55% секс-працівників стикались з гендерним насильством протягом року

Сьогодні, 17 грудня 2024 року, у  Міжнародний день захисту секс-працівників від насильства й жорстокості, варто ще  раз згадати про ті загрози, з якими стикаються секс-працівники через криміналізацію та стигматизацію секс-праці. Варто наголосити, що давно вже час для декриміналізації секс-праці. Саме відмова від каральних заходів може допомогти захистити жінок та інші уразливі групи у секс-праці від насилля та жорстокості. Навіть у часи війни Україна має наближатись до основних демократичних принципів рівності та верховенства права.  Українці всі, незалежно від статі, гендеру, сексуальної орієнтації чи вибору діяльності мають  мати рівні права та бути у безпеці під захистом держави.

Дані, наведені нижче, опираються на результати оцінки бар’єрів у доступі до послуг та дослідження впливу військового стану на дотримання прав людини СП, що були проведені БО «Легалайф-Україна» у 2024 році за підтримки БО «100% життя» та Глобального Фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Протягом останнього року кожна друга з опитаних СП (55%) мала досвід гендерного чи/та домашнього насильства через приналежність до уразливої групи (СП, ЛЖН, ЛЖВ, ЛГБТІК, крос-групи).

Менше половини з жертв насилля погодились розповісти, з чим саме вони стикнулись. На малюнку зображено основні Види насильства, з якими стикались СП за останні 12  місяців та про які погодились розповісти.

Через свою приналежність до уразливих груп, через гендер та сексуальну орієнтацію, вік тощо СП стикаються зі стигмою та, як наслідок, з насиллям, як з боку близьких та родичів (домашнє насильство), так й з боку сторонніх осіб, у тому числі представників державних установ та правоохоронних органів, а саме:

• Фізичним насиллям, у тому числі сексуальним, різних ступенів тяжкості;
• Психологічним та економічним насиллям;  
• Цькуванням та переслідуванням дітей СП у навчальних закладах (булінг);
• Та іншими злочинами, пов’язаними з насиллям.

Лише третина з них намагались отримати допомогу для постраждалих від насильства. У результаті звернень СП здебільшого отримували психологічну допомогу та правову. З них кожна десята СП залишились вкрай незадоволеними послугами, зокрема через відсутність належної реакції та захисту з боку правоохоронців чи не якісним психологічним супроводом. На малюнку зображено розподіл відповідей СП, які зазнали насильства протягом останніх 12 місяців, за видами отриманої допомоги для постраждалих від насильства.

СП розповідали, що під час звернень за допомогою та захистом вони часто стикалися зі звинуваченнями у тому, що сталося, спробами нав’язати думку, що СП перебільшує чи вигадує те, що сталось тощо; приниженнями, образами та відмовами зафіксувати злочин з боку поліції та персоналу служб, а також розголошенням особистої інформації та ін.

66% з СП, які зазнали насилля, не зверталися за допомогою. Серед причин, по яких СП не шукають допомоги, переважають страх, що втручання третіх осіб тільки погіршить їх ситуацію та небажання розголосу. СП впевнені, що саме чинне законодавство (криміналізація секс-праці, ЛЖН, ЛЖВ), практики його застосування та відсутність анти дискримінаційних законів призводять до стигматизації та дискримінації, що заважають СП користуватися більшістю послуг. Через криміналізацію, уразливість та правову незахищеність, СП побоюються звертатись за допомогою  та впевнені, що ніхто їм не допоможе.

Найбільш уразливими до насильства є СП з трансгендерних (ТГ) жінок та СП з наркотичною залежністю. Вони частіше стикаються з переслідуваннями, упередженим ставленням тощо у повсякденному житті. 

ТГ СП скаржаться на часті випадки домагань, образ, переслідування з боку чоловіків у публічних просторах: 

"Часто ображають на вулиці, свідомо звертаються як до чоловічої статі".

ТГ СП, які ще не мають документів, що відповідають гендеру, стикаються з глузуваннями, неадекватною реакцією з боку співробітників різних служб, а також з проблемами при працевлаштуванні, оренді житла тощо. А з посиленням мобілізаційних заходів вони навіть побоюються виходити на вулиці, бо часто стикаються зі звинуваченнями в "ухилянстві".

Наркозалежні СП також страждають від різних переслідувань та порушень їхніх прав, зокрема стикаються з насильством з боку радикально налаштованих співгромадян та незаконними обшуками, вилученням препаратів замісної терапії з боку поліції.

Відсоток СП, які стикаються з  порушенням їх прав, в умовах війни зростає. На початку війни їх частка складала 56%,  на другому році війни - 62%.

За останні 12 місяців стикались із різними видами порушення прав людини 68% СП  у наступних сферах:

Освіта та Працевлаштування – 12% СП;

Адміністративні послуги та соціальний захист – 27% СП;

Правоохоронна діяльність та Правосуддя – 30% СП;

Медицина – 46% СП.

Як і у попередніх дослідженнях найбільший показник порушень прав СП реєструється з боку медичних працівників та представників правоохоронних органів. 

Найчастіше СП стикаються з такими порушеннями:

• Висловлювання та негативне ставлення з боку медичних працівників, працівників правоохоронних органів та інших державних установ, що принижують гідність людини;
• Відмова у наданні медичної допомоги, соціальних послуг, пільг;  
• Незаконне затримання, шантаж, здирництво з боку поліції;
• Розголошення лікарської таємниці/конфіденційної інформації тощо.

«Постійно одно і теж: затримують, коли йду вулицею. Обшукують, знаходять презервативи, складають протокол за проституцію. Потім відпускають»

«На роботі дізналися, що належу до уразливих груп і керівниця попросила мене звільнитися за власним бажанням. Я хотіла добитися справедливості, але потім подумала, що все одно не дадуть спокійно працювати. Після цього знову повернулася до секс-праці».

«Поліція, дізнавшись про мою приналежність до спільноти, відмовилась приймати заяву про побиття мене чоловіком, який був пʼяний».

62% СП з тих, хто зазнав порушень прав за останній рік,  не звертались за правовою допомогою.

Причини по яких СП не звертаються за допомогою:

• Зі слів СП, вони намагаються  вирішувати свої проблеми самостійно, але частіше це означає — не вирішувати їх зовсім, якось підлаштуватись під ситуацію.
• СП звикають до несправедливості, стигми та дискримінації, і часто вважають це нормою.
• СП не довіряють юристам, не вірять у позитивний результат звернення за допомогою та не хочуть витрачати зайве свій час.
• СП часто не знають як довести свою невинуватість чи правоту та до кого можна звернутись.
• Кожна третя з них побоюється, що залучення третіх осіб до вирішення справи може тільки погіршити їх становище, викликати агресивні дії з боку поліції, мати  негативні наслідки для їх життя, наприклад, розголошення їх статусу, позбавлення батьківських прав тощо.

З тих, хто намагався відстояти свої права, більшість звертались за консультацією до параюристів,  лише одиниці звертались до юристів

ЯКЩО ВИ СТИКНУЛИСЬ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ ТА ПОТРЕБУЄТЕ ДОПОМОГИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА":