Не дзвоніть Солу - краще подзвоніть на Гарячу лінію для секс-працівниць/ків

До нас звертаються секс-працівниці/ки (СП) з різними проблемами та питаннями. Останнім часом почастішали звернення щодо отримання соціальної допомоги та пільг.

Держава надає різні види гарантій та видів захисту для своїх громадян. Більшість СП знає про наявні в державі гарантії захисту основного доходу для дітей, для працездатних дорослих, для пенсіонерів та життєво необхідний медичний догляд. Але вагома частка СП вважає, що на них ці гарантії не розповсюджуються, бо вони поза законом.

Звертаючись на нашу Гарячу лінію, СП розповідають, що при оформленні допомоги вони стикаються з різного виду складнощами.

ПЕРЕШКОДИ В ОТРИМАННІ ДОПОМОГИ/ПОСЛУГ

Значною перешкодою для отримання СП грошових виплат для малозабезпечених сімей, матерів одиначок, є норми документального підтвердження набувачем права на їх отримання, які формально виключають СП із цього переліку. А саме, для отримання допомоги потенційний отримувач має надати до соцслужби довідку про своє працевлаштування та членів сім’ї віком від 18 років. Через такі умови багато з СП не змогли отримати допомогу, бо секс-праця не є легальним видом заробітку, а СП не вважаються офіційно працевлаштованими.

Найбільше обурення у нас викликають проблеми бюрократії та формалізму, з якими СП стикаються при оформленні необхідної допомоги. СП розповідають про відсутність у соціальних працівників мотивації до позитивного розв’язання питання, про незацікавленість державних служб допомогти людині. Тобто, соціальні працівники навіть не намагаються докладно проінформувати про перелік послуг, на які людина має  чи немає права та за яких умов, про процес, строки оформлення допомоги, про список необхідних для цього документів тощо.

В закладах соціального захисту СП часто стикаються з байдужістю, формальним дотриманням норм та відсутністю індивідуального підходу до проблем конкретної людини. Натомість для збору необхідного пакету документів СП доводиться відвідувати безліч установ для отримання різноманітних документів: довідок, виписок тощо. У всіх цих закладах вони стикаються з наступною хвилею перешкод та з великими чергами, тому цей процес займав багато часу. СП,  у яких  є маленькі діти, яких немає на кого залишити на цей час, часто кидають на пів шляху цю справу чи навіть не починають, розуміючи завчасно, чого це буде їм варто.

Також, на думку СП, через стигму працівники соцслужб навмисно використовують бюрократичні процедури та намагаються максимально ускладнити та уповільнити процес оформлення послуг.

Окремою проблемою є оформлення та обов’язкове регулярне  підтвердження права на отримання виплат по інвалідності. СП скаржаться, що такі медичні обстеження кожні пів року для продовження виплат, є великим тягарем для їх бюджету та фізично виснажливі. Окрім цього, представники медичної комісії часто вимагають хабарі для оформлення інвалідності.

Щодо фінансових виплат у разі втрати роботи та допомоги з працевлаштуванням  СП жаліються на недостатню тривалість підтримки та відсутність позитивного результату з підбором вакансій:

«Встаєш на облік до Центру зайнятості, 4 місяці вони шукають тобі роботу та виплачують допомогу. Якщо не знайдуть або тобі не підійде жодна із запропонованих вакансій, то допомогу припиняють виплачувати. Ні грошей, ні роботи не отримуєш. А на курси перекваліфікації вони ніколи не мають вільних місць».

СТАВЛЕННЯ ДО СП З БОКУ ПРЕДСТАВНИКІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

Майже кожна друга СП розповідала про стигматизуюче ставлення та дискримінацію, особливо це стосується СП, які належать до крос-груп: людей, що живуть з ВІЛ, з наркозалежністю та трансгендерні СП, колишніх ув’язнених. Жінки розповідають про упередженість, грубість, зневажливе ставлення, прояви огиди  з боку соціальних працівників.

«Упереджено і гидливо, бо я наркозалежна та секс-працівниця. Наприклад, питали "А у вас немає своєї ручки?", щоб я не торкалася їхніх ручок».

«Зневажливе ставлення як до нижчої, прокаженої істоти. Коли в документах побачили про наркозалежність, статус, судимість, зі мною відмовлялися одразу працювати. Це мені заважало працевлаштуватись, скрізь я отримувала відмови. На ґрунті цього я тепер маю психічні розлади, що не могла влитися у соціум. Живу із почуттям провини».

СП вважають, що саме через цю стигму працівники соцслужб можуть використовувати бюрократичні процедури, щоб максимально ускладнити та уповільнити процес оформлення послуг. Одна з жінок замість допомоги, стикнулась з погрозами забрати в неї дітей, через її приналежність до людей, які живуть з наркозалежністю.

Таке нетолерантне ставлення часто стає причиною, за якою СП не звертаються за допомогою чи не доводять справу до кінця, а також спричиняє негативні наслідки на їх психічне здоров’я та самосприйняття.

«Коли побачили мої руки (я вживаю ін’єкційно), то змінилися в обличчі. Навіть почали обробляти дезінфектором після мене ручку і стіл, дивилися з гидливістю».

СП, які не належить до інших уразливих груп, також розповідали, що через підозри щодо їх зайнятості у секс-праці, зовнішній вигляд, поведінку тощо соціальні працівники змінюють своє ставлення на гірше, починають виявляти  нездорову цікавість до особистого життя СП, ставити питання, що не мають відношення до справи:

«Зневажливе ставлення, бо службовець запідозрив, що я секс-працівниця. Задають багато особистих та зайвих питань, що не стосуються справи».

«Ставили зайві питання, чому у мене такий маленький стаж. Коли сказала, що я працюю в іншій сфері не офіційно — ставлення різко погіршилося, відповідали на мої запитання неохоче, з презирством»

Часто СП вимушені приховувати свою зайнятість у секс-праці, аби не наражатися на дискримінацію та приниження.

«Я думаю, якщо сказати, що я секс-працівниця і просити соціальну допомогу, то мені розсміються в обличчя. Я волію приховувати свою професію. Мої колеги розповідали, що до них погано ставилися в установах. Дивилися зверхньо, ​​зневажливо. Було помітне небажання допомагати. Таке враження, що намагалися ускладнювати проходження всіх інстанцій, аби відпало бажання отримати якусь допомогу».

СП доводиться приховувати свій статус, аби отримати допомогу, при цьому вони  криміналізовані, відчувають провину, неповноцінність, не очікують розуміння та того, що суспільство почне їх сприймати як рівних. А при накладанні декількох статусів ще важче, бо вони мають особливі зовнішні ознаки, поведінкові відмінності, проблеми з документами та не можуть приховати свій статус.

«Ми зовні можемо відрізнятися від загальної маси, тому нам не уникнути глузування і косих поглядів, нас стигматизують ще більше».

«всі СП піддаються стигмі, і чим більше статусів накладається, тим важче з цим жити».

ІНШІ ПРОБЛЕМИ З ЯКИМИ ЗВЕРТАЮТЬСЯ СЕКС-ПРАЦІВНИК/ЦІ

Найчастіше до нас звертаються жінки, які потрапили у складну ситуацію, наприклад:

• співробітники поліції вимагають у СП гроші, примушують до складання/підписання незаконних протоколів, проводять незаконні обшуки;
• поліція застосовує фізичне та психологічне насильство до СП (моральне приниження, образа, примус до співпраці, примус до сексу, згвалтування тощо);
• СП пережила/переживає насильство;
• у СП намагаються забрати дитину/позбавити батьківських прав, посилаючись на вид її діяльності;
• СП шантажують, залякують або обмежують її свободу;
• СП не знаєте, де отримати медичні/соціальні/юридичні послуги чи їй відмовляють у наданні таких послуг, посилаючись на її вид діяльності;
• СП відчувають психологічний дискомфорт, депресію, панічні атаки, не можуть подолати сімейні проблеми чи налагодити контакт з дітьми тощо;
• СП потрібна допомога в отриманні паспорта, в оформленні реєстрації, підписанні декларації із сімейним лікарем тощо.

Додатковими проблемами є недостатнє інформування СП щодо наявних послуг та прав на їх отримання, нестача кваліфікованих лікарів/вузьких спеціалістів, графік роботи СП та медичних закладів. Також отримати безкоштовно послуги у державних закладах заважає корупція та недостатнє фінансування програм.

Всього з січня по червень 2024 р. операторами Гарячої лінії зафіксовано 1497 звернень з різних питань від СП.

У відповідь на звернення СП отримали 1311 консультацій через Національну гарячу лінію для секс-працівниць і секс-працівників, з них:

− 107 психологічних консультацій;

− 148 юридичних консультацій;

− 650 консультацій за принципом "рівний-рівному";

− здійснено 604 переадресацій СП до інших організацій та спеціалістів.

Ми вдячні нашим партнерам за підтримку секс-працівників в Україні: ActionAid, Global Fund for Women, SWAN, NSWP, БО «100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ» та Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією.