
Гаряча лінія
Коментарі:0
Зустрілися ми з Михайлом Коптєвим на квартирі у нашого спільного друга, уся увага присутніх була одразу охоплена обговоренням та підготовкою образу для фотозйомки. Він дуже швидко почав обговорювати з моделлю макіяж та укладання її «первісного волосся». Професійно керувати процесом - це один з його талантів, він до дідька легко подає інформацію і створює ідею, непомітно встигаючи пропустити її через призму сприйняття учасників процесу, тим самим роблячи завершальний штрих.
Бюджет кожного показу театру мод "Орхідея" це заслуга Михайла Коптєва та його моделей, на даний момент театр потребує спонсорів.
Розпочати інтерв’ю я вирішила з питання:
Як розпочався творчий шлях найзагадковішого діяча сучасного українського мистецтва?
Коптєв переїхав до Луганська у 14 років, оскільки у його сім’ї було багато дітей, не було можливості забезпечити умови для здобуття вищої освіти. Тому він вступив до училища на швеця. Безкоштовні обіди, гуртожиток, практика на заводі – це підходило більшості провінційних студентів, але не талановитому хлопцю. Особливо запам’ятався Михайлу момент, коли йому видали куртку, пошиту ученицями-швачками цього ПТУ.
«Тому що ця куртка не була куплена в магазині, а просто в цьому училищі, в страшному, була група швеців і швачок...», - далі він почав з ностальгічним роздратуванням описувати, як безглуздо була пошита ця куртка, зовсім без емоцій.
Кроїли та зшивали цей виріб дівчата, які не були захоплені і не бажали захопитися створенням одягу. Коптєв прагнув більшого, ніж ремісництво, якому його могли навчити. Одного разу, подруга відвела його до Луганського театру моди.
«худенький, кучерявенький, миленький, талановитий, не лінивий», - він був прийнятий як модель, адже мав всі необхідні якості.
Власник театру Всеволодович був консервативним. Моделям не подобалися його концепції, безліч тривалих і непотрібних репетицій. Дехто не витримував і зі скандалом йшов. Усі бунтовали.
Якось Коптєв прийшов до Володимира Всеволодовича і сказав, що займатиметься справами театру. Костюми з клешоними брюками та величезні банти на попереку у хлопців-моделей, тканина, куплена на військовій частині – усе це було чистою показухою. Одну з «ділових» колекцій відшили із «зеленої військової тканини», під час показу моделі імітували ділову діяльність, гортаючи папери у теках.
"Це було соромно дивитися і соромно брати в тому участь", - згадує Коптєв.
Він віддав цьому закладу два з половиною роки, останні півроку виконуючи всю організаторську роботу без оплати за працю, набирав моделей прямо з вулиці. Михайло пішов до керівництва та поставив свої умови, він хотів отримувати належну зарплатню. (Як відомо старшому поколінню, за творчість в СРСР не прийнято було платити. Відгуки цієї традиції зараз простежуються і в сучасній незалежній Україні).
Згодом молодий колектив зрозумів, що Всеволодович застряг у своїх клешоних штанях і не збирався щось міняти. Михайло дуже добре запам’ятав колекцію «літо в біло-блакитних тонах», в якій з бязі пастельних відтінків були пошиті абсолютно безглузді блузки з крильцями на основі рукава, моделі зрозуміли, що так ганьбиться – це вже занадто.
Михайло вирішив піти вже без зайвих емоцій, поставивши крапку. Театр розсипався за годину. Моделі не хотіли працювати без Коптєва. Власник театру кидав листи до поштової скриньки, дзвонив, вмовляв залишитися, але це був фінал...
Популярність у чоловіків і жінок втомлювала Михайла, через привабливу зовнішність його дошкуляли шанувальники та шанувальниці. Чекали на прохідній взуттєвого заводу, де він працював і відпрацьовував свою «безкоштовну» освіту, гуртожиток у якому не жив, обіди, які не завжди їв… Він приходив пізніше за всіх і затримувався на роботі протираючи верстат, щоб мати причину не йти на автобуси, які розвозили робітників. Щодня його чекали на прохідній охочі провести час наодинці. За всіх часів прості люди завжди тяглися до творчих особистостей, від захоплення та невміння інакше взаємодіяти, все просто опускалося до постільних драм. За ці драми його згодом і звільнили зі взуттєвої фабрики.
В 90-ті Михайло Коптєв усіляко демонстрував сексуальність людських тіл на своїх показах. Еротичні шоу Коптєва бентежили свідомість місцевої публіки, покази з напівоголеними моделями в Луганську – це було важко осягнути розумом. Поведінка була неабияк зухвалою для того часу, адже залізна завіса впала зовсім недавно. Тим не менш, у Коптєва накопичилася велика кількість шанувальників, і спонсори звернули на нього увагу.
Дизайнерська діяльність у Києві
Повертаючись у сьогоднішній день, він говорить про те, що не дуже полюбляє шити академічні та правильні речі, адже вони позбавлені експресії та спонтанності. Речі на замовлення він все ще шиє сам і співпрацює із закрійницею. Він холодніше і по-діловому говорить про «вилизані, правильні» лінії, шви, вивороти вишивки, але розквітає і придихаючи розповідає про заплутані нитки, нерівності, недосконалості, про унікальні риси… адже, як творець, він розуміє важливість спонтанної експресії у створенні чогось нового, справжнього, несхожого на інше. Його творчість побудована на принципі природи, в якому мутація, унікальна обставина – це шлях до створення.
Ставлення до легалізації порно в Україні
Михайло не підтримує публічності порнографічних сцен.
Він поділився своїм враженням від поїздки до Відня. Там він побачив посеред приємного європейського міста кіоск з порнографічними журналами на тему одностатевого сексу. Йому подібна свобода самовираження не до вподоби, оскільки в публічних місцях ці фотографії можуть побачити діти. А, з точки зору Коптєва, неприпустимо, щоб неповнолітні бачили матеріали порнографічного змісту в громадських місцях.
Одна справа розмови на тему ідентичності та романтичних уподобань, але матеріали для дорослих не для публічної демонстрації на вулиці.
Його хвилює питання прийняття сучасних законів про легалізацію каннабісу, виробництва та поширення порно, а також секс-праці. Коптєв вважає, що всі нововведення в законодавстві мають запроваджуватися поступово, тому що українське суспільство дуже повільно відходить від впливу пропаганди совка, від установ нав’язаних з метою знищення індивідуальності. Дуже складно відрізнятися і не зіткнутися із несхваленням, нерозумінням та засудженням.
Людям потрібен час на те, щоб навчитися приймати різноманітність. Також кожен закон має бути продуманий до дрібниць та адаптований під сучасні реалії, щоб це не перетворилося на легалізацію неприйнятних для європейського суспільства явищ, на кшталт примусу до секс-праці чи залучення в індустрію для дорослих незміцнілих умів.
У театрі мод Коптєва важливу роль має добровільна участь, тому що головна філософія дизайнера – це демонстрація різноманітності, природної натури людини та правди світу.
Немає нічого ціннішого, ніж бути чесним з самим собою та світом в усіх словах і діях, для цього потрібна велика сміливість
Продовження «БУТИ ЧЕСНИМ З СОБОЮ І СВІТОМ». МИХАЙЛО КОПТЄВ/ЧАСТИНА 2: ПРО БІДНІСТЬ, ВІЙНУ І СОВКОВЕ МИСЛЕННЯ
Текст підготовлений Поліною Шишковою для БО «ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА»
Коментарів: 0