гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.
+38(050) 450 777 4 +38(067) 450 777 4

Поговоріть з секс-працівниками і ви зрозумієте чому секс-праця – це праця

5 Чер 2020 16:06:04
0
комментариев

Глобальний Альянс Проти Торгівлі Жінками (GAATW – Global Alliance Against Traffic in Women) був заснований у 1994 році групою феміністок і захисників прав жінок, головним чином, з Глобального Півдня. Будучи студентками, активістками, прохачками притулку або мігрантками на Глобальній Півночі, вони стали свідками боротьби своїх співвітчизниць з набагато меншими привілеями, ніж їх власні. І будучи добровільними опікунами, перекладачками, інтерв’юерами і адвокатами в судах, матері-засновники GAATW чули історії про жінок-мігранток з робітничого класу, які мандрують в пошуках засобів до існування.

Зазвичай, жінки розповідають історії про важкі ситуації: про порушені обіцянки агентів, про нестерпні умови праці та фінансові злидні. Їх історії, як би важко це не було нам слухати, свідчили про мужність, підприємливість та рішучість жінок і кидали виклик стереотипу «жертви торгівлі людьми», що переважав на Глобальній Півночі.

Торгівля людьми і секс – праця

GAATW завжди були союзниками руху за права секс-працівників. Будучи феміністками і правозахисницями, наші матері-засновниці вважали для себе природним підтримувати самоорганізацію серед цієї групи жінок. Спочатку деяким було не по собі від думки, що «секс-робота – це робота». Однак їх постійна взаємодія з окремими секс-працівницями і молодими колективами змушувала їх сумніватись у своїх переконаннях.

Кілька місяців тому я зустрів активістку феміністського руху в Таїланді, яка зараз працює в області сексуального і репродуктивного здоров’я та прав. Вона пояснила, що вона була близька до GAATW з самого початку, і що ще у 1980-х вона хотіла врятувати тайських секс-працівниць в Нідерландах. На її подив, вони сказали їй, що не хочуть, щоб їх рятували. Вони не заперечували проти обміну сексу на гроші, але хотіли б заробляти більше і працювати в кращих умовах. Якби вона могла допомогти їм з цим, вони були б їй вдячні. Ця та інші подібні взаємодії змінили її погляди на секс-працю і секс-працівників.

Коли вона розповіла мені цю історію, я згадав дещо з того, про що Лін Лап Чу (Lin Lap Chew), одна із засновниць GAATW, написала в розділі «Торгівля Людьми і Переосмислена Проституція» про еволюцію її власних поглядів в той час: «Я [була] переконана, що я не проти жінок, які працювали повіями, але була впевнена в тому, що патріархальний інститут або проституція повинні бути ліквідовані», – написала вона. «Але незабаром, через прямий і регулярний контакт з жінками, які займаються проституцією я дізналася, що […] єдиний спосіб покінчити зі стигмою та маргіналізацією повій – це прийняти роботу, яку вони виконують. Саме так – прийняти це як форму роботи». Вона закінчила свій виступ зауваженням про те, що “особиста боротьба для мене полягала в тому, щоб подолати панівне моральне лицемірство, в якому я була соціалізована”.

Регулярні бесіди з секс-працівниками змусили цих відданих активісток змінити їхні погляди з «проституція – це патріархальне насильство над жінками» на «секс-праця – це робота». Звичайно, така трансформація відбувається не завжди, і я довго розмірковував над питанням, чому? У мене немає відповіді і, ймовірно, ніколи не буде. Я підозрюю, що справа в тому, що деякі люди просто більше довіряють своїм улюбленим академічним теоретикам, таким як Кетлін Баррі, ніж словам реальних жінок у секс-праці.

Співробітники міжнародного секретаріату GAATW в офісі в Бангкоку

Секс-праця як робота, права секс-працівників як права трудящих

Підтримка руху за права секс-працівників з боку GAATW заснована на нашій впевненості в тому, що жінки більш здатні кинути виклик владі і домогтися змін, коли вони об’єднуються для колективного аналізу власного становища в суспільстві. Це вірно як для працівників секс-бізнесу, так і для жінок з числа корінного населення, далітів (Недоторканні – загальне найменування ряду каст, що займають найнижче місце у кастовій ієрархії Індії), жінок-мігранток або жертв торгівлі людьми, фермерів, домогосподарок і продавщиць на вулицях і ринках. Для нас велика честь бути солідарними з їх боротьбою. Ми не претендуємо на те, щоб виступати від їх імені, і GAATW ніколи не очолить кампанію по декриміналізації секс-праці. Але ми будемо підтримувати тих, хто це робить.

Тим не менш, ми закликаємо наших партнерів в області прав жінок, трудових прав, прав мігрантів та боротьби з торгівлею людьми взаємодіяти з секс-працівниками в рамках більш широкої боротьби за права людини і права трудящих. Навіть ті, хто зневажає секс-працівників, повинні погодитися з тим, що ті, хто в цій сфері, повинні бути вільні від насильства та стигматизації. Вони повинні також погодитися з тим, що всі робочі місця повинні мати гідні умови праці, незалежно від характеру роботи. Бажати чогось іншого – означає стверджувати, що секс-працівники повинні стикатися з насильством, стигмою та жорстоким поводженням на роботі, тому що їхні засоби до існування викликають моральні питання, – це дивна позиція. Як сказав мені одного разу колега з іншої організації: «У мене немає особливих почуттів до швейної промисловості. Але я хочу, щоб робочі, які роблять одяг, робили це в добрих умовах».

“Особиста боротьба для мене полягала в тому, щоб подолати панівне моральне лицемірство, в яке я була соціалізована” – Лін Лап Чу (Lin Lap Chew), мати-засновниця GAATW

GAATW не відокремлює «торгівлю людьми для сексуальної експлуатації» від «торгівлі людьми для трудової експлуатації» (або «торгівлі людьми на сексуальному грунті» від «трудової торгівлі людьми», як кажуть в США), як це роблять більшість організацій. При необхідності ми вказуємо, що ми говоримо про торгівлю людьми в секс-індустрії, чи у домашній роботі, чи у будівництві, сільському господарстві, рибальстві і т. д. Це може здатися незначним і неважливим, але це не так. Мова формує думку. Проведення межі між «сексуальною експлуатацією» і «трудовою експлуатацією» само по собі передбачає, що секс-праця – це не робота. Той, хто згоден з тим, що секс-праця – це робота, повинен уникати посилань на різні форми торгівлі людьми. Зокрема, американські активісти, журналісти, дослідники та інші особи, які займаються питаннями безпеки секс-працівників, повинні повністю припинити використання терміну «секс-торгівля людьми».

Ми дотримуємося тієї ж стратегії в нашій роботі по взаємному навчанню і обміну знаннями. Історії жінок-мігранток і жінок, які стали жертвами торгівлі людьми, разюче схожі, незалежно від того, в якій галузі вони експлуатуються. Всі вони говорять про брехунів агентів і посередниках, про обмеження свободи пересування, про фізичне, психологічне і сексуальне насильство на робочому місці, а також про стигматизацію при поверненні. Стратегії, які жінки використовують, щоб протистояти і уникнути експлуатації, також схожі. Наші спільні навчальні заняття навчили нас, що, незважаючи на всі розмови про унікальну природу торгівлі, експлуатація в секс-індустрії зовсім не унікальна.

Добре відомо, що деякі жінки-мігрантки, що працюють, наприклад, на дому, на швейних фабриках або в ресторанах, займаються проституцією, щоб заробити більше грошей. Проте, профспілки та НУО, що працюють в області прав мігрантів, прав домашніх працівників та прав працівників швейної промисловості, розглядають секс-працю і права секс-працівників як щось абсолютно не пов’язане з їх роботою і їх громадами. Коли ми організуємо зібрання для різних зацікавленних сторін, ми завжди запрошуємо групи із захисту прав секс-працівників. Ця стратегія привела до того, що деякі люди усвідомили загальний досвід жінок, які працюють в різних сферах і, принаймні, стали більш відкритими для вивчення боротьби секс-працівників.

Відстоювання прав секс-працівників в інших спільнотах – завдання не з легких. Я часто чую від наших партнерів, що вони «не мають позиції щодо секс-праці». Я розумію, звідки це походить, але це вказує на прогалину в логіці, яка часто виникає, коли розмова переходить до секс-праці. GAATW не має позиції щодо багатьох питань або груп жінок. Ми не займаємося приготуванням і продажем овочів на вулиці, хоча є жінки, які готують або продають овочі навколо нас по всьому Бангкоку. І все ж наш інстинкт завжди буде полягати в солідарності з ними і в підтримці їх вимог, якими б вони не були, наприклад, за право працювати, де вони можуть залучити більшість клієнтів, підтримувати гідні ціни і захищати себе від експлуататорської ренти і корумпованих урядовців. Це вимоги всіх працівників, включаючи секс-працівників. Профспілки, організації по захисту прав жінок та прав мігрантів повинні бути солідарні з ними.

Текст: Борислав Герасімов

Глобальний альянс проти торгівлі жінками (GAATW)

Опубліковано в оригіналі у збірці есе  “Боротьба за декриміналізацію секс-праці” на порталі opendemocracy.net