«Доки не скінчиться війна, на декриміналізацію я не чекаю, хоча дуже хочу» / Про війну та секс-працю зі Світланою Рєзнік, м.Черкаси

Спілкуємось з СВІТЛАНОЮ РЄЗНІК — лідеркою ініціативної групи секс-працівниць/ків БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” у м. ЧЕРКАСИ. 

Світлано, минув рік з нашого останнього інтерв’ю. Розкажи, які важливі зміни відбулись у твоєму житті за цей час? Як ти та твої близькі справляєтесь в умовах війни? 

Світлана: За цей рік в мене значних подій  не сталося. Продовжую працювати лідером та параюристом. З-за кордону повернувся мій чоловік. Донька з онукою приїздили у відпустку на два тижні. Ще з Німеччини приїздила до мене в гості Марина Шатіло, до війни вона теж працювала в БО «Легалайф-Україна». Вона для мене й подруга, й колежанка по роботі й наставниця. Разом з нею ми, як то було у мирні часи, провели інформаційне заняття та потім роздали дівчатам гуманітарну допомогу.

Але настав час прощання, донька знову повернулися до Австрії, Марина до Німеччини. Я почала сумувати і якби не наша психологиня Філіпова Людмила, я б певно впала в депресію. З початку війни я її постійний клієнт.

Наше життя стало неймовірно тяжким. Ми з донькою пішли у супермаркет, і вона злякалася наших цін, мовляв, що ціни на все  у нас європейські, а пенсії й заробітна плата залишилися українськими. Вона мене зве їхати з нею, до Австрії, а я не можу покинути своїх дівчат, нашу групу і наш чудовий колектив у БО «Легалайф-Україна». 

Я знайшла  собі додаткову роботу в Київській ГО «Еней» за підтримки ООН, як фасилітаторка.  А ще в цьому році я брала участь у тренінгах з посилення ролі спільнот у національних та регіональних координаційних радах та зі стратегічного планування спільноти.

Як щодо твоїх підопічних, які зміни відбулись у вашій ініціативній групі за цей рік?

Світлана: В нашому регіоні  багато досягнень, а саме: ініціативна група збільшилась, більш ніж у два рази, на інформаційних заняттях постійно присутня більшість дівчат.

Свого приміщення у нас не з’явилось на жаль, але ми проводимо інформаційні зустрічі у партнерів, а в гарну погоду для цього ми обираємо парк. Цього року дівчата проходили на постійній основі різнопланові навчання з нашою психологинею Філіпповою Людмилою. 

За цей рік ми почали співпрацювати з багатьма лікарями, які дружньо до нас ставляться. Також, завдяки нашим заняттям, дівчата стали більше обізнані юридично, психологічно та соціально, що позитивно вплинуло на їхні життя в усіх  його сферах.

З прикладів: у всіх є сімейні лікарі, усі, хто потребував, отримують АРТ, ЗПТ та протигепатитну терапію, дівчата регулярно проходять необхідні обстеження.  Також  відбуваються зміни у вихованні дітей, деякі із наших дівчат діляться досягненнями своїх дітей у школах та гуртках.

На фото: інформаційні зустрічі з СП, 2024

Світлано, зрозуміло, що на третій рік війни люди дуже втомились, напруження зростає. Як гадаєш, чи можливі в таких умовах позитивні зміни у ставленні суспільства та влади до секс-працівників та секс-праці?

Світлана: Можливо, в найближчому оточенні рівень стигми зменшився, але взагалі у суспільстві я цього не помітила. Хоча за цей рік ми знайшли ще декількох дружніх лікарів. Попри це дівчата продовжують стикатись з відмовами у лікуванні, принизливим ставленням з боку чиновників та поліцейських, працівників навчальних закладів тощо.

Важливо продовжувати правозахисну діяльність, особливо під час воєнних дій, бо в  людини не стає менше прав. Авжеж, має вплив й людський фактор: напруга, знервованість, горе і відчай, усе, що несе за собою війна торкається й службовців й простих людей, тому можливі емоційні рішення чи висловлювання тощо. Це збільшує кількість порушень прав та додає нам роботи.

Чи відчуваєш ти підтримку від близьких та твоїх колег активістів?

Світлана: Зараз рідні підтримують, хоча раніше й були проти, навіть під моїми постами в соціальних мережах пишуть схвальні коментарі.

Щодо колег, в організації я працюю не так давно, тому часто звертаюсь по допомогу до своїх колежанок з інших регіонів, хоча цих неймовірних дівчат краще називати подругами. Жодного разу я не залишилась без підтримки та допомоги.

А як реагують соціальні мережі на твою позицію щодо декриміналізації та захисту СП?

Світлана: Не хочеться визнавати, але нашим постам в соціальних мережах суспільство приділяє замало уваги, тому і хейту майже нема. Хоча це не означає, що він відсутній взагалі, думаю нас просто ігнорують. Звісно, друзі та знайомі помічають, як ми вкладаємося в цю справу, та підтримують нас. Добре про нас відкликаються й наші партнери та люди, з якими ми співпрацюємо.

На фото: активісти уразливих спільнот 

За останній рік, щось змінилось у  напрямку співпраці з поліцією та іншими державними органами? 

Світлана: Цього року мені не доводилось спілкуватися сам на сам з поліцейськими. З іншими чиновниками стала почуватися в розмовах більш впевненою. 

Й взагалі я помітила, що називаючи назву організації,  в якій я працюю, я відкриваю вуха раніше глухим до нас чиновникам. Організація набирає сили, це помітно, бо з нами почали рахуватися – нас чують, нас приймають, хоча не завжди все вирішується так, як хотілося б.

Ось нещодавно дівчині було відмовлено у лікуванні, вона прийшла до мене за допомогою. Після мого звернення до лікаря дівчина отримала усе необхідну допомогу.

Я правильно розумію, з війною у СП побільшало бар’єрів у доступі до медичної допомоги?

Світлана: Медична допомога надається, так само як і всім іншим, хоча є випадки стигми та дискримінації. Складно залишається отримати безплатні послуги лікування та обстеження за державною програмою медичних гарантій. Здебільшого про такі послуги лікарі замовчують, тому доводиться докладати зусиль аби домогтися їх отримання. 

У сфері профілактики та лікування ВІЛ все працює в штатному режимі, серйозних проблем не виникає, окрім звичайно ЗПТ, тут часто виникають конфлікти між лікарями та клієнтами. Наприклад, лікарі переводять пацієнтів на щоденний прийом через порушення правил, пацієнти скаржаться та доводять, що порушень не було тощо. Це є основною проблемою. Через порушення правил відвідування кабінету ЗПТ виникають й інші дрібні негаразди, та це не впливає на кінцевий результат.

Світлано, на що тобі зараз скаржаться секс-працівниці та чи відрізняються основні їх потреби у порівнянні з минулим роком?

Світлана: В порівнянні з іншими регіонами, які знаходяться під обстрілами, нам скаржитися нема на що,  хоча звичайно потреби є.

У порівнянні з минулим роком вони залишаються незмінними. Але дякуючи нашим спонсорам зараз наші дівчата мають  їжу, побутову хімію, павербанки та багато іншого.

Ще дівчата скаржаться на нестачу ліків, особливо  в періоди сезонних хвороб  — застуди, грип тощо. Самі вони не можуть забезпечити себе та свої сім’ї належним чином через втрату доходів.

На фото: гуманітарна допомога СП від БО "Легалайф-Україна" у м.Черкаси, 2024

Будь ласка, розкажи про останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Світлана: З останнього, наприклад, одну з дівчат переселенок взяла до себе жити бабуся. Хатинка у бабці старенька, опалення погане, а у дівчини із собою тільки документи та на один раз перевдягнутися. То ми забезпечили дівчину теплими речами, ковдрою, продуктами харчування тощо.

Ще був випадок, допомогли малозабезпеченій молодій мамі та закрили потребу в дитячому харчуванні, а ще через партнерів дістали їй памперсів.

Ще одна жінка жалілась, що дитина не може робити домашнє завдання через відключення світла, то ми видали їм павербанк та лампу.

Світлано, все більше українських блогерів почали приділяти увагу проблемі регулювання секс-праці в Україні. Як ти можеш оцінити такі починання? 

Світлана: Таке починання, саме по собі, гарна ідея. Головне, щоб ці блогери добре розумілися на даній темі. Сама таких блогерів я не знаю, але хочу побажати їм більше спілкуватися з представниками нашої професії, щоб бути в темі.

У зв’язку з легалізацією медичного канабісу та прийняттям нового більш демократичного Закону щодо ВІЛ чи очікуєш ти найближчим часом декриміналізації секс-праці? 

Світлана: Найближчим часом наші проблеми, мабуть, найменше, що хотіли б зараз розглядати представники влади. До поки не скінчиться війна, якихось  змін я не чекаю, хоча дуже хочу.

Що ж, Світлано, напередодні Нового року пропоную загадати бажання, і нехай воно здійсниться!

Світлана: Я загадаю для всіх нас Перемоги!