«Людям з ВІЛ та приналежністю до уразливих спільнот часто відмовляють у наданні послуг» / Про війну та секс-працю з Мариною Погорілою, м. Полтава

Марино, минув рік з нашого останнього інтерв’ю. Розкажи, які важливі зміни відбулись у твоєму житті за цей час? 

Марина:  Ой, це таке питання, можна книгу написати. Подій було дуже багато і вони були, як негарні, так й дуже круті. 

Початок року не задався, моя сім’я втратила улюбленця, він помирав тяжко, було дуже боляче. Звісно ми переживали важкі часи, але робота трішки покривала смуток. Пізніше ми вирішили взяти цуценя, для нас це було важливо. Він приніс в родину хаос й забирав дуже багато часу, бо він маленький і дуже активний. Але наразі ми радіємо поповненню, і кожного дня вдома нас чекає сюрприз.

Я почала працювати на новій посаді, що колись було моєю мрією (зараз я не знаю, чи хочу працювати надалі там). Головним направленням звісно в мене є лідерство, та додавати якісь активності дуже важливо, бо це розвиток, я так вважаю.

З гарного, я отримала сертифікат державного зразка, що було моєю мрією. Навчання було важким, але я пройшла і тепер маю можливість вступити до інституту, про що теж мрію.

Влітку у нас відбувся крутий тренінг з Легалайф, де була можливість відпочити та набратися сил. Для активісток спільноти було проведено ряд психологічних тренінгів. Це дозволило нам пропрацювати моменти, які нам заважали, й зараз я вже маю на кого спертися в роботі. 

Для мене головне, що офіс Полтавської філії “Легалайф-Україна” розвивається, і ми надалі працюємо  для досягнення нашої цілі. Сумно, що через війну ми не можемо як раніше влаштовувати публічні акції, зустрічі, які так потрібні для видимості нашої спільноти та додаткової мотивації активістів/ток. Ми звісно підтримуємо іншим, наприклад, гуманітарною, правовою допомогою тощо, але таких заходів не вистачає.

На фото: Марина зі своїм улюбленцем

Як  твоя сім’я справляється з економічною нестабільністю, викликаною війною?

Марина: На жаль в нашій країні треба багато працювати, щоб покривати всі потреби сім’ї. Допомогти мені немає кому, мами, папи в мене немає, і тому я вже давно розраховую тільки на свої сили та чоловіка.

Моя сім’я ніби справляється з усім, я не можу сказати, що ми покриваємо усі потреби, та мені гріх скаржитись. Я заробляю, чоловік заробляє. Звісно, багато працюю, беру додаткові проєкти, активності, працюю на вихідних, щоб заробити додатково. Але, головне, робота має приносити результат для спільноти, людей.

А як справи у твоїх підопічних, які зміни відбулись у вашій ініціативній групі (ІГ) за цей рік?

Марина: Кардинальні зміни відбувались в перший рік повномасштабного вторгнення, а зараз у нас все стабільно: учасників/ць ініціативної групи все більше, представниці спільноти СП систематично приходять за допомогою, підтримкою та для отримання інформації або навчання.

Цього року ми з партнерами "Жіночий Хаб 2.0" та нашим психологом Сідих Сергієм провели багато інформаційно-психологічних сесій для представниць уразливих спільнот. Учасниці мали можливість попрацювати зі своїми страхами та проблемами, набути впевненості та прийняти себе.

Ми стали більш видимими та дуже зблизились. Завдяки нашій роботі протягом останніх років ми маємо підтримку партнерів та вплив, хоча й залишаються ситуації, на які вплинути неможливо через те, що секс-праця поза законом.

На фото: інформаційно-психологічні сесії для секс-працівниць у м.Полтава, 2024

Марино, на третій рік війни люди дуже втомились, напруження у суспільстві зростає. Як гадаєш, чи можливі в таких умовах позитивні зміни у ставленні суспільства та влади до секс-працівників та секс-праці?

Марина: Ситуація і справді напружена, важко всім — ці постійні обстріли, атаки, просто жерсть. Ситуація щодо стигми стала такою, як була на початку мого шляху лідерства. Стигма просто на кожному кроці, в усіх сферах життя секс-працівниць/ків. Відмови у наданні медичних, правових послуг та інших...

Ой, прикладів дуже багато, навіть не знаю, який саме тобі розповісти…: міграційна служба не йде на зустріч, не хоче розглядати звернення, відмовляє, а в цей час жінки, які з окупованих територій, просто не мають можливості отримувати послуги, бо вони без документів.

Хочу ще поділитися наболілим: медики, просто як сказилися, тільки бачать, що людина з ключової групи, і все, відмова у медичній допомозі моментально. Часті відмови щодо підписання декларацій тощо, ой, це мій біль...

Я так розумію, отримати медичну допомогу дуже складно? Розкажи більш докладно про бар’єри, з якими стикаються СП

Марина: Отримати медичні послуги ніби то можна, але не всі та не в повному обсязі. Через стигму людям з ВІЛ-статусом та приналежністю до уразливих спільнот часто відмовляють у наданні послуг. Хоча офіційна версія відмови – це нестача лікарів чи їх завантаженість, або відсутність вільних місць у лікарнях через велику кількість військових з пораненнями тощо.

Нещодавно дівчина мала підписати декларацію, але лікар, дізнавшись про її ВІЛ-статус, відмовив їй зі словами «що я буду з тобою робити, йди у клініку для таких, як ти».

Часто вимагають кошти «у конвертах» за послуги, що мають бути безкоштовними. Якщо пацієнт відмовляється сплачувати, створюють нестерпні умови, акцентують увагу на приналежності до спільноти, направляють за додатковими виписками, обстеженнями, ганяють людину до втрати свідомості.

Я не говорю, що це скрізь і постійно. Є в нас й дружні лікарі, і дружня лікарня, де ми маємо можливість підписати декларації для представників/ць нашої спільноти. У «100% життя Полтава клініка» відношення дуже гарне, і не ставлять дивних питань, не принижують та не відмовляють через ВІЛ-статус тощо. Я туди направляю представниць спільноти. Також ми маємо дружнього гінеколога на базі СНІД-центру, де теж ставлення добре та індивідуальний підхід, що дуже важливо.

А як щодо спектра послуг з профілактики ВІЛ та зниження шкоди, чи є скарги від дівчат?

Марина: Ні, скарг немає, в Полтаві сервіси працюють добре, не вистачає, можливо, розширених послуг, зокрема вибору презервативів за призначенням та розміром або лубрикантів. Звісно, що є над чим працювати. 

На фото: робоча зустріч з дружньою до жінок з ключових груп гінекологинею Паномаренко Я., м. Полтава, 2024

Марино, чи продовжують твої близькі підтримувати тебе, твої ідеї та ініціативи щодо захисту секс-працівників, чи відчуваєш ти підтримку від колег з регіонів?

Марина: Я б не впоралась без підтримки рідних, це мій фундамент, на якому я стою. Мої рідні, моя сім’я допомагає мені у всьому: приймати гуманітарну допомогу, фасувати її, роздавати, відправляти документи та багато ще чого. Хоча не можу сказати, що на початку мого шляху так було. Та зараз я просто в захваті від того, що мої рідненькі поряд, саме їх підтримка дає мені сили рухатись вперед, бо мій активізм — це частинка мене.

Я відчуваю підтримку й від колег з регіонів, ми спілкуємося і, якщо потрібна якась допомога, то я її маю. І тут додати немає чого, я справді маю людей, до яких я можу звернутися за допомогою, і я її отримаю. 

На фото: учасники Всеукраїнського Форуму секс-працівників, 2024

Як часто тобі доводиться стикатись з негативною реакцією та хейтом у реальному житті чи у соціальних мережах?

Марина: Щось питання пішли такі, що зараз мені трішки смішно стало, але це нервове. Весь час в  активізмі я  стикалась з хейтом, не знаю чому. Я нікому нічого поганого не роблю, не люблю перебувати в епіцентрі пліток. В мене вже давно позиція не брехати, я так і живу. Плюс, не вмію мовчати, говорю, як є і що думаю. Діяльність, яку я афішую, це реально мій труд, мої досягнення, до яких я йшла досить довго.

Зараз хейту немає в мій бік, відкритого так точно, про спільноту — можливо, але я не бачу його. Реакцій від мене теж немає, я виросла з цього. Мені важлива допомога людям, робота, досягнення, які допоможуть людям і моя сім’я. Все інше, то не до мене. Але я над цим працювала й досі працюю з психологом, ось ця робота над собою мене й змінила.

Марино, щось змінюється у  напрямку співпраці з поліцією та іншими державними органами? Чи є зміни у ставленні до секс-працівниць з боку державних службовців?

Марина: СП продовжують стикатись з порушеннями прав, стигмою та дискримінацією. Це й відмови реагування на злочин чи скаргу, відмови у наданні послуг, й просто ставлення поліцейських чи державних службовців, що  принижує людську гідність. Та в нас на такі випадки реакція миттєва, й партнерство тут допомагає. 

Ми в Полтаві напрацювали досить добрі, продуктивні відносини й з поліцією, і з іншими установами. Звертаюсь до них, коли випадки порушення прав, коли просто якась допомога потрібна. Якщо партнерські зв’язки втрачаються, з різних причин, я йду і шукаю нових партнерів, які будуть допомагати мені в діяльності та в захисті прав представниць/ків нашої спільноти.

Наприклад, був випадок з жінкою СП, яка не мала постійного житла  та потребувала допомоги.  Ми разом зі старшим інспектором поліції їздили до неї, розмовляли, пояснювали, що хочемо просто допомогти та не примушуємо її змінювати життя чи кидати секс-працю тощо. Ми допомогли їй влаштуватись у притулок з гарними умовами, пройти медичне обстеження та отримати іншу допомогу, що безумовно покращило якість життя дівчини.

Інший випадок був з дівчиною, яка приїхала з окупованої території. Документи свої вона втратила, а міграційна служба (паспортний стіл) відмовляла у відновленні документів, пояснюючи це тим, що особа не встановлена, ще й жінка має умовний строк. Я звернулася до представників поліції, і мені допомогли з отриманням необхідних довідок та інформації, щоб пришвидшити процес відновлення документів. Тепер жінка має можливість офіційно винаймати житло та отримати медичні послуги, яких вона потребує.

На фото: представник Департаменту головної інспекції та дотримання прав людини НПУ Наталія Нечепуренко, старший інспектор ДПЛ Наталія Жовтенко та регіональний координатор Уповноваженого ВРУ з прав людини в Полтавській області Вера Яковенко проводять інформаційне заняття для секс-працівників у м.Полтава, 2024

З якими потребами до тебе звертаються СП, чи змінились їх потреби за цей рік?

Марина: Ситуація економічна тільки погіршується, тому потреби залишаються ті самі – гуманітарні набори з харчовими продуктами та гігієною все ще актуальні, також оплата житла, комунальних послуг, відновлення не тільки паспортів, а й інших документів, наприклад на житло. Транспортування теж затребувано, особливо представницями спільноти, які живуть за містом, зокрема, більшість ВПО живуть за містом, бо там є більш доступне за ціною житло.

Будь ласка, пригадай останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Марина: Один з розповсюджених прикладів, це допомога СП у постановці на замісну підтримувальну терапію.  Життя у жінки налагоджується і вона на постійній основі відвідує наші заняття.

Ще одній жінці допомогла з медичним направленням на операцію. Увесь підготовчий процес я була поряд, і дівчина була прооперована.

Був випадок з жінкою, яка переїхала з Криму та вже досить довгий час проживала в Україні, не маючи документів.  У нас був досить довгий та важкий шлях, але ми зібрали все необхідне та відновили документи жінці.

На фото: гуманітарна допомога секс-працівницям від БО "Легалайф-Україна" у м.Полтава, 2024

Яка твоя особиста мотивація бути у сфері захисту прав секс-працівників? Що ти вважаєш головним своїм досягненням на цьому шляху?

Марина: Для мене це важливо. Правозахисна робота є необхідною й у мирний час, а зараз тим паче. Не знаю чому, але війна просто звела нанівець усе, люди мають вигризати свої права, а люди з ключових груп і поготів, просто жахлива ситуація. Закони України суперечливі, і державні установи не дуже спираються на законодавчу базу, але це моя думка.

Я не боюся говорити, йти до кінця, виходити в публічну площину аби впливати на ситуацію. Партнерство, ось це важливо в нашій діяльності, а я маю партнерів, і це дуже круто.

У зв’язку з легалізацією медичного канабісу та прийняттям нового більш демократичного Закону щодо ВІЛ чи очікуєш ти найближчим часом декриміналізації секс-праці? 

Марина: Я чекаю цього вже давно, вірю, що це буде. Не думаю, що це відбудеться поки війна, хоч ми цього дуже потребуємо. Але тут є момент, ми маємо мати  активну позицію, щоб це відбулося.

Пропоную на завершення нашої розмови загадати бажання на 2025 рік для всіх українців, і нехай вони здійсняться!

Марина: Ну, звісно, що це скінчення війни! Та зміни на законодавчому рівні щодо секс-праці в Україні. А ще я бажаю, щоб ми мали великий круглий стіл, за яким буде багато партнерів та однодумців, які з нами  будуть солідарні.