«90 відсотків дівчат пішли з траси» / Про війну та секс-працю з Вікторією Сахненко, м.Миколаїв

Вікторіє, майже рік минув з останнього твого інтерв’ю. Розкажи, чим живеш, які зміни відбулись у твоєму житті за цей час?

Вікторія: В особистому житті мало що змінилося. Як лідерка спільноти та правозахисниця, я придбала досвід роботи в умовах війни. Коли не має світла, інтернету, а ти все одно змушена якось спілкуватися та організовуватися — а це й зустрічі з партнерами, й проведення занять для секс-працівниць, й розподіл гуманітарної допомоги тощо.

Цього року було багато зустрічей з цікавими людьми. Познайомилась із представниками  Міжнародного Медичного корпусу у місті Миколаїв та пройшла навчання на їх тренінгу з основ концепції гендерного насилля. Спілкування з їх представниками цінне придбання для мене.

Також пройшла курс «Запобігання сексуальної експлуатації та сексуальних наруг (PSEA)» та отримала сертифікат  від UNICEF.

Весь рік працювали офлайн та онлайн з Національною платформою спільнот  щодо вирішення проблем спільнот та підготовки до Національного Форуму. Звичайно, є втома від війни, іноді до відчаю, але коли бачиш,  що потрібен іншим,  це  додає сили. Тому і не хочу нікуди їхати.

Й все ж, як впливає війна на тебе особисто, я маю на увазі економічну нестабільність та пов’язані з цим труднощі?

Вікторія: Я вважаю, враховуючи складну ситуацію в країні, багато страждань та втрат навколо, що не маю права скаржитись. Нам вистачає, забезпечена достатньо для життя, окрема подяка нашим спонсорам і організації, які знаходять можливість надавати різноманітну допомогу, це дуже важливо для мене.

А як справи у твоїх підопічних, які зміни відбулись в ініціативній групі (ІГ) за цей час?

Вікторія: Так, зміни є, наприклад, чисельність групи змінюється. Деякі дівчата виїхали із країни, деякі перестали відвідувати інформаційні заняття, але кістяк ІГ залишається.  З’являються і нові активісти, додаються СП з крос-груп, зокрема зі спільноти  людей, які живуть з ВІЛ та/чи живуть з наркозалежністю тощо.

Я  вважаю, що завдяки нашим зустрічам, група  згуртувалась, у людей з’явилась  надія, опора, відчуття приналежності до спільноти. У багатьох дівчат, попри війну, підвищилася самооцінка, самоповага та готовність відстоювати себе та свої права. Сьогодні, коли  ми всі виживаємо в тяжкі часи, важливо знати та відчувати, що є група людей, до яких ти можеш звернутися в разі потреби.

Є  й складнощі, наприклад, з приміщенням для проведення зустрічей ініціативної групи, з цим все, як й було, трохи складно. Наші партнери БО «Юнітус» надають нам змогу проводити зустрічі у своєму ком’юніті-центрі.  Це добре, і ми дуже вдячні їм. Але ж мати своє приміщення чи простір – це зовсім інший рівень безпеки для СП та організаційного розвитку спільноти.  

Стосовно нових партнерів, в цьому році співпрацювали з Міжнародним Медичним  Корпусом. Також мали змогу  зустрітися з представниками  Данської Ради у справах біженців, щоб розповісти про  себе та організацію БО «Легалайф-Україна»  в надії на майбутню співпрацю.

На фото: інформаційна зустріч з СП на базі ком’юніті ММБФ «Юнітус» щодо торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим

Вікторіє, відчувається, що на третій рік війни люди дуже втомились, зрозуміло, що напруження зростає. З твого досвіду, чи відбивається це на ставленні до секс-працівників та секс-праці?

Вікторія: В умовах війни обговорення секс-праці в публічному просторі зустрічаються не часто. Тому мені важко робити висновки щодо глобальних змін суспільної думки у будь-який бік.  

Але на побутовому рівні помічаю негатив. Наприклад, у випадках, коли через тривалу розлуку розпадаються сімейні пари, жінки часто звинувачують в цьому секс-працівниць, з якими їх чоловіки мали чи мають стосунки.

А тобі особисто доводиться стикатись з негативною реакцією щодо твоєї діяльності?

Вікторія: Я вважаю, ймовірно декому й не дуже подобається те, що я роблю. Коли порушуються права СП, коли дівчата стикаються з приниженнями, образами тощо, моє завдання захистити, відстояти СП, тому мушу реагувати, щоб змусити кривдника відповісти за скоєне тощо.

Звичайно, це не всім подобається, стикаєшся з негативом, в деяких випадках з відверто ворожим ставленням.  Що ж, мені допомагає думка, що за мною організація, яка підтримує та гідна справа, що того варта.

Я відчуваю,  що  роблю для дівчат  щось добре та  корисне,  бачу, як вони емоційно змінюються і зростають, і це мене тішить.

Для мене важливо, що моє оточення підтримує мене в цьому. Своїми щирими та доцільними порадами або прикладами близькі допомагають мені ще більше  працювати й досягати своїх цілей.

Вікторіє, наскільки відрізняються твої взаємини з держорганами та поліцією у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 роками? 

Вікторія: Як представнику спільноти мені доводилось звертатись до різних державних органів протягом цього року. Це були ЦНАП, відділ соціального захисту, поліція тощо. Приводом для таких візитів, у більшості, було негативне ставлення до моїх підопічних, приниження людської гідності з боку держслужбовців.

Ситуації у моїх СП дуже схожі, зазвичай вони скаржаться на працівників, які дозволяють собі принизливі й образливі висловлювання стосовно них, ставлять питання, що не стосуються їх справи і є особистими, загалом, поводяться не припустимо для звання державних службовців. Часті випадки, коли СП скаржаться саме на ставлення до них як до людини, особистості, бо стосовно їх запитів до соціальних служб питання можуть вирішуватись позитивно.

Останнього разу ми з клієнткою  звернулись до начальника відділу соціального захисту за роз’ясненням подібної ситуації. Треба відзначити, що наші зауваження прийняли і вибачилися перед клієнткою.

А самим СП зараз часто доводиться  "перетинатись" з поліцією? Щось змінюється у ставленні поліцейських до секс-працівниць?

Вікторія: Зараз склалася така ситуація, що до правоохоронних органів потрапляє багато недосвідченої молоді. У них  упереджене ставлення до секс-праці та секс-працівників, що приводить до проявів стигми та дискримінації, відчуваються залишки «палочної системи», як було в радянській міліції. Вони недостатньо обізнані та не мають відповідних навичок спілкування з нашою спільнотою.

Щоб це виправити треба знову повертати проведення тренінгів з подолання стигми та дискримінації стосовно СП з боку працівників поліції. Такі навчання ми проводили років п’ять тому, і бачили, що це має сенс та відкликається розумінням з боку правоохоронців. Але за ці роки особовий склад декілька разів змінився, і треба починати все знову.

Облав у місті більше не стало, бо змінилася картина надання послуг. 90 відсотків дівчат пішли з траси, працюють чи через телефон, чи в саунах, за викликом або консолідуються по дві-три дівчини разом, винаймають  приміщення тощо. І якщо немає запиту з боку керівництва поліції до облав, то дівчата спокійно працюють.

А як щодо доступу до медичних послуг: з якими бар’єрами сьогодні стикаються СП у Миколаєві? 

Вікторія: Стало складніше отримати медичну допомогу, зокрема через скорочення медичного персоналу у всіх закладах. Нестача кваліфікованих працівників призводить до зростання кількості відмов у надання послуг, випадків порушення прав, стигматизуючого ставлення та негідної поведінки з боку медичного персоналу щодо СП. Як приклад, нещодавно до мене звернулася дівчина, яка стикнулася із принизливим ставленням та садистським оглядом у гінеколога. На зауваження від дівчини,  що так не можна себе поводити з пацієнтами, лікар відповів «а що, з вами б… церемонитись». На жаль, подібні випадки непоодинокі.

Великою бідою та реальною загрозою для України є відсутність державного фінансування на програми лікування сифілісу. Тест на сифіліс безкоштовний, а лікування – ні, а це, між іншим, соціально небезпечна хвороба. Експерти в кулуарах шепочуть, що хвороба відроджується з загрозливою швидкістю, а враховуючи умови війни, нас може очікувати справжня епідемія…

Найближчим часом, я вважаю, ситуація не виправиться, ще й наразі у нас у місті продовжується реорганізація медичних закладів, і це теж  не покращує доступу до медичних послуг.

Чи працюють у вас сервіси профілактики та зниження шкоди, бо в деяких регіонах з цим є проблеми?

Вікторія: Сервіси профілактики та зниження шкоди, з якими ми співпрацюємо, добре виконують свою роботу, не зважаючи на труднощі, тому хочу висловити подяку за співпрацю ММБФ «Юнітус», ГО «Суспільного Здоров’я та Позитивних Дій «Час Життя», БО «Позитивні жінки м.Миколаїв».  

На початку війни дійсно були серйозні труднощі, не вистачало співробітників, місто було під обстрілами, в офіс ММБФ «Юнітус» було пряме влучання ворожої ракети, і тільки щасливий випадок, що ніхто не загинув. Але, не зважаючи ні на що,  робота не припинялася.  Завдяки ММБФ «Юнітус», дівчата забезпечені презервативами та лубрикантами, мають змогу пройти тестування на ВІЛ. ГО «Суспільного Здоров’я та Позитивних Дій «Час Життя» та  БО «Позитивні жінки м.Миколаїв» залучають нас до інформаційно-просвітницьких заходів та гуманітарних програм.

З якими ще  проблемами стикаються СП, що їх найбільше турбує сьогодні, чи змінюються їх потреби з часом?

Вікторія: У більшості потреби секс-працівниць/ків залишаються незмінними – це гуманітарна допомога. Ми намагаємось задовольнити їх, набори допомоги якісні та добре складені, щомісяця СП отримують продукти харчування та засоби гігієни. Крім того СП отримують й одяг, й білизну, різноманітні побутові речі, тобто газові плити, павер банки, спальні мішки та інше.

Суттєва відмінність у потребах та найбільша проблема, яку ми не в змозі вирішити,  це відсутність електрики, що вимушує часами сидіти без світла, без інтернету, не маючи змоги нічого робити. Взимку очікуються ще більш жорсткі відключення, що потягне за собою потребу у потужних пристроях, які можуть живити котли опалення, а це дорого вартісні накопичувальні станції, інвертори напруги з зарядними пристроями тощо. На жаль, СП не мають можливостей для придбання таких засобів своїм коштом.

На фото: гуманітарна допомога СП у м.Миколаїв, 2024

Будь ласка, пригадай про останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Вікторія: Зовсім недавно був випадок, коли жіночка приїхала з-за кордону, щоб отримати довідки стосовно колишнього чоловіка, з яким вона вже багато років не має стосунків. Мені довелося заздалегідь зібрати інформацію про відповідні служби та алгоритми отримання цих документів. Часу в неї було обмаль, треба було вкластися у тиждень, тому, коли вона приїхала я супроводила її по всім службам. Питання було успішно вирішене.

Ще був  випадок, молодій  жінці з дитиною потрібно було житло. Я звернулась до наших дівчат СП. Через «сарафанне радіо» знайшли помешкання з хазяйкою, де була вільна кімната. На умовах догляду за старенькою, жінка оселилася там,  проблему було вирішено. 

Також телефонують ті СП,  хто опинився за кордоном. Без знання мови, законів, не маючи друзів та знайомих, з якими можна відверто спілкуватись, жінкам дуже тяжко. Вони мені телефонують, щоб просто поспілкуватись, або радяться щодо різних питань, наприклад, стосовно отримання документів чи де краще оселитися, як знайти житло тощо.

Вікторіє, яка твоя особиста мотивація бути у сфері захисту прав секс-працівників? Що ти вважаєш головним своїм досягненням на цьому шляху?

Вікторія: Військові дії та нестабільне становище в країні веде до поширення порушень прав та насильства у відношенні до секс-працівників. Дослідження показали, що сім із десяти жінок зазнають ґендерного насильства.  Вразливість жінок до домашнього насильства зросла під час конфлікту  у рази. Порушення прав секс-працівників поширене у медичних установах, службах соціального захисту. Тому наша діяльність актуальна, як ніколи.

Головним досягненням у своїй діяльності, я вважаю відчуття захищеності  у жінок моєї спільноти, бо вони знають, що БО «Легалайф-Україна» створена секс-працівниками та для захисту прав та інтересів  секс-працівників. До мене, як до представника організації та лідерки спільноти у Миколаєві,  вони можуть звертатись у будь-якому випадку та у будь-який час. Це надає їм впевненості у процесі відстоювання прав, у протидії стигмі та дискримінації з боку будь-кого, чи то провоохоронців, чи медичного персоналу, чи державних службовців. 

Чи відчуваєш ти підтримку від активістів з інших регіонів України? 

Вікторія: Так, підтримка від колег дуже суттєва. Це допомога колег головного офісу, це і можливість порадитись з колегами з регіонів.  Безпосередньо, це заходи, в яких ми беремо участь, тренінги, зустрічі. Щомісячна гуманітарна допомога суттєво допомагає підтримувати коло себе жінок та мобілізувати на проведення заходів.

На фото: лідерки та лідери під час навчання на тренінгу від БО "Легалайф-Україна"

Сьогодні все більше українських блогерів почали приділяти увагу проблемі регулювання секс-праці в Україні. Як ти можеш оцінити такі починання? Що б хотіла від себе їм передати та побажати?

Вікторія: За однією з оцінок, в Україні близько 80 000 секс-працівниць.  На іншу думку, близька півмільйона жінок надають сексуальні послуги. Але досі ця діяльність ніяким чином не урегульована, ба більше, підпадає під кримінальне переслідування.  Як слідство, сьогодні права секс-працівників та секс-працівниць на свободу об’єднання, на свободу від насильства, на свободу від дискримінації, на здоров’я, на працю, на недоторканість приватного життя систематично порушуються. Надалі все це ігнорувати неможливо, ось чому стільки уваги.

І я вважаю, це добре, це кроки до того, щоб скласти позитивне сприйняття декриміналізації секс-роботи, наблизити  реформи законодавства про секс-працю в Україні, які забезпечать захист  секс-працівників та будуть підтримані суспільством. На мою думку, найкраща серед блогерів,  Наталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф-Україна». Багато хто робить спроби висвітлювати тему секс-праці та реформ навколо, але відчувається не повне  розуміння того, що відбувається.

У зв’язку з легалізацією медичного канабісу та прийняттям нового більш демократичного Закону щодо ВІЛ чи очікуєш ти найближчим часом декриміналізації секс-праці? 

Вікторія: Хоч про  декриміналізацію секс-роботи в Україні говорять  вже багато років,  а процес  знаходиться на етапі розробки нормативних документів, але все відбувається настільки повільно, що надії на те, що декриміналізують  секс-працю найближчим часом, мабуть, не має.

Що ж, напередодні Нового року пропоную загадати бажання для всіх українців та окремо для секс-працівників, і нехай вони здійсняться!

Вікторія: Бажаю нам всім мирного неба, упевненості у завтрашньому дні та довгих років життя у квітучій Україні, а окремо для секс-працівників, бажаю нарешті декриміналізації професії, що однозначно зробить працю безпечніше, а життя кращим.