Політика Amnesty International з питань секс-праці

Amnesty International опублікували Політику щодо зобов’язань держав з дотримання, захисту та здійснення прав людини секс-працівників, в якій переконливо довели, чому декриміналізація секс-індустрії може захистити права людини та підвищити стійкість до торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації

Ця політика була розроблена Amnesty International через численні порушення прав людини, з якими стикаються люди, зайняті в секс-праці в усьому світі. Політика називає основні перешкоди для реалізації прав людини секс-працівників, а також перераховує зобов’язання держав щодо усунення цих перешкод.

Стигматизація та криміналізація секс-роботи, як правило, змушує секс-працівників вести свою діяльність на периферії суспільного життя, у підпільних та небезпечних умовах, з мінімальними можливостями забезпечити власну безпеку та отримати підтримку від держави. В результаті вони наражаються на підвищений ризик насильства і жорстокого поводження. Якщо вони стають жертвами злочинів, то, як правило, не звертаються до правоохоронних органів, а у випадках, якщо заява все ж таки подається, ймовірність розслідування та розкриття злочину вкрай мала, що забезпечує злочинцям безкарність.

У цій політиці викладаються зобов’язання держав поважати, захищати та гарантувати дотримання прав людини секс-працівників. Тут також перераховуються дії, які, на думку Amnesty International, можуть вжити держави для подолання перешкод до реалізації прав людини цією групою. Політика ґрунтується на принципах зниження шкоди, ґендерної рівності, визнання права особистого вибору та самостійності секс-працівників, а також на загальних міжнародних принципах прав людини.

Зокрема, ця політика містить такі вимоги до держав:

• Боротися з основними гендерними та іншими стереотипами, дискримінацією та структурною нерівністю, які ведуть до маргіналізації та ізоляції людей, внаслідок чого непропорційно висока частка представників маргіналізованих груп змушена продавати сексуальні послуги, а також сприяють дискримінації секс-працівників;

• Виконувати свої зобов’язання щодо економічних, соціальних та культурних прав усіх людей, особливо гарантій загального доступу до освіти, працевлаштування та соціального захисту для того, щоб ніхто не був змушений продавати секс-послуги з метою виживання в умовах бідності чи дискримінації;

• Боротися з прямою та непрямою дискримінацією за ґендерною та іншими ознаками та забезпечувати рівну повагу, захист та реалізацію прав людини всіх громадян, у тому числі жінок і дівчаток, а також осіб, схильних до ризику дискримінації та насильства за ознакою сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, расової , кастової, етнічної приналежності, приналежності до корінних народів, міграційного статусу чи інших характеристик;

• Скасувати існуючі закони та не приймати нові, що передбачають криміналізацію або пеналізацію надання сексуальних послуг за взаємною згодою між дорослими особами, прямо чи в правозастосовчій практиці;

• Утримуватись від практики дискримінаційного застосування інших законодавчих норм проти секс-працівниць, зокрема, статей про бродяжництво та «святкування» у громадських місцях, а також вимог міграційного законодавства;

• Забезпечити значну та повноцінну участь секс-працівників у процесах розробки політик та законів, що мають безпосереднє відношення до їхнього життя та безпеки;

• Перейти від універсальних законодавчих норм, що криміналізують усі елементи діяльності секс-працівників, до норм та політиків, що забезпечують охорону здоров’я та безпеку секспрацівників та боротьбу з усіма випадками експлуатації та торгівлі людьми (у тому числі дітьми);

• Забезпечити функціонування ефективних структур та служби допомоги особам, які бажають припинити заняття секс-роботою, якщо і коли вони цього забажають;

• Забезпечити секс-працівникам рівний доступ до правосуддя, охорони здоров’я та інших соціальних послуг, а також рівний правовий захист.

Державам слід виконувати перелічені вище позитивні зобов’язання на трьох рівнях впливу:

Застосування кримінального законодавства для боротьби з торгівлею людьми, жорстоким поводженням та насильством у сфері секс-послуг, а також для запобігання залученню до неї дітей;

Забезпечення секс-працівникам доступу до правового захисту щодо охорони здоров’я, можливостей працевлаштування та свободи від дискримінації та ефективності цього захисту для профілактики насильства та експлуатації;

Вжиття конкретних законодавчих та політичних заходів у сфері економіки, культури та соціального захисту для боротьби з перехресною дискримінацією, негативними гендерними стереотипами та порушенням економічних, соціальних та культурних прав, які можуть змусити людину зайнятися секс-роботою, стигматизувати секс-працівників та утруднити або унеможливити припинення заняття секс-роботою для тих, хто цього бажає.

Amnesty International закликає до декриміналізації всіх видів та елементів секс-праці, що виконується дорослими людьми за власною згодою, оскільки в іншому випадку створюються перешкоди для реалізації прав людини секс-працівників.

Amnesty International вважає, що для захисту прав людини секс-працівників необхідно скасувати не тільки закони, що криміналізують продаж сексуальних послуг, але й закони, за якими купівля секс-послуг у дорослих за згодою або організація секс-праці (наприклад, оренда приміщень для надання сексуальних послуг) також кваліфікуються як кримінальні злочини. Такі закони змушують секс-працівників вести свою діяльність у підпільних умовах, що загрожує їхній безпеці, обмежує доступ до засобів забезпечення власної безпеки, а також позбавляє секс-працівників права на підтримку та захист з боку державних органів. Таким чином, подібні законодавчі норми обмежують низку прав секс-працівників, зокрема право на особисту безпеку, безпеку місця проживання та охорону здоров’я.

Ця політика не заявляє про те, що право на купівлю секс-послуг або право на одержання економічної вигоди від продажу секс-послуг іншою особою належать до прав людини. У той же час, вона містить заклик забезпечити секс-працівникам захист від тих, хто прагне їх експлуатувати та наражати на насильство, а також визнання того факту, що кримінальне переслідування продажу сексуальних послуг дорослими за взаємною згодою перешкоджає здійсненню прав людини для секс-працівників.

Позиція Amnesty International не передбачає конкретних пропозицій щодо форм регулювання секс-праці, а також щодо необхідності розроблення нормативних актів, які безпосередньо регламентують секс-працю, які б відрізнялися від законів з більш широкою сферою застосування, наприклад, що регулюють підприємницьку або трудову діяльність в цілому.