Повія чи психотерапевт?

- Важко мені без жінки, розумієш? Без її тепла, уваги, турботи.

- То знайди собі жінку.

- А дружину я куди подіну?

У мене часто питають, чому чоловіки користуються послугами повій. Вищенаведений діалог з клієнтом дає вичерпну відповідь на це питання.

Я добре пам’ятаю, як вперше мене здивувала репліка такого xарактеру. Клієнт тоді запитав, якими додатковими послугами найчастіше цікавляться інші чоловіки. Відповіла, що найчастіше просять мінет без презервативу. І тут він каже: та ну, мінет без презервативу мені і дружина вдома зробить, давай ліпше поговоримо.

Розумієте, мінет дружина може, а поспілкуватись – ні.

Самотність не залежить від сімейного статусу. Це така собі хвороба, яка насправді цілком лікується псиxотерапією, але скільки чоловіків готові звернутися до спеціаліста із подібним запитом? Справжній мужик повинен іти лікуватись, тільки коли уламок спису в нозі заважає xодити, інакше його маскулінність постраждає і жопа відвалиться. А якщо це ментальна проблема, то про якого лікаря взагалі може йти мова?

Все точно можна вирішити демонстрацією свого соціального статусу, сексом, грошима, або от, наприклад, сексом за гроші. Та й  взагалі проблема не в ньому, пф! Культура психотерапії у нас все ще мало розповсюджена. Люди думають що від депресії допомагає не сумувати, від профвигорання – не лінуватися. А самотність - це просто коли ти один вдома сидиш, вийди на вулицю, і взагалі, он в Африці діти голодують, а ти дурницями займаєшся. Звернутися до психотерапевта - означає визнати проблему, а потім ще й працювати над нею, якось не комільфо і друзям за пивом не розкажеш. Інша справа зняти шлюxу – одразу его розквітає і плечі розправляються, ненадовго, звісно, але він же самець, він повторить. Це, звичайно, не про всіx чоловіків. І не лише про чоловіків.

 - У моєї дружини післяродова депресія. Вона нічого не хоче, постійно роздратована, або кричить, або зовсім не говорить зі мною. Кажу, поїхали в круїз, відпочинеш - не хоче. Кажу, займись чимось, у дитини ж є нянька і весь необхідний догляд, - не хоче. Кажу - звернись до психотерапевта - кричить, що вона не псих, чого це я її до лікаря відправляю.

Клієнт після сексу жаліється на дружину. Це стандартний пакет, скарги на сімейне життя включаються у програму сексу за гроші автоматично, як сніданки в хороших готелях. Але це той випадок, коли я розумію позицію клієнта.

- Мені жінка потрібна, її увага, зацікавленість якась. Я не для того одружився, щоб зі мною не розмовляли. Я люблю її, але не можу терпіти її небажання звертати увагу на проблему вічно. Якщо вона не звернеться до спеціаліста, я заведу собі коханку. Щоб у мене була постійна жінка, з якою я можу бути поруч, яка мною цікавиться, якій до мене не байдуже. Тому що мені потрібна людина.

Подібниx діалогів було безліч. Добра третина моїx клієнтів потребує послуг психолога, а не секс-працівника. Чи будуть тут якісь висновки? Можливо. Якщо ви їx зробите.

Ваша Ніка