гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Яке сприйняття громадськістю проблеми торгівлі людьми в Великобританії, Угорщині та Україні

У цій статті наведений стислий виклад дослідження, проведеного для вивчення громадської обізнаності та сприйняття проблеми торгівлі людьми в Великобританії, Угорщині та Україні. У зв’язку з відсутністю надійних емпіричних даних з цього питання, дослідження спирається на репрезентативні національні опитування громадської думки для оцінки ступеня обізнаності громадськості про те, що вдає із себе феномен торгівлі людьми, джерел знань, що лежать в основі цієї обізнаності і ставлення респондентів до ключових аспектів торгівлі людьми, як це передбачено в міжнародних і відповідних національних правових і політичних рамках і дискурсах.

Концептуально ця стаття підкріплює недавні заклики до зміни парадигми політик і меседжів в ЗМІ від розуміння торгівлі людьми як феномена злочинності та жертовності, до проблеми, перш за все, прав людини, пов’язаної з більш широкими питаннями сталого розвитку та соціальної справедливості.

Методологічно – це дослідження підкреслює роль опитувань громадської думки як міри ефективності для впливу кампаній по боротьбі з торгівлею людьми. У практичному плані в статті представлений набір даних, які можуть бути корисні для політиків, активістів по боротьбі з торгівлею людьми та для національних ЗМІ при розробці ефективних кампаній і заходів щодо підвищення обізнаності.

На початку дослідження викладається контекст проблематики, в якому формувалися минулі заклики до підвищення обізнаності в боротьбі з торгівлею людьми без надання будь-яких засобів для оцінки необхідності таких кампаній, їх змісту і, нарешті, їх ефективності. Потім в ній описується методологія, яка використовується для отримання загального уявлення про розуміння торгівлі людьми в трьох європейських країнах: Великобританії, Угорщині та Україні. Далі в дослідженні представляються результати репрезентативних опитувань, які виявлятимуть прогалини в знаннях серед широкої громадськості в цих країнах. У висновку наводиться ряд рекомендацій, які можуть послужити основою для майбутніх досліджень, а також політичних і практичних програм в області боротьби з торгівлею людьми.

Контекст проблематики

У 2015 році Європейська комісія опублікувала доповідь про зміст і вплив ініціатив щодо профілактики торгівлі людьми в Європі. Дослідження було проведено компанією «Делойт» від імені Європейської комісії для «систематичної оцінки [серед інших заходів] впливу ініціатив щодо запобігання торгівлі людьми, зокрема діяльності з підвищення обізнаності (в тому числі онлайн)». Близько 85% проектів, оцінених в дослідженні, торкались заходів з інформування та підвищення обізнаності. У звіті відзначено значні прогалини в оцінці ефективності таких ініціатив і зазначається, що проекти, як правило, зосереджені на моніторингу, а не на оцінці впливу. У звіті відзначається відсутність “універсального золотого стандарту (для ініціатив по боротьбі з торгівлею людьми/anti-THB initiatives), який повинен бути здійснений особливо ефективним і дієвим чином“, що призводить до ситуації, коли «…кампанії в засобах масової інформації можуть підвищити обізнаність людей щодо проблеми торгівлі людьми, але це не обов’язково призведе до змін в повсякденній і культурній поведінці людей, яка приведе їх до бойкотування праці та послуг, отриманих внаслідок експлуатації, або до активного моніторингу випадків торгівлі людьми в їх середовищі».

Одне з проблемних припущень, закладене у вищезазначеній заяві, що, можливо, відображає власне твердження доповіді про відсутність «універсального золотого стандарту», – це те, що бойкотування праці та послуг, які виробляються із залученням експлуатованої робочої сили, обов’язково призведе до меншої залежності від такої праці без зміни структурних відносин експлуатації праці у контексті неоліберальних економік, які все більш глобалізуються.

У грудні 2018 року Європейська комісія опублікувала свою другу доповідь про прогрес, досягнутий у боротьбі з торгівлею людьми. Розробляючи комплекс заходів по боротьбі з «культурою безкарності і [запобіганням] торгівлі людьми», доповідь відводить особливу роль представникам широкої громадськості, оскільки передбачається, що підвищення рівня інформованості буде “націлене на задоволення потреб у послугах, що надаються жертвами торгівлі людьми“, і наголошується на необхідності «кампаній або освітніх програм, спрямованих на зниження попиту на сексуальну експлуатацію».

Незважаючи на те, що заходи щодо підвищення обізнаності були визначені як пріоритетні, в доповіді не було дано розуміння, на який тип обізнаності вона посилається:

– на поінформованість, спрямовану на запобігання того, щоб нічого непідозрюючі громадяни ставали жертвами (в контексті, де майже половина з повідомлених жертв [44%] були Громадяни ЄС);

– на інформування, спрямоване на те, щоб дати можливість широкої громадськості розпізнавати і повідомляти про передбачувані випадки торгівлі людьми або трудової експлуатації;

– чи на інформування, спрямоване на те, щоб перетворити широку громадськість на “відповідальних” громадян-споживачів, що ставлять під сумнів людську вартість товарів і послуг, і вимагають коригуючих дій з боку урядів.

 Крім того, основний сенс заклику до більшого підвищення обізнаності полягає в тому, що нинішній рівень обізнаності громадськості не досягає належного (хоча кінцева мета підвищення обізнаності рідко вказується), і, отже, потрібно більше підвищення обізнаності. Однак, мало що відомо про те, в якій мірі широка громадськість поінформована у тому, що таке торгівля людьми, чи перетворюється усвідомлення в яку-небудь значиму дію, і хто формує громадське розуміння про торгівлю людьми.

Представлене нижче дослідження було проведено в 2013-2014 роках – напередодні звітного періоду другої доповіді Європейської комісії (куди входять період 2015-2016 років). Воно спиралося на репрезентативні опитування громадської думки в Великобританії, Угорщині та Україні, які залишаються одним з маршрутів незаконного обігу зі Східної в Центральну і Західну Європу. Ключовий висновок цього дослідження полягає в тому, що, хоча більшість громадян в цілому знають про те, що таке торгівля людьми і розглядають її як проблему злочинності (а не більш загальною проблемою прав людини), вони не вважають її проблемою, яка впливає на них безпосередньо.

Незважаючи на меншість, значна кількість респондентів в цих трьох країнах не змогли пояснити, що таке торгівля людьми. Цей висновок піднімає питання про те, в якій мірі такий недолік знань може наражати громадян на ризик стати жертвами торгівлі людьми або позбавити їх можливості повідомляти про жертви в повсякденному житті?

Незважаючи на ряд методологічних і концептуальних обмежень, в тому числі щодо «терміну придатності» опитувань громадської думки, аналіз дослідження, представлений в цьому документі, відповідає на два наступних широких питання:

а) Що широка громадськість знає про торгівлю людьми, і яке її ставлення до цього явища?

б) Що в суспільному розумінні впливає на виключення проблемності торгівлі людьми?

Повне дослідження знаходиться за цим посиланням

Дослідження підготовлене Кирилом Шараповим, доцентом кафедри прикладних соціальних наук в Edinburgh Napier University.

Опубліковано Anti-Trafficking Review, issue 13, 2019, pp. 30-49, https://doi.org/10.14197/atr.201219133