50% з тих секс-працівниць, які зазнали насильства, не отримали допомоги через стигму та дискримінацію

У статті наведено висновки та рекомендації за результатами дослідження серед секс-працівників України (СП), проведеного в 2023р. у рамках оцінювання доступності та якості послуг для СП в умовах військової агресії Російської Федерації в Україні.  Оцінювання реалізовано БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА» за підтримки БО «МЕРЕЖА 100%» за фінансування Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

ЗАВАНТАЖИТИ ПОВНУ ВЕРСІЮ АНАЛІТИЧНОГО ЗВІТУ

Війна негативно впливає на соціально-економічне становище СП та сферу надання послуг СП. Від СП ми знаємо, що вони опинилися у скрутному становищі – безробітні, часто без житла, без допомоги з боку держави через свій нелегальний статус, без підтримки громадянського суспільства через високий рівень стигми та дискримінації. Незважаючи на постійну роботу неурядових організацій та державних установ у рамках національних програм, секс-працівники продовжують відчувати труднощі у доступі до медичних, правових та соціальних послуг, у тому числі у сфері зниження шкоди, діагностики, профілактики та лікування ВІЛ.

МЕТОЮ дослідження було -  проаналізувати реальну ситуацію у сфері послуг з профілактики та лікування ВІЛ серед секс-працівників та зміни, що викликані війною: оцінити рівень доступності, актуальні бар’єри та якість медичних та соціальних послуг для СП; визначити основні види насильства та порушень прав, з якими стикаються СП в умовах війни та дослідити правозахисну спроможність СП; вивчити актуальні потреби СП у військовий час для адвокації програм та послуг для СП в умовах війни та у повоєнний час.

Точніше розуміння потреб та проблем секс-працівників дає змогу визначити дієві канали залучення секс-працівників до співпраці з самоорганізаціями, ВІЛ-сервісними організаціями та державними медичними службами, підвищувати ефективність профілактики, формувати потребу в отриманні медико-соціальних послуг, насамперед у регулярних обстеженнях на ВІЛ/ІПСШ.

У процесі формування протоколу цьогорічного дослідження, на основі отриманої від СП інформації, було побудовано декілька гіпотез щодо негативних змін у соціально-економічному становищі СП та у сфері надання послуг для СП. Результати опитування повинні були б підтвердити чи спростувати наступні припущення:

• - В умовах війни доходи СП різко знизились, матеріальна вразливість та залежність від секс-праці зростають;
• - Кількість людей, що заробляють секс-послугами зростає;
• - Військовий стан призвів до погіршення доступу до програм профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу;
• - Рівень насильства, порушень прав та правової беззахисності СП зростає в умовах війни;
• - Стигма та дискримінація є основним бар’єром, що ускладнює отримання секс-працівниками своєчасних, якісних послуг та захисту;
• - Програми та послуги з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу недостатньо враховують потреби секс-працівників.

ДЛЯ ЗБОРУ ДАНИХ протягом червня-серпня 2023 р. БУЛО ПРОВЕДЕНО:

• - 343 пів структурованих інтерв’ю методом «віч-на-віч» із секс-працівниками. Середня тривалість інтерв’ю у різних регіонах варіювалася від 25 до 40 хвилин. Інтерв’юерами були лідери регіональних ініціативних груп БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА», які мають певний рівень довіри серед представників цільової групи. Запланована вибірка (340 осіб) була повністю реалізована переважно методом «снігової грудки», через знайомих.
• - 1 фокус група з 10 активістами ініціативних груп СП.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ОХВАТ: до участі у дослідженні залучено СП з таких регіонів України:

• Південний (Миколаївська область - м. Миколаїв);
• Північний (Житомирська обл. – м. Житомир);
• Центральний (Вінницька область - м. Вінниця; Черкаська область - м. Черкаси, Кіровоградська область - м. Кропивницкий; Полтавська область - м. Полтава);
• (Дніпропетровська область - мм. Дніпро, Кривий Ріг);
• (Сумська обл. - м. Суми);
• Північно-Західний (Волинська обл. – м. Луцьк).

ВИСНОВКИ

Більшість гіпотез щодо різкого погіршення соціально-економічного становища СП, побудованих на етапі розробки протоколу дослідження, було підтверджено результатами опитування.

Що стосується різкого погіршення доступності послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу – опитування продемонструвало, що на підконтрольних Україні територіях СП продовжують отримувати послуги та, у більшості випадках, ризики переривання лікування ВІЛ та наркозалежності відсутні.

Але викликає занепокоєння той факт, що під час опитування у минулому 2022 році всі респонденти із позитивним ВІЛ-статусом повідомляли, що отримують АРТ, у цьому році серед опитуваних таких виявилось лише 45%.

Більшість СП є досить вразливими у фізичному, психологічному (емоційному) та економічному плані. Їм притаманні такі проблеми, як самотність, відсутність підтримки, зокрема, матеріальної, з боку чоловіка, партнерів тощо, зокрема у процесі виховання дітей. Ця уразливість поглибилась через війну та загальну економічну кризу у державі.

До війни добробут більшості СП безпосередньо залежав від їхньої роботи у сфері надання секс-послуг. Сьогодні більшість з них (≈70%) стверджують, що надавати секс-послуги стало небезпечніше. Деякі СП (31%) були вимушені взагалі полишити секс-працю, але через фінансові труднощі дві третини з них з часом повернулись до секс-праці. Натомість, є і такі, хто був вимушений розпочати діяльність з надання секс-послуг (15% опитаних) саме через труднощі, викликані війною.

На основі цих результатів, можна припустити, що кількість людей, які заробляють секс-послугами, зростає. Це відбувається за рахунок зростання кількості тих СП, які до війни не надавали секс-послуги, але вимушені сьогодні через різке погіршення свого матеріального становища та зростання кількості СП, які адаптувались до умов війни і повертаються до секс-праці. Зауважимо, що середній вік жінок, які вимушені були йти заробляти секс-працею саме через війну, складає 34 роки.

85% зазначили, що їх матеріальне становище різко погіршилося, у порівнянні із минулими «мирними»  роками.

Невисокий освітній рівень СП (40% опитаних ніде, крім загальноосвітньої школи не вчилися, в т.ч. 15% не здобули навіть повної середньої), тільки посилює залежність від секс-праці, не дозволяючи СП знайти роботу в інших сферах. Лише 10% СП мають додаткову роботу/бізнес, окрім секс-праці. 41% СП не мають інших джерел доходів, окрім СП. 42% вимушені отримувати благодійну допомогу.

Отримання послуг у медичних закладах (МЗ) за останній рік

Загалом дані опитування показують у більшості учасників стурбованість щодо захисту власного здоров’я та достатню поінформованість щодо наявних послуг.

Але через наявні бар’єри більшість СП звертаються до МЗ лише у разі крайньої необхідності, при цьому вони не почуваються у безпеці, намагаються приховати свою приналежність до тієї чи іншої групи.

Майже п’ята частина (18%) з опитуваних за останній рік не звертались до МЗ зовсім, натомість, більшість з них (87%) отримували послуги у НУО: проходили тестування на ВІЛ, отримували гуманітарну допомогу, презервативи,  консультувались із соціальними працівниками, психологами та параюристами тощо.

16% з опитаних не мають сьогодні декларацій з сімейними лікарями: третина з них каже, що не можуть знайти вільного лікаря (всі місця зайняті), ще 40% вважають, що не мають такої потреби чи не мають вільного часу для проходження процедури оформлення, 14% кажуть, що не мають необхідних документів для оформлення (паспортів або довідки про місцеву прописку, яку з них вимагають у медичних закладах).

Результати дослідження показують, що майже третина СП (33%) залишились задоволені отриманими у МЗ послугами, 27% вважають якість послуг категорично незадовільною, останні 40% не змогли визначитись з цим питанням. У порівнянні з 2022 роком, відсоток задоволених послугами зменшився на 20%.

На жаль, стигматизація та дискримінація з боку медичного персоналу не тільки залишаються дуже актуальними проблемами, але й погіршуються через війну. За останні 12 місяців 60% з тих, хто звертався до МЗ, стали об’єктами стигматизуючого та дискримінаційного ставлення з боку медичного персоналу, що пов’язане, як із самою секс-працею, так і з ставленням до ЛГБТ спільноти, з наявністю у СП ВІЛ-статусу, наркозалежності тощо.

Через стигму та дискримінацію, СП, які мають фінансові можливості оплачувати медичні послуги, вважають за краще звертатися до приватних клінік. Інші намагаються приховувати свій статус/ідентичність, що негативно позначається на якості послуг.

Серед проявів стигми та дискримінації, про які свідчать СП, ми виділили основні п’ять:

• Негативне відношення медичного персоналу до пацієнтів СП:  38% СП, які звертались до МЗ, стикнулись із принизливим, зверхнім ставленням, особливо це стосується СП, які належать до крос-груп: ЛЖН, ЛЖВ та колишні ув’язнені.
• Відмова у наданні медичних послуг – 25% СП не отримали належних послуг через належність до уразливих груп (СП, ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТК тощо).
• Корупція, вимагання хабарів/благодійних внесків від пацієнтів СП - 22% респондентів.
• Розголошення конфіденційної інформації - 10% СП.
• 4% стикнулись у МЗ з відмовою приймати від них скаргу щодо дій медичного персоналу.

         Також, багато з опитуваних жаліються на нестачу вузьких спеціалістів та низьку кваліфікацію наявних лікарів. Учасники опитування також звернули увагу на недоліки в організації системи медичної допомоги (відсутність технічного забезпечення для електронного документообігу, черги до фахівців, запис на прийом у разі гострих захворювань тощо). Такі проблеми були і у минулі роки, але війна різко погіршила становище та поглибила цю проблему, створивши додаткові бар’єри для доступу до медичної допомоги. У зв’язку з перевантаженням наявного медичного персоналу, зі зміною графіків роботи, з обмеженнями в пересуваннях і роботі транспорту, доступність цих послуг обмежується.

Отримання послуг представниками спільноти СП у НУО. Обстеження на ВІЛ.

Аналіз даних свідчить про те, що більшість респондентів досить добре обізнані з спектром послуг, що надаються НУО в їхніх регіонах, та користуються ними. Але 8% СП не отримували ніяких послуг у НУО за останній рік (у порівнянні з 2022 роком, кількість СП, які не користуються послугами НУО, збільшилась вдвічі).

                64% з опитаних  проходили тест на ВІЛ за останні 12 місяців, дехто вже двічі і більше разів, та всі вони знають свої результати тестування (позитивні чи негативні). 26% не тестувались, тому що вже знають про свій ВІЛ+ статус. 10% СП, які за останній рік не проходили тестування, вказали причинами наступні: заклади, в яких СП раніше обстежувались, через війну припинили надавати послуги тестування або СП не пропонували ніде такої послуги або СП вважають, що у них не може бути ВІЛ через те, що в них мало клієнтів/працюють захищено, або вони просто не бажають знати свій статус,  не мають на тестування часу та потреби.

Якщо порівнювати з опитуванням минулого року, то у 2022 році всі учасники із позитивним ВІЛ-статусом повідомляли, що отримують АРТ, у цьому опитуванні таких виявилось лише 45%.

Очікувано, що для більшості СП (95%)  більш прийнятним є отримання послуг з профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, зокрема проведення тесту на ВІЛ, ІПСШ, в умовах ВІЛ сервісних НУО або у спеціалізованих закладах (СНІД-центри), ніж у медичних державних установах.

Для отримання гуманітарної допомоги, інформаційних послуг, правових, психологічних консультацій тощо СП воліють звертаються до самоорганізацій, зокрема до БО “Легалайф-Україна”.  СП, які мають додаткові ідентичності, користуються також послугами інших відповідних самоорганізацій спільнот.

СП відзначають відмінності у ставленні до них представників сервісних організацій та представників самоорганізацій.

Самоорганізації надають більше гуманітарної допомоги, психологічної підтримки, супроводжують та допомагають відновити права СП,  з лідерками спільноти у СП складаються теплі та відкриті взаємовідносини.

В сервісних організаціях СП стикаються з більш формальним ставленням та обмеженістю послуг.

Зі слів СП, у самоорганізаціях вони відчувають себе більш захищеними, тому не бояться розповідати про себе та свої потреби відкрито.

Натомість, у сервісних НУО СП розкривають лише ту інформацію, що є необхідною для підтвердження певного статусу та отримання відповідних статусу послуг.

7% СП вважають, що війна має негативний вплив, як на якість, так і на доступність послуг. СП жаліються на відсутність у ВІЛ сервісних організаціях тих послуг, яких вони потребують: діагностика/лікування гепатиту С, гуманітарна допомога, жіночі презервативи, оральні контрацептиви, препарати для переривання вагітності.

85% СП вважають задовільними набор послуг, що надають у НУО. Але майже всі звернули увагу на те, що роздаткових матеріалів недостатньо, також СП зауважили про їх невисоку якість та відсутність вибору за їх призначенням. Тому СП доводиться додатково купувати презервативи, антисептики, експрес тести на ВІЛ/ІПСШ тощо власним коштом, що створює додаткове навантаження на їх бюджет.

Порушення прав СП

За останні 12 місяців стикались із різними видами порушення прав людини 57% СП.

Найпоширеніші види порушення прав СП	%
Відмова у наданні медичних, соціальних послуг	23
Відмова прийняти заяву в поліції	6
Відмова / затягування процесу оформлення соціальних пільг / державних допомог	19
Шантаж з боку поліції / примус до співпраці	12
Відмова прийняти скаргу в державних установах	5
Звільнення з роботи через ВІЛ або зайнятість у секс-праці	2
Позбавлення місця у соціальному житлі через ВІЛ чи зайнятість у секс-праці	6

Також, СП часто стикаються з насильством, переслідуваннями, упередженим ставленням тощо у повсякденному житті. Особливо це стосується СП трансгендерних жінок та СП з наркотичною залежністю.

При цьому аналіз відповідей демонструє, що значна частина СП не вірно оцінюють/не розуміють, що є порушенням прав людини та у яких випадках вони мають право на захист.

Майже третина з постраждалих (32%) не звертались ні за якою допомогою. Кожна третя з них побоюється, що залучення третіх осіб до вирішення справи може тільки погіршити їх становище, викликати агресивні дії з боку поліції, мати  негативні наслідки для їх життя, наприклад, розголошення їх статусу, позбавлення батьківських прав тощо на захист.

Більше половини (57% СП) з тих, хто зазнав хоча б одного з розповсюджених видів порушень прав за останній рік, отримали консультації/супровід від параюристів БО «Легалайф-Україна». 

До юристів звертались одиниці (7 осіб), ще 13 СП вирішували проблеми самостійно.

Кожна друга з СП (52%) мають досвід гендерного насильства, але половина з них не зверталися за допомогою. Ті СП, які намагалися отримати допомогу, у більшості розповіли, що стикалися зі звинуваченнями у тому, що сталося, приниженнями, відмовою зафіксувати злочин з боку поліції та персоналу служб, а також розголошенням особистої інформації та ін.

Переважна більшість СП вважають, що саме чинне законодавство (криміналізація секс-праці, ЛЖН, ЛЖВ), практики його застосування, відсутність антидискримінаційних законів призводять до стигматизації та дискримінації, що заважають СП користуватися більшістю послуг та сервісів.

Високий рівень стигми та дискримінація з боку медичного персоналу/співробітників служб/поліції, особливо стосовно СП із крос-груп, змушує СП приховувати свою ідентичність та звертатися за допомогою лише у гострих випадках, коли є загроза їхньому життю.

Додаткові потреби СП у соціальних послугах на базі НУО

Результати дослідження продемонстрували наявність у секс-працівників низки потреб, які набувають все більшої актуальності із війною та задовольняються не повною мірою, як державними структурами, так і НУО.

Через війну основною потребою залишається гуманітарна допомога (97% СП) у вигляді продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, теплих речей тощо, а також технічних засобів, що допоможуть перезимувати зиму в умовах відключення газу, електрики та тепло/водопостачання: акумулятори, генератори, ліхтарики, спиртові/газові горілки, обігрівачі на різних видах палива, очищувачи води тощо.

Також, у порівнянні з 2022 роком (з початком війни), сьогодні:

• Потреби у юридичній підтримці, у експрес-тестуванні на ВІЛ, вірусні гепатити, ІПСШ та супроводі до НУО, медичних та соціальних установ збільшились майже вдвічі;
• Потреба у послугах психологів виросла на 50 %;
• Потреби у тимчасовому житлі та транспортуванні залишаються актуальними (більше 40 % не мають задовільного житла, 50 % сплачують за оренду та 31% були вимушені змінити місто/адресу проживання через війну).

Респонденти повідомили, що дуже складно отримати допомогу у кризових випадках, тому що більшість закладів соціального спрямування для осіб, які перебувають у кризовому стані, внаслідок війни переповнені внутрішніми переселенцями.

Крім того, СП та клієнти програм «зниження шкоди» зазначають про необхідність у військовий час зниження частоти відвідувань та збільшення кількості матеріалів/засобів (презервативів, шприців, голок, серветок тощо), що видаються на руки клієнтам. Це ж стосується і видачі препаратів ЗПТ.

Також, учасники говорили про те, що необхідно забезпечити комплексні послуги, доступні в безпечних та дружніх просторах,  як в НУО / самоорганізаціях, так і в державних службах. Щоб людина з будь-якої спільноти, з перехресними ідентичностями чи без, могла з мінімальними витратами ресурсів отримувати весь спектр необхідної допомоги в одному, зручному та безпечному для неї місці – в НУО, самоорганізації чи державній установі, за її бажанням. Особливо це актуально в період війни, коли переміщення по місту обмежене та графік прийому клієнтів гнучкий, а іноді зовсім непередбачуваний.

Отримання послуг для спільнот має бути низько бар’єрним: простим, без складних бюрократичних процедур, з мінімальними витратами часу та мінімальним пакетом документів, з мінімізованими ризиками для розголошення особистих даних. Учасниці вважають, що до розробки пакету послуг та оцінки їх якості мають більше залучатися представники спільнот, які мають схожий життєвий досвід/ідентичності, як і до надання цих послуг, за принципом рівний рівному.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

При формуванні програм та послуг для СП необхідно додатково враховувати нові умови життя та ризики, викликані війною. Основні проблеми, з якими зіткнулися представники спільноти СП в умовах війни:

-           Нестача першочергових ресурсів для виживання (відсутність задовільного житла, нестача продуктів харчування, води, ліків, засобів гігієни, теплих речей);

-           Обмежений доступ до своєчасної та кваліфікованої медичної, психологічної та юридичної допомоги;

-           Обмежений доступ до інформації про послуги та підтримку;

-           Втрата роботи, критичне скорочення доходів;

-           Вимушена міграція.

Задоволення потреб СП у необхідних ресурсах та послугах

САМООРГАНІЗАЦІЯМ, НУО, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ СП:

Впроваджувати/розширювати перелік та обсяг надання послуг, орієнтованих на задоволення їх гуманітарних потреб та покращення емоційно-психологічного стану СП.

Організувати ефективну переадресацію своїх клієнтів із СП для отримання ними необхідних послуг на належному професійному рівні. Для цього необхідно налагоджувати співпрацю з державними структурами, покликаними надавати ті чи інші послуги вразливим категоріям населення (медичні установи, кризові центри для жінок, соціальні служби, пенсійні фонди, центри зайнятості, поліція тощо) та працювати зі співробітниками зазначених установ з метою подолання стигми та дискримінації щодо СП.

Проводити інформування СП щодо існуючих можливостей отримання ними послуг, існуючих державних програм соціального захисту та страхування, наявних програм профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, послуг з СЗРП та з протидії ГЗН. СП повинні мати вичерпну, чітку, достовірну інформацію у зрозумілій формі та через доступні джерела щодо видів послуг, можливостей та місць для отримання цих послуг, включно із роз’ясненням щодо практичних процедур, норм та прав на їх отримання. Додатково в умовах війни проводити інформування щодо можливостей пошуку вільних сімейних лікарів, відновлення документів, отримання статусу та виплат ВПО, додаткових джерел доходу та раціонального використання коштів.

УРЯДУ:

Посилити інформування та доступ до інформації щодо наявних в країні соціальних послуг та підтримки. Надавати чітку, послідовну та достовірну інформацію про наявні послуги та підтримку.

Проводити навчання персоналу державних служб, які надають підтримку громадянам на місцях з метою зниження стигматизації та дискримінації уразливих груп населення.

Забезпечити в Україні доступ СП до тимчасових притулків/житла, які є безпечними, легкодоступними,  відкритими для всіх.

ДОНОРАМ:

Продовжити фінансування та підтримку проектів, що спрямовані на задоволення  гуманітарних потреб та покращення емоційно-психологічного стану СП, зокрема, які передбачають соціальний супровід/транспортування СП до медичних установ, соціальних служб, налагодження партнерських відносин між НУО та конкретними установами, відновлення документів та забезпечення СП тимчасовим житлом тощо.

Налагоджувати довгострокове партнерство з самоорганізаціями, підтримувати фінансування самоорганізацій, їх організаційного розвитку та проектів з мобілізації та адвокації спільноти. Фінансуйте та підтримуйте проекти, спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб спільноти, на відстоювання та покращення послуг для СП, включно із послугами проти ГЗН та СРЗП, проекти з подолання самостигматизації та самодискримінації, правової грамотності тощо СП.

Забезпечення доступу СП до необхідної медичної допомоги

УРЯДУ, НУО ТА САМООРГАНІЗАЦІЯМ:

Зосередитись на формуванні толерантного ставлення до СП з боку медпрацівників. Проводити навчання для лікарів різного профілю (інфекціоністів, дерматовенерологів, сімейних лікарів), а також середнього медперсоналу за специфікою вразливих спільнот, звертаючи особливу увагу на розвінчання популярних міфів та стереотипних уявлень про ВІЛ та ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК спільноти та колишніх в’язнів.

Забезпечити достатню кількість лікарів/фахівців служб та підвищувати їхню кваліфікацію.

Докладати зусиль для забезпечення комплексних послуг, що будуть доступні СП в безпечних та дружніх просторах,  як на базі НУО / самоорганізацій, так і в державних службах.

Докладати зусиль для забезпечення низько бар’єрних послуг: без складних бюрократичних процедур, з мінімальними витратами часу та мінімальним пакетом документів, з мінімізованими ризиками для розголошення особистих даних.

Продовжити реалізацію проектів, які передбачають соціальний супровід СП до медичних установ, налагодження партнерських відносин з конкретними медичними установами для забезпечення дружнього ставлення до клієнтів з боку медперсоналу.

Активізувати інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу щодо можливостей доступу до комплексу медичних та соціальних послуг для СП та їх найближчого оточення. Звертати особливу увагу на розвінчання популярних серед СП міфів про ВІЛ, АРТ, ЗПТ у процесі їх консультування.

Удосконалення роботи НУО

Зміст, а також форми та методи профілактичної роботи НУО в умовах війни потребують удосконалення. Актуальною сьогодні залишається розробка та впровадження нових ефективних, емоційно та гендерно чутливих інтервенцій, які максимально точно враховують специфічні потреби та інтереси цільової групи, а також, активне використання сучасних засобів комунікації, включаючи мобільні додатки та Інтернет (закриті групи в соціальних мережах, мобільних додатках, SMS-розсилку та інші, які використовують СП для спілкування між собою та залучення клієнтів).

Важливо продовжувати та розвивати таку форму роботи як «рівний-рівному». Соціальними працівниками у ВІЛ-сервісних НУО, що працюють з СП, мають працювати люди, які мають досвід секс-праці, оскільки вони краще розуміють специфіку цієї цільової групи, можуть спілкуватися з клієнтами за принципом «рівний-рівний», їм легше залучати нових клієнтів та налагоджувати відносини із ними.

Не втрачає своєї актуальності та є важливим ресурсом підвищення ефективності програм в умовах війни активна робота серед СП з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення самооцінки, особистісного зростання, статевої та правової грамотності тощо.

УРЯДУ, САМООРГАНІЗАЦІЯМ ТА ВІЛ СЕРВІСНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ необхідно докладати зусиль для вивчення потреб СП та розширення пакету послуг для СП, що буде задовольняти потреби СП, зокрема, діагностика/лікування гепатиту С, гуманітарна допомога, жіночі презервативи, оральні контрацептиви, препарати для переривання вагітності тощо, а також моніторити кількість та якість наявних роздаткових матеріалів. До розробки пакету послуг та оцінки їх якості мають більше залучатися представники спільнот, які мають схожий життєвий досвід/ідентичності, як і до надання цих послуг, за принципом рівний рівному.

УРЯДУ ТА ВІЛ СЕРВІСНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ в умовах війни забезпечити можливості зниження частоти відвідувань та збільшення кількості матеріалів/засобів (презервативів, шприців, голок, серветок тощо), що видаються на руки клієнтам, для тих СП, які живуть у віддалених районах, мають малолітніх дітей/недієздатних батьків тощо. Це ж стосується і видачі препаратів ЗПТ.

Покращення доступу до правосуддя

УРЯДУ:

У співпраці із самоорганізаціями та правозахисниками провести аналіз та  розглянути можливості для впровадження декриміналізації секс-працівників в Україні, а також інших спільнот (ЛЖН, ЛЖВ тощо). Розробити рекомендації щодо змін діючого законодавства та впровадити закони, що  декриміналізують спільноти СП, ЛЖН, ЛЖВ тощо.

Проводити Національні інформаційні кампанії з антипропаганди насильства та просування антидискримінаційного законодавства.

Зосередитись на формуванні толерантного ставлення до СП з боку представників правоохоронних органів. У співпраці з самоорганізаціями проводити навчання для поліцейських та військовослужбовців за специфікою вразливих спільнот, звертаючи особливу увагу на розвінчання популярних міфів про спільноти.

САМООРГАНІЗАЦІЯМ:

Продовжувати розвиток та поширення по території України мережі параюристів з числа лідерів спільноти для надання СП правової підтримки та супроводу.

Посилити навчання СП з подолання самостигматизації та самодискримінації, підвищення правової грамотності тощо.

Спільна адвокація декриміналізації секс-праці

Чинна правова регламентація секс-праці перешкоджає ефективній профілактиці поширення ВІЛ/ІПСШ/гепатитів серед населення, а також залишає широкі можливості для зловживань владою та підвищує вразливість секс-працівників до проявів насильства, шантажу чи здирництва. Війна тальки поглибила цю проблему, яскраво продемонструвавши соціальну нерівність та незахищеність уразливих груп населення в Україні.

СП впевнені, що існуючі закони (криміналізація секс-праці, ЛЖН, ЛЖВ) та практика їх застосування призводять до стигматизації та дискримінації, що заважає СП користуватися більшістю послуг/сервісів нарівні з іншими громадянами України.

Декриміналізація та посилення антидискримінаційного законодавства допоможе СП почуватися рівними в суспільстві, більш захищеними, позбутися страхів та почуття провини, сорому за свою діяльність/статус/ідентичності, а також дозволить звертатися за допомогою у разі насильства, отримувати медичні, правові, соціальні послуги. СП сподіваються, що декриміналізація, зрештою, вплине на громадську думку та зменшить стигму навколо спільнот.

Важливим напрямом у роботі ВІЛ-сервісних та правозахисних організацій має стати декриміналізація секс-праці в Україні шляхом адвокації змін у законодавстві України. Такі ініціативи дозволять ліквідувати значні перешкоди для захисту прав секс-працівників, підвищити ефективність заходів щодо протидії насильству, торгівлі людьми, втягування у секс-працю неповнолітніх. Декриміналізація секс-праці є важливою передумовою для розширення охоплення секс-працівників та їхніх клієнтів якісним ВІЛ-сервісом, що, безумовно, позитивно вплине на стримування епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Потреби самоорганізації СП

Проєкти з підтримки спільноти мають вирішальне значення для забезпечення виживання секс-працівників в умовах війни в Україні та у післявоєнний період. Враховуючи криміналізацію, соціальне та економічне неблагополуччя секс-працівників, структурні бар’єри та стигматизацію, для багатьох СП самоорганізація секс-працівників залишається єдиною можливістю задовольнити свої основні потреби, отримати медичну допомогу, психологічну та правову підтримку. Але обмежені можливості самоорганізації та недостатнє фінансування інтервенцій не дозволяють у повній мірі задовольнити потреби СП України. Самоорганізації потребують збільшення ресурсів та обсягів підтримки на програми для СП, спрямовані на зміни у суспільстві та законодавстві, на розвиток та  адвокацію спільноти, на подолання стигми та бар’єрів, на задоволення потреб секс-працівників тощо.

ГУМАНІТАРНИМ СУБ’ЄКТАМ ТА ДОНОРАМ:

Налагоджувати партнерство з національними та місцевими організаціями спільнот СП, ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК тощо  для забезпечення посиленого захисту, безпеки та гідності представників уразливих груп, у тому числі тих, хто біжить від війни в Україні. Необхідно сприяти конструктивній участі груп у всіх процесах прийняття рішень, у тому числі у плануванні, координації, здійсненні та моніторингу циклу гуманітарного реагування. Це включає забезпечення доступу до міжнародних переговорів і механізмів координації.

Взаємодіяти зі ЗМІ, щоб посилити місцеву думку та досвід спільнот, посилюючи їх голоси.

Забезпечити інноваційні та гнучкі механізми фінансування, доступніші для місцевих НУО, у тому числі самоорганізацій спільнот та тих, хто реагує на кризу в Україні:

-  багаторічне, гнучке фінансування,  яке може включати такі речі, як основні та накладні витрати.

-  скорочення бюрократичного та адміністративного навантаження щодо фінансування заявок (обсяг необхідної документації, спрощення систем звітності, зосередження на якісних показниках тощо).

Права жінок та гендерний підхід у реагуванні на війну

НУО, ДОНОРАМ, САМООРГАНІЗАЦІЯМ:

Проводити у співпраці в регіонах України дослідження та аналіз, щоб визначити наслідки впливу війни на соціальний і правовий захист та бар’єри, що заважають доступу СП до життєво необхідних ресурсів та послуг захисту. Цей аналіз повинен продемонструвати, що представники СП, ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК+ тощо, найбільш дискриміновані та уразливі групи, і вони найбільше страждають від нинішньої кризи та наражаються на більший ризик під час війни.

Налагоджувати довгострокове партнерство з самоорганізаціями СП, ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК+ та співпрацювати з цими групами, щоб гарантувати, що програмні заходи задовольняють потреби найбільш маргіналізованих груп. Підтримувати та фінансувати самоорганізації, їх організаційний розвиток, мобілізацію та адвокацію спільнот. Підтримувати та фінансувати проекти, спрямовані на забезпечення гуманітарних потреб спільнот, на відстоювання та покращення послуг для спільнот, включно із послугами проти ГЗН та СРЗП.

Розробити та впроваджувати програми реагування. Забезпечити, щоб спільноти були включені до збору даних, оцінки потреб та процесів розробки, реалізації та моніторингу програм з реагування.

Аналізувати та враховувати ризики для безпеки СП, пов’язані з програмами реагування. Це має включати інтеграцію заходів щодо запобігання сексуальній експлуатації та насильству, включаючи доступні та зрозумілі механізми подання скарг та зворотного зв’язку, а також розширення існуючих безпечних просторів для СП.

Інформувати СП, які постраждали від війни, є біженцями або ВПО про те, як/де шукати притулок, захист прав, доступ до програм підтримки в Україні та в інших країнах.

УРЯДАМ:

Проводити консультації з спільнотами для забезпечення того, щоб виключені групи могли брати значну участь у просторах для прийняття рішень. Підтримувати політичну участь та лідерство маргіналізованих груп, щоб забезпечити доступ до законодавчих та виконавчих рішень. Впроваджувати державну політику, спрямовану на рівний доступ до прав людини для спільнот секс-працівників, ЛЖВ, ЛЖН, ЛГБТІК тощо.

Освіта та працевлаштування

ПОЛІТИКАМ ТА УРЯДАМ:

Фінансувати та запускати програми працевлаштування для уразливих груп, таких як жінки СП + ЛЖН, ЛЖВ, колишні ув’язнені, ЛГБТІК, ВПО:

• програми навчання, перепідготовки та здобуття нових професійних навичок, затребуваних на ринку праці.
• можливості працевлаштування через приватні та державні партнерства з установами працевлаштування.