Клієнт без імені

Коментарі:0

На початку моєї роботи в борделі трапилася цікава історія, яку я періодично згадую, коли роздумую над тим, за чим приходять (чи від чого йдуть) люди, коли звертаються до широковідомих у вузьких колах закладів...


Так от, до нас звернувся чоловік, який хотів, щоб ми працювали лише для нього і більше не приймали жодних інших клієнтів. Прохання взагалі безпрецедентне, закрити для відвідувачів двері борделю – це нонсенс, на це здатен хіба коронавірус. На той момент нас було на зміні десять дівчат, зупинити роботу для всіх неможливо, але він наполягав, що не хоче абсолютно нікого бачити на території і готовий оплатити час кожної дівчини, тільки щоби вони нікого більше не приймали.

Після телефонного діалогу з керівництвом, диспетчер погодилася на цю пропозицію. Прийом відвідувачів припинився, телефонні дзвінки переадресовувалися на інші салони (у власника їх було п’ять). Клієнт оплатив ніч кожної дівчини, сказав, мовляв, робіть, що хочете, якщо втомилися, то можете відпочивати, хто захоче – складіть мені компанію за пляшкою віскі; хто голодний – замовляємо доставку з ресторану.


Він здав телефони у сейф зі словами:

Хочу, щоб вони хоч пару днів не дзвонили, бо я зійду з розуму...


Наперед скажу, що він дійсно провів у нас два дні.

Із десяти дівчат одна пішла спати, а всі інші залишилися поруч з ним.

Тієї ночі ми безкінечно їли, безкінечно пили і безкінечно говорили про буття і ніщо. Зранку я відправилася на свою не дуже цікаву законну роботу, а коли повернулася на нічну зміну – він все ще був там. Імені свого не назвав, сказав звертатися до нього просто "на ти". Він просто проплачував весь робочий час кожної дівчини, котра виходила на зміну, незалежно від того, чи проводила вона цей час з ним. Одна колега навіть позапланово вийшла на роботу, коли дізналася про це.

У нашому будинку нечасто бувало так тихо, при тому, що виручка була максимальною. Два поверхи апартаментів повністю були в розпорядженні одного клієнта, ми перетворилися на своєрідну комуну. Обстановка була доволі домашня, ми ходили в халатах, переглядали фільми з піцою, сновигали різними кімнатами — всі вільні, займай будь-яку – і кожні кілька годин змінювали локацію відпочинку.

Коли в клієнта закінчилася готівка, йому викликали нашого водія, який відвіз його до банку, він зняв гроші з рахунку і повернувся.

За два дні цей чоловік залишив в борделі вартість кількох моїх квартир. Гроші його не турбували, його турбувало, що телефони постійно дзвонять, і він наполягав, щоби вони лишалися в сейфі.

Я спостерігала за ним і думала: це ж як людину повинно було дістати її життя, щоб ось так ховатися від нього в борделі. І потім задумалася – а хіба я роблю не те ж саме?

Коментарів: 0