Криміналізація та репресивне переслідування секс-бізнесу призводить до підвищених ризиків насильства та ВІЛ

Згідно з дослідженням, опублікованим в PLOS Medicine, секс-працівники, які стикаються з репресивними діями поліції, з більшою ймовірністю зіткнуться з насильством та погіршенням свого здоров’я та благополуччя.

Систематичний огляд, проведений під керівництвом Лондонської школи гігієни та тропічної медицини (LSHTM), показав, що секс-працівники, які зазнавали репресивних дій поліції (такі як недавній арешт, в’язниця, переміщення з місця роботи, здирство або насильство з боку співробітників поліції), мали втричі вище ймовірність зазнати сексуального чи фізичного насильства з боку будь-кого, наприклад, клієнта, партнера або когось, хто видає себе за клієнта. У них також вдвічі вища ймовірність зараження ВІЛ та/або іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), порівняно із секс-працівниками, які уникали репресивних методів роботи поліції.

Декілька досліджень, присвячених емоційному здоров’ю, показали, що секс-працівники, які нещодавно зазнали тюремного ув’язнення, арешту або посиленої присутності поліції, також з більшою ймовірністю мали нижчі показники психічного здоров’я.

На підставі першого систематичного огляду впливу криміналізації на безпеку та здоров’я, дослідники дійшли висновку, що терміново необхідна реформа явно шкідливих політик та законів для захисту та покращення безпеки та здоров’я секс-працівників, та ширші права. Дані, включені до огляду, надійшли з 33 країн, включаючи Велику Британію.

Дослідження особливо актуальне з огляду на активний політичний інтерес до моделей декриміналізації секс-праці (діє в Новій Зеландії) та криміналізації купівлі сексу (діє в Канаді, Франції, Ісландії, Північній Ірландії, Норвегії, Ірландській Республіці та Швеції).

Щоб зібрати літературу, команда провела пошук у базах даних журналів, що рецензуються, з 1990 по 2018 рік на предмет досліджень із секс-праці, законодавства, поліції та охорони здоров’я. Було включено лише дослідження, у яких представлені дані, надані самими секс-працівниками. Дослідники проаналізували наслідки криміналізації та репресій з боку поліції, приклади яких включають нещодавній арешт, в’язницю, переміщення з місця роботи, конфіскацію голок/шприців чи презервативів, а також здирництво, сексуальне чи фізичне насильство з боку співробітників поліції. Використовуючи методи, включаючи метааналіз (об’єднання результатів включених кількісних досліджень), команда змогла оцінити середній ефект від репресивного поліцейського нагляду порівняно з відсутністю такого впливу. Команда також визначила основні шляхи, якими ці ефекти мали місце в різних законодавчих контекстах (синтез результатів включених якісних досліджень).

Секс-працівники, які уникали репресивних заходів поліції, на 30% рідше вступали у статеві стосунки з клієнтами без презервативу — фактор ризику зараження ВІЛ та ІПСШ. Незважаючи на те, що поширеність у різних контекстах сильно різниться, у країнах з низьким і середнім рівнем доходів секс-працівники в середньому в 13 разів більш схильні до ризику зараження ВІЛ порівняно з жінками репродуктивного віку (від 15 до 49 років), тому їх здатність вести переговори про використання презервативів дуже важлива.

Люсі Платт, провідний автор і доцент кафедри епідеміології громадської охорони здоров’я в LSHTM, сказала:

«У нашому важливому огляді підкреслюється вплив законів про секс-працю та поліцейську практику на безпеку та здоров’я людей, які продають секс у всьому світі».

«У тих випадках, коли деякі чи всі аспекти секс-роботи були криміналізовані, побоювання з приводу власного арешту чи арешту своїх клієнтів означали, що секс-працівникам часто доводилося поспішати з перевіркою клієнтів, з проведенням переговорів щодо надання послуг, або працювати в ізольованих місцях, щоб уникнути поліції. Це підвищило вразливість секс-працівників перед крадіжкою та насильством».

«Водночас поліція часто не реагувала на повідомлення секс-працівників про такі злочини або звинувачувала та заарештовувала самих секс-працівників, що означало, що злочинці могли діяти безкарно, а секс-працівники неохоче зверталися до поліції в майбутньому. Про цей досвід неодноразово повідомлялося в різних країнах».

Дослідження також показало, що репресивні заходи поліції не лише призвели до подальшої маргіналізації секс-працівників як групи населення, а й посилили нерівність у спільнотах секс-працівників, оскільки поліція часто переслідувала конкретні групи чи робочі місця.

Дослідження, проведені у Швеції та Канаді, показали, що криміналізація клієнтів секс-працівників не покращила безпеку секс-працівників або доступ до послуг.

У Новій Зеландії після декриміналізації секс-працівники повідомили, що їм полегшало відмовляти клієнтам і наполягати на використанні презервативів на тлі покращення відносин з поліцією та керівниками. Однак мігрантів, як і раніше, виключають із цієї системи.

Дослідження, проведені в Гватемалі, Мексиці, Туреччині та Неваді (США), показали, як моделі регулювання посилюють нерівність у спільнотах секс-працівників. Вони надали доступ до безпечніших умов для деяких, але виключили більшість.

Піппа Гренфелл, співавтор і доцент кафедри соціології охорони здоров’я в LSHTM, сказала: «З нашого огляду ясно, що криміналізація секс-праці нормалізує насильство і посилює гендерну, расову, економічну та іншу нерівність. Це досягається шляхом обмеження доступу секс-працівників до правосуддя та підвищення вразливості, стигматизації та маргіналізації і без того маргіналізованих жінок та меншин».

«Терміново потрібна декриміналізація секс-бізнесу, але необхідно розглянути й інші галузі. Потрібні ширші політичні дії, щоб боротися з нерівністю, стигмою та ізоляцією, з якими стикаються секс-працівники, не тільки в рамках систем кримінального правосуддя, а й у секторах охорони здоров’я, домашнього насильства, житла, соціального забезпечення, зайнятості, освіти та імміграції» .

Автори кажуть, що хоча законодавчі реформи та пов’язані з ними інституційні зрушення, ймовірно, вимагатимуть довгострокових зусиль, негайне втручання також необхідне для підтримки секс-працівників. Це включає стійке та відновлюване фінансування та розширення послуг під керівництвом фахівців та секс-працівників, які можуть допомогти задовольнити численні та різноманітні потреби у медичній та соціальній допомозі людей, які продають секс-послуги по всьому світу.