«БУТИ ЧЕСНИМ З СОБОЮ І СВІТОМ». МИХАЙЛО КОПТЄВ/ЧАСТИНА 2: ПРО БІДНІСТЬ, ВІЙНУ І СОВКОВЕ МИСЛЕННЯ

Частина перша «БУТИ ЧЕСНИМ З СОБОЮ І СВІТОМ». МИХАЙЛО КОПТЄВ ПРО ТВОРЧІСТЬ, ЕРОТИКУ ТА ПОРНОГРАФІЮ

У 2014 році Михайло Коптєв жив у Луганську.

Зі спогадів Михайла:

«Вимкнули електрику, відключили воду. Через добу поздихали мої рибки дорогі в акваріумі величезному. Потрібно ж нагнітати повітря, ніхто не нагнітав, електрики не було. За тиждень подохли акваріумні рослини. Шикарні, що з підсвічуванням. Їх треба було підсвічувати. Ніхто не підсвічував. Вода почорніла, засмерділась...»

Він викидав мертву рибу та водорості і попутно думав, як вижити у цих нових умовах та обставинах. Води не вистачало, привозили питну воду за графіком та видавали по 10 літрів на людину, милися мокрими рушниками.

Коли шок трохи пройшов і прийшло усвідомлення, Михайло вирішив їхати в село до свого друга, там було більше можливостей для виживання.

У селі він придбав нерухомість - будинок, ближче до асфальтованої дороги. Купівля здійснювалася по телефону, без оформлення документів, оскільки на окупованих територіях переоформлення нерухомості було неможливим. Зв’язку практично не було, за сигналом мобільного зв’язку доводилося підійматися на гору.

Згодом у селі з’явилася електрика, але води не було, по воду ходили до джерела. Поруч протікав Сіверський Донець, який, на той час, був умовною лінією розмежування. Купання в річці та прогулянки вздовж берега відволікали від сумної дійсності не довго... Михайло завів качок і почав збирати для них мушлі на березі. Одного дня він помітив сліди вибухового пристрою у вигляді розтяжки та перестав ходити до річки.

Згодом у будинок по сусідству заселилися бойовики. Одного разу, коли Михайло поїхав у місто, щоб перевірити квартиру та купити продуктів, в його будинок вломились та винесли великий ніж та інші предмети побуту. Йому довелося поскандалити з "сусідами". Пізніше Михайло чув розмову про те, що бойовики хочуть кинути йому в будинок гранату через його приналежність до ЛГБТ спільноти.

Ситуація загострювалася, тому дуже доречним стало запрошення до Києва від дівчини на ім’я Леся з ЦВК (центр візуальної культури). Коптєв зібрав дві сумки речей для показу та вирушив потягом до Києва.

Відчувши підтримку та участь з боку старої та нової публіки, Михайло залишився у Києві та вирішив розпочати все спочатку...

Добре цей закон людської природи розкриває біблійна історія про Єву та змія на древі із забороненими плодами. Якщо розглянути цю історію з філософської точки зору, то змій – це думки людини про незвідане, прагнення пізнання світу, бажання осягнути нове, побувати за межею дозволеного.

Михайло Коптєв вважає, що осучаснення законодавства в Україні варто розпочати з легалізації каннабісу. Як показує практика розвинених країн, цікавість до наркотиків падає, якщо вони доступні, і лише невелика частина суспільства залишається схильною до згубних залежностей через відсутність прагнень у житті.

«По-перше, тому що всі подумають: “Та! Ось наркоту легалізували, чому б і дівчат не легалізувати».

(Зазначу, що «дівками» тут названі секс-працівниці, і аж ніяк не у зневажливому тоні, а скоріше в дружньо-приятельському)

З погляду зрілої людини, він розуміє покоління своїх ровесників і намагається роз’яснити мені, як важко приймати “нове” непідготовленим людям:

«Виходить так, що людина навіть рюкзака не бачила, а від неї вимагають, щоб вона одразу на Джомолунгму вилізла. Нікому це не по зубах. Моя думка: одразу ми цього не зробимо…»

Сама думка про легалізацію секс-праці Михайлу подобається, бо це: зручний обмін — послуг на гроші, робочі місця, надходження податків до бюджету, доступний спосіб зняття напруги для користувачів послугами. Клієнти секс-працівниць — це люди, які не мають можливості завести стосунки або знайти разового партнера.

Також легалізація секс-праці має вплинути на корупцію, поширення ВІЛ інфекції та ІПСШ. Оскільки цей бізнес буде контрольованим державою та медициною.

Люди, старші за сорок років, часто думають, що у всіх явищах, що раніше не обговорювалися в суспільстві, винен інтернет. Поширення практик орального сексу, дошлюбні сексуальні контакти, усвідомлення своєї ідентичності та орієнтації — ніяк не пов’язані з навіюванням ззовні.

Михайла дивують висловлювання молодих людей двадцятирічного віку, які заявляють про неприпустимість орального сексу в подружніх взаєминах, оскільки вважають цей тип статевого контакту чимось, що принижує гідність. Тобто забобони старшого покоління все ще передаються молодим поколінням. Так суспільство і застрягне в совковому мисленні, з великою кількістю безглуздих табу та заборон, які давно втратили актуальність.

Михайло пов’язує вузьке мислення з бідністю, як не дивно.

«Коли в тебе грошей тільки на буханець хліба та на пляшку горілки, щоб очі замилити і нічого не бачити».

Якщо немає гідної оплати праці, то немає бажання заглиблюватися у сучасні цінності, модернізацію законів під сучасну дійсність. Боротьба за права без грошей, не дає вагомих результатів у найкоротші терміни, доводиться постійно кидати сили на виживання, а боротьба за права стає чимось недосяжним у таких умовах.

«Мають бути нічні клуби, мають бути журнали, свої телеканали для цих людей (ЛГБТ). Вони усі різні…».

Цими словами Михайло Коптєв висловлює свою підтримку різноманітним меншинам та стурбованість за майбутнє та культуру держави. Свобода та захист меншин, частиною яких є і секс працівники, – це один із щаблів, переступивши який, Україна стане однією з прогресивних держав. Але в наші двері постукала війна, відкинувши сотні тисяч сімей за межі звичних побутових труднощів. І думки багатьох людей, які пережили жахи бойових дій, зайняті пошуком виходу з найскладніших життєвих обставин...

Текст підготовлений Поліною Шишковою для БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА»

Публікація інтерв’ю стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок та лідерство – Україна», який запроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО «Легалайф-Україна». Інформація, подана у статті, не завжди відображає погляди Уряду Канади та УЖФ.