ФЕМІНІСТСЬКИЙ СЛОВНИК СЕКС-ПРАЦІВНИКА

Відстоюючи права секс-працівників та виступаючи за рівні можливості в реалізації цих прав, спільнота секс-працівників фактично є частиною феміністичного руху. Вся наша діяльність заснована на базових принципах фемінізму, але активістам і лідерам необхідно вільно володіти основною термінологією, знати історію виникнення жіночого руху, орієнтуватися в цінностях та відмінностях між різними течіями фемінізму, щоб обирати можливих союзників і успішніше привертати увагу до викликів, які стоять перед секс-працівниками.

Тому пропонуємо секс-працівникам ознайомитися та використовувати в активістській роботі терміни з короткого феміністського словника.

Запропоновані нами визначення не є єдино можливими – феміністська думка розвивається та визначення понять змінюються, тому ми відкриті для ваших коментарів та пропозицій щодо зміни чи уточнення даного словничка.

Рівність. Часто кажуть, що рівність давно досягнуто: жінки вже сто років як мають право обирати та бути обраними, здобули доступ до освіти, можуть володіти майном. Проте зафіксовані у документах рівні права — це ще не рівність. Насправді існують два схожі, але все ж таки різні поняття: рівність і гендерний паритет.

Паритет передбачає однакові цифри, рівність ще й однакове ставлення. Приклад: паритет — коли в групу набирають однакову кількість хлопчиків і дівчаток, рівність — коли й тих, й інших навчають комп’ютерної анімації, веденню бізнесу, а не відправляють туди лише хлопчиків, пропонуючи дівчаткам гуртки рукоділля і домоводства.

Патріархат. Ієрархічно влаштоване суспільство, в якому влада належить цисгендерним чоловікам. Це соціальна система, де центром та основними вигодонабувачами сімейного, економічного, політичного та суспільного життя є чоловіки. Вважають, що патріархат давно пішов у забуття і жінки зараз є повноправними учасниками всіх відносин. Однак цифри говорять про інше: досі дві третини всіх неписьменних людей у ​​світі – жінки; у всіх країнах та на всіх спеціальностях жінки заробляють у середньому на 10-30% менше чоловіків; професії з найнижчими зарплатами дістаються переважно жінкам; жінок лише 20% у парламентах і практично немає серед топ-менеджерів великих компаній. Навіть там, де досягнуто ґендерного паритету, до рівності ще дуже далеко.

Фемінізм – суспільно-політичний рух, метою якого є надання жінкам усієї повноти громадянських прав. У широкому значенні прагнення до рівноправності жінок з чоловіками у всіх сферах суспільства. У вузькому значенні — жіночий рух, метою якого є усунення дискримінації жінок та урівняння їх у правах із чоловіками. Фемінізм – теорія активізму, що стосується політичної, економічної та соціальної рівності статей/гендерів.

Аболіціоністський фемінізм. Феміністки-аболіціоністки використовують такі терміни як «проституйована жінка», «жінка у проституції», «люди, які експлуатуються у проституції» для опису жінок, які надають секс-послуги у будь-якій формі. На їхню думку, секспраця — «це насильство над жінками», і з цієї причини вони наполягають на ліквідації секс-індустрії.

Інтерсекційний фемінізм. Представники цього типу фемінізму аналізують, як взаємопов’язані межі ідентичності людини — у тому числі ідентичності, пов’язаної з расою, класом, етнічністю, релігією, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю та інвалідністю — впливають на переживання гноблення та дискримінації. Активізм тут спрямований на задоволення потреб тих, хто страждає від безлічі взаємопов’язаних форм дискримінації та насильства, наприклад, на задоволення потреб секс-працівників.

Каральний\державний фемінізм. Прибічники карального/державного фемінізму наполягають на збільшенні тюремних термінів за ґендерне насильство і вважають, що держава не пригнічує жінок, а допомагає їм добитися волі. Цей термін запропонувала Елізабет Бернстайн для опису такого типу феміністського активізму, в рамках якого будь-яка форма секс-праці вважається формою торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації.

Ліберальний фемінізм виник раніше за інші напрями фемінізму; історично він пов’язаний із суфражистським рухом. Його мета — забезпечити жінкам рівні права та можливості з чоловіками: дати їм можливість здобувати освіту, мати оплачувану роботу та брати участь у політичному житті нарівні з чоловіками, домогтися того, щоб їхня роль у суспільстві не обмежувалася роллю домогосподарки та дружини. Основним засобом для досягнення цієї мети ліберальний фемінізм вважає реформи законодавства, що запобігають дискримінації жінок.

Наразі основними методами ліберального фемінізму є лобіювання інтересів жінок та розробка відповідних законів, а також створення кризових центрів та груп підтримки, спрямованих на боротьбу з конкретними проблемами. Ідеї ліберального фемінізму набули найбільшого поширення у суспільстві.

Радикальний фемінізм. Ключовим поняттям для радикального фемінізму є патріархат — система соціальних структур та практик, що підпорядковує і пригнічує жінок, та пронизує всі сфери людських відносин. Радикальні феміністки вважають причиною гноблення жінок патріархальні ґендерні відносини. Радикальний фемінізм бореться з патріархатом на різних рівнях, у тому числі у сфері сексуальності, сімейних стосунків та репродуктивних прав. Радикальні феміністки — це прихильниці течії, які вважають, що існуюча суспільна система — патріархат — створена на користь чоловіків, а будь-яка дискримінація не випадковість, першопричиною якої є конкретна «погана» людина, а прояв системного бага, який виправляється не локально, а лише на макрорівні. Іншими словами, якщо Петя б’є дружину, недостатньо посварити чи посадити Петю — потрібен закон про домашнє насильство, мережа притулків для жінок та інформаційна робота — починаючи від пояснень у рамках шкільної програми, що таке домашнє насильство, і закінчуючи соціальною рекламою, що протистоїть досі застосовуваній як життєва мудрість приказці «Б’є — значить любить».

Трансфемінізм – напрям фемінізму, що бореться за права трансгендерних жінок і порушує питання гендерної ідентичності, якими займаються не всі феміністські течії. Трансфеміністський рух бореться з сексизмом і трансфобією і підтримує інших людей, які не вписуються в бінарну ґендерну систему. Трансфемінізм – це форма фемінізму, яка захищає інтереси всіх жінок, незалежно від того, чи є вони жінками за народженням або в результаті переходу, і критикує привілеї цисгендерних людей. Один із ключових принципів трансфемінізму — самовизначення.

Фемінізм вибору – це популярна форма сучасного фемінізму, основна ідея якого – спонукати жінок користуватися тими можливостями, які в них є в житті, і вважати свій вибір обґрунтованим і політично прийнятним.

Споживчий фемінізм використовує ідеї феміністського руху для отримання прибутку, наприклад, для продажу одягу з феміністськими гаслами, що виробляється людьми, які отримують низьку зарплату і працюють у нестабільних умовах.

Наркофемінізм. Це рух молоді у фемінізмі. В його основі — бачення світу, в якому жінки, які вживають психоактивні речовини, можуть залишатися собою та отримують можливість повною мірою розвинути свій потенціал.

Сексуально-позитивний фемінізм. Секс-позитивні феміністки вважають важливою частиною своїх поглядів те, що жінки мають право розпоряджатися своєю сексуальністю та отримувати задоволення від сексу нарівні з чоловіками. Вони виступають за безпечний і консенсуальний секс, говорять про важливість сексуальної освіти і борються зі слатшеймінгом (Слатшеймінг – практика критики людей, особливо жінок і дівчат, які сприймаються як такі, що порушують очікування суспільства щодо сексуальності через свою поведінку або зовнішній вигляд). Вони також виступають проти стигматизації секс-праці та закликають бачити в секс-працівницях насамперед осіб, чиї права потрібно захищати.

Їх часто порівнюють із секс-негативними феміністками: другі виступають проти того, щоб перетворювати секс на товар для споживання, вони категорично проти проституції, порнографії та використання сексу для продажу товарів, які з ним не пов’язані.

Між цими двома протилежними на перший погляд точками зору є й загальне: представниці обох течій виступають проти сексуального насильства та експлуатації жіночої сексуальності, але обирають для вирішення цих проблем різні методи.

Аб’юз — це жорстоке поводження з близькою людиною, що приймає різні форми. Фізичний аб’юз – це побиття, сексуальний – згвалтування та примус до сексу, психологічний – образи та приниження, фінансовий – заборона самостійно розпоряджатися грошима. Аб’юз є системною проблемою: за даними ООН, кожна третя жінка у світі зазнавала фізичного насильства, а дискримінація жінок на ринку праці призводить до того, що чоловіки заробляють більше — і тому привласнюють право «добувача» розпоряджатися всім сімейним бюджетом.

Друга зміна – це неоплачувана домашня праця жінок: догляд за дітьми, старими та хворими, прибирання, прання та інші господарські справи. Назва підкреслює, що домашня робота так само необхідна для існування сім’ї, вона циклічна, постійна і забирає багато часу. Щодня, повертаючись додому, жінка заступає у другу зміну: готує, вичищає, прасує, розкладає речі по місцях, допомагає дітям з уроками і робить ще сотні справ, які забирають години її життя, але при цьому не приносять доходу і не закладають фундаменту її майбутнього благополуччя. У будь-якій точці світу чоловіки залучені в домашню роботу менше за жінок: у розвинених країнах вони витрачають на неї вдвічі менше часу, у тих, що розвиваються, — у чотири. Будь-які розмови про несправедливий розподіл господарських справ закінчуються пропозицією «домовитися», проте, як показує практика, проблема вирішується не в рамках окремої родини, а на рівні держави. Найменший розрив між зайнятістю другою зміною у Данії, Норвегії та Швеції, де рівність офіційно проголошена метою державної політики.

Гендер, як записано в Стамбульській конвенції Ради Європи, це «соціально сконструйовані ролі, поведінка, дії та характеристики, які, з погляду суспільства, підходять чоловікам чи жінкам».

Гендерне насилля. Від гендерного насильства набагато сильніше страждають люди якогось одного гендера. Згідно з Європейською директивою про права постраждалих, ґендерне насильство «це насильство проти особистості, мотивоване ґендером, ґендерною ідентичністю або формою вираження ґендерної ідентичності, або насильство, яке набагато сильніше зачіпає представників якогось одного ґендера».

Гендерна рівність. «Це поняття, яке описує стан, за якого люди всіх гендерів будуть перебувати в рівних умовах, піддаватися рівному поводженню і матимуть рівні можливості для реалізації свого повного потенціалу, прав людини та гідності, а також для того, щоб зробити свій внесок (і отримати користь) в економічний, соціальний, культурний та політичний розвиток».

Врахування ґендерної проблематики — це врахування питань та проблем ґендерної нерівності при розробці, реалізації, моніторингу та оцінці законів, політики, заходів та програм з метою досягнення ґендерної рівності та усунення дискримінації за ознакою статі.

Гендерні ролі – це очікування, які пред’являються до людей того чи іншого ґендера; зазвичай йдеться про стереотипні чоловічі або жіночі дії або характеристики. Секс-працівники не відповідають стереотипним гендерним очікуванням, оскільки змушені заробляти та утримувати сім’ю; багато хто з них працює ночами, а це часто вважається неприйнятним для жінки.

Репродуктивний примус – це вид насильства, коли жінку примушують до вагітності. Він може набувати найхимерніших форм — наприклад, деякі чоловіки проколюють презервативи в надії, що партнерка не зробить аборт і світом ходитимуть десятки носіїв їхніх “безцінних генів” (брати при цьому участь у долі цих дітей «батько» не збирається). Часто репродуктивне насильство виглядає як любов, коли жінку вмовляють народити, «щоб ми завжди були разом» або щоб довести свої почуття та серйозність намірів.

Женоненавісництво. Ненависть, зневага або глибоко укорінені забобони щодо жінок.

Трансженоненавісництво. Ненависть, зневага або глибоко укорінені забобони щодо трансгендерних жінок або фемінних транслюдей.

Культура згвалтувань. Суспільство чи середовище, у якому згідно з переконаннями більшості згвалтування вважаються нормою.

Осуд за безсоромність. Стигматизація (дії та результату) жінок за поведінку, яка вважається розпусною або провокуючою на дії сексуального характеру.

Звинувачення жертви. Форма засудження, за якої жертва злочину вважається частково чи повністю відповідальною за те, що «спровокувала» злочин.

Згода (на секс) – це згода на участь у (статевому) акті. Статевий акт без згоди вважається згвалтуванням чи злочином на сексуальному ґрунті. Див. «Да означає да» і «Ні означає ні», щоб дізнатися більше про аналіз поняття «згода» у феміністському русі.

“Ні означає ні“. Феміністський слоган проти насильства, що наголошує на значущості згоди на сексуальні відносини. “Так значить так” – фраза, що описує зміни у поглядах на зґвалтування; мова йде не просто про висловлення незгоди, а й про те, що необхідно отримувати згоду на статеві стосунки.

Секс-позитивне (ставлення). Точка зору, згідно з якою отримання сексуального задоволення та прояв власної сексуальності слід вважати позитивним феноменом, якщо це відбувається за згодою.

Історія фемінізму. Історія сучасного західного фемінізму часто поділяється на три тимчасові періоди або «хвилі»:

1-а хвиля (1830-і — початок 1900-х): рух суфражисток, який ставив за мету домогтися для жінок права голосу.

2-а хвиля (1960-і — 1980-і): була присвячена досягненню рівності на робочому місці, питанням сексуальності, сім’ї та репродуктивних прав.

3-я хвиля (1990-ті – по теперішній час): пред’являє вимоги, подібні до другої хвилі фемінізму; ці вимоги набули більш масового характеру. Багато хто вважає, що є четверта хвиля; вона відрізняється увагою до взаємопов’язаних форм пригнічення, спирається на нові цифрові форми взаємодії та більш інклюзивна по відношенню до транс- та квіросіб.

TERF. Скорочена назва радикальних феміністок, які не визнають трансгедерних людей; для поглядів цих феміністок характерна трансфобія.

SWERF. Скорочена назва радикальних феміністок, які не визнають секс-працівників; активісти цього напряму вважають, що проституція – це форма гноблення жінок.

Публікація матеріалів із серії «Секс-праця та фемінізм» стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок та лідерство — Україна», який запроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО «Легалайф-Україна». Інформація, подана у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Канади та УЖФ.