Поза законом і поза захистом: Чому закони нас «не бачать» і як ми плануємо це змінити

Коли ми говоримо про права людини, ми часто уявляємо суди, високі трибунали чи складні закони. Але для звичайного секс-працівника в Україні захист прав починається не в суді, а в кабінеті звичайного лікаря чи під час розмови із соціальним працівником.

Більшість із нас звикли, що для держави ми або «правопорушники» (через статтю 181-1 «Заняття проституцією» Кодексу про адміністративні правопорушення, яка досі передбачає штрафи), або люди-невидимки, яких просто не існує в офіційних паперах. Про нас не говорять відкрито, нас не захищають від насильства. А коли ми приходимо по допомогу — в лікарню чи звертаємося до соціальних служб, ми часто стикаємося з осудом, страхом розголошення нашого статусу або просто тотальним нерозумінням наших реальних потреб.

Наша спільнота людей, які надають сексуальні послуги (СП) в Україні, провела масштабний дослідження чинного законодавства. Ми проаналізували десятки наказів Міністерства охорони здоров’я та Міністерства соціальної політики. Висновок невтішний: система часто відштовхує тих, хто потребує допомоги найбільше.

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ В ЦИФРАХ

Щоб зрозуміти, чому це важливо, варто поглянути на цифри. За оцінками Альянсу громадського здоров’я та міжнародних організацій (таких як ЮНЕЙДС), в Україні налічується понад 80 000 секс-працівників та працівниць. Це величезна спільнота людей, які сплачують за оренду житла, купують продукти, виховують дітей тощо. Але через стигму та застарілу законодавчу базу більшість із цих людей залишаються абсолютно незахищеними.

За даними соціологічних опитувань серед спільноти:

• Понад 60% секс-працівників хоча б раз у житті стикалися з насильством (фізичним, психологічним чи економічним).
• Близько 70% бояться звертатися до поліції у разі злочину проти них, оскільки побоюються розголошення свого роду занять або накладення штрафу.
• Більшість державних програм розглядають СП виключно як «групу ризику щодо ВІЛ», повністю ігноруючи інші потреби людей — від лікування звичайних хвороб до захисту від домашнього насильства.

ЩО НЕ ТАК ІЗ ТЕПЕРІШНІМИ ЗАКОНАМИ?

Проблема не лише в адмінкодексі та штрафах. Проблема значно глибша — у так званих підзаконних актах (наказах міністерств). Саме вони визначають, як саме з нами поводяться лікарі в кабінетах та соцпрацівники в центрах надання допомоги.

Як показав аналіз нормативної бази, ситуація зараз двоїста. З одного боку, є позитивні зрушення в термінології. З іншого — реальних механізмів захисту все ще критично мало.

Нові акти 2023–2024 рр. дійсно містять коректну термінологію, однак потребують змістовного доповнення в частині механізмів захисту та доступності послуг. Говорячи простою мовою, те, що нас почали називати «людьми, які надають сексуальні послуги», а не образливими словами — це добре. Але від зміни слів якість допомоги та безпека автоматично не покращилися.

Основні прогалини, які існують зараз

Під час аналізу чинної нормативної бази активісти спільноти виявили серйозні прогалини:

• Фокус лише на ВІЛ. Держава часто бачить у секс-працівницях/ках виключно «групу ризику» в контексті поширення ВІЛ й готова давати нам безкоштовні презервативи та робити швидкі тести на ВІЛ. Звісно, профілактика важлива. Це чудово і це рятує життя. Але секс-працівники — це живі люди, які хворіють не лише на ВІЛ. Нам потрібен доступ до гінекологів, урологів, профілактики інших інфекцій та, що надзвичайно важливо, до безкоштовної психологічної допомоги без жодного осуду.

• «Невидимість» у соціальній сфері. Якщо в медицині про СП хоч якось згадують, то для системи соціального захисту нас фактично не існує. Соціальні служби часто просто не знають, як працювати з нашими запитами. Це означає, що якщо секс-працівниця/ник опиниться у складних життєвих обставинах або постраждає від насильства, отримати державну соціальну допомогу саме як представнику цієї групи буде майже неможливо.

ГОЛОВНІ БАР’ЄРИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ СПІЛЬНОТИ

Окрім критики ми пропонуємо зміни до ключових наказів міністерств. 

Ось чотири головні проблеми, які ми вимагаємо вирішити:

1. Жодних вимог «доводити» свій статус (принцип самовизначення)

Зараз, щоб отримати специфічну медичну чи соціальну допомогу, розраховану на ключові групи, система часто не має чітких правил, як саме реєструвати таку людину. Через це на практиці від людей можуть вимагати якихось підтверджень.

Що ми пропонуємо: закріпити принцип самовизначення. Ми вимагаємо додати до критеріїв визначення групи СП таке правило: «Особи ідентифікуються за власним самовизначенням або зверненням до послуг, спрямованих на цю групу. Жодна установа чи особа не може вимагати доказів надання сексуальних послуг для отримання послуг».

Людина сама має вирішувати, чи відкривати свій статус, і ніхто не має права вимагати від неї якихось «доказів».

2. Захист персональних даних

Оскільки секс-праця в Україні досі карається за адмінкодексом, розголошення роду занять може призвести до проблем із поліцією, шантажу чи насильства. Найбільший страх серед секс-працівниць/ків — це те, що про їх роботу дізнаються родичі, сусіди або поліція.

Що ми пропонуємо: надати цим даним особливого статусу. У змінах до стандартів Мінсоцполітики ми вимагаємо прописати: «Персональні дані осіб з-поміж людей, які надають сексуальні послуги, отримані в ході соціального супроводу, підпадають під підвищений рівень захисту. Будь-яке розкриття таких даних третім особам без явної письмової згоди особи є забороненим».

Якщо ви розповідаєте про свою роботу соціальному працівнику, ви повинні бути впевнені, що це залишиться між вами. Це базова безпека, без якої люди просто боятимуться звертатися за допомогою.

3. Стигма та хамство

Дуже часто бар’єром стає звичайний людський фактор — грубість персоналу в лікарнях чи державних центрах. Називання образливими словами (на кшталт «проститутка»), зневажливі погляди та повчання змушують людей уникати офіційної медицини.

Що ми пропонуємо: спеціальне навчання для тих, хто надає послуги. Вимагається закріпити в правилах для лікарень та центрів надання соцпослуг обов’язкове правило: «Фахівці, які безпосередньо надають послуги людям, які надають сексуальні послуги, мають пройти підготовку або навчання з питань незасуджувального підходу, специфічних потреб цієї групи та захисту конфіденційності».

Хамство, «читання моралей» та зневага в державних установах мають піти в минуле.

4. Комплексна медицина замість «просто тестів на ВІЛ»

Ми вимагаємо розширити перелік медичних послуг. Секс-працівники повинні мати легкий доступ не лише до тестів на ВІЛ, а й до: безоплатного лікування ІПСШ; перед- та постконтактної профілактики; консультацій гінекологів та інших профільних спеціалістів у зручний час тощо.

5. Допомога у кризових ситуаціях

Секс-працівники часто стикаються з насильством (як з боку клієнтів, так і з боку правоохоронних органів).

Ми вимагаємо, щоб СП офіційно визнали групою, яка має пріоритетне право на отримання послуг соціальної адаптації та кризового втручання.

Чому це стосується кожного?

Якщо ви не займаєтеся секс-працею і думаєте, що ця тема вас не стосується — ви помиляєтеся. Забезпечення прав секс-працівників — це питання здоров’я та безпеки всього суспільства. Коли люди мають доступ до медицини та засобів захисту, знижується рівень поширення інфекцій серед усього населення. Коли держава захищає найбільш вразливих від насильства, безпечніше стає усім.

Ці пропозиції були сформульовані не чиновниками в кабінетах, а самими представниками спільноти на основі реального, часто болючого життєвого досвіду. Зміни, які пропонує наша спільнота — це не про привілеї. Це про базову безпеку, повагу до людської гідності та право бути захищеним власною державою. Ці зміни — це реальний шлях зробити наше життя безпечнішим тут і зараз, навіть до того, як буде повністю скасовано дискримінаційну статтю в адмінкодексі. Коли держава почне бачити в нас повноправних громадян, які мають право на таємницю приватного життя, повагу та якісну медицину — тоді зміниться й загальне ставлення суспільства.

Ми продовжуємо адвокатувати ці зміни. Поділися цією статтею у своїх групах та соцмережах. Слідкуй за новинами нашого сайту, щоб знати, як рухається процес та як ти можеш підтримати нашу спільну боротьбу за безпеку та права! Разом ми робимо наші права видимими!