Чи може Законопроєкт №12191 врегулювати декрим еротики в Україні? Інтерв’ю з Іриною Яковець

Стаття 301 Кримінального кодексу (КК) України передбачає покарання за ввезення, виготовлення та поширення порнографії (за участю повнолітніх людей) у вигляді штрафів та позбавлення волі на строк до семи років.

За даними Офісу генерального прокурора, у січні-серпні 2025 року в Україні було 1 464 кримінальні справи щодо створення порно. Проте далеко не кожна з них доходить до суду.

З початку великої війни суди винесли 247 вироків за різними частинами ст. 301 КК. За цей час засудили 287 осіб. Більшість (близько 150) – за поширення власного контенту, решту – за поширення чужого. Майже всіх обвинувачених (за винятком чотирьох виправдальних рішень) суд визнав винними.

Ми знову запросили керівницю Центру правового забезпечення розвитку науки і технологій Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, доктора юридичних наук Ірину ЯКОВЕЦЬ прокоментувати цього разу шанси на цивілізоване врегулювання декриміналізації еротичного контенту в Україні за допомогою вже загально відомого законопроекту №12191.

«Легалайф-Україна»: Пані Ірино, з чого починалася дискусія щодо майбутнього Законопроекту №12191 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності»? Хто був до цього причетним та якого ефекту планувалося досягти цим документом?

Ірина Яковець: Дискусія навколо законопроекту №12191 фактично почалася з суспільного й медійного резонансу навколо кримінального переслідування людей, які створюють і публікують дорослий контент (переважно — на платформах на кшталт OnlyFans або у приватному листуванні через месенджери).

Одна із «точок запалювання» — кримінальні провадження за ст.301 ККУ (імпорт, виробництво, поширення порнографії), у яких часом фігурували приватні особи, які публікували власні матеріали в умовно-комерційних сервісах або взагалі, розсилали своїм знайомим за обопільної згоди. Бо за нашим законодавством навіть відправка чоловіку або дружині фото/відео з категорії «дорослого контенту» є кримінально-караним діянням.

Це викликало хвилю публічних дискусій: чи є доцільним кримінальне переслідування дорослих, що добровільно створюють контент; чи варто відокремити неприпустимі суспільно-небезпечні явища (дитяча порнографія, примус, насильство, торгівля людьми тощо) від випадків, коли йдеться про дорослих, які працюють легально, або взагалі задовольняють особисті потреби.

До ініціативи долучилися різні гравці: народні депутати (особисто ініціював та лобіював певні редагування відповідний профільний депутат пан Ярослав Железняк); парламентський правоохоронний комітет, який у грудні 2024 року підтримав документ за основу; громадянське суспільство, активісти, декілька НУО та ініціатив (наприклад, правозахисні організації і технічні ініціативи, що документують практичні кейси переслідувань); медіа та окремі публічні кейси (в тому числі петиції) — користувачі платформи OnlyFans та їх прихильники активно просували ідею декриміналізації, вказуючи на неспівмірність покарань і ризики переслідування.

Якого ефекту планували досягти:

• Декриміналізація випадків добровільного створення та поширення дорослого контенту між повнолітніми особами, щоб уникнути кримінальних справ проти тих, хто публікує еротичний контент добровільно і без експлуатації. Це мав бути крок до адресного виділення кримінальних правопорушень, які дійсно несуть суспільну небезпеку (залякування/поширення дитячої порнографії, насильство, примус).
• Упорядкування правової бази — прописати, що саме підлягає кримінальному переслідуванню (зокрема, дитяче порно – пропонувалося навіть посилити відповідальність за такі дії, жорстокість, торгівля людьми тощо), а що буде виведено поза кримінальну юрисдикцію.
• Зменшити кількість «поліцейських пасток» і неправомірних або надмірних кримінальних справ там, де мова йде про дорослих, що свідомо розпоряджаються своїм контентом.

«Легалайф-Україна»: Як довго готувався цей законопроект?

Ірина Яковець: Офіційно законопроєкт №12191 був зареєстрований 11.11.2024 року. Процес підготовки включав власне ініціативу народних депутатів (ініціаторами законопроекту виступили Железняк Ярослав Іванович, Неклюдов Владлен Михайлович, Бужанський Максим Аркадійович, Нестеренко Кирилл Олександрович та Мінько Сергій Анатолійович), експертні обговорення в комітетах, публічні дискусії та внесення правок. Тобто, це був певний процес, який зайняв кілька місяців — фактично, протягом другої половини 2024 року.

Після реєстрації документ пройшов розгляд у профільному комітеті наприкінці 2024 року (комітет підтримав за основу), і з того часу — у 2025 році — триває його доопрацювання, включно з внесенням правок, консультаціями з експертами, правозахисниками, правоохоронцями. Але фактично – законопроект «завис» без руху — типова тривалість для законодавчих ініціатив, що зачіпають чутливі суспільні питання.

«Легалайф-Україна»: Які зміни були в нього внесені та чому?

Ірина Яковець: За первинною ідеєю в законопроект передбачалося вкласти вилучення кримінальної відповідальності для випадків, коли мова йде про добровільний дорослий контент, з одночасним посиланням відповідальності щодо: дитячої порнографії (зміст, поширення, зберігання в стосунку до неповнолітніх); порно без згоди особи; порнографії із елементами насильства / жорстокості тощо.

У процесі підготовки і після першого обговорення в профільному комітеті законопроєкт зазнав кількох принципових змін — в основному для того, щоб збалансувати цілі декриміналізації і захисту вразливих груп, а також відмежуватися від можливих негативних реакцій суспільства на питання, пов’язані з порнографією.

Загальні напрямки змін звелися до такого: замість акценту на звільненні від відповідальності за «приватне» порно, передбачено криміналізацію ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру лише з метою їх збуту чи розповсюдження неповнолітнім або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження неповнолітнім. Одночасно залишено посилення відповідальності щодо дитячої порнографії та залучення дітей до такої діяльності.

На мою думку, внесені зміни, по суті, стали компромісом між двома цілями: створити передумови для виключення кримінального переслідування добровільних творців дорослого контенту та «приватного порно»; не послабити інструменти для боротьби з експлуатацією, дитячою порнографією, насильством і торгівлею людьми.

«Легалайф-Україна»: Чи відповідає остання версія цього документу запланованим завданням з початку обговорення?

Ірина Яковець: Відповідь: частково.

Позитивні моменти: оновлена редакція спрямована на виключення кримінальної відповідальності для випадків добровільної публікації еротичного контенту дорослими, що було однією з основних цілей ініціаторів і громадської частини дискусії. Це відповідає очікуванням тих, хто виступав за декриміналізацію.

Правові прогалини залишаються: декриміналізація не автоматично гарантує безпеку для контент-творців; без регулювання платформи, правил KYC, захисту від експлуатації, прав на інтелектуальну власність і механізмів захисту працівників ринку ризики залишаються. Також законодавчі зміни у разі їх прийняття у кримінальній сфері не вирішує питання оподаткування доходів від платформ. Приміром — останні дії податкових органів щодо доходів з OnlyFans показують, що паралельно йде інша частина державного врегулювання — фіскальна. Якщо ці дві площини не узгодити, люди отримають «декриміналізацію» але не «амністію» від податкових претензій.

Отож, законопроєкт істотно наближається до початкової мети (звільнити від кримінальної відповідальності дорослих творців контенту), але для того, щоб він повністю відповідав завданням (захист осіб, упорядкована економічна діяльність, безпека), необхідні супутні рішення у сфері цивільного права, права на приватність і податкового регулювання.

«Легалайф-Україна»: Чи може ця версія Законопроекту №12191 сприяти цивілізованому та швидкому вирішенню питання декриміналізації еротичного контенту в Україні, особливо на тлі останніх дій Міністерства Фінансів України щодо підготовки примусового стягнення податків з громадян само зайнятих на платформі OnlyFans?

Ірина Яковець: Коротко: може, але цього не достатньо.

Чому законопроєкт допомагає:

• Він відкриває правове поле: з кримінального рівня деякі види вільної діяльності вилучаються, отже зникає ризик ув’язнення чи кримінального переслідування тільки через створення дорослого контенту. Це — юридично важливий перший крок для цивілізованого впорядкування сфери.
• Що ще потрібно для «цивілізованості» і швидкого вирішення:

1. Податкова ясність та механізми сповіщення: держава повинна чітко проговорити, як оподатковуються доходи, отримані через іноземні платформи. Якщо платформа не здійснює податкових відрахувань, механізми національного збору (авторського податку, підвищений контроль, автоматичний обмін інформацією) мають бути чітко прописані. Саме останні дії Податкової служби показують, що фіскальний блок не чекає на парламент — він використовує доступні дані для нарахування податкових зобов’язань.
2. Реєстраційні / ліцензійні механізми: художники/творці контенту повинні мати прості цивільно-правові інструменти (реєстрація як ФОП, спрощені форми функціонування для платформ тощо), а також поінформованість про податкові наслідки.
3. Паралельні нормативні зміни: створення механізмів захисту прав інтелектуальної власності, механізмів боротьби з non-consensual content, адміністративних штрафів за певні порушення.

Щодо примусового стягнення податків (останній досвід): податкова служба вже обчислює борги (на початку жовтня 2025 — згідно з повідомленнями, сума за певні роки сягнула ~384,7 млн грн). Це означає, що держава прагне стягнути недоплачені податки — і це питання щодо фіскальної відповідальності. Навіть якщо кримінальну відповідальність скасують, залишиться податкова (цивільно-фінансова) відповідальність. Тому декриміналізація — не «амністія» від податку.

Тобто, законопроект №12191 може стати ключовою складовою цивілізованого підходу (усуває ризик кримінального переслідування), але без паралельного врегулювання податків, правил бізнес-реєстрації та заходів захисту ефект буде неповним і може створити інші проблеми (масові нарахування податкових боргів, непевність серед творців контенту).

«Легалайф-Україна»: Як Ви можете прокоментувати ці останні дії Міністерства Фінансів та Податкової Служби?

Ірина Яковець: Тут треба вести мову про дві сторони однієї «медалі» - про юридично-технічні і політико-економічні моменти.

Юридично-технічні: у цілому, податкова служба працює в межах своїх повноважень: якщо громадяни України отримували доходи з іноземних платформ (OnlyFans і т. п.) і не сплачували належні податки, ДПС має право нарахувати зобов’язання і застосувати процедури стягнення. Питання в тому, які саме методи даних та процедура використовуються — від автоматичного обміну інформацією з іноземними платниками до верифікації електронних платежів.

Крім того,  тактика «масових нарахувань» може бути контрпродуктивною без паралельних сервісів підтримки платників: якщо люди, котрі раніше не декларували доходи, отримають різкі великі штрафи/нарахування, це може створити соціальне напруження і викликати проблеми у виконанні рішень судів/примусового стягнення. Тому я є прихильницею поєднання «фіскального тиску» з кампанією інформування/амністії за певних умов (приміром, добровільне декларування за спрощеною процедурою з пониженими штрафами).

Політико-економічні: з одного боку, дії Мінфіну/ДПС демонструють прагнення наповнювати бюджет (сума боргу — сотні мільйонів гривень), що у воєнний час має значення. З іншого боку, ці дії у відриві від законодавчих реформ (декриміналізації, цивільних правил) можуть дати сигнал непослідовності політики: держава одночасно каже «не криміналізувати», але «штрафуватиме» фінансово. Для ефективного та прогнозованого регулювання слід поєднати кроки: законодавство (КК) → цивільне/адміністративне регулювання (КУпАП/ЦК) → фіскальна ясність → інформаційні кампанії та доступ до легалізації доходів.

Я б радила Міністерству фінансів і ДПС опублікувати чіткі методології щодо того, як визначаються доходи з платформ (джерела даних, періоди, інструменти взаємодії з іноземними платіжними провайдерами); розглянути програму добровільного декларування з пом’якшеними санкціями; створити координацію з МЮ та парламентом, щоб фіскальні ініціативи супроводжувалися законодавчими змінами щодо кримінальної і цивільної відповідальності.

«Легалайф-Україна»: Чи потрібен нам, на Вашу думку, вітчизняний аналог платформи OnlyFans?

Ірина Яковець: Моя позиція: так, це є корисним і доцільним, але за певних умов і з чітким регулюванням.

Переваги національної платформи:

1. Краще регулювання і контроль — національний майданчик легше зобов’язати дотримуватися українського законодавства (верифікація віку, захист даних, блокування матеріалів, що порушують закон).
2. Податкове адміністрування — платформа може виконувати роль агента, який утримує податки і переказує їх до бюджету, що значно спрощує стягнення і робить процедуру прозорою для творців.
3. Соціальні гарантії — за наявності відповідних договорів творці можуть отримувати соцзахист, пенсійні відрахування, страхування тощо.
4. Захист від експлуатації — локальний вендор легше співпрацює зі службами у боротьбі з торгівлею людьми, примусом, дитячою експлуатацією.

Ризики і умови, за яких запуск має сенс: Цензура і репресія: потрібно гарантувати, що національна платформа не стане інструментом державного тиску чи цензури; правовий захист користувачів — життєво важливий. Приватність і безпека: на платформі мають бути високі стандарти захисту персональних даних і даних платежів (шифрування, політика «не передавати дані правоохоронцям без судового рішення»). Регулювання контенту: чіткі правила заборони дитячого контенту, насилля, швидкий механізм скарг і модерації. Економічна модель: платформа повинна мати прозору цінову політику і механізми виплат, з опцією утримання податку/відрахувань. Альтернатива: якщо держава не хоче створювати власну платформу, вона повинна запровадити регуляторні правила, які змусять іноземні платформи працювати прозоро з українськими користувачами (співпраця щодо захисту дітей і надання даних для фіскального контролю за законною процедурою).

Ми могли б розпочати проєкт «національної платформи» як пілот у форматі державно-приватного партнерства з чітким набором правил (захист даних, податкові механізми, стандарти безпеки), паралельно ухваливши законодавство, яке відокремлює кримінальну відповідальність від підприємницької діяльності або особистого життя людей (тобто — реалізувати і законопроект №12191, і супутні акти).

«Л-У»: Дуже дякуємо Вам за розмову та коментар!

Інтерв’ю портал "Легалайф-Україна"