Декриміналізація секс-праці: п’ять думок «ЗА»

Секс-праця є злочином без жертв. Прихильники скасування кримінальної чи адміністративної відповідальності за секс-працю доводять, що декриміналізація зменшить злочинність, покращить охорону здоров’я, збільшить податкові надходження, допоможе людям вибратися з  бідності та дозволить  дорослим  робити свій власний вибір.

Декриміналізація секс-праці: п’ять думок «ЗА»

1. Amnesty International:

«Міжнародна амністія вважає, що для захисту прав секс-працівників необхідно не тільки скасувати закони, які передбачають кримінальну відповідальність за продаж секс-послуги, але й скасувати закони, які визнають кримінальним злочином купівлю секс-послуги у дорослих за згодою або організацію секс-праці (наприклад, заборону на оренду приміщень для секс-бізнесу)…

Той факт, що різні аспекти секс-роботи розглядаються як кримінальна поведінка в багатьох країнах, означає, що секс-працівники не можуть покладатися на підтримку чи захист з боку поліції. Для багатьох секс-працівників повідомлення про злочини, скоєні під час їхньої роботи, означає ризик криміналізації та/або покарання через їхню участь у секс-бізнесі, конфіскацію їхніх заробітків, потенційну втрату засобів до існування через відповідні санкції та/або моніторинг з боку поліції для виявлення їхніх клієнтів.

Як результат, працівники секс-бізнесу часто не можуть домагатися відшкодування за скоєні проти них злочини, тим самим пропонуючи безкарність винним. Крім того, стигматизація та криміналізований статус секс-працівників дає правоохоронним органам у багатьох країнах можливість переслідувати, вимагати та чинити фізичне та сексуальне насильство проти них, також безкарно. Якщо їм не загрожує криміналізація/покарання, секс-працівники краще можуть співпрацювати з правоохоронними органами, щоб виявити винних у насильстві та жорстокому поводженні, включаючи торгівлю людьми»,

—  Amnesty International, «Політика Amnesty International щодо зобов’язань держави поважати, захищати та виконувати права людини секс-працівників», amnesty.org, 26 травня 2016 р.

2. Гей Далтон, колишня працівниця секс-бізнесу:

«Я не можу зрозуміти, чому будь-яка форма кримінального покарання повинна розглядатися як застосовна до добровільного продажу та купівлі сексуальних послуг у наш час. Це, очевидно, приватна справа, у яку держава не повинна втручатись...

Криміналізація не допомагає людям вийти з проституції, а легалізація не ставить їх у пастку.

Як суспільство, ми можемо вибирати, чи полегшити людям втечу від проституції, чи ускладнити життя тим, хто потрапив у її пастку.

Я завжди вважала, що будь-яка особа, яка продає секс, має право вимагати будь-яких ресурсів, необхідних для того, щоб залишити проституцію в ситуації, в якій вона може реально процвітати та рости»,

— Гей Далтон, письмові докази, надані Комітету внутрішніх справ Великобританії з питань розслідування проституції, Parliament.uk, 23 лютого 2016 р.

3. Маршалл Френк, капітан у відставці з відділу поліції Метро-Дейд:

«Настав час для законодавців прокинутися від сну, легалізувавши та регулюючи проституцію…

Деякі люди не схвалюють аморальну природу сексу на продаж, і, можливо, це справедливо. Але судити про мораль — справа церков, роботодавців, членів родини та однолітків. Це не повинно бути питанням для правоохоронних органів, судових реєстрів і тюремних камер, що дорого коштує платникам податків щодня, щомісяця, щороку...

Проституція процвітає на чорному ринку, якого не було б, якби публічні будинки та секс-працівники були легалізовані, ліцензовані, отримували медичні огляди, зоновані та оподатковані. Подібно до наркотиків, азартних ігор та інших злочинів проти моралі чи заборони алкоголю минулих років, чорний ринок живиться драконівськими законами, які ніколи не досягають своєї мети...

У Німеччині та інших країнах проституція легальна та оподатковується. Вони перетворюють «злочин» на економічний плюс. В інших країнах, наприклад у Сполучених Штатах, ми створюємо «злочинність», яка перетворює поведінку на економічний негатив. І це все ще процвітаючий бізнес, незалежно від закону чи без нього»,

— Маршалл Френк, «Френк: давайте легалізуємо, регулюємо проституцію», floridatoday.com, 29 серпня 2015 р.

4. Жанна Лосісеро та Уді Офер, обидва з Американської спілки громадянських свобод:

«Як громадянські лібертаріанці, ми вважаємо, що уряд не повинен кидати дорослих у в’язницю за приватну сексуальну поведінку. Дорослий, який вирішує займатися сексуальною діяльністю, чи то для відпочинку, продовження роду чи в обмін на щось цінне, робить особистий індивідуальний вибір, який не повинен підлягати кримінальним санкціям. Наші права на особисту автономію та конфіденційність дозволяють нам усім приймати ці рішення, будучи дорослими.

Як прихильники рівності, ми знаємо, що закони проти секс-бізнесу непропорційно націлені на жінок, а також на ЛГБТК, молодь і кольорових людей, усі з яких надмірно представлені в секс-індустрії та піддаються найвищому ризику арешту. Системна дискримінація може впливати на рішення брати участь у секс-бізнесі. В умовах дискримінації на роботі, відсутності життєздатних альтернатив для заробітку на життя, виселення з житла, вигнання зі школи з вашої сім’ї через вашу гендерну приналежність чи сексуальну орієнтацію, секс-бізнес може запропонувати один із найбільш стабільних і доступних способів підтримати себе та свою родину.

Як реформатори кримінального правосуддя, ми вважаємо закони, що криміналізують секс-бізнес, іншим способом неправильного спрямування ресурсів правоохоронних органів і розширення нашої несправедливої ​​системи масового ув’язнення. Мізерні податкові долари гарантують арешти та ув’язнення людей за згоду. Крім судимостей, арешти за секс-бізнес мають руйнівні побічні наслідки, включаючи виселення, втрату опіки над дітьми та депортацію»,

— Жанна Лосісеро та Уді Офер, «ACLU: Настав час декриміналізувати проституцію», nj.com, 6 липня 2016 р.

5. Пітер Сінгер, професор біоетики в Університетському центрі людських цінностей Принстонського університету:

«Всупереч стереотипам платного сексу, робота в легальному борделі не є особливо небезпечною чи шкідливою для здоров’я. Деякі працівники секс-бізнесу вважають, що їхня професія вимагає більших навичок і навіть більшої людяності, ніж альтернативна робота, доступна для них. Вони пишаються своєю здатністю дарувати не тільки фізичне задоволення, але й емоційну підтримку нужденним людям, які не можуть отримати секс іншим шляхом.

Якщо секс-бізнес не зникне найближчим часом, кожен, хто піклується про здоров’я та безпеку секс-працівників, не кажучи вже про їхні права, повинен підтримати кроки, щоб зробити цю галузь цілком легальною. Цього також хоче більшість секс-працівників...

Країни, які криміналізують секс-індустрію, повинні враховувати шкоду, яку завдають ці закони, як це зробила Amnesty International. Настав час відкинути моралізаторські забобони, засновані на релігії чи ідеалістичній формі фемінізму, і робити те, що в найкращих інтересах секс-працівників і суспільства в цілому»,

— Пітер Сінгер, «Справа про легалізацію секс-роботи», Project Syndicate , 14 листопада 2016 р.