Голова ГО “Жінка майбутнього”: «Нажаль секс-працівниці –  це невидима категорія жінок, яка стикається з дискримінацією та осудом. Відношення суспільства до цих дівчат як к речам… В нашій країні усі люди – жінки та чоловіки, і не важливо, ким людина працює – банкіром або вчителем, прибиральником чи водієм, кухарем або секс працівником – усі мають рівні права на свободу, життя та безпеку!…

На фото: Учасницям дуже швидко вдалось визначити основні та спільні для всіх присутніх цінності

Олена Зайцева, мережа «Резистанта»: “Наша встреча показала, что, в первую очередь мы все беспокоимся о безопасности женщин, особенно уязвимых групп. Я уверена, что только противодействие спросу на “покупку секса” – путь к такой безопасности, и надеюсь, что обмен информацией поможет нам всем больше об этом узнать”.

Вощінкіна Анна, координаторка проекту ГЖЛ МФ “Відродження”:Чи було щось, про що я пам’ятатиму довго? Для мене ця зустріч була теплою, людяною, живою. Я точно відкрила для себе новий світ. Світ жінок, які потребують безпеки, поваги, та визнання того, що вони є. І визнання їх права на ту діяльність, яку вони обрали свідомо, без примусу та насилля. Як і ті жінки, що опинилися в цій сфері не з доброї волі потребують визнання, допомоги та реабілітації. Ну і я все ще вірю в сестринство, жіночу підтримку та в можливість порозуміння та продовження діалогу”.

“Ми різні – але рівні. Почуємо одна одну!”

Захід відбувся за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та Українського Жіночого Фонду / Ukrainian Women’s Fund

Публікація статті стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство – Україна», що впроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО “Легалайф-Україна”. Інформація, що представлена у статті, не завжди відображає погляди Уряду Канади і УЖФ.

Читайте також: