гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Секс-працівники провалилися крізь тріщини в програмах допомоги постраждалим від коронавірусу по всьому світові

20 Тра 2020 17:05:28
0
комментариев

Фінансові перспективи Бет Рід (Beth Reid) безрадісні. Її робота виявилася під забороною у зв’язку із закриттям на карантин всього Сіднея. Її, і без того обмежені, заощадження зменшуються по мірі накопичення рахунків. У свої 36 років вона готується подати заяву на отримання допомоги по безробіттю, яке останнім часом було дещо збільшено у відповідь на  пандемію коронавірусу в Австралії.

Це знайома історія. Але Рід стикається з додатковою перешкодою: в той час як її вид діяльності (домінатрікс) – цілком законний там, де вона живе, він залишається надзвичайно стигматизованим. Щоб отримати допомогу, вона повинна була б зареєструватися у якості секс-працівниці в федеральному уряді, створюючи запис, який може мати наслідки для її майбутнього існування в соціумі.

Проте, вона розуміє, що їй таки пощастило жити в Австралії, оскільки у переважній більшості країн секс-праця заборонена законом. І це означає, що мільйони секс-працівників, в основному жінки, виключені із державних програм, спрямованих на вирішення проблеми широко поширеного безробіття і економічних труднощів, в той час поки коронавірус продовжує поширюватися.

Рід сказала, що навіть в Австралії, де секс-праця є законною в деяких штатах, вона зіткнулася з ростом “небезпеки втрати житла, а також наднебезпечних психічних розладів “серед колег, залишених поза системою державної допомоги.

«Існує безліч секс-працівників, які не мають доступу до жодного із заходів соціальної допомоги, – сказала вона, посилаючись на дві програми федерального уряду по безробіттю, – наприклад, допомога не поширюється на працівників-мігрантів або тих, у кого немає постійного місця проживання».

За її словами, секс-працівники в Австралії та і по всьому світові гостро потребують тієї ж підтримки, яку отримують інші люди у разі втрати доходу, здоров’я і житла.

«Багато секс-працівників походять із спільнот, що ВЖЕ стикаються з високим рівнем маргіналізації і соціальної ізоляції, включаючи людей, що живуть в злиднях, мігрантів та біженців, трансгендерів та споживачів наркотиків», – вказується у заяві Міжнародного комітету по правам секс-працівників в Європі (ICRSE). «Секс-працівники, які є основними годувальниками в своїх сім’ях або не мають альтернативних засобів для існування, ризикують опинитися у важких і небезпечних ситуаціях, намагаючись вижити».

Працівники без права доступу до порятунку

За деякими оцінками, у секс-індустрії працюють десятки мільйонів людей – у борделях, в стриптиз-клубах і масажних салонах, через ескорт-агентства і в Інтернеті.

Тільки Нова Зеландія і два штати в Австралії повністю декриміналізували секс-працю, а це означає, що за участь у ній не передбачено ніяких конкретних кримінальних покарань. Інші австралійські штати, а також деякі країни, такі як Німеччина і Нідерланди, легалізували секс-працю в тому сенсі, що держава регулює секс-працю і дозволяє її тільки з санкції держави з великою кількістю обмежень і під досить суворим поліцейським контролем.

Всесвітня Організація Охорони здоров’я виступає за декриміналізацію секс-праці. Однак питання декриміналізації та легалізації залишається поляризованим: критики розглядають закони, які дозволяють секс-бізнес, як прикриття для торгівлі людьми та сексуальної експлуатації, в той час як захисники декріма кажуть, що це справжня професія, яка потребує захисту, а не поліцейського контролю. Країни, які дозволяють секс-бізнес, йдуть кількома різними моделями, такими як регулювання борделів або дозвіл продажу сексу, але не його покупки.

Навіть у тих небагатьох місцях, де дозволена секс-праця, подача заяви на допомогу з безробіття навряд чи буде простою процедурою. У багатьох секс-працівників немає документів, що підтверджують їх трудовий статус. За словами Люки Стівенсона (Luca Stevenson), координатора ICRSE (International Committee on the Rights of Sex Workers in Europe), в Німеччині трудові мігранти з таких країн, як Болгарія, Китай, Нігерія та Румунія, складають близько 80 відсотків сектора секс-індустрії. Ці групи особливо потерпіли у результаті закриття борделів, в яких проживали більшість з них, і багато людей опинилися в скрутному становищі через закриття кордонів. Деякі з них зараз є бездомними і не мають доступу до допомоги.

У Нідерландах, останнім часом, незалежні працівники, що залишилися без зайнятості мають право на отримання близько 1000 доларів на місяць. У цю категорію входять і секс-працівники, повідомила Надя ван дер Лінде (Nadia van der Linde), координатор Нідерландського фонду Red Umbrella, що підтримує секс-працівників у всьому світі. Однак не всі секс-працівники отримають ці гроші. Багато людей в районі червоних ліхтарів Амстердама є мігрантами, які не мають документів. За словами ван дер Лінде, деякі голландські секс-працівники також до сих пір не мають реєстрації, так як процес цей складний, а вказівка ​​професії несе стигму.

Секс-працівниця залишилася на вулиці і сидить навпроти готелю в Мехіко-Сіті, Мексика, 10 квітня, 2020. REUTERS / Edgard Garrido

Вимоги до включення

Секс-працівники звикли бути виключеними зі сфери державної опіки, говорить Бет Рід, яка працює в цій галузі вже 17 років. Усвідомлюючи це, секс-працівники створили міцні мережі взаємодопомоги і підтримки, що на сьогоднішній день проявляються у вигляді діяльності екстрених фондів, що виділяють допомогу членам спільноти у вигляді грошових коштів, продуктів харчування та ліків.

Варто відзначити, що в деяких країнах криза з коронавірусом все ж виявилась стимулом для того, щоб проявити увагу до секс-працівників. У Бангладеш, Таїланді та Японії, незважаючи на те, що більша частина секс-бізнесу в цих країнах залишається криміналізованою, уряди докладають зусиль для включення секс-працівників в програми допомоги.

20 березня 2020 року уряд Бангладеш закрив легальні борделі разом із більшістю інших підприємств в країні, залишивши жителів без доходу. За інформацією агентства Reuters, після того як секс-працівниці країни звернулись із оскарженням ситуації, що сталась, уряд Бангладеш погодився надати готівкові гроші, рис та заморозити орендну плату жінкам і сім’ям, які живуть у ряді борделів.

Кілька тижнів потому, як Японія оголосила про нову програму субсидій з надання допомоги по догляду за дітьми під час спалаху коронавіруса, міністр праці свідомо виключив з програм державної підтримки індустрію розваг і секс-індустрію для дорослих. Два дні потому, 9 квітня 2020 року, зіткнувшись з критикою уряд змінив курс. Проте, за повідомленням CNN, визначення права на отримання фінансової допомоги в цій країні, як і раніше, пов’язане з труднощами.

У Таїланді, згідно з даними групи захисту прав секс-працівників з Empower Foundation, у розважальних закладах для дорослих зайнято близько 300 000 осіб, які заробляли до кризи сумарно близько 6,4 мільярдів доларів на рік. Уряд наказав закрити ці майданчики 18 березня. Декілька днів по тому він оголосив про надзвичайну допомогу у вигляді щомісячних виплат в еквіваленті 150 доларів США для нових безробітних.

Більшість тайських працівників, які втратили роботу у розважальних закладах, подали заявки на отримання допомоги. Однак ті, хто заробляв гроші продаючи секс, не можуть розраховувати на допомогу, оскільки секс-праця залишається незаконною в цій країні. При цьому до переліку підтримки були включені такі працівники, як танцівниці в барах. Навіть ті, у кого немає контракту, можуть подати заявку в якості фрілансера, сказала Ліз Хілтон з Empower. Проте, за даними Хілтон, тільки 60% з декількох тисяч клієнтів Empower подали заяви, що частково пояснюється високою щільністю нелегальних трудящих-мігрантів в цій галузі.

У Мексиці, пов’язане з коронавірусом закриття готелів означало, що багато секс-працівники раптово втратили і свої будинки, і доходи. Тим, хто залишився на вулиці уряд Мехіко запропонував тимчасові притулки і картки з 1000 песо (близько 42 доларів США) на екстрене харчування і ліки.

У Болівії, Франції, Південній Африці та в інших країнах активісти із захисту прав секс-працівників також апелювали до урядів з метою прийняття аналогічних заходів, проте до цих пір не досягли успіху.

“Далеко не всі уряди дійсно роблять позитивні кроки для забезпечення включення секс-працівників в сферу надзвичайних заходів щодо подолання наслідків вимушеного карантину”, – сказала Рут Морган Томас, головна коордінаторка Единбурзької глобальної мережі проектів секс-індустрії. “Ніхто в цьому світі не зможе вижити, якщо не зможе знайти альтернативний спосіб прогодувати себе і свої сім’ї”.

Текст: Міріам Бергер

Міріам Бергер – штатна журналістка, яка висвітлює зарубіжні новини для The Washington Post з Вашингтона, округ Колумбія. До приходу в The Post у 2019 році вона працювала в Єрусалимі і Каїрі позаштатним репортером на Близькому Сході, а також в деяких країнах Африки та Центральної Азії.

На титульному фото: секс-працівниці їдять на вулиці в Мехіко-Сіті, Мексика, після того, як уряд закрив усі готелі, в яких вони жили. Фото Edgard Garrido / Reuters

Опубліковано 28 квітня 2020 року на порталі The Washington Post