АСЕКСУАЛЬНІСТЬ

Інколи в контексті відносин відбуваються непорозуміння на ґрунті сексу… Деяким людям дуже важко знайти собі партнера, з яким би відбулася та сама близькість. Мова про асексуалів.

[Асексуальність — термін, що використовується для опису людини, яка не відчуває сексуального потягу до осіб будь-якої статі. Асексуальність — це ідентичність і сексуальна орієнтація, а не медичний стан].

Близько знайома трансгендерна жінка згодилася обговорити асексуальність, спираючись на її власний досвід.

А: Розкажи, будь ласка, свою історію самопізнання та поясни, як ти зрозуміла, що є асексуальною?

Вікторія: Потяг до інших людей в мене починався з сумісних дій та інтересів. Щось робити разом, проводити разом час. Можливо, це було пов’язано з відсутністю мене в інформаційному полі, в якому існували мої однолітки і де була розповсюджена тема сексу. Також через ізоляцію в токсичному середовищі родини, з дитинства в мене було засвоєно жорстко, що ні в кого до мене не може виникнути ніяких почуттів, що я «урод» ["потвора"], який не має права взагалі мати відносини як у нормальних людей. До цього ще варто додати відразу до своїх статевих органів, тобто гендерну дисфорію. Тому вважати мене за 100%  істину не варто. Це, скоріше, просто одна з історій.

Потім я вперше пізнала сумісне проведення часу вдвох. Мені було це приємно, воно давало сил. Відчувати емоції людини в процесі, коли вона радіє або заспокоїти її, коли їй погано, просто тусити разом.

На той момент в мене не було думок про секс, навіть не могла дивитись порно, в якому був присутній статевий акт. Навіть зображення статевих органів було огидним. Взагалі то, порно я дивилась, інтереси в мене були доволі специфічні, це я вже потім зрозуміла, але, мабуть, це називається еротикою, насправді, не дуже розбираюсь в термінології.

Коли в мене був перший статевий досвід, це було, м’яко кажучи, огидно. По-перше, через дисфорію, по-друге, через те, що це було не те, чого я хотіла. Оргазм — це явище разове, щось чуже і далеке для мене від відносин. Здавалось, що в цьому є щось не те, це для мене якось неправильно, а партнери хотіли саме цього, здається. Я й сама себе не дуже розуміла і, попри відчуття, вважала це закономірним закінченням фізичної близькості при зустрічах.

Я зустрічалась з різними людьми, зі всіма мала секс, мені це не подобалось. Звісно, проблеми, які у мене виникали з цим, не подобались партнерам.

Пізніше я почала розуміти, що замість сексу хотіла б тепла та тактильних відносин, ніжних дотиків не еротичного характеру, більше схожих на ніжність, ніж на те, що у людей відбувається перед сексом. Спати разом, відчувати одна одну. При цьому фокус саме на почуттях, а не на статевому потязі. Останній тільки заважає, коли якось проявляється психологічно чи фізично.

Якщо виключити дисфорію, то секс в жіночій ролі мені теж був би не дуже приємним. Взагалі, будь-які дії нижче поясу неприємні.

Погляду на дівчат я зазвичай уникаю. Але якщо таке відбувається, то в контексті порівняння з собою - зі своєю фігурою, стилем одягу, обличчям. В мене нема думок мацати, щось робити з людиною.

Щодо фізичної близькості. Я не можу обійматись з випадковими людьми. Вона в мене може бути тільки зі взаємно психологічно близькою людиною. Інакше відчувається як щось чуже.

А: А от як люди реагували на те, що ти просила близькість без сексу? Вони не розуміли?

Вікторія: Так, їм це було не дуже зрозуміло. Зазвичай вважали, що вони для мене стали огидні. Коли я казала, що не хочу цього. Іноді вони прямо натякали, що все йде до цього.

А: Чи була спроба пояснити докладніше, що ти маєш на увазі?

Вікторія: Була, але я тоді не розуміла себе достатньо добре і не знала, що сказати. Це перетворювалось на почуття провини. Тоді я вважала себе фетишисткою, в якої потяг до сексу викликають тільки певні речи. Це пам’ятаю з останньої розмови на цю тему. Що типу може з відносинами дійсно щось не так, що мені не хочеться.

А: Ти в процесі вивчення теми в інтернеті дійшла таких висновків чи хтось з оточення тобі сказав, що ти фетишистка?

Вікторія: Живе оточення, самоаналіз та вивчення теми. Оточення мене називало фетишисткою в контексті одягу, який я любила носити, а не щодо питання сексуальності. Приблизно знала, що це, коли в людини замість нормальних «традиційних» фізичних відносин, збудження викликає щось нетипове. Досі маю питання щодо себе, чи нема в мене цього. Читала, що є хороший спосіб перевірки. Якщо, наприклад, предмет фетишу — медичний халат, то у фетишиста він буде викликати збудження на будь-якій людині, незалежно від зовнішності та близькості.

А: Чи пробувала цей метод самоаналізу?

Вікторія: Пробувала неодноразово. В мене саме другий варіант, коли нема предметів фетишу, є людина і все інше залежить саме від наших з нею відносин. Наприклад, якщо припустити, що бандаж міг би викликати в мене збудження. То, по-перше, збудження не є ціллю взагалі, по-друге, якщо мене зв’яже чужа для мене людина, з якою нема, так би мовити, психологічної синхронізації, то лишиться тільки збудження, але зникне щось важливе для мене. Вийшло схоже на перший випадок, спробую описати точніше.

Коли в мене виникає збудження, я намагаюсь перемикати звідти увагу в почуття, складно це пояснити, але при всьому це працює. Це схоже на те, що люди роблять при перегляді порно, тільки навпаки. Вони концентруються на збудженні, щоб отримати оргазм і послаблюють почуття, а я стимулюю почуття, і це послаблює збудження. Не впевнена, що ти мене зрозуміла. Не думаю, що це відноситься до якоїсь з практик йоги, наприклад, тантричного сексу, або роботи з увагою, це схоже на якусь дурню. Враховуючи те, що збудження в мене все ж присутнє, хоч і відчувається як побочка від почуттів, думаю, враховуючи це все, я все ж таки не асексуалка, або асексуалка, але сильно травмована зовнішнім світом та спробую бути, як всі, мати стимули, як у всіх…

А: Тебе ображає, коли люди вважають, що твої бажання пов’язані з фетишами?

Вікторія: Так. Бо, справді, без взаємодії з близькою людиною, це все не працює. Вважаю, що збудження — це якась вада, яка в мене лишилась з минулого і від якої треба позбавлятись. Бо воно неприємне мені, і тільки заважає.

А: Тебе приваблюють лише жінки, але хоч раз були якісь почуття до чоловіка? Чи це пов’язано з почуттям безпеки?

Вікторія: Так, були. Не скажу, що це було пов’язано з почуттям безпеки. Скоріше, з відчуттям себе жінкою з цією людиною і відчуттям симпатії до людини.

Шкода, що аби це зрозуміти, мені довелось це спробувати. І не з одною людиною.