Як вплинула війна на умови життя та потреби секс-працівників в Україні/Результати опитування СП в умовах війни

29 Жов 2022 15:10:00

комментариев

У перші три місяці російської агресії активні бойові дії тривали майже на всій території України. Тоді понад 6 млн українців були вимушені залишити Україну, станом на вересень 2022 р. ця кількість сягнула 9 млн. осіб.

Сьогодні активні бої відбуваються на сході та півдні країни, але ракетні обстріли російськими військами здійснюються по всій території України. Значна кількість чоловіків залишили свої сім’ї та подались до Збройних сил України. Жінки з дітьми змушені виживати в постійному напруженні та страху, жити у підвалах та укриттях, піклуватися про своїх малолітніх дітей та старих батьків. Внаслідок обстрілів у багатьох містах зруйновано інфраструктурні об’єкти, житлові будинки, приміщення державних закладів та НУО. У містах з найбільш активними військовими діями жителі не мають доступу до води, тепла, їжі, інші ж можуть у будь-який момент втратити доступ до цих ресурсів через систематичні бомбардування.

У процесі спілкування із СП у нас виникли побоювання щодо негативного впливу війни на соціально-економічне становище СП та на сферу надання послуг для СП. Від СП ми знали, що вони опинилися у скрутному становищі – безробітні, часто без житла через нездатність платити оренду чи руйнівні воєнні дії, без допомоги з боку держави через свій нелегальний статус, без підтримки громадянського суспільства через високий рівень стигми та дискримінації в суспільстві.

Для того, щоб проаналізувати реальну ситуацію у сфері профілактики та лікування ВІЛ серед секс-працівників та зміни, що викликані війною: оцінити рівень доступу, актуальні бар’єри та якість мінімального пакету послуг для СП, вивчити актуальні потреби СП у військовий час для адвокації програм та послуг для СП в умовах війни та повоєнний час, було проведено опитування серед 100 СП у 12 містах України: Вінниця, Дніпро, Житомир, Київ, Кривий Ріг, Кропивницький, Миколаїв, Полтава, Рівне, Суми, Харків, Черкаси.

Опитування мало на меті підтвердити чи спростувати наступні гіпотези:

В умовах війни більшість СП втратили роботу та можливість забезпечувати себе та свої сім’ї;
Через відсутність офіційного працевлаштування у мирний час, СП не отримують державну допомогу/компенсацію для постраждалих від війни;
Постраждалі від військових дій СП змушені переїжджати з одного тимчасового житла в інше, або в інші міста/країни, де безпечніша військова ситуація. Крім того, часто за відсутності офіційної евакуації люди потребують допомоги із транспортуванням / відшкодуванням транспортних витрат на переїзд;
Військовий стан призвів до погіршення доступу до програм профілактики ВІЛ/СНІДу, для багатьох СП існує високий ризик переривання лікування ВІЛ та наркозалежності.

Пропонуємо ознайомитись із повною версією аналітичного звіту за результатами опитувань серед секс-працівників України (СП), проведених у рамках оцінювання доступності та якості послуг для СП в умовах військової агресії Російської Федерації в Україні у 2022р. Оцінювання реалізовано БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» за підтримки Мережі адвокації за права секс-працівників у регіоні Східної Європи та Центральної Азія (SWAN).

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Більшість гіпотез щодо соціально-економічного становища СП та загального стану у сфері послуг для СП, побудованих на етапі розробки протоколу дослідження, були підтвердженні результатами опитування. Що стосується різкого погіршення доступу до програм профілактики ВІЛ/СНІДу та високих ризиків переривання лікування ВІЛ та наркозалежності – опитування продемонструвало, що на підконтрольних Україні територіях СП продовжують отримувати послуги та у більшості випадках такі ризики відсутні.

Більшість СП є досить вразливими у фізичному, психологічному (емоційному) та економічному плані. Їм притаманні такі проблеми, як самотність, відсутність підтримки, зокрема, матеріальної, з боку чоловіка, партнерів і т.д. зокрема у процесі виховання дітей. Ця уразливість поглибилась через війну та загальну економічну кризу у державі. До війни добробут більшості СП безпосередньо залежав від їхньої роботи у сфері надання секс-послуг, сьогодні 91 % стверджують, що надавати секс-послуги стало небезпечніше, ризики збільшилися, клієнтів поменшало і стало важче їх шукати, через що деякі СП були вимушені взагалі полишити секс-працю і виживати за рахунок благодійної допомоги. Натомість, є і такі, хто був вимушений розпочати діяльність з надання секс-послуг саме через труднощі, викликані війною. Якщо порівнювати із минулими «мирними» роками 93% зазначили, що їх матеріальне становище різко погіршилося.

Загалом дані опитування показують майже у двох третин учасників опитування вмотивованість до питань захисту власного здоров’я та достатню поінформованість щодо отримання ними медичних послуг. Так, учасники впевнено зазначали, до яких саме МЗ та за якими послугами вони звертаються.

Слід зауважити, що перелік послуг, які отримують СП у ВІЛ-сервісних НУО, свідчать як про досить розгалужену систему постачальників цих послуг, так і про достатній рівень здатності цих НУО надавати такі послуги. Очікувано, що для більшості СП більш прийнятним є отримання послуг, зокрема проведення тесту на ВІЛ, в умовах НУО або у спеціалізованих закладах (СНІД-центри), ніж у медичних державних установах.

Результати дослідження показують, що більше половини з тих, хто звертався за послугами до МЗ (53%) загалом задоволені якістю отриманих послуг. Але, на жаль, питання організації надання послуг та стигматизації з боку медичного персоналу не тільки залишаються дуже актуальними проблемами, але й погіршуються через війну, про що свідчать відповіді майже чверті СП.

Результати дослідження продемонстрували наявність у секс-працівників низки потреб, які набувають все більшої актуальності із війною та задовольняються не повною мірою, як державними структурами, так і НУО. Ці потреби включають: гуманітарну допомогу включно з розширенням списку товарів, що необхідні для забезпечення виживання СП взимку в умовах війни, надання тимчасового житла/притулку, забезпечення транспортування/евакуації, психологічну підтримку та ін.

СП звернули увагу на необхідність збільшення кількості постачальників соціальних послуг, зокрема, є потреба соціальних працівників для соціального супроводу при відвідуванні соціальних та медичних установ.

Респонденти повідомили, що дуже складно отримати допомогу у кризових випадках, тому що більшість закладів соціального спрямування для осіб, які перебувають у кризовому стані, внаслідок війни переповнені внутрішніми переселенцями.

Крім того, СП та клієнти програм «зниження шкоди» зазначають про необхідність у військовий час зниження частоти відвідувань та збільшення кількості при отриманні презервативів, шприців, голок, серветок. Це ж стосується і видачі АРТ та ЗПТ препаратів.

Також, учасники традиційно продемонстрували потребу в інтегрованих послугах, щоб отримувати найбільш затребувані послуги (консультації медичних фахівців – гінеколог, уролог, дерматовінеролог, інфекціоніст, обстеження на ІПСШ, обстеження на ВІЛ, PrEP, послуги психолога та психотерапевта) в одному місці, особливо це актуально в період війни, коли переміщення по місту обмежене та графік прийому клієнтів гнучкий, а іноді зовсім непередбачуваний.

Задоволення потреб СП у необхідних послугах

При формуванні програм та послуг для СП необхідно додатково враховувати нові умови життя та ризики, викликані війною.

НУО, які працюють із СП, слід впроваджувати/розширювати перелік та обсяг надання послуг, орієнтованих на забезпечення виживання СП, а саме задоволення їх гуманітарних потреб та покращення емоційно-психологічного стану СП. Також, додатково в умовах війни проводити інформування щодо можливостей відновлення документів, отримання статусу та виплат ВПО, додаткових джерел доходу та раціонального використання коштів.

Основні проблеми, з якими зіткнулися представники спільноти СП в умовах війни:

Нестача першочергових ресурсів для виживання (відсутність тимчасового житла, нестача продуктів харчування, води, ліків, засобів гігієни, теплих речей). СП розповіли про те, що в умовах війни затребуваними стали послуги харчування (гаряча їжа), тому що часто у людей немає можливості приготувати їжу самостійно. Якщо у НУО немає можливості організувати гаряче харчування, важливо у закупівлях гуманітарних продуктових наборів передбачати перелік сублімованих продуктів (продукти швидкого приготування);
Обмежений доступ до своєчасної та кваліфікованої медичної, психологічної та юридичної допомоги.

Для забезпечення надання СП комплексу необхідних їм послуг у достатньому обсязі (включаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу, надання тимчасового притулку та інших соціальних послуг у кризових ситуаціях) НУО слід проводити інформування СП щодо існуючих можливостей отримання таких послуг та налагоджувати співпрацю з державними структурами, покликаними надавати ті чи інші послуги вразливим категоріям населення (медичні установи, кризові центри для жінок-жертв насильства, соціальні служби, поліція тощо). Також слід працювати зі співробітниками зазначених установ з метою подолання стигми та дискримінації щодо СП. Це дозволить НУО організувати ефективну переадресацію своїх клієнтів із СП для отримання ними необхідних послуг на належному професійному рівні.

Удосконалення профілактичної роботи НУО

Зміст, а також форми та методи профілактичної роботи НУО в умовах війни потребують удосконалення. Особливо актуальною сьогодні є розробка та впровадження нових ефективних, емоційно та гендерно чутливих інтервенцій, які максимально точно враховують специфічні потреби та інтереси цільової групи, а також, активне використання сучасних засобів комунікації, включаючи мобільні додатки та Інтернет (закриті групи в соціальних мережах, мобільних додатках, SMS-розсилку та інші, які використовують СП для спілкування між собою та залучення клієнтів).

Важливо продовжувати та розвивати таку форму роботи як «рівний-рівному». Соцпрацівниками у ВІЛ-сервісних НУО, які надають послуги СП, повинні працювати люди, які мають досвід секс-праці, оскільки вони краще розуміють специфіку цієї цільової групи, можуть спілкуватися з клієнтами за принципом «рівний-рівний», їм легше залучати нових клієнтів та налагоджувати відносини із нею.

Не втрачає своєї актуальності та є важливим ресурсом підвищення ефективності програм в умовах війни активна робота серед СП з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення самооцінки, особистісного зростання, статевої та правової грамотності тощо.

Забезпечення доступу СП до необхідної медичної допомоги

Для забезпечення доступності допомоги для СП необхідно продовжувати працювати за кількома напрямками:

1) Формування толерантного ставлення до СП з боку медпрацівників, а також проведення мультидисциплінарного навчання для лікарів різного профілю (інфекціоністів, дерматовенерологів, сімейних лікарів), а також середнього медперсоналу з питань специфіки цієї цільової групи, включаючи характерні для них ризики та особливості роботи з СП.

2) Розробка алгоритмів проведення консультування з різних питань для пацієнтів із числа СП з урахуванням психологічних та поведінкових особливостей цієї цільової групи.

При цьому два вищевказані напрямки роботи можуть реалізовуватися не лише на загальнонаціональному рівні, а й на місцевому за участю НУО.

3) Продовження реалізації проектів НУО, які передбачають соціальний супровід СП до медичних установ, налагодження партнерських відносин між НУО та конкретними медичними установами для забезпечення дружнього ставлення до клієнтів НУО з боку медперсоналу.

4) Звертати особливу увагу на розвінчання популярних серед СП міфів про ВІЛ, АРТ, ЗПТ у процесі їх консультування як соцпрацівниками НУО, так і медичними працівниками.

5) ВІЛ-сервісним НУО спільно з МЗ необхідно активізувати інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу щодо можливостей доступу до комплексу медичних та соціальних послуг для СП та їх найближчого оточення.

Спільна адвокація декриміналізації секс-праці

Чинна правова регламентація секс-праці перешкоджає ефективній профілактиці поширення ВІЛ/ІПСШ/гепатитів серед населення, а також залишає широкі можливості для зловживань владою та підвищує вразливість секс-працівників до проявів насильства, шантажу чи здирництва. Війна тальки поглибила цю проблему, яскраво продемонструвавши соціальну нерівність та незахищеність уразливих груп населення в Україні.

Важливим напрямом у роботі ВІЛ-сервісних та правозахисних організацій має стати декриміналізація секс-праці в Україні шляхом адвокації змін у законодавстві України. Такі ініціативи дозволять ліквідувати значні перешкоди для захисту прав секс-працівників, підвищити ефективність заходів щодо протидії насильству, торгівлі людьми, втягування у секс-працю неповнолітніх. Декриміналізація секс-праці є важливою передумовою для розширення охоплення секс-працівників та їхніх клієнтів якісним ВІЛ-сервісом, що, безумовно, позитивно вплине на стримування епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.