Блог Кейтлін Бейлі. Як насправді виглядає декриміналізована секс-праця?

Щоб дізнатися це я відвідала Австралію та Нову Зеландію. Спойлер: Це чудово для всіх.

Як виглядає декриміналізована секс-праця на практиці? Жителі Австралії (зокрема, Нового Південного Уельсу) та Нової Зеландії знають відповідь, бо вони декриміналізували секс-роботу кілька десятиліть тому.

Нещодавно я провела шість тижнів в Австралії та Новій Зеландії, гастролюючи зі своїм шоу одного актора "Погляд повії" (Whore’s Eye View), де зустрічалася з секс-працівниками, клієнтами та власниками борделів, які відкрито домовляються про сексуальні послуги, не побоюючись. Після моїх виступів люди із секс-індустрії – як працівники, так і клієнти – залишалися, щоб розповісти мені свої історії. Я розмовляла з тими, хто займався секс-роботою, щоб відкрити свій бізнес, реалізувати проект за інтересами чи вступити до школи.

Ось яка картина вимальовується: Декриміналізація призвела до зниження рівня насильства та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а секс-працівникам полегшало притягати до відповідальності людей, які намагаються завдати їм шкоди.

Австралія розділена на п’ять штатів, у кожному з яких діють свої закони про секс. Я виступала в Аделаїді, Південна Австралія (Adelaide, South Australia), де купівля та продаж сексуальних послуг все ще вважається злочином, і в Ньюкаслі, Новий Південний Уельс (Newcastle, New South Wales (NSW)), де секс-робота декриміналізована в 1995 року. Ознайомитися з ситуацією мені допомогла організація Мережа секс-індустрії (SIN - Sex Industry Network) - група секс-працівників, що базується в Аделаїді, яка ще з 1980-х років поширює інформацію та ресурси для безпечного сексу.

Австалійський штат Новий Південний Уельс декриміналізував вуличну секс-працю 1979 року. Але на початку 1980-х років поліція почала звинувачувати вуличних працівників у "образливій поведінці" та проводити жорстокі рейди по борделях або "будинках терпимості". У 1983 році уряд знову запровадив кримінальну відповідальність за домагання до людей у ​​громадських місцях, запровадивши додаткові покарання для тих, хто займався цим поруч із лікарнями, школами чи церквою.

"Це було гірше, ніж мафія. Ми платили поліцейським, щоб вони нас не заарештовували. Ми мали вирішувати, чия черга давати їм халяву", - каже Ганна Морріган (Anna Morrigan), власниця борделя. "Напередодні виборів чи чогось подібного вони все одно влаштовували ці жахливі рейди. Виставляють жінок на вулицю у спідній білизні. Це були просто жорстокі, принизливі речі".

Потрібні були десятиліття активізму, перш ніж у 1995 році Закон про поправки до Закону про порушення громадського порядку декриміналізував будинки розпусти. Сьогодні секс-робота в NSW регулюється не кримінальним, а Цивільним кодексом та кодексом громадської охорони здоров’я.

Яким був цей активізм? 1981 року Селлі-Енн Хакстеп (Sallie-Anne Huckstep) дала сміливе інтерв’ю програмі "60 хвилин, Австралія" (60 Minutes Australia), в якому розповіла про те, як поліцейські вимагають гроші у секс-працівників. Це спричинило створення Королівської комісії Вуда, яка дійшла висновку, що поліція є "неналежним регулятором для секс-індустрії". В 1985 Деббі Хомбург (Debbie Homburg) закликала бойкотувати продаж сексуальних послуг політикам до повної декриміналізації секс-праці. Джулія Бейтс (Julia Bates), перша співробітниця зі зв’язків із секс-індустрією в Раді Південного Сіднея, отримала титул від королеви за свої зусилля щодо декриміналізації секс-роботи. Стормі Саммерс (Stormy Summers), власниця борделя в Аделаїді і політик-початківець, багато років домагалася декриміналізації в Південній Австралії. (Вона померла у березні).

А в 1983 році, у розпал пандемії СНІДу, у Сіднеї утворилася організація Колектив Австралійських Повій (Australian Prostitutes Collective). Пізніше ця група стала називатися Проект з Роботи з Секс-працівниками та Яскраво-червоний Альянс (Sex Workers Outreach Project та Scarlet Alliance). Ці активісти зосередилися на наслідках криміналізації для громадського здоров’я, вказуючи на те, що оскільки поліція використовує презервативи як доказ для засудження секс-працівників, люди змушені відмовлятися від безпечного сексу, щоб уникнути арешту.

Після концерту в Аделаїді одна жінка розповіла мені, що завдяки секс-роботі вона змогла вступити до ветеринарної школи і ні про що не шкодує. Одна пара стояла в черзі, щоб розповісти мені, що секс-працівники допомогли зберегти їхній 35-річний шлюб. У Ньюкаслі одна жінка привела на шоу свою матір, щоб допомогти їй зрозуміти, чим вона займається.

Морріган (Morrigan), власниця борделя, каже, що при повній легалізації справи набагато кращі. "Ніхто не приходить сюди і не вимагає у мене грошей за захист зі зброєю в руках". Широке дослідження 2017 року, проведене вченими з Університету Квінсленду (University of Queensland), Університету Нового Південного Уельсу (University of New South Wales) та Університету Куртіна (Curtin University), підтвердило, що декриміналізація в NSW "дозволяє приділяти велику увагу охороні праці те безпеці у борделях та масажних салонах".

Обидва борделі Морріган добре обладнані: розкішні спальні, душові та гідромасажні ванни. Вона має велику колекцію обладнання для BDSM-підземель, і вона регулярно здає приміщення в оренду для проведення приватних кінк-заходів. Після десятиліть роботи у цьому бізнесі вона каже: "Люди займаються цією роботою з різних причин. Мені подобається давати людям шанс. Хтось залишається на день, хтось – на роки".

У борделях Морріган повсюди вивішені правила техніки безпеки, інформація про згоду та венеричні захворювання, а також правила внутрішнього розпорядку, засновані на здоровому глузді. Кодекси поведінки та наслідки їх порушення прописані для загального огляду. Морріган, як і багато інших працівників секс-індустрії та менеджерів, з якими я розмовляла, наполягає на тому, що переважна більшість клієнтів ставляться до неї з повагою.

"У нас майже ніколи не буває проблем, а коли вони виникають, ми можемо викликати поліцію", - пояснює Морріган. На відміну від цієї ситуації в Австралії, тут, у Сполучених Штатах, секс-працівники не повідомляють місцеву владу про можливих серійних вбивць зі страху бути заарештованими, виселеними або позбавленими своїх дітей.

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

Нова Зеландія декриміналізувала секс-роботу в 2003 році, ухваливши Закон про реформу проституції (PRA - Prostitution Reform Act). Як і в Австралії, рух за декриміналізацію в Новій Зеландії розпочався з того, що секс-працівники об’єдналися, щоб відстоювати свої інтереси.

В 1987 група секс-працівників заснувала Новозеландський колектив повій (NZPC - New Zealand Prostitute Collective), який діє і до цього дня. Я відвідала офіси NZPC у Веллінгтоні та Окленді та зустрілася з секс-працівниками, лікарями, консультантами та громадськими працівниками. Я почула безпосередні розповіді про те, яким було життя до появи PRA. Я дізналася про таких історичних особистостей, як Кармен Руп і Джорджина Бейєр (Carmen Rupe, Georgina Beyer), зустрілася з такими світилами активізму, як дама Кетрін Хілі та Ганна Пікерінг (Dame Catherine Healy, Anna Pickering), і поговорила з працівниками борделів, секс-працівниками та вуличними працівниками всіх статей.

На самому початку своєї діяльності NZPC виявила, що оскільки поліція використовувала презервативи як доказ, секс-працівники їх не використовували. У 1991 році NZPC, яка отримувала кошти від Міністерства охорони здоров’я на боротьбу з ВІЛ/СНІДом, пригрозила припинити укладання контрактів з урядом, якщо не буде вжито заходів щодо припинення рейдів та арештів проти секс-працівників. Зрештою, чиновники зрозуміли, що заарештовувати людей за використання презервативів, наданих державою, - це самознищення.

У 2000 році, частково натхненна успіхом у Новому Південному Уельсі, NZPC організувала коаліцію феміністок, поліцейських, релігійних та громадських лідерів, щоб закликати до повної декриміналізації секс-роботи. PRA був прийнятий 25 червня 2003 року після пристрасної мови Бейєр, першої обраної до парламенту жінки, яка відкрито розповіла про свою колишню роботу секс-працівницею.

PRA декриміналізувала всі форми секс-роботи, включаючи вуличне домагання. Секс-працівники сьогодні не зобов’язані реєструватися, але якщо разом працюють понад чотири особи, то хтось має отримати сертифікат оператора для роботи у борделі. Будь-яка людина, яка керує секс-працівниками, також має отримати сертифікат оператора.

Штраф за участь у незахищеному сексі було встановлено у розмірі 2000 доларів. Порушення згоди, включаючи зняття презервативу без відома секс-працівника, вважається у Новій Зеландії злочином.

"Декриміналізація означала, що секс-працю визнали як роботу у сфері послуг", - каже Хілі (Healy). "Секс-працівники в Новій Зеландії могли працювати на тих же умовах зайнятості і мати ті ж юридичні права, що будь-яка інша професійна група".

Результати були приголомшливими. У 2008 році окремі дослідження, проведені Комітетом з перегляду закону про проституцію та Медичною школою Крайстчерча, показали, що, позбавивши їх нелегального статусу, PRA значно спростила для секс-працівників відмову від певних клієнтів та практик. Декриміналізація настільки успішно скоротила кількість нових випадків ВІЛ-інфікування, що в 2018 році королева Єлизавета II (Queen Elizabeth II) зробила Кетрін Хілі (Catherine Healy) жінкою-компаньйоном новозеландського ордену "За заслуги" (Dame Companion of the New Zealand Order) спеціально за заслуги у сфері захисту прав секс-працівників.

[Дама Кетрін Еліс Хілі (DNZM - Дама-кавалер Новозеландського Ордену за заслуги) - (1956 р.н.) - новозеландська активістка за права секс-працівників , польовий дослідник та колишня повія, що працює над декриміналізацією проституції та загалом над покращенням професії секс-працівників. Вона є національним координатором і одним із засновників Колективу проституток Нової Зеландії (NZPC).]

Секс-працівники, з якими я зустрічалася в Новій Зеландії, знають, як їм пощастило, що вони живуть у країні, де їх не можуть заарештувати через те, що вони займаються своєю справою. Після шоу в Нельсоні (Nelson) я зустріла групу жінок, які займаються секс-роботою, одночасно отримуючи докторський ступінь у сфері сексуального здоров’я, соціології та економіки. У Данедіні (Dunedin) я зустріла молоду жінку, яка працювала у борделі, щоб доповнити свій прибуток від некомерційних театрів. Одна трансгендерна жінка, яка пам’ятає життя до 2003 року, сказала: "Я не люблю поліцейських. Я не думаю, що колись викликаю поліцію. Але я не боюся копів. Більше не боюся". Менеджер борделя у Веллінгтоні (Wellington) розповіла мені, що за п’ять із лишком років управління закладом їй лише тричі доводилося просити клієнта залишити приміщення.

Деякі з найсерйозніших проблем, з якими стикаються секс-працівники у Новій Зеландії та Австралії, обумовлені політикою, що проводиться в Америці. Коли в 2018 році президент США підписав закон "Про дозвіл державам і жертвам боротися з секс-торгівлею в Інтернеті", секс-працівники на іншому кінці світу, які не робили нічого протизаконного, втратили доступ до багатьох сайтів, дошок оголошень та банківських послуг.

Але тепер вони можуть працювати легально – і якщо на них нападуть, вони зможуть щось зробити. Є вагомі причини, через які декриміналізацію підтримали Amnesty International, Всесвітня організація охорони здоров’я, Американський союз громадянських свобод, Human Rights Watch та Freedom Network, найбільший в Америці постачальник послуг для жертв секс-торгівлі. Ці причини сьогодні демонструються у Новій Зеландії та Австралії.

КАЙТЛІН БЕЙЛІ (KAYTLIN BAILEY)

На фото Кейтлін Бейлі друга праворуч із учасницями SIN - Sex Industry Network в Аделаїді

Опубліковано 24 травня 2024 року на порталі reason.com