гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Що стоїть за створенням національної більшості за декриміналізацію секс-праці у США. Аналітичне дослідження. Частина 1

Останнє національне опитування в США показує, що на сьогоднішній день у країні за декриміналізацію секс-праці виступають більш половини виборців. Що це означає? На що може вплинути? як активістам за декриміналізацію секс-праці вдалось домогтися настільки вражаючого успіху? Редактор аналітичного журналу The New Republic Мелісса Гіра Грант спробувала відповісти на ці питання.

Коли у людей з’являється реальна можливість розповісти про те, в якому світі вони хотіли б жити, вони схильні описувати його схожим чином: безпека для себе і своєї сім’ї, гідна робота, доступ до якісної охорони здоров’я. З такої точки зору все майже інтуїтивно вкладається в «ліву» ідеологію. Це означає, що реальна проблема з допомогою людям полягає не стільки у самих процедурах і політиках, скільки у тому, що для досягнення результату необхідно йти від того, що, як нам навіюють, реально та можливо. Ми бачимо величезний розрив, коли мова заходить про зіставлення того, що люди хочуть з законами і політиками, які можуть з цим фактично щось зробити і змінити ситуацію на краще.

Протягом тривалого часу переважна кількість наративу про секс-працю і торгівлю людьми майже не мала відношення до життя реальних секс-працівників та жертв торгівлі людьми. Це була одна і та ж історія, розказана знову і знову – про героїчних поліцейських та розпусних чоловіків, про дівчат, виставлених на продаж, про сутенерів на парковках продуктових магазинів, про монотонні моральні повчання у вечірніх новинах. Все це поступово вибудовувало правила дискусії: бути проти насильства означало бути за систему і інститути (примусове законодавство, царство тюрем, одвічний капіталізм), які самі по собі були джерелами насильства та експлуатації. Таким чином, завдання активістів захисту прав секс-працівників весь цей час полягали у тому, щоб вийти за рамки виправлення дезінформації, спрямованої на оточуючих та створити спільноту свідомих громадян.

Для досягнення цієї мети потрібно було витратити багато сил на кропітку і важку роботу, але результати цих зусиль вже видно в зміні настроїв людей. За підсумками останнього опитування компанії Data for Progress, повну декриміналізацію секс-праці на сьогодні підтримують майже дві третини демократів, а також дві третини всіх виборців до 45 років. З числа виборців інших партій незначна більшість – 52 відсотка – заявили, що вони «у деякій мірі» або «рішуче» підтримують декриміналізацію секс-праці.

За підсумками опитування стало зрозуміло, що декриміналізація секс-праці так само популярна, як і інші, нібито суперечливі політичні питання (такі як Medicare for All), які насправді дуже цікавлять людей, якщо тільки виборців запитують про них таким чином, щоб це не викликало їх внутрішнього відторгнення.

Нове опитування надає перший у своєму роді національний зріз цієї проблеми і, фактично, готову модель для організації лівих, яка могла б допомогти їх партійній роботі перетворити подібні дані у соціальні зміни. Саме захисники прав секс-працівників побачили цей шлях.

Дискусія навколо секс-праці не є новою прогресивною проблемою. Рух за права секс-працівників з’явився у Сполучених Штатах в 1970-х роках поряд із жіночими рухами за звільнення та рухом за свободу геїв. Тут потрібно відзначити, що секс-працівники завжди добровільно допомагали розвитку свого руху готівкою. Лідери Руху Сільвія Рівера і Маршу Джонсон «займалися секс-працею, щоб піклуватись про спільноту», – сказала мені Лала Заннел, менеджер Американської кампанії за справедливість на захист прав людини. «Це частина нашої історії. Це частина історії цієї країни».

Початок формування спільної платформи

Однак тільки в останні роки було визнано, що рух за захист прав секс-працівників перетинається з іншими рухами. Тільки в останні роки рух за захист прав секс-працівників потрапив у фокус серйозної суспільної уваги. Професійний адвокат і організатор Black Youth Project 100 Ненія Амуче повідомила, що вони бачили ці зрушення починаючи з 2014 року: «У нас був «Рух за життя чорних», який прямо викривав поліцейську державу США за систематичні напади, переслідування, позбавлення волі і вбивства чорношкірих» (сьогодні BYP100 є частиною DecrimNow у Вашингтоні). Потім був суд над колишнім офіцером поліції Оклахома-Сіті Даніелем Хольцкловим,  додала Амуче,  який був визнаний винним у численних випадках зґвалтувань і сексуальних посягань. Його захист стверджував, що жінки, на яких він нападав, не заслуговують на довіру, оскільки вони були наркоманками та секс-працівницями. Саме тому він міг неодноразово нападати на них в першу чергу: вони були криміналізовані. І вони були чорношкірими жінками.

Люди у спільнотах все частіше встановлюють зв’язки один з одним, щоб протистояти поліцейському свавіллю, сказала Amuchie: «Уряд витрачає дуже багато грошей на спец операції під личиною забезпечення безпеки секс-працівників. І у нашій коаліції є багато чорношкірих жінок, особливо чорношкірих транс-жінок, які постраждали через ці операції, зазнаючи переслідувань і нападів з боку поліцейських». (Опитування Data for Progress вже показав, що подібні дії влади стали непопулярними, оскільки тільки 35% респондентів підтримують фінансування такої політики, націленої на переслідування секс-працівників).

«За останні два роки агітації за декрім ми спілкувалися із сотнями і сотнями людей», – сказала Амуче. «Переважна більшість з них – чорношкірі люди в окрузі Колумбія … і в переважній більшості випадків, коли ми говоримо з людьми біля дверей або на автобусній зупинці, або де б то не було, чорні люди підтримують декриміналізацію секс-праці. Причина у тому, що чорні люди бачать, як поліція поводиться з їх спільнотами».

Варто зазначити, що опитування Data for Progress також вплинуло на те, як люди спілкуються один з одним на тему декриміналізації, оскільки, наприклад, перед тим, як відповісти на конкретне питання про декриміналізацію у новозеландському стилі, респондентам було детально пояснено про цю модель: «Це зняло б кримінальне покарання для дорослих за продаж та оплату сексу з обопільної згоди, одночасно ця модель підтримує закони, що криміналізують насильство». Респондентам повідомили, що ця правова модель підтримується міжнародними правозахисними групами, такими як Amnesty International та Human Rights Watch, а також Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Декриміналізація також підтримується у США ACLU (American Civil Liberties Union – Американський союз захисту громадянських свобод), Центром з конституційних прав, національним центром Mijente, Національної цільовою групою LGBTQ, BYP100, спільнотою If / When / How, Жіночим маршем і двома дюжинами інших правозахисних груп , які підготували спільну політичну платформу, яка, у поєднанні з новими даними опитування, деталізує, що вони мають на увазі під декриміналізацією секс-праці у США.

Захисники прав секс-працівників агітують на користь обрання члена Асамблеї штату Нью-Йорк Джулії Салазар, яка підтримала декриміналізацію секс-праці у серпні 2018 року (фото Скотт Хейнс).

Підтримка з боку цих груп у поєднанні із роботою на рівні спільнот, що проводиться по всій країні, може допомогти протистояти добре знайомому поділу, так як однієї лише інформації та свідчень недостатньо для того, щоб переконати більшість людей. Завжди є дослідження, які вказують на недоліки нинішніх систем: як, наприклад, дослідження про те, що кампанії з боротьби з торгівлею людьми насправді не зменшують насильство; або про те, що нинішня комерційна система охорони здоров’я змушує людей нормувати допомогу, що надається або взагалі обходитися без неї; або про те, що насильство з боку поліції є небезпечним для психічного здоров’я нації – проте активістам дуже важко прорватися через добре фінансовані, багаторічні інформаційні кампанії, які приховують ці недоліки.

«Ви не можете просто декриміналізувати продаж сексу», – стверджує стратег кампанії Trans Transition Campaign в ACLU Анна Дардік, коментуючи підсумки опитування на прохання The New Republic. «Ви також повинні не випустити з поля зору і декриміналізувати купівлю сексу – обидві сторони угоди, інакше ви не отримаєте переваг від декриміналізації».

А переваги декриміналізації вже зрозумілі й очевидні у національному масштабі оскільки, як тільки поліція заганяє секс-працю у підпілля, огляд PLOS Medicine виявляє, що секс-працівники частіше стикаються з насильством з боку клієнтів і партнерів. Медичний журнал The Lancet підтримує декриміналізацію, бо він виявив, що може зупинити нові випадки зараження ВІЛ на цілих 46 відсотків. Секс-працівники у Новій Зеландії повідомляють, що після декриміналізації легше відмовлятися від клієнтів і оскаржувати образливе поводження.

Друга частина дослідження доступна за посиланням

Підготувала  Melissa Gira Grant

Опубліковано 30 січня 2020 року на порталі The New Republic