Чи збільшує легалізація секс-роботи торгівлю людьми? Ні

У дослідженні, що використовують прихильники криміналізації секс-роботи, використовувалася хибна економічна модель та абсолютно невірні дані.

В одній із найвпливовіших соціологічних праць ХХІ століття стверджується, що коли країни легалізують проституцію між дорослими за взаємною згодою, це призводить до того, що більше людей примушується до секс-роботи.

Це дослідження, опубліковане у 2013 році в журналі World Development, було використане для того, щоб зупинити ініціативи щодо легалізації секс-роботи по всьому світу та виправдати нові жорсткі закони, які перетворюють клієнтів добровільних секс-послуг на злочинців, часто в ім’я боротьби з торгівлею людьми.

На жаль, автори дослідження використали недосконалу економічну модель та неякісні дані, щоб дійти свого висновку. Коли була відсутня важлива інформація, вони заповнювали її виходячи зі своїх здогадок. Потім, коли аналіз не дав те, що, начебто, було бажаним авторами висновком, вони викинули дані. Немає жодних доказів, що легалізація секс-роботи збільшує торгівлю людьми.

Попри очевидні недоліки, це дослідження викликало широкий резонанс, його цитують не лише у пресі, а й правозахисники та законодавці, які розробляють нові політики. Канадський уряд посилався на цей документ при розробці закону 2014 року, який криміналізує покупку сексуальних послуг, і він вплинув на аналогічний закон, ухвалений у Франції. У відкритому листі, підписаному 800 активістками-феміністками, на дослідження посилалися як на доказ того, що легалізація не змогла зменшити «шкоду, яка оточує проституцію».

Газета Nevada Independent привела цю роботу як одне з «[м]численних ([n]umerous) досліджень... що показують, що проституція і секс-торгівля нерозривно пов’язані». На цю роботу також посилалися під час політичних дебатів по всіх Сполучених Штатах, коли в різних містах обговорювалося питання про декриміналізацію секс-роботи.

Отже, як автори дослідження вирішили довести, що дозвіл дорослим людям обмінювати гроші на секс призводить до збільшення кількості людей, які потрапили в сексуальне рабство?

Вони класифікували країни на основі 4950 повідомлень про торгівлю людьми за період з 1996 по 2003 рік, що містяться в наборі даних, підготовленому Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (UNODC - United Nations Office on Drugs and Crime).

Звіт UNODC було складено на основі офіційних урядових звітів, новин та статей, а також матеріалів, підготовлених активістськими групами. Ці джерела не завжди заслуговують на довіру, проте автори дослідження надали їм однакової ваги й не спромоглися взяти до уваги кількість зареєстрованих жертв у кожному інциденті. Майже у половині звітів були відсутні важливі дані, а ООН включала лише англомовні джерела.

Ще одна проблема з даними полягає в тому, що вони включають торгівлю людьми, не пов’язану з сексом, наприклад людей, яких змушують прибирати будинки та готувати їжу. Набір даних обмежений лише підрахунком людей, перевезених через міжнародні кордони, ігноруючи внутрішню експлуатацію.

Автори визнали, що, враховуючи всі ці проблеми, їхні дані «треба інтерпретувати з обережністю». Але вони все одно пішли далі, стверджуючи, що їхній індекс все одно «значущий».

Після того як автори склали таблицю випадків торгівлі людьми по країнах призначення, вони перевірили, чи легальна секс-робота в кожній із них. Проблема в тому, що в більшості країн дозволені одні види секс-роботи, але не дозволені інші, і закони в різних частинах однієї країни часто відрізняються. У деяких країнах за період дослідження закони суттєво змінилися. Правозастосування також сильно варіює — від відсутності до дуже жорсткого. Двійкова класифікація на легальну та нелегальну, яку використовували автори, упускає більше інформації, ніж розкриває.

І все ж таки зібраний ними набір даних не виявив статистично значущого зв’язку між легалізацією секс-роботи й торгівлею людьми — доти, доки автори не виключили з аналізу 34 країни.

Чим вони керувалися, видаляючи дані? Автори стверджували, що деякі з цих країн настільки бідні, що їх громадяни не мають грошей на оплату секс-послуг. Це навряд чи відповідає дійсності й в жодному разі не є вагомою причиною для виключення даних, оскільки в дослідженні вже враховувався дохід на душу населення.

Якби автори справді вірили в це, їм не слід було б опускати той факт, що вони приховали 23 відсотки своїх даних. В інструкції слід було б написати: "Легалізація збільшує торгівлю людьми в багатих країнах" і вказати, що в аналіз було включено лише 116 країн, а не 150.

Зменшивши список до 116 країн, вони повторили аналіз, але виникла інша проблема. Автори зробили так багато поправок і «врахували» - це модне слово для вгадування — так багато відсутніх даних, що результати виявилися статистично невірогідними. Але вони все одно їх опублікували.

Виявилося, що найсильнішим висновком дослідження було те, що місцями торгівлі людьми виявилися країни з демократичними правителями, а не ті, де секс-робота легальна. Чому вони не зробили це основним твердженням свого дослідження? Чи можете ви уявити журналістів, чи політиків, які посилаються на такий висновок, щоб стверджувати, що нам потрібно більше диктатур?

Тому автори використали шостий за силою ефект, який вони виявили, хибно припускаючи, що легалізація проституції призвела до збільшення торгівлі людьми. Саме цей висновок продаватиметься.

Але логічно ми очікуємо, що легалізація секс-роботи скоротить торгівлю людьми.

Криміналізація перешкоджає добровільній, але не примусовій секс-роботі, що призводить до зростання торгівлі людьми, щоб заповнити вакуум після виходу добровільних працівників.

Коли секс-робота стає злочином, колишні легальні постачальники послуг стикаються з травмою та стигмою в’язниці, а також зі штрафами та хабарями. Вони також втрачають можливість скаржитися владі на зґвалтування, пограбування та інші види насильства, пов’язані з їхньою роботою.

З торговцями людьми справа зовсім інакша. Вони постійно порушували закон, тому їм не загрожують додаткові витрати, а травми лягають на плечі їхніх поневолених працівників.

Тому ми очікуємо, що криміналізація означатиме більше примусових та менше добровільних секс-робіт.

Немає жодних вагомих причин для того, щоб уряд втручався у справи дорослих компетентних людей, які вирішили обміняти гроші на сексуальні послуги. Але навіть ті, хто вважає, що уряд існує для того, щоби нав’язувати свій моральний вибір іншим, не повинні підтримувати криміналізацію секс-роботи.

Якщо мета — скоротити торгівлю людьми, надішліть більше ресурсів на забезпечення дотримання законів про боротьбу з примусом. Якщо мета полягає в тому, щоб перешкоджати платній секс-роботі, декриміналізація, яка означає скасування кримінальних покарань, але дозволяє штрафи, податки на гріхи та інші покарання, досягає мети зі значно меншими незаслуженими стражданнями та корупцією чиновників. Вона також дозволяє секс-працівникам отримати поліцейський захист від зґвалтувань, пограбувань та нападів у зв’язку з їхньою роботою.

Криміналізація секс-роботи веде до торгівлі людьми з тієї ж причини, через яку заборона на алкоголь у США породила бутлегерів. Вони мали ту ж мету, що й активісти руху за помірність, які виступали проти пияцтва з моральних міркувань. Звідси й походження терміну в економіці – «бутлегери та баптисти». Криміналізація поєднує людей, яким не подобається та чи інша діяльність, постачальників кримінальних послуг, які хочуть перешкоджати конкуренції.

Прикро, що таке погано проведене дослідження з висновками, які суперечать здоровому економічному значенню, привернули стільки уваги з боку захисників та політиків. Його порочний висновок, швидше за все, призвів лише до зростання торгівлі людьми, тоді як добровільним дорослим секс-працівникам та їхнім клієнтам стало значно гірше.

Текст: Аарон Браун (Aaron Brown)

Опубліковано на порталі reason.com.