«Дівчата дуже бояться розголошення інформації про їх роботу, стан здоров’я тощо» / Про війну та секс-працю з Оленою Бубулич, м.Вінниця

Олено, рік минув з останнього твого інтерв’ю. Розкажи, чим живеш, які зміни відбулись у твоєму житті за цей час?

Олена: За останній рік фактично нічого не змінилось. Сьогодні основне "хобі" таке, як у всіх українців,  прискорювати нашу перемогу. Україні для перемоги потрібні ми. Кожен на своєму місці. На різних фронтах, вдома і тимчасово поза домом, в інших краях, але з Україною в серці й діях. Маємо для себе обрати один з фронтів: або зі зброєю в руках, або з інформацією в гаджеті, або регулярно донатити, або волонтерити… Все, на що є змога, сили й навіть понад. Маємо вірити.

А як справи у твоїх підопічних з ініціативної групи (ІГ)?

Олена: Війна безумовно внесла свої корегування в нашу роботу. Зросла кількість учасників ініціативної групи — це дівчата, які мають статус ВПО і належать до різних уразливих категорій.

Щодо змін у житті активістів ІГ, то у кожного вони різні. Хтось вивчає іноземну мову, а хтось зламав ногу і пів року займається лікуванням. Але все одно, з браком часу, більшість з них беруть участь в роботі організації: збирають допомогу для ЗСУ, допомагають в підготовці та розповсюдженні інформації про проведення інформаційних занять та акцій, які проводить організація, залучають нових СП до нас тощо.

На зустрічах дівчата знайомляться, якщо не знайомі, навчаються ввічливо спілкуватись, отримують інформацію на теми, які самі планують на попередніх зустрічах. Актуальні сьогодні  теми для обговорення — це насильство та інфекційні захворювання. А після планового заняття дівчата п’ють чай, каву та  спілкуються про те, що їх турбує, в основному  — це невпевненість в завтрашньому дні.

Твоє близьке оточення підтримує твої ідеї та ініціативи для секс-працівників?

Олена: Я працюю з колегами, від яких постійно маю підтримку та розуміння, якщо я до когось звертаюсь про допомогу,  мені завжди допомагають. Вони мені як родина. Якщо в мене з’являється запитання щодо розв’язання проблем СП, я завжди можу отримати відповіді та підтримку від Голови правління або директора та інших колег з регіонів. В любій ситуації я можу зателефонувати чи написати, і неодмінно отримаю допомогу.

На фото: Робоча зустріч з партнерами під час візиту керівництва БО "Легалайф-Україна" у м.Вінниця

А як реагують соціальні мережі на твою позицію, чи стикалась ти з хейтом у соціальних мережах?

Олена: Особисто я не стикалась і не стикаюсь. Навіть якщо таке і можливо, то я вважаю, що потрібно працювати ще наполегливіше.

Діяльність організації, що працює понад 15 років, вже налагоджена. На мою думку, співпраця з державними, громадськими організаціями та ФОП міняє ставлення суспільства до нашої діяльності, зокрема,  внаслідок інформації, що розповсюджується нашими партнерами.

Продивляючись сторінку організації на Фейсбуці, мені дуже приємно бачити щирі подяки наших дівчат  за роботу всім працівникам ЛЕГАЛАЙФ — УКРАЇНА.

Олено, а наскільки відрізняються твої взаємини з держорганами та поліцією у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 роками? 

Олена: За роки, що я працюю, було налагоджено порозуміння  фактично з усіма  установами. Дівчата можуть звернутись за допомогою самостійно чи з супроводом нашого працівника до СНІД центру, сімейних лікарів, громадських організацій, з якими ми співпрацюємо. За цей рік нічого не змінилось, всі питання обговорюються та вирішуються.

Ось недавно до мене звернулась дівчина ВПО з проблемою отримання направлення до профільного лікаря. Через те, що в неї не було підписаної декларації, направлення їй не давали, ще й ображали. Разом ми звернулись до сімейного лікаря, з яким співпрацюємо. Так питання й вирішилось — декларацію підписали, дівчина отримала кваліфіковану медичну допомогу.   

Тобто отримати медичну допомогу дівчатам зараз складно?

Олена: В основному не складно. Але є проблеми у дівчат, які проживають у сільській місцевості. Там, де нема сімейного лікаря, є тільки фельдшер, який нічого не вирішує і не завжди дотримується конфіденційності. Та ще й люди навколо, які знають усе про всіх. Дівчата дуже бояться розповсюдження інформації про їх роботу, стан здоров’я тощо.

Так, за зверненням одної з дівчат, яка проживає в селі й приїжджає до міста на роботу, я дізналась, що вона неодноразово потерпала від пліток односельців та приниження рідних. На такі випадки ми маємо дружніх сімейних лікарів у державних лікарнях, лікарів СНІД центру та лікарів приватних клінік, в яких підписані державні програми про надання медичних послуг. Разом з дівчиною ми звернулись до такого дружнього лікаря, де вона отримала конфіденційну та кваліфіковану допомогу.

Деякі наші лідерки останнім часом скаржаться на погіршення сервісів з профілактики та лікування ВІЛ.  Чи є якісь проблеми з цими послугами у вашому регіоні?

Олена: У нас в регіоні немає програм профілактики, клієнти не можуть отримати експрес-тестування і презервативи та інші послуги з профілактики. Взагалі наш регіон один з перших почав працювати за програмами профілактики ще з 1998 року. Але на теперішній час організації, що працювали, відмовились від проєктної діяльності, тому що не реально реалізувати надання послуг за вимогами ЦГЗ.

І це не тільки в нас, але й в інших регіонах України. За словами дівчат послуги, які надавались завдяки цим програмам, дуже допомагали. Зараз швидкі тести купують самі, за необхідності тестуються в СНІД центрі або кабінеті довіри. Презервативи теж купують самі.

А саме з поліцією зараз СП доводиться часто "перетинатись"? Щось змінюється у ставленні поліцейських до секс-працівниць?

Олена: Проблеми такі, як й були, тільки у меншій кількості. Приниження, виписування протоколів, які, в більшості, не підтвердженні та анулюються. За рік судових розглядів про надання секс-послуг не було, знаю, що були справи з сутенерством, але не з нашими клієнтами, тому інформації про це мало.

Я вважаю, проблем стало менше завдяки налагодженій взаємодії між нашою організацією та постійними працівниками поліції, які інформують своїх нових працівників. 

З якими ще  потребами стикаються СП, що їх найбільше турбує сьогодні?

Олена: Як я вже сказала, є проблеми з послугами профілактики — СП не можуть пройти експрес-тестування, ніде отримати презервативи ті інші відповідні послуги з ВІЛ.

Щодо нашої роботи, то сьогодні вкрай недостатньо тієї кількості продуктових наборів та засобів гігієни, що ми видаємо СП. Через збільшення охоплення нашої цільової групи та недостатнє фінансування, гуманітарної допомоги вистачає лише на 30-40% наших підопічних. Тому насамперед допомогу отримують малозабезпечені та ВПО. Дівчата діляться чи обмінюються отриманою допомогою, вирішуючи самостійно  між собою,  кому, що на теперішній час більш стане в пригоді.  

Окремою проблемою стало оформлення дітей у дошкільні заклади. Дівчата, які виховують малолітніх дітей, скаржаться, що не можуть влаштувати малих в садочок, через що мають проблеми у працевлаштуванні, бо знайти погодинну роботу нереально.

Ще СП тяжко оформити виплати для малозабезпечених та оформити субсидію. Для оформлення цієї допомоги потрібно працювати офіційно, потрібні  довідки, що засвідчують доходи родини, відсутність аліментів тощо, а цих документів у дівчат нема.

Взагалі, за час повномасштабного вторгнення, до Вінниці переїхала велика кількість ВПО, у більшості — це жінки та діти. Кількість надавачів секс-послуг зросла, а кількість клієнтів зменшилась – чоловіків стало менше, одні виїхали за кордон, інші захищають нас від ворога. Тому дівчата жаліються на малий дохід та  велику конкуренцію.

На фото: Гуманітарна допомога секс-працівницям в рамках проєктів БО "Легалайф-Україна" у м.Вінниця

Можливо ти помітила якісь відмінності у потребах спільноти, порівняно з минулим роком? 

Олена: Я не спостерігаю значних відмінностей у потребах. Війна була в тому році й в цьому, було тяжко тоді, тяжко й тепер.

Як і минулого року,  дівчата звертаються з психологічними проблемами, пов’язаними з тривожністю, страхами за своє життя та за життя своїх близьких, стикаються з дискримінацією в суспільстві та насиллям у сімейному житті. Актуальні все ті ж проблеми з поліцією, з оформленням документів, отриманням медичної допомоги тощо.

В цьому році так само організація надає допомогу психолога, параюриста, гуманітарну допомогу,  а в окремих випадках перенаправляє для отримання кваліфікованої допомоги до інших НУО чи установ.

Будь ласка, пригадай три останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Олена: Взагалі їх було багато.  Ті, що з останніх, наприклад, ми допомогли СП виписати у сільській раді дрова, ще  знайшли житло для багатодітної родини.

А ще допомогли СП у госпіталізації її сина. Син має першу групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду та допомоги. Жінка самостійно зверталась в психіатричну лікарню через загострення психічного стану у дитини. Але отримала відмову через те, що лікарня перевантажена. Разом з нею ми звернулись до організації осіб з інвалідністю, користувачів психіатричної допомоги «Юзер», де їй допомогли написати заяву в ЦНАП. Після нашого звернення в ЦНАП заява була прийнята, зареєстрована та розглянута. Сина нашої клієнтки такі госпіталізували та надають кваліфіковану медичну допомогу.

Олено, яка твоя особиста мотивація бути у сфері захисту прав секс-працівників? Що ти вважаєш головним своїм досягненням на цьому шляху?

Олена: Я вважаю, що правозахисна діяльність важлива завжди.  Але під час війни кількість людей, які її потребують, різко зростає. Люди, які вимушені були переїхати до нашого регіону, а серед них дівчата, які стали частиною нашої команди, потребують нашої підтримки.

Якщо я комусь допомогла, це й є моїм головним досягненням.

Зараз все більше українських ютуб-блогерів почали приділяти увагу висвітленню теми секс-праці в Україні. Як ти можеш оцінити такі починання? Що б хотіла від себе їм передати чи побажати?

Олена: Я не слідкую за ютуб-блогерами, дуже мало вільного часу. Але після твого запитання, думаю, я виправлю цю помилку і подивлюсь, як вони висвітлюють проблеми секс-працівників.

Коли ми допомагали у написанні Законопроєкту про декриміналізацію проституції, основними нашими побажаннями були захист СП (фізичний, психологічний та економічний), знищення корупції,  програми здоров’я та справедливого оподаткування тощо.

Тому побажати можу тільки одне, щоб блогери та ЗМІ, які висвітлюють проблеми секс-праці, були відповідальними. Насамперед їм необхідно добре розібратись в цій темі, зрозуміти потреби секс-працівників, а вже потім щось висловлювати чи до чогось закликати аудиторію.

До речі, чи відчуваєш ти зміни у  ставленні суспільства до секс-праці? Чи очікуєш декриміналізації секс-праці найближчим часом? 

Олена: Декриму очікую з нетерпінням.  Це зробить життя секс працівників кращим, а головне безпечнішим.

А щодо суспільства та оточення, зі слів дівчат, ставлення змінилось. Суспільству зараз не до секс-працівників.

В кожного свої проблеми, пов’язані з війною, а от ставлення клієнтів змінилось. Агресія, погрози та негативне ставлення. Деякі цивільні клієнти знервовані тому, що переживають, що отримають чи отримали повістку, а деякі військові неурівноважені тому, що перенесли фізичні чи психологічні травми.

Наведу Вам один з багатьох прикладів, що стався. Одна з наших дівчат знаходилась з клієнтом в гостинному комплексі. З її слів спочатку він спокійно розповідав про своє життя, а потім перейшов до того, як його зупинили й вручили повістку. Він став дуже злий та збуджений. Дівчина намагалась його заспокоїти, на що він став ще агресивнішим та жорстоко зґвалтував її.

Це один з багатьох випадків, що розповідають мені дівчата. І я вважаю, це наслідками психологічних травм, пов’язаних з війною.  

Що ж, наостанок пропоную загадати бажання на наступний рік для всіх українців та окремо для секс-працівників. А наступної зустрічі ми з тобою обговоримо  — чи здійснились наші мрії.

Олена: Бажаю всім українцям перемоги над ворогом. Україна неодмінно переможе.

А для секс-працівників — прийняття Закону про декриміналізацію секс-праці. Ці два побажання вважаю зроблять життя людей кращим.

Я вірю в диво. Очікую на нього вже цього року. Бо дива трапляються з тими, хто не здається і йде вперед, попри все.