Дівчата, які виїхали за кордон на початку війни — усі повернулися / Про війну та секс-працю з Оленою Бубулич, м. Вінниця

ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ІНТЕРВ’Ю «ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ» з лідерками та параюристками БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА". Майже рік минув з останньої публічної розмови з нашими регіональними представницями, коли ми говорили про життя українців, долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні в умовах війни. Цього року повертаємось до цієї розмови, щоб пригадати події чотирьох років війни та проаналізувати їх вплив на нашу спільноту та суспільство.

Вітаю, Олено! Розкажи, як в тебе справи, які зміни у житті відбулись за останній рік?

Олена: За рік нічого не змінилося в особистому житті. Але накопичення різних питань та проблем спільноти дає виснаження, хронічну втому та не підіймає настрою. Підтримку отримую від колег та подруг, сім’ї – дітей та онуків. Живу надією на скорішу перемогу, докладаю зусиль, щоб допомагати ЗСУ.

Напевно всі ми живемо очікуваннями, що пов’язані з війною та її завершенням. Але життя триває, за ці чотири роки багато чого відбулось. Поділись, будь ласка,  як жила ваша ініціативна група, що змінилось за цей час?

Олена: Є дівчата, що багато років входять в ініціативну групу, на них можна покластися, вони є кістяком групи, допомагають і підтримують новеньких, допомагають в роботі нашої організації. Кожна зараз має багато своїх проблем і викликів, які за останні чотири роки війни тільки збільшуються.

Хочу розповісти про саму активну. Це Катя, вона ще до війни пройшла майже  усі навчання, а під час війни за станом здоров’я не виходить за межі міста, є моєю помічницею в усіх справах спільноти. Вона залучає нових секс-працівниць до нашої групи, надає інформацію про роботу спільноти, активно допомагає в роботі офісу.

Щодо партнерів, то наша співпраця триває багато років, і змінювати такі партнерства недоцільно. Лише знаходимо нових дружніх лікарів, з якими налагоджуємо співпрацю для розв’язання проблем СП. Медичний центр "Хелс Клінік" є нашим постійним і надійним партнером, надають контакти лікарів, до яких ми можемо звернутися з  нашими СП. Але на жаль і вони не завжди можуть задовольнити усі потреби СП.

Ще наш офіс змінив адресу, через те, що сусіди багатоквартирного будинку часто сварилися через великий потік людей в нашу квартиру-офіс. Зараз ми переїхали в приватний будинок, який відокремлений від інших. Тішимось, що це перший поверх й не треба носити нічого сходами. Але відключення світла тривають постійно, що теж впливає на нашу роботу не з кращого боку.

^{На фото: Ініціативна група БО "Легалайф-Україна", м.Вінниця}

Ти кажеш, що мешканці були не дуже раді вашому сусідству, це прикро, але ж й типово — стигматизувати та відокремлювати "чужинців". А якщо глянути за межі вашого будинку, чи змінюється ставлення до СП у суспільстві? Які ще зміни ти спостерігаєш у громадському житті протягом 2022-2025 років?

Олена: Ставлення до дівчат секс-працівниць практично нейтральне, і на мою думку, це через те, що у людей достатньо своїх проблем, щоб звертати увагу на інших. Рівень стигми на даний час практично не змінився, і це пов’язано з війною, зараз питання до секс-працівниць не на часі, згадки про секс-працю з’являються лише у кримінальних новинах. Хейту до нашої організації не було до війни, немає й зараз.

Щодо волонтерства і допомоги нашій спільноті – в цьому змін також немає – ми підтримуємо зв’язки й отримуємо допомогу на тому ж рівні, що й на початку війни.

Якщо згадати ситуацію на початку війни та порівняти з теперішньою, які трансформації відбулись на ринку секс-праці, на твою думку?

Олена: За час війни проблеми в умовах та видах секс-праці тільки погіршуються. Дівчатам дуже важко знайти клієнтів, що на трасі, що в кафе, що по дзвінку. Велика конкуренція серед СП, а клієнти намагаються максимально знижувати розцінки. Заробітки мінімальні.

Дівчата, що виїхали за кордон на початку війни —  усі повернулися, через те, що не змогли там влаштувати своє життя, адаптуватися. В цьому році ніхто вже і не намагався їхати за кордон.

Кількість дівчат, що працюють на ринку секс-праці збільшується з кожним роком. І на мою думку, це пов’язано з тим, що заробітна плата продавця або покоївки не дає можливості винаймати житло, утримувати себе, дітей, сім’ю на ті гроші. Збільшилась і кількість дівчат, які не працювали на секс-ринку до війни, і це також пов’язано з питаннями виживання.

ВПО з’являються у місті час від часу, що пов’язано з військовими діями та евакуаційними заходами. Деякі з СП ВПО кажуть, що не мали досвіду секс-праці до війни, а зараз вимушені шукати заробітки і таким шляхом.

Для прикладу, є у нас жінка, назву її Валентина, вона приїхала з Олешків Херсонської області, втратила житло, майно і надію, щось відновити. Вона має шестеро своїх дітей, стареньку мати й племінника, батьки якого загинули, і якого вона вивезла з окупації. Вона змушена підробляти як секс-працівниця, тому що допомога від держави не покриває і половини витрат, що потребує сім’я – це житло,  ліки, продукти, одяг, школа, садочок і мінімум на розвиток дітей.

^{На фото: Гуманітарна допомога секс-працівницям від БО "Легалайф-Україна", м.Вінниця}

Чи є в тебе дані від секс-працівниць щодо зростання випадків насилля в умовах війни?  Які заходи безпеки сьогодні використовують жінки, щоб вберегтися від ризиків?

Олена: Клієнти наших дівчат стали втрачати адекватність. Частіше проявляють агресію, намагаються не платити за послуги, торгуються за кожну гривню, принижують словесно та й можуть застосовувати фізичну силу. Був випадок, коли клієнт домовився з  дівчиною про зменшення  оплати послуг майже вполовину, а після він звинуватив її в тому, що вона вкрала у нього суму в десять разів більшу.

Заходи безпеки, що використовують СП, мінімальні, тому що нестача коштів на продукти, ліки для дітей, житло тощо більше турбують жінок, ніж власний захист. До війни заробіток СП був значно більшим. А останній рік, навіть за умови підвищення розцінок, не має й половини того заробітку, що був до війни. Підвищення цін на житло, продукти та послуги не дає можливості жити, а лише виживати. Тому так, ризики насилля дуже великі, й СП йдуть на ці ризики свідомо. Щодо ризикованих практик у роботі, то також частіше погоджуються,  тому що це коштує дорожче, а як я вже сказала, питання більшого заробітку в пріоритеті.

Олено, а як  щодо рейдів ТЦК, чи відчувають дівчата небезпеку від них, чи інший вплив мобілізації на можливості надавати секс-послуги?

Олена: Через рейди ТЦК кількість клієнтів зменшилась, і дівчата частіше працюють «по дзвінку».  Зайвий раз дівчата побоюються стояти на трасі, тому що деякі чоловіки-військові, що у відпустках або на лікуванні, поводяться агресивно, і передбачити розвиток подій неможливо.

Був випадок, коли двоє військових домовились з жінкою поїхати на дачу, щоб добре провести час ввечері. Це закінчилось тим, що тримали її троє діб, а її благання відпустити до малолітніх дітей на них не діяло. Увесь час військові були під алкоголем і погрожували фізичною силою.  Дівчина втікла, тож тепер з військовими не працює.

Розкажи, будь ласка, як змінювались потреби спільноти за ці чотири роки? Які запити від СП актуальні зараз та які послуги ти надаєш у відповідь?

Олена: Економічні та соціальні проблеми, про які я розповіла вже, залишаються найактуальнішими. Найперше, що я можу й роблю – це консультування, групове або індивідуальне за потребою. Тобто надаю дівчатам вичерпну та перевірену інформацію про варіанти розв’язання кожної конкретної проблеми. Також за підтримки БО «Легалайф-Україна» дівчата отримують від мене гуманітарну допомогу у вигляді продуктових та гігієнічних наборів, і вони вдячні цій допомозі.

Проводжу з ними групові зустрічі, на яких ми говоримо на теми захисту і збереження здоров’я, дотримання прав людини, права й обов’язки громадянина України тощо.

Щодо індивідуальних запитів про порушення прав, то тут я перенаправляю СП до наших параюристів, які своєю чергою допомагають жінкам відновити  права, отримати послуги, тобто  захищають наших дівчат. Це можуть бути різні випадки, й дискримінація, й відмови у медичних, соціальних службах, порушення з боку працедавців, поліції, ТЦК тощо.

Ще я часто особисто супроводжую дівчат для розв’язання їх питань до ЦНАПів і лікарняних закладів.

^{На фото: Консультація СП в акушер-гінеколога Вороновицької лікарні сімейної медицини Гринько Л.І.}

Я думаю треба пояснити нашим читачам, а чому саме дорослі жінки й дівчата потребують супроводу до цих державних установ? Чи змінюється ставлення  представників державних органів до СП, чи відкриті вони до співпраці з тобою?

Олена: Частіше супровід необхідний до державних медичних закладів, коли жінці треба терміново, а запис лише через місяці, коли дівчина вже має негативний досвід упередженого ставлення з боку медиків, коли в неї болить і вона не може «вмикати» посмішку. Й тут вже мені потрібно було вмикати усі особистісні якості та шукати дружніх лікарів, домовлятись про запис, про огляд лікаря вузької спеціалізації. В таких випадках я завжди поруч з дівчатами, щоб хоча б своїм ставленням та підтримкою дати людині, яка потребує належної медичної допомоги, відчути частинку тепла й уваги.

Ще бувають супроводи дівчат СП до ЦНАПів. Це не про прозорі офіси у Вінниці, де частіше працюють професіонали, це в сільській місцевості, де один одного знає, де стигма і дискримінація переважає людяність, коли дівчина сама боїться звертатись. І щоб вона не отримала травматичний досвід спілкування з зашореними фахівцями, я теж була поруч.

Згадую випадок з СП багатодітною мамою-одиначкою, яка загубила довідку ВПО і не могла зареєструвати місце проживання трьох дітей, що було необхідне для оформлення у дитячий садочок. З неї вимагали поновити цю довідку й лише потім повернутися для оформлення довідки про місце проживання дітей. Я була з нею поруч, коли фахівець на моніторі бачила цю довідку ВПО, але намагалася відправити її до іншого фахівця. Моє втручання, моя бесіда з фахівцем була не тривалою — я просто пояснила їй, що дівчина з Бучі, де пережила таке, що ми й уявити собі не можемо, що відправляти її по кабінетах з дітьми трьох і п’яти рочків не професійно та не людяно.

Взагалі співпраця з державними органами завжди проходить в межах закону. Коли ми звертались разом із СП, то ніяких відмов ми не отримували, усі супроводи завершувались з позитивним результатом. Щодо поліції, то останнім часом мені не доводилось звертатись до них.

^{На фото: Консультація із психологинею Кабінету Довіри Пилипенко І.}

Зараз наша самоорганізація приділяє велику увагу відновленню психічного здоров’я секс-працівниць/-ків. Як почуваються твої активістки та як справляються зі стресом в умовах війни?

Олена: Психоемоційний стан дівчат мало змінився за останній рік. Рівень тривожності часто підвищений, і я намагаюсь створити безпечний простір, де три — чотири рази на місяць проводжу консультування рівний-рівному, збираю дівчат на групи самодопомоги, під час яких у нас відбуваються відверті розмови за чаюванням.

Ще в телефонному режимі намагаюсь стабілізувати дівчат, і це практично кожного дня. Після останнього масованого обстрілу до нас приїхали двоє дівчат з Ладижина, у яких було пошкоджено житло. Ми допомогли їм заспокоїтись,  знизити рівень тривожності та відновити сили, знайшли їм все, що необхідно першочергово  – продукти, одяг тощо.

^{На фото: Гуманітарна допомога жінкам секс-працівницям  від БО "Легалайф-Україна", м.Вінниця}

Я знаю, що ваша ініціативна група має багато партнерів серед організацій, що допомагають захищати та підтримувати уразливі групи. Хто з них найбільше долучався за ці роки та яку саме допомогу надавав твоїм підопічним?  

Олена: Моя співпраця з громадськими організаціями побудована багато років тому. Я намагаюсь підтримувати ці зв’язки й ціную усіх наших партнерів.

Для прикладу, проблеми СП, які мають інвалідність або дітей з інвалідністю, завжди вирішую з громадською організацією «Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді «Паросток». Вони не тільки проводять реабілітаційні заходи для своїх бенефіціарів, а й ще завжди готові надати специфічні юридичні та практичні поради СП, що живуть з інвалідністю.

Також нашим партнером є Товариство Червоного Хреста України, які надають гуманітарну, юридичну та психологічну допомогу для ВПО СП.

Ще серед наших  постійних партнерів хочу відзначити БО «100% життя», з якими ми співпрацюємо у питаннях обстеження на ІПСШ, гепатит С, ВІЛ, АРТ-терапії.

Ще нашим шановним партнером є Всеукраїнська громадська організація «Юзер», що надає захист людям із психічними захворюваннями. Одна з наших секс-працівниць має сина 13-ти років,  в нього психічні розлади, він постійно тікає з дому. Її, як мати, звинувачували  у неналежному вихованні дитини, погрожували відібрати дитину, відмовляли в госпіталізації хлопчика до психоневрологічного диспансера. Саме завдяки ГО «Юзер» ми змогли забезпечити госпіталізацію хлопця, а також вони надали юридичний супровід, тож конфлікт був розв’язаний на користь матері та дитини.

^{На фото: Зустріч з представницями Вінницької обласної організації Українського Червоного Хреста щодо підтримки жінок СП}

Олено, я вдячна тобі за цікаву розмову, й наостанок, прошу надати пораду нашим активісткам-початківцям.

Олено: Для роботи лідером спільноти уразливої групи жінок, зокрема секс-працівниць, потрібно мати не аби який потенціал і особистісні навички, досвід і бажання. Якщо ваше покликання попри все допомагати людям – робота лідера саме те, що ви шукали!