«Необхідно реформувати роботу з профілактики ВІЛ серед уразливих груп» / Про війну та секс-працю з Іриною Ємельяновою, м. Луцьк

Ірино, минув рік з нашого останнього інтерв’ю. Розкажи, які важливі зміни відбулись у твоєму житті за цей час? 

Ірина: Особливих змін в моєму житті не відбулося. Катастрофічно бракує часу. Усвідомлюю, що необхідно навчитися ефективніше використовувати й планувати свій робочий час. Інакше стикнуся з психологічним перевантаженням.

Постійно намагаюся відшукувати позитивні сторони в усьому,  радіти та цінувати життя.  

Важливою подією на початку року в моєму житті стала купівля автомобіля. Я досі дивуюся, як  мені вдалося досягнути цілі. Купити автомобіль – це тільки початок, а навчитися керувати їм й отримати права – це дійсно виклик.  Мій колега якось сказав, що він в моєму віці, напевно, не зважився б на таке. А я не роздумувала про свій вік. В цьому році мені виповнилося 65 років. В певний час я зрозуміла, що мені для економії часу і ресурсів необхідно купити машину. І в мене все вийшло. Тепер я набагато більше встигаю в робочий час та й керування авто приносить багато позитивних і різноманітних емоцій. Знайомі жінки-колежанки говорили мені, що з покупкою авто життя зміниться на “до" та "після”. Це дійсно так!

Волинь відносно спокійний регіон в Україні, "прилітало" лічені рази. Дивує, як по-різному люди проживають війну. Частина населення живе так, ніби війни в країні немає. В їх житті нічого не змінилося, їх не торкнулися горе, розлука, тривога за близьких, руйнування. 

А як ти та твої близькі справляєтесь —  я маю на увазі матеріальні проблеми, ментальне здоров’я членів родини, інші проблеми, викликані війною?

Ірина: Роки війни впливають на мене, як і на більшість жінок України. Постійні повітряні тривоги та втрата відчуття контролю над власним життям іноді “вимикають” усі емоції, приводять до стресу, відчуття постійної тривожності, депресії. Дякувати Богу, така безпорадність накриває мене нечасто. Мене рятує рутинна робота, розмова з психологом, поїздка в ліс чи прогулянка парком. В тяжкі моменти життя звертаюся за допомогою до психологині Олени Вертинської. Завдяки її допомозі я без особливих втрат для психічного здоров’я справляюся з реаліями сьогодення. Розмови з Оленою надихають, наповнюють оптимізмом, додають сил рухатися далі.

Часто замислююсь про долі наших ВПО, які втратили роботу, домівку, звичний уклад життя, рідних. Чи вистачило б в мене сил, мужності, стійкості, мудрості адаптуватися до нових умов життя. Чи знайшла б в собі внутрішню мотивацію повернутися до життя і почати все з початку. Чомусь я не дуже впевнена.

Крім активностей у БО «Легалайф – Україна» я працюю керівником напрямків Луцького філіалу РОБФ “Наше Майбутнє”, залучена до проєктної діяльності по профілактиці ВІЛ-інфекції. Роботи багато. Чоловік теж з роботою. Діти виросли, навчилися жити майже без матеріальної підтримки батьків. На саме необхідне нам вистачає заробленого.

Наявність роботи ніби надає якесь відчуття безпеки, знижує рівень тривоги перед невизначеним майбутнім, надає впевненості у подоланні тимчасових труднощів. Але розумієш, що йде війна, і все вмить може змінитися. З початком війни ціни на товари,  комунальні послуги виросли в рази, намагаємося обходитися найнеобхіднішим, донатимо на ЗСУ.

Як щодо твоїх підопічних, які зміни відбулись у вашій ініціативній групі (ІГ) за цей рік?

Ірина: За останній рік, на жаль, в нас померло двоє дівчат, але до роботи ініціативної групи доєдналися нові. Група росте. Наші дівчата належать до уразливих груп і крос-груп — це СП, СП+ВІЛ, СП+ЛЖН, СП+ЛЖН+ВПО, СП+ЛЖВ+ЛЖН тощо.

Дуже радію, що дівчата спілкуються та підтримують одна одну за межами ІГ. В нас є чат у Вайбері “Жінки Волині”, де обмінюються новинами особистого життя, своїми бідами та радощами, порадами на всі випадки життя. В групі підтримується традиція відмічати дні народження учасниць, навіть дарувати маленькі подаруночки. Було дуже приємно, коли дівчата привітали мене з днем народження. Дівчата організували солодкий стіл, подарували мені квіти та теплий плед.

В цьому році дівчина з ІГ пройшла навчання і розпочала працювати параюристкою у БО «Легалайф – Україна». Дуже радію, що змогла допомогти дівчині розкрити свій потенціал та “заразила” вірусом активізму. Взагалі значно підвищилася обізнаність дівчат ІГ щодо захисту своїх прав, безбар’єрного доступу до медичних та соціальних послуг, знизився рівень самостигми.

Зараз опитую і збираю дівчат на курси крою та шиття. Хазяйка нашого приміщення погодилася проводити безплатні курси для наших дівчат. Вона забезпечить всіх  слухачів курсу швейними машинками та інструментами. Маю надію, що цей задум принесе користь дівчатам.

На фото: учасниці групи самодопомоги для секс-працівниць у м.Луцьк, 2024

Ірино, на третій рік війни люди дуже втомились, напруження у суспільстві зростає. Як гадаєш, чи можливі в таких умовах позитивні зміни у ставленні суспільства та влади до секс-працівників та секс-праці?

Ірина: Так, дуже помітна втома від війни, через що рівень агресії зростає. Часто ця агресія спрямовується на менш захищених та вразливих. Тому саме секс-працівниці часто стають об’єктом агресії. Люди, яким, наприклад, затримують або скасували виплати ВПО, платять мінімальну зарплатню тощо часто на побутовому рівні звинувачують секс-працівниць в усіх своїх бідах. Але, з іншого боку, все частіше з’являються ті, хто стають на захист - “Що вони тобі  чи суспільству поганого зробили? Тобі не треба — не бери, не дивись. А комусь потрібно!”. І градус напруги потрохи згасає.

На мій погляд, рівень стигми все ж поступово знижується. Колись була на заході недержавних організацій, де жінки дізнавшись про спільноту, яку я представляю, пошуткували, що і вони в шлюбі до якогось ступеня секс-працівниці. Ще пару років тому навряд хтось з цих жінок підтримали б такий жарт.

Тобі особисто доводиться стикатись з негативною реакцією та хейтом у реальному житті чи у соціальних мережах щодо твоєї діяльності?

Ірина: Нещодавно в нашому офісі, де ми збираємося і проводимо інформаційні заняття, розбили два вікна. Місцеві мешканці не дуже схвально прийняли нове сусідство з нами. Я у спілкуванні з мешканцями намагаюся пояснити цілі й мету своєї роботи, часто знаходжу розуміння, підтримку, а інколи й допомогу.

Нещодавно молода сім’я віддала нам дитячий візок, який ми передали багатодітній матері.

В соціальних мережах іноді стикаюся з хейтом, проявами стигматизації чи заявами щодо секс-праці, що це тільки власний вибір жінки. Тоді намагаюся пояснити, що попри вибір, жінка має такі ж права як і всі інші люди — на безбар’єрний доступ до медичних, соціальних, юридичних послуг, на безпеку і захист прав тощо.

А твоє близьке оточення підтримує твої ідеї та ініціативи для секс-працівників?

Ірина: Мої рідні та близьке оточення завжди підтримували мене в роботі. Я завжди можу розраховувати на їх допомогу. Всі розуміють важливість підтримки спільноти. Чоловік, син, колеги допомагають отримати гуманітарну допомогу, розкласти по пакетах, не дозволяють підіймати й носити важке. Через велику зайнятість на роботі мало часу та сил залишається на хатні справи. Тому підтримка, розуміння, допомога близьких надає сили, покращує настрій та додає оптимізму та віру у свої сили.

На фото зустріч представниць БО «Легалайф-Україна» зі старшим інспектором відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини у поліцейській діяльності у Волинській області 

Ірино, а наскільки відрізняються твої взаємини з держорганами та поліцією у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 роками? 

Ірина: З держорганами й поліцією в мене, як в лідерки спільноти, налагоджені партнерські контакти. Порівняно з 2022-2023 рр. нашу організацію вже знають в регіоні. Якщо раніше при знайомстві чиновники ледве ховали здивування і посмішку, слухаючи про проблеми та потреби секс-працівниць, то вже зараз в Луцьку є коло організацій і установ, які орієнтовані на якісне надання послуг уразливим групам населення, захист прав людини, боротьбу з гендерним насильством. Тому є до кого звернутися при вирішенні проблеми, разом намагаємося допомогти жінці.

А самим СП зараз часто доводиться  "перетинатись" з поліцією? Щось змінюється у ставленні поліцейських до секс-працівниць?

Ірина: Був час на початку війни, коли поліція наче забула про секс-працівниць, проводилося менше облав на дівчат.

За останні 9 місяців на Волині 6 чоловіків і 1 жінку притягнули до відповідальності за втягування жінок у проституцію. Пройшли суди та здебільшого люди отримують умовні терміни чи звільняються від покарання, якщо вони протягом року не вчинять нового кримінального правопорушення.

Зараз секс-працівниці жаліються, що знову почастішали облави поліцейських. Але поліцейські доволі лояльно ставляться до секс-працівниць. Дівчата розповідають, що відвертих порушень прав з боку поліцейських стало набагато менше. Але бувають і випадки шантажу, і примусу до співпраці тощо.

Як зараз у вашому регіоні з доступом до медицини: з якими бар’єрами стикаються СП при отриманні медичної допомоги? 

Ірина: Дівчата, коли звертаються за медичною допомогою, не говорять про приналежність до уразливої групи. Дівчатам на інформаційних заняттях розповідаю, як отримувати медичні послуги в ЗОЗ за Програмою медичних гарантій 2024. Звичайно, бувають випадки стигми й дискримінації щодо дівчат, особливо з крос-групи СП+ЛЖН. Але в таких випадках ми надаємо параюридичну допомогу, супровід в установу, допомагаємо зі складанням скарги керівнику ЗОЗ.

Дівчата скаржаться на неможливість отримати талони до спеціалістів через їх велику завантаженість в державних лікарнях, тому відшукують кошти й звертаються в приватні клініки.

Є проблеми з лікуванням гепатиту С за державні кошти. На Волинь в цьому році виділили лише 40  курсів лікування, а черга - 400 пацієнтів. Тому разом з партнерськими організаціями будемо адвокатувати виділення квоти курсів для лікування людей уразливих груп.

А як щодо спектра послуг з профілактики ВІЛ та зниження шкоди, чи є скарги від дівчат?

Ірина: На Волині послуги профілактики та зниження шкоди надає Луцький філіал РОБФ «Наше Майбутнє». За напрямком СП видаються презервативи та лубриканти, проводяться тестування на ВІЛ та сифіліс, скринінг на туберкульоз, консультування щодо доконтактної профілактики.

Клієнтки жаліються на недостатню кількість роздаткових матеріалів, яку отримують за візит в НУО, на відсутність жіночих презервативів, тестів на вагітність, засобів гігієни. Мені здається, що взагалі необхідно реформувати роботу по профілактиці ВІЛ з уразливими групами, додавати нові сучасні послуги, змінювати підходи роботи.

Ірино, а що найбільше турбує самих СП сьогодні, чи змінились їх потреби за цей рік?

Ірина: Основна проблема жінок на сьогодні – це незадовільне матеріальне становище. Спільнота секс-працівників надзвичайно постраждала від війни: різке зниження доходів, значне підвищення цін на товари першої потреби, комунальні послуги, оренду приміщень тощо. Жінки не можуть прогодувати свої сім’ї та забезпечити житлом. Ще жінки говорять про потребу в медикаментах.  

Минулого року в жінок була нагальна потреба на речі вжитку і засоби, які необхідні для виживання в умовах відключення світла та води. Наша організація за 2 роки намагалася закрити цю нагальну потребу. БО «Легалайф-Україна» за підтримки Alianza por la Solidaridad щомісячно надає допомогу секс-працівницям продовольчими та гігієнічними наборами, теплими речами та засобами, необхідними для виживання в екстремальних умовах. Зараз наші жінки і їх сім’ї більш впевнено почувають себе в очікуванні холодів та щиро вдячні за турботу і підтримку в тяжкий час.

На фото: гуманітарна допомога секс-працівницям від БО "Легалайф-Україна" у м. Луцьк, 2024

Будь ласка, пригадай про останні випадки, коли ти допомогла секс-працівницям, які їх потреби було закрито?

Ірина: Нещодавно жінка звернулася за допомогою, бо змушена була піти від співмешканця через домашнє насильство. З особистих речей з квартири співмешканця не змогла винести майже нічого. Грошей на продукти, гігієну в неї не було. Жінка повернулася в спільне з сестрою і її сім’єю помешкання, яке залишилося в спадщину від батьків. Сестра була не дуже рада, бо вже вважала житло своїм. Від допомоги жінці категорично відмовилася. Тому благодійна допомога нашої організації була дуже вчасна і необхідна.

Ще допомогли жінці, коли та захворіла. Перший час вона покривала потреби в медикаментах і продуктах з накопичених коштів. Але хвороба затягнулася, і жінка була вимушена шукати допомоги. Ми змогли видати їй продукти, гігієну та сертифікат від партнерської організації на 500 грн в аптеку.

Ще був схожий випадок, жінку ушпиталили з роботи. Батьки її живуть в селі в сусідній області, чоловіка немає, тож вона потребувала нашої підтримки. 

Ірино, яка твоя особиста мотивація бути у сфері захисту прав секс-працівників? Що ти вважаєш головним своїм досягненням на цьому шляху?

Ірина: Захист прав секс-працівниць під час війни надзвичайно важливий, бо вони зазнають особливих ризиків в умовах військового конфлікту. Секс-працівниці опиняються у надзвичайно вразливій ситуації через загрозу фізичного та сексуального насильства з боку озброєних людей, через економічну нестабільність, яка змушує їх до ризикованих умов праці, через соціальну стигму і дискримінацію при отриманні медичних, соціальних чи правових послуг.

Для секс-працівниць, які зазнали насильство чи втратили житло під час війни мають бути відкриті притулки, і це завдання для правозахисників.  Параюридична допомога при порушенні прав жінок, в ситуації насильства, в забезпеченні доступу до послуг, психологічна підтримка надзвичайно необхідні нашим жінкам, особливо під час війни.

На фото: учасниці ініціативної групи секс-працівниць у м. Луцьк під час інформаційної зустрічі, 2024

Своїм досягненням вважаю те, що мені вдалося об’єднати дівчат в ініціативну групу секс-працівниць. На інформаційних заняттях намагаюся пояснити дівчатам, що тільки разом об’єднавшись ми зможемо змінити становище секс-працівниць в Україні. Дівчата стають більш обізнаними у правах та стають більш сміливими. Тільки коли кожна дівчина при порушенні своїх прав буде реагувати, писати заяви, скарги, добиватися справедливості можна добитися результату.

Лідери та параюристки, при всьому своєму бажанні, без мобілізації спільноти та спільних зусиль не змінять ситуацію. При зверненні за допомогою ми намагаємося вирішити та допомогти в кожній конкретній ситуації. При потребі забезпечуємо соціальним супроводом в установи.

На фото: активістки та лідерки спільноти секс-працівниць/ків, 2024

Чи відчуваєш ти підтримку від активістів з інших регіонів України? 

Ірина: Звичайно відчуваю! В нашій організації я можу звернутися за допомогою в центральний офіс, до наших активісток в регіонах. І мені завжди допоможуть і підтримають. З питання технічної допомоги я часто звертаюся до директорки Полтавського філіалу БО «Легалайф-Україна» Погорілої Марини. Завжди отримую вчасну допомогу чи пораду.

При виникненні питань по роботі звертаюся до координаторки напрямків Олени Фіськової, яка терпляче прояснить всі питання, надасть допомогу чи виправить прорахунки.

Директорка нашої організації Наталія Ісаєва, попри завантаженість ніколи не відмовляла в допомозі. Я щиро вдячна долі, що приєдналася до роботи в такому чудовому, чуйному колективі жінок.

Деякі українські блогери почали приділяти увагу проблемі регулювання секс-праці в Україні. Як ти можеш оцінити такі починання? 

Ірина: Мені здається, що в Україні немає широковідомих блогерів, які б спеціалізувалися саме на темі прав секс-працівниць. Однак кілька медійних персон торкаються цієї теми.

Мені здається, що той факт, що починають говорити про таку незручну для всіх тему, є позитивними змінами в суспільстві. Для мене авторитетом участі в публічних обговореннях і виступах є Наталія Ісаєва, директорка БО «Легалайф-Україна». Вона порушує важливі питання — захист прав секс-працівників, питання соціального захисту, боротьбу з насильством, адвокатує законодавчі ініціативи щодо декриміналізації секс-праці.

В контексті прав людини говорять про декриміналізацію секс-праці Сергій Пернікоза з Асоціації УМДПЛ, Аліна Сарнацька, яка відверто говорить про себе, секс-працю та гострі питання для спільноти.

А взагалі, мені здається, що чим більше буде різних інформаційних продуктів у ЗМІ, соціальних мережах, різних думок, дискусій, тим легше буде досягнути головної мети – декриміналізації секс-праці в Україні.

До речі, у зв’язку з легалізацією медичного канабісу та прийняттям нового більш демократичного Закону щодо ВІЛ чи очікуєш ти найближчим часом декриміналізації секс-праці? 

Ірина: Очікую і сподіваюся! Надія вмирає останньою. Сьогодні навіть прочитала, що президент підпише закон про цивільні партнерства, після того, як його підтримає Рада. Тобто позитивні зміни в Україні відбуваються.

З легалізацією медичного канабісу виявилося все не так райдужно, як бачилося. Люди, які потребують лікування, мають надію отримати ліки в Україні, а не возити контрабанду через кордон – це позитивні зміни. Попри значний попит в ліках, система не працює в повному обсязі. Існує обмежений доступ до ліків – зареєстрована лише одна аптека, яка може виготовляти препарати на основі канабісу, і досі не затверджено активні фармацевтичні інгредієнти для їх виготовлення. Ще існують регуляторні обмеження, коли препарати можна отримати лише за електронним рецептом у визначених аптеках. Ліки призначаються лише після спроби традиційного лікування і є препаратами другої ланки. Таким чином, багато пацієнтів, які потребують ліків на основі канабісу, поки не мають доступу до них через повільне впровадження законодавчих і технічних норм. Але надія є!

Тому впевнена, що Україна буде йти шляхом демократичних змін. Посилення демократичних інститутів, дотримання прав людини, захист прав вразливих груп населення, свобода слова та медіа, соціальна рівність, європейський вектор – стануть реаліями України, а не залишаться тезами до демократичних змін в Україні. Вірю, що декриміналізації секс-праці в Україні бути!

Пропоную на завершення нашої розмови загадати бажання на 2025 рік для всіх українців, і нехай вони здійсняться!

Ірина: Всім українцям і собі також бажаю довгоочікуваного миру, перемоги — для мене вже перемога, що ми тримаємося три роки. Бажаю відновлення державного й особистого, єдності та згуртованості, добробуту, здоров’я та родинного затишку, надії та любові!

Спільноті секс-працівників бажаю безпеки та захисту, поваги до прав, повноцінного доступу до медичних і соціальних послуг, спільної солідарності та особистого щастя!

Хай Україна зробить конкретні кроки до декриміналізації секс-праці, створюючи умови до справедливого та безпечного життя.

Хай 2025 рік стане роком нових можливостей і гідного визнання!