гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Як поліцейські в регіонах сприймають тему дискримінації секс-працівників: 3 тренерські історії

13 Лис 2019 21:11:03
0
комментариев

В українських регіонах цього року продовжуються тренінги для працівників поліції на тему подолання стигми та дискримінації секс-працівників в межах спільного проекту Асоціації УМДПЛ та БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА». Ми запитали у трьох тренерів з різних областей, з якими труднощами вони стикаються на таких заняттях для поліцейських та які є успішні практики в регіонах. 

Віковий фактор та звичка до підпорядкування: досвід Житомира

Проблем з організацією тренінгів, в цілому, каже тренерка Олена Коваленко не виникало. Труднощі вже починаються у комунікації цієї теми для працівників поліції, які вже мають значний досвід роботи. Словосполучення «секс-робота», розповідає правозахисниця, у них викликає відторгнення. Траплялися випадки, коли на тренінгах такі поліцейські просто демонстративно виходили з тренінгу з фразами «Навіщо ви прийшли? Це ви про легалізацію?». Часом тематику тренінгу, розповідає пані Коваленко, сприймають несерйозно і відверто питають про те, хто буде захищати їх, бо права поліцейських теж порушуються (ненормований робочий день та ін.)? 

При цьому патрульна поліція, де працюють переважно більш молоді люди, відносилися доволі позитивно: їм цікава тема стигми та дискримінації, вони запитують про досвід інших країн. Молоді працівники, ділиться враженнями тренерка, зазвичай нормально реагують та мають багато питань. За словами пані Коваленко, на одному з останніх тренінгів, де був переважно жіночий колектив і тільки двоє чоловіків в команді, реакція була доволі позитивною. По завершенню чоловіки-поліцейські навіть сказали, що секс-робота в Україні таки має перебувати у законному полі. На практичних завданням молоді поліцейські самостійно приходять до висновку, що було б набагато краще, щоб тіньові гроші з секс-роботи не розвивали корупцію, а йшли на розвиток держави.

Ще одна важлива деталь, про яку розповідає житомирська правозахисниця стосується поліцейської звички до підпорядкування. Це, за її словами, проявлялося навіть у тому, що при обговоренні завдання на тренінгу можна було отримати відповіді на зразок «як скаже керівництво» чи «ми будемо дослухатися до думки керівництва». «Поліцейські — це все таки люди, які звикли до того, що їм повинні давати команду. Їм важко прийняти самостійне рішення», — резюмує пані Коваленко. 

Фото з Facebook-сторінки Поліції Житомирської області 

Права поліцейських та робота на місцях: тренінги на Луганщині

Надто негативної реакції на тематику тренінгів по подоланню стигми та дискримінації секс-працівників серед поліцейських у його практиці не було, каже Олександр Квітковський, правозахисник з Луганської області. Він провів уже 6 тренінгів у двох містах регіону — Сєвєродонецьк та Лисичанськ — та каже, що, звісно ж,  спочатку ця стигма була помітна. Проявлялася вона, за словами тренера, переважно у фразах працівників поліції «та які у них можуть бути права? вони ж проститутки!».

Рівень освіти у поліцейських досить різний, каже тренер, та й на таких тренінгах трапляється дуже різна публіка: поряд можуть сидіти і кінологи, і відділ кадрів тощо. Отже, спочатку доводиться розповідати загальні речі про права людини. За його словами, часто поліцейські думають, що правозахисники прийшли агітувати за легалізацію тощо, отже, доводиться пояснювати: не порушуйте права секс-працівників та ставтесь до них як до звичайних громадян. Бували на тренінгах випадки, згадує тренер, що працівники поліції знову ж таки запитували, які ж права секс-працівників порушуються, не погоджувалися з цим та аргументували, мовляв, «зараз такого уже немає». 

Звісно, ситуації бувають різні, констатує правозахисник, та розповідає, що одного разу дівчата-поліцейські навіть робили йому зауваження, що у анкетах немає фемінітивів. В цілому, ж на тренінгах поліцейські зазвичай за допомогою фраз «поліція теж незахищена» часто намагаються перевести розмову на тему «ми бідні та захистіть нас, бо теж має місце дискримінація», признається правозахисник. У цей момент йому доводилося віджартовуватися, що, мовляв, «бачите, у вас таки багато спільного із секс-працівниками». При цьому, ті поліцейські, які вже довго працюють на службі, переважно приймають тему з обережністю. При розборі ситуації «у секс-працівниці забрали гроші», старі кадри кажуть, що «так, одразу ж на неї складаємо протокол про проституцію! а вже потім розбираємося з самим грабежом», а молоді — навпаки: спочатку грабіж, а потім провести розмову щодо її роботи. 

«Більш стигматизовані поліцейські, хто працюють в органах уже по 15-20 років, та ті, які працюють в регіонах. Чим далі в провінцію (райони, смт тощо), тим сприйняття теми гірше. Поліцейські з провінції навіть на перерві між заняттями доводять, що вони праві: мовляв, а якщо щось станеться з твоєю дитиною, то тобі потрібен буде закон та верховенство права?», — розповідає Квітковський. Водночас, каже тренер, що хоч для дорослої аудиторії поліцейських складніше комунікувати тему стигми щодо секс-працівників, бувають і винятки. На одному із тренінгів його приємно здивував заступник керівника міської поліції Лисичанська: не тільки уважно слухав, занотував у свій блокнот питання для тематичної анкети та попросив згодом надіслати додаткову інформацію на цю тему. 

Фото з Facebook-допису тренера 

Легальний статус секс-роботи та емоційне вигорання в поліції: тренінги у Черкасах 

Про переважно позитивний досвід проведення цьогорічних тренінгів розповідає і правозахисниця з м. Черкаси Людмила Проценко. Тренерка каже, що була приємно здивована тим фактом, що у малих населених пунктах регіону (Золотоноша, Шпола) поліцейські, в цілому, підтримують легальний статус секс-роботи. «У переважній більшості працівники поліції самі налаштовані на легалізацію. Неочікувано, але навіть у малих містах люди абсолютно нормально сприймають це питання», — деталізує пані Проценко. Втім, каже, були виключення. До прикладу, на тренінгу в Чигирині присутні були налаштовані негативно, особливо жінки. «Мене навіть запитували, хіба як жінка я можу спокійно відноситися до секс-роботи, — згадує тренерка та додає: Мій аргумент був простим: чому б нормально не відноситися до того, що рівень сексуального незадоволення у чоловіків зміниться, а з ним і рівень насильства в сім’ї, в т.ч. стосовно дітей».

Поряд з, в цілому, позитивним ставлення до теми подолання стигми та дискримінації секс-роботи, тренерка розповідає про неприємний досвід сприйняття теми в одному з відділень поліції в обласному центрі. Менше місяця тому в Черкасах Людмила Проценко проводила заняття і стикнулася з тим, що поліцейські одразу ж почали з тез, що «вразливі категорії — це ми і треба з нами працювати, а що це ви постійно з ними працюєте?». Однією з фраз, якою була шокована тренерка, була про те, що «нащо їм допомагати, коли ціна питання — 12 гривень — вартість однієї кулі». У якості контраргументів, розповідає пані Проценко, навела приклади з робочої практики: багато людей, які раніше відносилися до вразливих категорій населення, зараз соціально адаптовані та повноцінно інтегруватися в суспільство.

На жаль, спротив з боку слухачів на цьому тренінгу був, особливо коли виконували вправи, констатує тренерка. До прикладу, на завданні про затримання секс-працівниці на дві доби без складання протоколу, хтось із поліцейських на аркуші паперу написав щось на зразок: «Яка прекрасна новина, що вона там є! Ми її перевіримо на профпридатність, а потім подаруємо її нашому керівнику» та «все, що відбулося у відділку, там і залишиться». Побачити подібні речі було досить неочікувано, але згодом у розмові з поліцейським омбудсменом ми прийшли до висновку, що йде мова про професійну деформацію, констатує Людмила Проценко.

Фото з Facebook-сторінки тренерки 

За її словами, тут справа ще й в емоційному вигоранні поліцейських та відсутності культури звернення до психолога. У патрульній поліції відбулася реформа і на місці є психолог, а у інших підрозділах — немає. Це, відповідно, і створює проблеми у роботі поліцейських. Навіть поліцейська омбудсмен, яка  була присутня на тренінгах, каже правозахисниця, зазначала, саме це відділення поліції дійсно має за собою багато протиправних дій щодо всіх людей, не кажучи вже про вразливі категорії населення. «Є суттєві проблеми з емоційним вигоранням в їхній роботі, тому я буду про це писати у висновках за підсумками проведених тренінгів. До такого поліцейського не будуть звертатися громадяни, бо він не надасть допомоги. З цим обов’язково треба щось робити», — підсумовує тренерка.

Отже, у цих трьох історіях з трьох різних українських регіонів можна прослідкувати кілька спільних фактів: підтримка легального статусу секс-роботи серед самих поліцейських є, але з цим простіше якраз у молодшого покоління; ще потребує уваги робота з комунікацією тематики прав людини на місцях; у щоденній роботі поліцейських теж є місце для емоційного вигорання, яке суттєво впливає на дотримання прав простих громадян. Без слова реформа, тут однозначно не обійтись.

Тренінги проходять в рамках спільного проекту Асоціації УМДПЛ та БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» «Подолання стигми та дискримінації стосовно секс-працівників з боку представників правоохоронних органів на національному та регіональному рівнях» за фінансування Глобального фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Головні фото — акція секс-працівниць проти насильства з боку правоохоронців у Києві, березень 2019 

Оригінальна стаття опублікована на порталі umdpl.info