гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Виключення канадських секс-працівників з програм державної екстреної підтримки при COVID-19 є ганебним і порушує права людини (Amnesty International)

6 Лип 2020 17:07:30
0
комментариев

На протязі декількох тижнів після закриття підприємств по всій Канаді у зв’язку з введенням карантинних обмежень, федеральний уряд оголосив про широкомасштабну підтримку доходів громадян в надзвичайних ситуаціях. Однак, навіть через три місяці, і навіть після того, як уряд розширив існуючі системи екстреної підтримки доходів, багато секс-працівників залишаються без роботи і не мають права на отримання термінової матеріальної допомоги, продовжуючи працювати в небезпечних умовах.

«Секс-працівники є однією з найбільш маргіналізованих груп населення в Канаді», – заявила Дженн Клам, Національний Координатор Канадського Альянсу за Реформу Законодавства у Сфері Секс-праці (Canadian Alliance for Sex Work Law Reform). «Секс-працівники та інші маргіналізовані групи повинні бути в центрі уваги уряду при реагуванні на пандемію, але замість цього вони, як і раніше, ігноруються. Права секс-працівників на здоров’я, безпеку і гідність повинні бути захищені в контексті пандемії для того, щоб вони також могли забезпечувати себе і свої сім’ї».

Як і мільйони людей по всій Канаді, більшість секс-працівників несподівано втратили свій дохід через заходи по обмеженню, пов’язані з COVID-19. Однак на відміну від працівників інших галузей, секс-працівники в основному не мають доступу до екстреної підтримки доходів, оскільки криміналізація секс-праці ізолює секс-працівників від офіційних механізмів звітності про доходи, таких як реєстрація податків, оскільки багато хто з них живуть і працюють в умовах убогості і не досягають граничних рівнів доходу для отримання надзвичайної допомоги. Інші секс-працівники, тим не менш, не будуть взаємодіяти з урядовими установами через криміналізацію, стигму та дискримінацію.

Понад 125 організацій, що займаються питаннями прав людини, прав жінок, ЛГБТІ, охорони здоров’я і прав секс-працівників зі всієї Канади, схвалили лист, що закликає федеральний уряд надавати екстрену допомогу в розмірі доходу, еквівалентного Канадській Допомозі у надзвичайних ситуаціях (CERB – Canadian Emergency Response Benefit) для секс-працівників під час пандемії.

ЮНЕЙДС закликала «всі країни вжити негайних, критичних заходів, що будуть засновані на правозахисних принципах, для захисту здоров’я і прав секс-працівників», такі як забезпечення «доступу до національних програм соціального захисту для секс-працівників, включаючи програми підтримки доходів».

“З тих пір, як почалася пандемія, секс-працівники зверталися до федерального уряду, закликаючи до екстреної підтримки доходів», – сказала Джекі Хансен з Amnesty International Canada. «Для уряду Канади соромно і нечесно відмовляти секс-працівникам у підтримці, що є доступною для інших людей в Канаді. Відмова у матеріальній допомозі секс-працівникам збільшує масштаби бідності і ризик піддатися насильству. Для того, щоб прийняті Канадою заходи по боротьбі з пандемією грунтувалися на правах людини, уряд повинен вжити термінових заходів, працюючи в тісному партнерстві з секс-працівниками та обслуговуючими їх організаціями, з метою знизити бар’єр для отримання екстреної фінансової підтримки тим, хто її найбільше потребує».

На здоров’я, безпеку і благополуччя працівників секс-індустрії і їх сімей серйозно позначилося виключення секс-працівників з системи екстреної матеріальної допомоги. В березневому звіті, що був складений неурядовими організаціями Ванкувера, включаючи Aboriginal Front Door Society, Health Initiative for Men, PACE Society, WISH і Living in Community, зазначено, що майже 80% респондентів побоюються, що у них не буде достатньо грошей для покупки продуктів протягом наступних двох тижнів, і майже 30% боялися, що не зможуть платити за оренду житла. Один з секс-працівників зазначив: “Я дуже боюся йти на роботу, тому що мені доводиться мати справу з громадськістю та мати прямий контакт з готівкою”.

В окремому звіті, що був підготовлений у квітні 2020 компанією Butterfly, що працює з азіатськими секс-працівниками мігрантами по всій країні, говориться, що Butterfly отримала понад 500 дзвінків і текстових повідомлень від секс-працівників, стурбованих своїм здоров’ям, безпекою та нездатністю платити за їжу і оренду. У ньому зазначалося, що азіатські секс-працівники повідомляли про зростання расизму, цілеспрямованому насильстві і звинуваченнях в пандемії. Один секс-працівник повідомив, що «для людей, які втратили роботу, життя стає набагато важче без хоч-якого доходу. Наші витрати на проживання теж виросли, нам також доводиться витрачати гроші на маски, рукавички та дезінфікуючі засоби. Моє єдине прохання полягає в тому, щоб я не втратив надію на те, що уряд надасть підтримку в отриманні доходів всім, незалежно від їх імміграційного статусу або від того, чи отримують вони соціальну допомогу … Я також сподіваюся, що уряд надасть статус постійного місця проживання особам, які не мають такого статусу».

У відповідь на кризу, організації із захисту прав секс-працівників і правозахисні організації по всій країні зібрали гроші в своїх громадах для надання один одному підтримки в оплаті оренди житла і покупці продуктів харчування, медикаментів та інших предметів першої необхідності. Деяким організаціям, що працюють з секс-працівниками, надаються обмежені фінансові кошти через федеральний урядовий Фонд Реагування на Надзвичайні Ситуації у спільноті і фінансування від Міністерства у Справах Жінок і Гендерної Рівності. Однак обсяг таких коштів обмежений і не може замінити собою заміщення доходів.

У 2014 році продаж сексуальних послуг була вперше оголошена в Канаді незаконною. З тих пір в країні криміналізовано все, від продажу сексу в громадському місці, покупки сексу у всіх місцях, реклами і роботи в якості третіх осіб. Криміналізація призводить до нагляду і присутності поліції в житті людей, які і без того перевантажені поліцією в результаті расового та соціального профілювання (тобто безперервного спостереження, збору і аналізу характеристик людей). В результаті багато секс-працівників знаходяться в ізоляції, не мають банківського рахунку, не можуть подавати податки і, ймовірно, бояться уряду і правоохоронних органів через криміналізований характер секс-праці. Закони, що криміналізують секс-працю, продовжують застосовуватися по всій Канаді під час пандемії.

«Криміналізація секс-індустрії є величезною перешкодою для надання працівникам секс-індустрії доступу до екстреної фінансової підтримки при COVID-19», – говорить Джен Клам. «Цей уряд має право захищати права секс-працівників шляхом декриміналізації секс-праці або, принаймні, введення мораторію на застосування кримінальних законів, які ще більше ускладнюють отримання секс-працівниками підтримки і догляду в контексті пандемії. В минулому уряд заявляв, що він зацікавлений в захисті секс-працівників, але у час цієї пандемії їх допомоги ніде не було видно. Відмова секс-працівникам в екстреному заміщенні доходу знову свідчить про те, що криміналізація секс-праці призводить до порушення прав людини для секс-працівників».

Контакти для ЗМІ:

Люсі Сколі, Amnesty International, Канада, 613-853-2142, lscholey@amnesty.ca

Стаття опублікована 25 червня 2020 року на порталі Amnesty International Canada