БО «Легалайф-Україна» долучилася до організації та проведення правозахисної Конференції щодо протидії дискримінації вразливих груп населення в Україні

5 березня 2020 року, в місті Київ відбулася перша Конференція громадських організацій під назвою «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка». Вона мала бути першою з серії громадських обговорень щодо дискримінації вразливих груп населення в Україні. Друга Конференція мала відбутися 6 квітня 2020 року і є на сьогодні перенесеною у зв’язку з загальнонаціональним карантином.  Конференція 5 березня 2020 року була проведена Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) разом із Норвезькою радою у справах біженців, Центром «Соціальна дія», БО «Легалайф-Україна», МФ «Відродження».

Метою серії Конференцій було сформувати план з 5 простих кроків влади і суспільства, які де-факто будуть виконані у 2020-2021 роках для зниження рівня дискримінації вразливих груп населення в Україні.

На першій Конференції 5 березня 2020 були наступні Панелі для обговорення:

Панель 1. Дотримання принципу недискримінації в контексті збройного конфлікту;

Панель 2. Проблеми законодавчого регулювання та механізми захисту у сфері запобігання та протидії дискримінації;

Панель 3. Проблеми практики у реалізації прав та користуванні послугами.

Повна програма Конференції знаходиться за посиланням

Олена Семьоркіна, спеціалістка з питань нормотворення УГСПЛ, модераторка Конференції

Ставлення суспільства до вразливих груп є індикатором поваги до прав людини в цілому. Ця теза була основою дискусії учасників в ході першої Конференції громадських організацій під назвою «Дискримінація вразливих груп населення в Україні: державна політика і громадська думка».

Організатори Конференції ставили перед собою декілька завдань:

По-перше, привернути увагу органів державної влади на системну дискримінацію окремих груп та на додаткові ризики, що спричинили дискримінацію людей в України. Цьому питанню була присвячена Панель 2. «Дотримання принципу недискримінації в контексті збройного конфлікту».

По-друге, консолідувати активності неурядових організацій та активістів у сфері прав людини.

По-третє, продовжувати і стимулювати подальшу публічну дискусію на непопулярні теми. Наприклад, дискримінація секс-працівників та нагальна потреба припинити втручання держави в добровільні інтимні стосунки повнолітніх громадян. Про вплив різних законодавчих підходів на дискримінацію секс–працівників та прийнятні моделі врегулювання питання секс–праці в Україні як способу забезпечення недискримінації секс-працівників державою ми дискутували під час Панелі 1. «Проблеми законодавчого регулювання та механізми захисту у сфері запобігання та протидії дискримінації».

Такі конференції та інші форми публічних заходів задля громадського обговорення повинні стати майданчиками професійної відвертої дискусії неурядових організацій, правозахисників і активістів та органів державної влади. Результати таких дискусій, у свою чергу, мають бути відображені у діях/рішеннях держави. Адже саме держава має позитивні (забезпечення і захист) та негативні (повага і невтручання) зобов’язання у сфері прав людини.  

Наталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф-Україна»

Для нас було важливо долучитися до організації цієї Конференції, адже на нашу думку проблематика дискримінації вразливих груп населення в Україні не є сьогодні в фокусі уваги влади та національних ЗМІ. При тому, що вирішення саме цієї непопулярної проблематики має стати доказом розвитку нової влади та громадянського суспільства в країні.

На конференції ми вкотре обговорювали приклади різних законодавчих підходів щодо врегулювання шерегу питань секс-праці в Україні та вкотре наголосили на декриміналізаційному підході до секс-праці як такому, що повинен вирішити питання стигми та дискримінації секс-працівників на національному рівні.

Тема: Як різні законодавчі підходи впливають на дискримінацію секс–працівників?

Рекомендації від БО «Легалайф-Україна» щодо нового Закону про регулювання секс-праці:

На думку спільноти секс-працівників він повинен містити наступні положення:
1. Секс-праця – тільки для повнолітніх;
2. Займатися секс-працею може дієздатна особа;
3. Займатися секс-працею можна самостійно, а можна спільно з іншими секс-працівниками;
4. Діяльність секс-працівників може організовувати менеджер, діяльність якого має ліцензуватися; у секс-працівників не повинно бути залежності від менеджера, він – технічний персонал для організації простору і безпеки;
5. Секс-працівник може реєструватися як фізична особа-підприємець, щоб сплачувати податки та мати відповідні соціальні гарантії, на рівні з іншими підприємцями.

Також на нашу думку Держава може регулювати:
1. Місця, де можуть надаватися секс-послуги;
2. Менеджмент, який укладає угоди з секс-працівниками;
3. Роботу правоохоронних органів;
4. Роботу соціальних працівників;
5. Обмеження в рекламі секс-послуг.Головне: відмінити Законодавчий рудимент – адмінвідповідальність за секс-працю (Стаття 181-1 КУпАП).

Спільнота секс-працівників висловлює вдячність за фінансову підтримку проектної діяльності, спрямованої на захист прав секс-працівників  БО “100% життя – Мережа ЛЖВ”, МФ “Відродження”, МБФ “Український жіночий фонд”, Aidsfonds Netherland, Global Fund for Women