гаряча лінія
ukr
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ.  ЦІЛОДОБОВО.

ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЯКЩО:
  • 📌 співробітники поліції вимагають у Вас гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
  • 📌 Ви піддаєтеся фізичному та психологічному насильству з боку поліції (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування і т.д.);
  • 📌 Ви піддаєтеся насильству;
  • 📌 у Вас намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вас шантажують, залякують або обмежують свободу;
  • 📌 Вам відмовляють у наданні медичних послуг, посилаючись на Ваш вид діяльності;
  • 📌 Вам потрібна допомога в отриманні паспорта, оформленні прописки і т.д.

Як секс-працівники, ми знаємо, що «Модель Рівності» – це небезпечна помилка

13 Тра 2021 14:05:12
0
комментариев

Пропонуємо вашій увазі статтю американської активістки і секс-працівниці Моллі Сіммонс.

Широка громадськість, можливо, лише опосередковано обізнана про права секс-працівників та про виклики, що стоять перед нашим суспільством. Однак, якщо ви попросите будь-кого за межами спільноти назвати найбільші загрози для секс-працівників, вони можуть знати достатньо, щоб перерахувати в числі загроз поліцію, підрозділи відділів моралі, коерцитивне регулювання і агресивних клієнтів. Але сьогодні секс-працівники в Нью-Йорку і по всій країні стикаються з ще однією серйозною загрозою для наших прав та безпеки.

Карцеральні феміністки (Carceral feminists) вірять в реабілітаційну силу дій поліції та тюремної системи, і в те, що тюремне ув’язнення допомагає знизити рівень гендерного насильства. Вони схильні вірити, що секс-індустрія не повинна існувати. Люди, подібні Алексі Мейерс (Alexi Meyers) і лідери впливових організацій по боротьбі з торгівлею людьми, таких як Exodus Cry, будуть робити все можливе, щоб зобразити секс-працю з обопільної згоди як насильницький секс. Хоча не кожен, хто підтримує цю точку зору, може ідентифікувати себе як карцеральну феміністку – або будь-яку іншу феміністку – заборонна ідеологія, що прагне повністю зруйнувати секс-індустрію, підтримується цією школою думки. І це вкрай шкідливо для спільноти секс-працівників.

Незалежно від того, порно це, фетишизм або робота у секс-індустрії з обопільної згоди, чимало карцеральних феміністок керуються хибними уявленнями про те, що вся секс-праця, за своєю суттю, є експлуатацією; що будь-який секс в обмін на гроші або товари є згвалтуванням; і що секс-працівникам безпечніше у в’язниці, ніж на вулиці. Вони вважають, що торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації перестане існувати тільки в тому випадку, якщо ми ліквідуємо секс-індустрію в цілому. Саме ця ідея веде до прийняття законодавства, подібного до запропонованого в Нью-Йорку Закону про Справедливість і Рівність Стосовно Тих, хто вижив в Секс-торгівлі (Sex Trade Survivors Justice and Equality Act in New York City).

Реальність Моделі Рівності сильно відрізняється від феміністської перемоги, про яку багато хто заявляє.

Цей закон, що офіційно підтримується сенатором штату Ліз Крюгер (Liz Krueger), являє собою адаптацію в США європейської моделі правового регулювання, відомої як “Модель рівності” (Equality Model), «Скандинавська модель» (Nordic Model), «Шведська модель» (Swedish Model) чи «Модель боротьби з кінцевим попитом» (End Demand Model). Цей Закон включає в себе часткову декриміналізацію секс-праці і є символом карцеральних феміністських практик. Суть закону така: карати клієнтів і менеджерів секс-працівників та надавати можливість секс-працівникам звільнитися, одночасно підключаючи їх до послуг, які можуть допомогти їм залишити індустрію.

Для стороннього це може здатися прогресом. Але реальність Моделі Рівності сильно відрізняється від феміністської перемоги, про яку багато хто заявляє. Дослідження, що проводилися протягом десятиліть, показали, що, переслідуючи і заганяючи в підпілля певних учасників галузі, такі моделі посилюють стигму та дискримінацію секс-працівників, а також насильство і примус як з боку клієнтів, так і з боку поліції. Вони призводять до погіршення умов праці, підвищення рівня фінансової нестабільності, до зменшення свободи дій і незалежності в нашому повсякденному житті. Коли така модель була введена у дію в Північній Ірландії, 56% працівників секс-індустрії сказали, що їх робота стала більш небезпечною, а з інших – 30% сказали, що введення цього Закону не має ніякого значення для їх безпеки.

Коли Модель Рівності невірно об’єднує секс-працю з обопільної згоди з секс-торгівлею, це не тільки шкодить секс-працівникам, а й надає збитків реальним жертвам торгівлі людьми, ускладнюючи їм доступ до допоміжних послуг без ризику тюремного ув’язнення. І це призводить до росту присутності поліції й арештам в «кольорових» кварталах, в той час як білі клієнти залишаються відносно недоторканими.

Щось менше, ніж повна декриміналізація секс-праці з обопільної згоди, робить найбільш маргіналізованих людей в цій громаді уразливими для насильства і стигматизації. Тому секс-працівники десятиліттями виступали проти помилок часткової декриміналізації.

Шкода часткової декриміналізації

Модель Рівності зазнає невдачі так само, як і статеве виховання, засноване виключно на утриманні: вона ставить «мораль» вище матеріальних потреб і керується пуританською фантазією, а не реальністю. Як секс-працівницю, мене не цікавлять суперечки про те, чи є секс-індустрія «хорошою» річчю і «повинна» вона існувати чи ні. Люди завжди продавали і обмінювали секс для виживання, і вони будуть продовжувати займатися цим після того, як ми всі підемо. Питання не в тому, «Як ми можемо покласти край секс-праці?» а скоріше: «Як ми можемо забезпечити максимальну безпеку секс-працівників?»

Моралізм у законодавстві, такому як Модель Рівності, також глибоко патріархальним чином інфантилізує працівників секс-індустрії. Ця Модель відтісняє нас від політичної влади і обмежує нашу свободу волі як людей. Карцеральні феміністки, які підтримують Модель Рівності і фінансують такі організації по боротьбі з торгівлею людьми, як Exodus Cry, нічого не роблять для просування прав жінок, в тому числі і особливо прав ЛГБТК-жінок і кольорових жінок. Вони нічого не роблять, щоб підвищити нашу тілесну автономію або допомогти, як секс-працівникам, які працюють за обопільною згодою, так і жертвам торгівлі людьми, вижити в умовах жорстокого поводження та експлуатації. Замість цього вони ще більше розділяють нас – налаштовують жінок і квір спільноти один проти одного, віддаючи пріоритет класового статусу і “доброчесності” над політичною солідарністю.

Моллі Сіммонс, Sex Worker Outreach Project (SWOP)

Декриміналізація секс-бізнесу за обопільною згодою спростить викорінення торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації і дозволить нам більше допомагати потерпілим.

Для нас життєво важливо, щоб громадськість розуміла різницю між повною декриміналізацією і частковою декриміналізацією Моделі Рівності. Якщо Модель Рівності буде прийнята в Нью-Йорку, вона зруйнує тут нашу спільноту. Єдине прийнятне рішення – повністю скасувати кримінальну відповідальність за секс-працю з обопільної згоди. Це дасть нам свободу і представництво, повноваження на організацію і захист трудових прав і доступ до життєво важливих послуг без загрози дискримінації або переслідувань.

Декриміналізація секс-бізнесу за обопільною згодою також спростить викорінення торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Модель Рівності – це не крок в правильному напрямку, а, скоріше, гігантська перешкода на шляху вперед.

У той час як карцеральні феміністки покладаються на парадоксальну ідею про те, що насильство з боку поліції і в’язниці якимось чином знижують шкоду в наших спільнотах, секс-працівники знають, що довготривалих змін можна досягнути тільки завдяки свободі. Свобода працювати так, як нам потрібно, свобода жити без криміналізації, свобода звертатися за допомогою, коли ми її потребуємо. Свобода, яка ніколи не здійсниться, доки наші спільноти і наша робота все ще знаходяться під контролем поліції.

Текст: Моллі Сіммонс

Опубліковано 10 лютого 2021 року на порталі filtermag.org