Перспективи внесення змін в законодавство України щодо правового регулювання ВІЛ-статусу і секс-праці, та вітчизняний OnlyFans з Оксаною Кашинцевою. Частина перша

На якому етапі обговорення в Парламенті України сьогодні знаходяться законопроекти щодо декриміналізації ВІЛ-статусу та секс-праці? Чи буде тут в пригоді сьогоднішня всеохопна цифровізація? Коли ми побачимо новий прогресивний Кримінальний Кодекс, і чому є таким важливим Європейський трек України?

БО «Легалайф-Україна» з 2014 року активно займається адвокацією змін в законодавство України щодо декриміналізації секс-праці та захисту прав вразливих груп населення. З 2022 року за підтримки БО «100% Життя» до цієї роботи були також залучені юридичні фахівці Платформи Fight for Health.

До вашої уваги частина перша інтерв’ю с Оксаною Кашинцевою, адвокаткою, кандидаткою юридичних наук, координаторкою юридичної групи Платформи Fight for Health.

«Легалайф-Україна»: Оксано, ми вітаємо Вас на порталі БО «Легалайф-Україна» та пропонуємо продовжити наше обговорення перспектив внесення змін в Законодавство України, старт якого був ще в грудні 2023 року на Форумі секс-працівників України.  На якому етапі зараз знаходиться нова редакція закону про ВІЛ? Можемо з неї почати?

Оксана Кашинцева: Закон про ВІЛ (Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ") був проголосований Верховною Радою ще в січні 2023 року. Отже Закон прийнятий, і наразі мова йде про розробку підзаконних нормативних актів, що вже відбувається, і всі спільноти, які об’єднує БО "100 вісотків життя", активно долучені до процесу. 

З новел, з того, що для нас є вкрай важливим в цьому Законі і що адвокувалося нами, там є усунення стигматизуючої термінології, як то «людина, яка інфікована ВІЛ», як це було у попередній редакції. Це змінено на «людина, яка живе з ВІЛ», що відповідає рекомендаціям та документам UNAIDS та ВООЗ.

ВІЛ-позитивний статус особи – це  спосіб життя, а не вирок у прямому сенсі кримінального потрактування такого статусу.

Ще однією дуже важливою новелою є те, що має формувати власне прихильність до лікування, тобто до регулярного прийняття антиретровірусної терапії (АРТ). Це новела, яка на рівні закону закріплює такий стандарт, який є у всіх документах Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) в гайдлайнах: "undetectable - untransmittable" – тобто "не діагностується - не передається", - це означає, що людина, яка має ВІЛ-позитивний статус і регулярно приймає АРТ знижує вірусне навантаження в крові до тих показників (відповідні показники викладені на сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України), які роблять її безпечною в контексті можливості інфікування і передачі ВІЛ. Людина у стані вірусної супресії відповідно до гайдлайну ВООЗ, навіть маючи незахищений секс (до чого, звичайно, ніхто не закликає) є безпечною для свого статевого партнера.

До юридичного значення цього статусу ми ще повернемося в контексті декриміналізації ВІЛ.

Ну і так само є ще один із дуже чутливих моментів, він наразі обережно прослідковується в гайдлайнах, але є дуже важливими для нас - це можливість вигодовування дитини грудним молоком при народженні жінкою, яка має ВІЛ-позитивний статус і має вірусну супресію. Так, для жінки дуже часто це є дуже важливий сенситивний момент. Ну от ми підбираємося до нашого наступного питання.

«Л-У»: Так, до декриміналізації ВІЛ-статусу.

О.К.: Так, до декриміналізації ВІЛ. На жаль кримінальне законодавство ще й досі зберігає радянські  рудименти: криміналізація захворювання. У статті 130 Кримінального Кодексу України передбачається, що людина, яка живе з ВІЛ, без умислу, несвідомо, не вчинюючи якісь активні дії, «ставить у небезпеку інфікування» іншу людину. Наприклад, вона не попереджає свого сексуального партнера про свій ВІЛ-позитивний стан, і при цьому тут завжди є складна доказова база: чи застосовує, чи не застосовує вона засоби механічної контрацепції (чи користується вона презервативами).  За яких обставин відбувається такий контакт, у якій формі людина, яка живе з ВІЛ має (і чи має?) повідомляти партнера. Повагу до приватності і до таємниці діагнозу відповідно до Європейської Конвенції з прав людини ми ж збираємося поважати? Якщо людина з ВІЛ приймає АРТ і знає, що вона перебуває у стані вірусної супресії, чи повинна вона інформувати своїх партнерів, тих, з ким планує мати "романтичні стосунки"… і, вибачте за цинізм, на першому чи другому побачення вона має це робити? 

Ч. 1-2 статті 130 КК України через свою юридичну невизначеність та недоказовість дуже часто використовується правоохоронними органами як шантаж людей з ВІЛ. Знаючи про ВІЛ-позитивний статус людини, поліція відкриває досудове провадження за сам факт (до речі, не доведений) сексуальних стосунків такої людини. Ми аналізували досудову та судову практику і можемо зазначити, що фактично всі ці справи не "доживають" до судових вироків, залишаючись механізмом тролінгу людей з ВІЛ.

До речі, до ключових груп, додатково, нами було запропоновано віднести і військових, контакт з кров’ю у яких є високий і важко прогнозований. Тут виникають і сенситивні питання переливання крові в умовах, коли ВІЛ-статус особи не є можливим перевірити навіть швидкими тестами. І вирішення питання "ризик-користь", коли таке переливання робиться від живого донора в умовах бойових дій, відкидається, коли врятувати людину є не можливим.  

Наявність кримінальної відповідальності за те, що людина ненавмисно заражає іншу людину тільки фактом свого носійства збудника ВІЛ, - це не витримує жодної критики. Такої норми немає у кримінальному законодавстві жодної прогресивної країни, зокрема в країнах Європейського Союзу.

Так, ми свідомі того, що є таке явища "як СНІД-тероризм", або "ВІЛ-тероризм", коли людина, знаючи про свій ВІЛ-позитивний статус, та й ще не бувши прихильною до лікування, свідомо заражає (інфікує) іншу людину вірусом імунодефіциту. Оцей, так званий, ВІЛ-тероризм, чи СНІД-тероризм, має кваліфікуватися кримінальним законом як карне діяння. Карним діянням є також і будь-яке інше умисне зараження інфекційною хворобою. Як правило ми говоримо, що це ті хвороби, які передаються статевим шляхом, але не лише. Так, наприклад, поряд із ВІЛ чинним Кримінальним кодексом передбачена відповідальність і за зараження венеричним захворюванням, яке, відповідно до останніх даних, успішно лікується і, відповідно, не може бути віднесено до тяжких тілесних ушкоджень.

Очевидно, що умисне інфікування іншої людини має передбачати кримінальну відповідальність, але вона має бути в складі іншого злочину, у складі тяжких тілесних ушкоджень. І, до речі, тут не має жодного юридичного значення, як саме було інфіковано людину: через статевий акт, недостатньо продезінфікованим медичним інструментарієм, чи це були насильницькі дії фізичного характеру із проникненням чи без, або психологічного характеру. Якщо такі дії призводять до тяжких фізичних наслідків для людини, - це має бути кваліфіковано за статтею  умисне тяжке тілесне ушкодження відповідно до статті 121 Кримінального Кодексу України (ККУ).

Оксана Кашинцева (Платформа Fight for Health)

Сьогодні в Верховній Раді є декілька законопроектів, якими передбачається повна чи часткова декриміналізація ВІЛ. Один прямо відповідає запиту людей з ВІЛ. Якщо хронологічно рухатися, то це законопроєкт 5488 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації", законопроект 6365 Про внесення змін до статті 130 Кримінального кодексу України щодо зменшення стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, яким хоча і скасовується ч. 1 - Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, проте ганебно залишається сама стаття 130 КК, яка передбачає карність носійства ВІЛ. Це ні про що. Тому що взагалі залишається ганебна норма, яка передбачає, що людину можна засудити тільки за те, що людина є носієм ВІЛ. І є законопроект, який був зареєстрований народною депутаткою Олександрою Устіновою, який взагалі прибирає цю нікчемну практику переслідування за захворювання, і пропонує скасувати статтю 130, і склад умисних дій перенести, вносячи відповідну примітку, до ст. 121 ККУ про тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, за ініціативою Мережі «100% Життя» та БО «Легалайф-Україна», законопроект Устінової пішов значно далі. Оскільки кримінальний кодекс передбачав ще одну ганебну норму - це умисне інфікування венеричними захворюваннями. Що також є абсолютно ганебним явищем для правової держави.

Відтак, звичайно, що і ваша спільнота, і БО «100% Життя» ми об’єднуємо всі наші зусилля, виступаємо за те, що має бути взагалі повне скасування кримінальної відповідальності за неумисне інфікування будь-яким захворюванням. Натомість має бути перенесення «умисних дій» у «тяжкі тілесні ушкодження».

 «Л-У»: Що сьогодні відбувається з цими законопроектами?

О.Л.: У профільному комітеті відбуваються обговорення також за участі провідних фахівців з кримінального права, так прихильником скасування ганебної статті 130 КК є академік Національної академії правових наук професор Наталія Гуторова. Відповідні правові висновки на підтримку скасування статті 130 КК із перенесенням  умисного інфікування ВІЛ, надано також від Інституту вивчення злочинності імені академіка Сташиса, а також до дискусії долучені лікарі інфекціоністи, експерти ВООЗ та представники МОЗ України.

У нас є всі підстави вважати, що ганебна стаття 130 буде скасована. 

Треба віддати належне депутатам, які слухають і готові дослухатися до позиції БО "100 % Життя" та спільнот. Проте, народні депутати просять надати додаткові аргументи, цілком слушно від Міністерства Охорони Здоров’я (МОЗ). І тут зараз м’яч на стороні МОЗу, щодо того, які ж хвороби, станом на сьогодні є такими, що можуть кваліфікуватися, як тяжке тілесне ушкодження. От з цією кваліфікацією дуже важко, тому що у ВООЗа немає відповідної такої кваліфікації. МОЗ готує перелік таких хвороб, відповідно до знань новітньої медицини, а не виходячи зі старих радянських даних медицини. Таким чином, Головний державний санітарний лікар України пан Кузін, повинен зі своїм офісом розробити такий перелік. І надати перелік тих хвороб, які мають бути віднесені до тяжких захворювань. Вже пів року ми чекаємо цей перелік від МОЗ, хоча нам обіцяли його надати впродовж місяця. Враховуючи євроінтеграційний трек України сьогодні, і те, як ми повинні виглядати в очах європейського товариства, а повинні ми виглядати пристойно, і не карати людей за захворювання, то, вочевидь, що таке зволікання від МОЗ є для нас незрозумілим. Я думаю, що і БО "100 % Життя" і ваша спільнота будуть і надалі активно адвокатувати, і вимагати, саме вимагати від МОЗа відповідних роз’яснень, подачі переліку рекомендацій для Правоохоронного Комітету ВР, щоби ми правильно змогли в перспективі кваліфікувати дії, які у своєму складі матимуть ВІЛ-тероризм.

Це по декриміналізації у нас наразі така історія. Ця стаття піде з кримінального кодексу – це є однозначно, тому що тут варто ще зазначити, що у нас працює робоча група з розробки взагалі нового Кримінального Кодексу, абсолютно з новими підходами: людино центричними, де ми відходимо від принципу покарання, і переходимо до принципу захисту інтересів суспільства, превентивності, пробації.

[Система пробації передбачає роботу з правопорушниками без ізоляції їх від суспільства – надання їм соціальної та психологічної підтримки та допомоги.] 

«Л-У»: Хто адвокатує цей новий Кримінальний Кодекс України?

О.К.: При голові Верховної Ради України створена відповідна робоча група, і адвокатують її академічна спільнота і правозахисні організації. Там дуже потужне людино центричне правозахисне лобі. Це, скажімо, та частина наукової та правозахисної спільнот, яка орієнтується на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), і на кримінальне законодавство європейських країн. Але, враховуючи процедуру прийняття будь-якого кодексу, тим паче кримінального, поки він буде проголосований, поки будуть діяти перехідні положення, це може пройти до 6 років. Тобто, нам з вами ще 6-8 років точно жити за старим кримінальним законодавством. І аж ніяк ні ваша спільнота, ні інші спільноти, інтереси яких представляє БО "100 % Життя", не збираються миритися з таким рудиментарним радянським явищем, яке є у нашого північного сусіда, що відповідно його характеризує, і яке абсолютно неприпустимо зберігати в кримінальному законодавстві України.

Частина друга інтерв’ю з Оксаною Кашинцевою знаходиться за посиланням тут

Інтерв’ю: Команда БО «Легалайф-Україна»