Декларація прав секс-працівників Європи

Ця Декларація була розроблена та схвалена 120 секс-працівниками та 80 їхніми прихильниками з 30 країн на Європейській Конференції з секс-праці, прав людини та міграції, що відбулася 15-17 жовтня 2005 року у Брюсселі, Бельгія.

 

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ ЄВРОПИ

Декларація не має наміру стати правовим документом, і її існування не становить правову базу, яка б захистила права секс-працівників у Європі. Декларація просто визначає людські, трудові права та права мігрантів, які повинні мати секс-працівники згідно з міжнародним правом та вказує,

що держави зобов’язані забезпечити:

  • Щоб вони не порушували права;
  • Щоб інші не порушували права;
  • Щоб усі структури держави були організовані та гарантували людям, які відрізняються від більшості, можливість користуватися своїми правами повною мірою.

 

Декларація містить усі права, які були зафіксовані у міжнародних угодах та конвенціях для надання всім людям, а також пропозиції для забезпечення захисту цих прав для секс-працівників.

 

У першому розділі Декларації виділено усі права всіх громадян Європи. Це завжди прості твердження, взяті з міжнародних угод, підписаних Європейськими урядами.

Другий розділ Декларації пропонує заходи щодо кожного окремого права, які підписали Декларацію вважають необхідними для забезпечення дотримання та захисту прав секс-працівників у Європі.

 

Міжнародні договори, на які посилається цей проєкт Декларації:

  • Міжнародний Договір ООН про громадянські та політичні права, 1966р.
  • Міжнародний Договір ООН про економічні, соціальні та культурні права, 1966р. 
  • Конвенція ООН про скорочення всіх форм дискримінації жінок, 1979р.
  • Конвенція ООН про Захист прав усіх працюючих мігрантів та членів їхніх сімей, 1990р.
  • Конвенція ООН про Статус біженця, 1951
  • Конвенція МОП Про Примусову чи обов’язкову працю (№ 29), 1930р. та Конвенція про ліквідацію примусової праці (№ 105), 1957р.
  • Конвенція МОП про Свободу асоціацій та захист права створювати організації (№ 87), 1948р.
  • Конвенція МОП про робітників-мігрантів (Додаткові Положення) (№ 143), 1975р. 
  • Європейська Конвенція з захисту прав людини та фундаментальних свобод, 1950р.

До того, вона ґрунтується на фундаментальних Деклараціях:

  • Універсальна Декларація з прав людини ООН, 1948р.
  • Декларація ООН про права та обов’язки особистості, 1999р.
  • Декларація ООН про скорочення жорстокості стосовно жінок, 1993р.
  • Декларація ООН про основні принципи правосуддя щодо жертв злочинів та насильства, 1985
  • Декларація МОП про фундаментальні принципи та права на роботі, 1998р.
  • Рекомендації робітникам-мігрантам МОП (№ 151), 1975р.
  • Європейська Соціальна Хартія, 1961 & 1996р.
  • Хартія ЄС про фундаментальні права, 2000р.

 

Міжнародний Комітет з прав секс-працівників у Європі вибрав із цих угод права, що перебувають під загрозою дискримінаційного законодавства та практики в Європі:

  • Право на життя (1, 4, 10, 11, 12)
  • Право на свободу та безпеку особистості (1, 4, 10, 11, 12)
  • Право на свободу від рабства, примусової праці та сервітуту (1, 4, 5, 10,11, 12)
  • Право на свободу від катувань, принижень або неналежного поводження (1,10, 11, 12)
  • Право на захист від жорстокості, фізичної шкоди, загроз та залякування (10)
  • Право на приватне життя та захист сімейного життя, включаючи право на свободу від несанкціонованого чи незаконного втручання у приватне життя, сім’ю, будинок чи листування та від замахів на честь та репутацію(1, 2, 4, 10, 11, 12)
  • Право одружуватися і створювати сім’ю (1, 11, 12)
  • Право на свободу пересування та проживання (1, 4, 12)
  • Право залишати будь-яку країну, включаючи власну, та повертатися до своєї країни (1, 10, 12)
  • Право просити притулку та неповернення до умов тортур та насильства
  • Право на рівний захист закону та захист від дискримінації та будь-якого підбурювання до дискримінації (1, 4, 12)
  • Право на справедливий судовий розгляд (1, 4, 10, 11, 12)
  • Право на свободу думки та висловлювання (1, 4, 10, 11, 12)
  • Право на роботу, вільний вибір трудової діяльності та на справедливі та сприятливі умови роботи та захист від безробіття (2, 12)
  • Право на високі стандарти фізичного та розумового здоров’я (2)
  • Право на мирні збори та об’єднання з іншими (1, 11, 12)
  • Право на організацію, свободу асоціацій, а також формування (зберігається для законних мігрантів) та приєднання до об’єднань (1, 2, 6, 10, 11, 12)
  • Право на інформацію для законних та незаконних мігрантів (4, 10)
  • Право на ефективне лікування (1, 11, 12)
  • Принцип відсутності дискримінації (1, 2, 11)
  • Обов’язок Держав боротися з упередженнями та звичаями та іншими проявами, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи переваги з етнічних, чи сексуальних питань або зі стереотипним сприйняттям ролі чоловіка та жінки (3)

 

У самій Декларації ми сфокусувалися на тих правах, які зневажаються в Європі особливо сильно.

Декларація не вимагає надання особливих прав секс-працівникам, але ґрунтується на тому принципі, що продаж сексуальних послуг не є підставою для секс-працівників бути відлученими від фундаментальних прав, на які всі людські істоти мають право згідно з міжнародними законами.

​​​​​​​Користь від Декларації

Інформація – це потужна сила. Обстоюючи чинні права, Декларація призначена, по-перше, стати інструментом, який дасть секс-працівникам можливість відстоювати свої права, маючи на своєму боці всі повноваження та справедливість.

По-друге, Декларація має на меті стати відправною точкою, за якою ми можемо судити про те, чого ми досягли, якого прогресу ми досягли і куди спрямовувати наші майбутні зусилля. Вона надає основу для організацій та груп з лобіювання дотримання універсально визнаних прав та в індивідуальних випадках можливість захисту секс-працівників, коли їхні права ставляться під сумнів.

По-третє, вона пропонує керівництво до дій організаціям та установам, які шукають досягнення об’єктивної політики та практики без дискримінації.

 

І, нарешті, вона є вершиною, з якою ми бачимо майбутнє. Вона дозволить нам з’ясувати, поважає чи принижує запропоноване законодавство права секс-працівників. Вона також дає нам довгострокову мету – досягти визнання суспільства, в якому повага до прав кожного є невіддільною (частина/ознака) частиною здорового суспільства.

Коментарів: 0