
Гаряча лінія
Коментарі:0
ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ІНТЕРВ’Ю «ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ». Майже рік минув з останньої публічної розмови з нашими регіональними представницями та представниками. Тоді ми говорили про вплив війни на життя українців, на долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні. Сьогодні ми вирішили повернутись до цієї розмови та проаналізувати, що змінюється з часом, а що залишається незмінним. |
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ: +38 (050) 450 777 4 +38 (067) 450 777 4 ЗВЕРНУВШИСЬ, ВИ ЗМОЖЕТЕ ПОСПІЛКУВАТИСЬ ТЕЛЕФОНОМ З ПСИХОЛОГОМ, ЮРИСТОМ АБО ОТРИМАТИ КОНТАКТИ СПЕЦІАЛІСТІВ У ВАШОМУ РЕГІОНІ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ ВАМ ДОПОМОГУ ТА ПІДТРИМКУ НА МІСТІ |
ЯКЩО ВИ СТИКНУЛИСЬ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ, Ви можете подати заявку та отримати правову допомогу юристів, скориставшись інструментом DataCheck. Для цього завантажте застосунок: |
Сьогодні спілкуємось з КАТЕРИНОЮ КВАШНІНОЮ – лідеркою спільноти секс-працівниць/ків БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” у м. ОДЕСА.
Вітаю, Катерино! Ми вперше з тобою на інтерв’ю, тому хочеться більше дізнатись про тебе та твоє життя до БО «Легалайф-Україна» - звідки ти, де навчалась, про що мріяла тощо?
Катерина: Я народилася у місті Одеса в родині вчительки та військового, в якій головною цінністю завжди була підтримка та взаєморозуміння. Навчалася у місцевій школі, завжди цікавилася гуманітарними науками, захоплююсь творчістю та історією древніх слов’ян. Мріяла стати юристом або соціальним працівником, щоб допомагати людям.
Частково мрії збулися, бо я змогла поєднати роботу із соціальною сферою та правозахистом.
До того, як потрапила в правозахисний рух, жодна робота мене не задовольняла, я відчувала, що хочу робити щось більше. Я брала участь у різних волонтерських проєктах, пов’язаних із допомогою людям, які живуть з ВІЛ або належать до уразливих груп. Через спільних знайомих, які знали про мою волонтерську діяльність та зацікавленість у соціальній сфері, я й потрапила до Легалайф-Україна.
Чим захоплюєшся, окрім роботи? Чи є в тебе якесь хобі? Як проводиш вільний від роботи час та з ким?
Катерина: Окрім роботи я люблю читати книжки на історичні теми, особливо про життя древніх слов’ян, вивчаю скандинавську міфологію. Захоплююся малюванням, декоративно прикладними мистецтвами та авторською художньою лялькою – це не тільки мій спосіб зняти стрес, але і можливість для саморозвитку.
У вільний час намагаюся зустрічатися з друзями або проводити час із сім’єю. Обожнюю відпочинок на природі, у сільській місцевості, де побут та життя нагадує те, як колись жили наші пращури.
Чому ти вирішила приєднатись до нас та захищати права секс-працівників? Можливо є якась особиста історія, що спонукала до цього рішення?
Катерина: Через загострене відчуття справедливості, мені завжди хотілося захистити тих, на кого нападають натовпом. Через хворе суспільство, яке через власні комплекси намагається знищити всіх, хто не вписується у його рамки, навішуючи соціальні ярлики та дискримінуючи. З цими негативними явищами я і сама стикалась не одноразово.
Я належу до декількох уразливих груп, тому мала постійно захищати свої права. Так я вирішила, що мій досвід має допомогти іншим людям, які потребують захисту.
Твої близькі підтримали твій вибір?
Катерина: Близькі щиро зраділи, що я знайшла роботу, яка буде мені до душі та надасть можливості професійної реалізації у застосуванні життєвого досвіду для допомоги іншим людям.
Ти вже можеш сказати, що найбільше приваблює у роботі з БО «Легалайф-Україна» та з якими складнощами доводиться стикатись?
Катерина: Найбільше мені подобається наш колектив однодумців, зібраний з різних регіонів України. Я бачу наскільки ми різні та унікальні, але нас об’єднують спільні цілі та бажання допомагати СП, які часто залишаються беззахисними перед системою.
Найскладніше – це постійно стикатися з дискримінацією та упередженнями як з боку суспільства, так і державних органів.
З огляду на ці труднощі, чи бували вже думки все кинути?
Катерина: Лише іноді, коли потрібно здавати звіт. Це – жарт, але в ньому є частка правди. Ніколи не любила працювати з документами. Спочатку взагалі не могла розібратися з цим самостійно. Тоді у перше я відчула підтримку колективу, який допоміг вирішити цю проблему. Я продовжую, тому що бачу результат – навіть якщо він не завжди великий, він реальний.
На фото: художні ляльки, зроблені Катериною
Катю, розкажи, будь ласка, що сьогодні відбувається у житті СП та на ринку секс-праці у вашому місті? Які зміни тягне за собою війна?
Катерина: Війна створила додатковий тиск на секс-працівників, адже багато хто з них змушений був переїжджати, втрачати свої домівки та шукати нові джерела доходу в інших містах або навіть країнах. Це також значно вплинуло на їхнє психічне здоров’я.
Через комендантську годину та відключення світла багато секс-працівниць втратили можливість працювати вночі. А інші, навпаки, навчилися використовувати відсутність світла для створення романтичної атмосфери, запалюючи свічки та аромалампи, обираючи для роботи той час, коли на вулицю не можна. Хоча у нашому місті багато людей ігнорують комендантську годину, і не тільки секс-працівники.
Ракетні обстріли зробили роботу ще небезпечнішою, тому деякі перейшли на онлайн-платформи: багато хто перейшов у вебкам або онлайн-комунікацію, інші ж шукають клієнтів через соціальні мережі та месенджери.
Хтось взагалі тимчасово припинив роботу та намагається знайти інші можливості для заробітку, але для багатьох це єдине джерело доходу, тож покинути сферу для них дуже важко. Щобільше, чимало жінок почали заробляти секс-працею, бо втратили джерела доходів, зокрема це стосується переселенок. Саме через війну вони були змушені звернутися до секс-праці, бо в місті немає достатньої кількості роботи або вона є низькооплачуваною. Конкуренція зросла, і це створює певні труднощі, зокрема через зниження цін на секс-послуги.
На початку війни у багатьох секс-працівниць заробітки зросли через те, що чоловіки відправили свої сім’ї за кордон, таким чином потреба в сексуальних послугах зросла. Але з часом кількість клієнтів скоротилася, особливо серед цивільних. Зараз заробітки СП зменшилися через зниження платоспроможності клієнтів, а також через загальну економічну кризу. Це змушує людей йти на ризиковані практики, на які раніше вони б не погодились, щоб заробити більше. Це пов’язано з відчаєм і неможливістю знайти іншу роботу.
З якими проблемами зараз в умовах війни найчастіше стикаються СП?
Катерина: Найбільші проблеми – це економічна нестабільність, відсутність безпеки через обстріли, а також психологічний тиск.
Гуманітарна допомога – це те, чого наразі потребують майже усі секс-працівники, які до мене звертаються. Через війну та стрімке підвищення цін на саме необхідне, люди вимушені виживати, обираючи між їжею та ліками, оплатою комуналки та одягом. Багато людей, які мали середній рівень доходу, опинилося за межею бідності. Секс-працівникам у війну також стало важче заробляти. Якщо людина ще й в залежності від наркотиків, то взагалі може по декілька днів не їсти. Щоб забезпечити людей гуманітарною допомогою, я використовую не тільки ресурси нашої організації, я звертаюсь до місцевих НУО та благодійних фондів, до яких потім переадресовую клієнтів.
На фото: гуманітарна допомога від БО "Легалайф-Україна" секс-працівницям у м.Одеса, 2024 р.
Багато хто звертається по допомогу через юридичні проблеми або через насильство. Секс-працівники, особливо дівчата, часто страждають від протиправних дій з боку знайомих, клієнтів, лікарів та поліцейських. На такі звернення поліція часто не реагує. Але це – пів біди.
Найбільше звернень від дівчат стосовно порушення їх прав стосується саме поліції. Нещодавно до мене звернулась дівчина, яку запросив до себе поліцейський під виглядом клієнта. Там на неї чекали ще п’ятеро його друзів, п’яні та під наркотою. Вони понад добу ґвалтували її, а коли бідолашна намагалась втекти, ці покидьки стріляли їй у спину з табельної зброї.
Як правило, стосовно таких злочинів з боку правоохоронців, секс-працівники не звертаються за допомогою, тому що бояться, що буде гірше, і ці страхи цілком обґрунтовані. Були випадки, коли у якості помсти тим, хто вирішив боротися за свої права, підкидували наркотики чи робили інші підстави, через які люди отримували реальні строки за злочини, яких не скоювали.
З правопорушенням з боку правоохоронців часто стикаються й наркозалежні СП, це й незаконні обшуки, й шантаж тощо…
У державних установах СП стикаються зі штучними перепонами, що створюються працівниками цих установ: відмовляються надавати інформацію, приймати документи або затягують строки їх видачі тощо. Інколи я супроводжую людей до партнерських НДО, де їм можуть допомогти, але найчастіше я надаю параюридичну допомогу самостійно. Я супроводжую їх в медзаклад, поліцію, прокуратуру, центри реінтеграції, центри правової допомоги, пенсійний фонд чи міграційну службу. До речі, міграційна служба – це установа, яка вимагає особливої уваги: щоб відновити втрачені документи потрібно пройти сім кіл пекла, особливо ВПО, яким чомусь постійно потрібно підтверджувати свою особу.
Як гадаєш, чи є у СП спроможність вирішувати ці проблеми самостійно, без твоєї допомоги?
Катерина: Деякі проблеми секс-працівники можуть вирішити самостійно. До речі, про те, як самостійно відстоювати свої права та вирішувати інші проблеми, ми обговорюємо на наших інформаційних заняттях, що проходять 4 рази на місяць. Це допомагає кожному учаснику не тільки отримати необхідну інформацію, але й поділитися нею з іншими секс-працівниками, яким це цікаво. На інформаційних заняттях ми приділяємо багато уваги правовим аспектам, принаймні люди знають, куди можна звернутися за допомогою. А якщо в них щось не виходить, вони звертаються до мене.
На фото: інформаційне заняття для СП в м.Одеса, 2024 р.
Але не усі проблеми так легко вирішити, як хотілось. Інколи і я ламаю голову над тим, що можна зробити, щоб допомогти у тому чи іншому випадку. Наприклад, не розрахувався клієнт, і як примусити його віддати кошти? А це – розповсюджена проблема, особливо серед дівчат, які працюють онлайн. Бувають випадки, коли через недосконале законодавство та корумповану правоохоронну систему, проблему взагалі не можливо вирішити законним шляхом.
Яку допомогу, як лідерка ініціативної групи, ти можеш надати СП? Які проблеми вже вдалось вирішити?
Катерина: Кожна людина, яка звертається за допомогою, має індивідуальні потреби. Залежно від того, яку проблему треба вирішити, я складаю план дій та обговорюю його з людиною, яка до мене звернулася.
Часто у процесі спілкування з клієнткою з’ясовуються дотичні проблеми, що також потребують вирішення. Тому будь-яка допомога починається з консультації. Інколи цього буває достатньо — просто надати людині якісну інформацію та надавати інформаційну підтримку у процесі. Я вважаю, що найкраща допомога – навчити людину вирішувати проблему, тому що зіткнувшись з нею вдруге, вона буде мати власний досвід і впорається сама.
Ще одна розповсюджена проблема у нашому місті – дефіцит соціального житла. Через великий наплив внутрішніх мігрантів житло в Одесі орендувати дорого. Шелтери, центри реінтеграції та інші пункти тимчасового прихистку ВПО переповнені. До того ж у цих пунктах жорсткий режим роботи та розпорядок дня, а це створює перешкоди для секс-праці, яка для більшості з потенційних мешканців – єдине джерело доходу.
Кожний вирішує цю проблему по-своєму: хтось ночує у знайомих, якщо такі є, комусь вдавалось влаштуватися на додаткову роботу, де дають житло. Комусь теплотраси, підвали, міські парки, вокзали тощо стають тимчасовим житлом. Але, як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.
Саме так ледве не трапилось з двома дівчатами, з якими я познайомилась у напівзруйнованій недобудові. Вони приїхали у наше місто, рятуючись від війни. Саме війна, відсутність доходу, складнощі з пошуком роботи, яка могла б їх прогодувати, змусили дівчат надавати сексуальні послуги за винагороду.
Спочатку вони працювали тільки онлайн, потім стали виїжджати до клієнтів. Це дало їм можливість придбати собі їжу та одяг, ще вистачало й на розваги. Недобудова стала їхнім новим домом. Телефони заряджали у найближчому пункті незламності, воду набирали у сусідніх будинках, їжу готували на багатті, пізніше купили портативну газову плитку. Я одразу надала їм консультацію щодо соціального захисту, розповіла куди, у яких випадках можна звернутися.
Потім супроводила до ГО «Сонячне коло», щоб обстежити їх на ВІЛ та сифіліс, видати їм презервативи та лубриканти. Дівчата познайомились з соціальним працівником, до якого тепер вони можуть звертатися. Також я надала їм гуманітарну допомогу від «Легалайф-Україна».
На фото: Консультація дівчат СП, які проживали у недобудові
Для ефективної переадресації клієнта потрібно розуміти його потреби. Дівчата, історію яких я почала розповідати, мали жахливий психологічний стан через насильство від окупантів. Тому з ними працювала психологиня з БФ «Позитивні жінки Одеса». Також я запропонувала їм місцевий шелтер для ВПО, але умови проживання там їх не влаштували. Вони мали усі шанси залишитись у недобудові, де взимку було б вже не так затишно. Я вже гадки не мала, куди їх влаштувати, хоча б тимчасово. Проблему вдалось вирішити завдяки нашому активісту. Він дуже турбувався за дівчат, й тому вмовив свою тітку взяти їх до себе. Тітка спочатку не дуже зраділа, просто пожаліла дівчат. А зараз вони так потоваришували, що вона їх вже нікуди не відпускає.
Катерино, чи є в Одесі організації, які також допомагають СП? Хто вони та яку підтримку від них ти отримуєш?
Катерина: Я співпрацюю майже з усіма неурядовими організаціями, але найчастіше звертаюсь до «Сонячного кола» та до БФ «Позитивні жінки Одеса». Найчастіше це стосується випадків домашнього та гендерно-зумовленого насильства, з якими все частіше стикаються секс-працівниці. Фахівці цих організацій знають, куди супроводити клієнта, до якої установи краще звернутися у тому чи іншому випадку, надають якісну психологічну допомогу тощо.
Ще нашим дівчатам дуже подобається відвідувати різні жіночі тренінги, групи самодопомоги та майстер-класи, що проходять у безпечному просторі цих організацій.
Взагалі я переадресовую або супроводжую людину залежно від її потреби: якщо це ВІЛ – до «Альтернатива» або «100% життя» чи «Позитивні жінки», якщо питання стосуються наркозалежності – до БО «ВОНА» тощо.
У критичних випадках я прошу про допомогу у депутатки міської ради, Ірини Єсенович. Також почала співпрацювати з фахівцями ГО «Прожектор». В них є адвокати, які дійсно надають кваліфіковану юридичну та правову допомогу представникам уразливих груп, навіть представляють у судах інтереси клієнтів, якщо має місце порушення їхніх прав через дискримінацію.
На фото: робоча зустріч з представницями БО "Позитивні жінки. Одеса"
А як щодо підприємців та бізнесу, чи можливо сьогодні отримати від них допомогу для СП?
Катерина: Я вважаю, якщо є бажання, можна все, але чи потрібна така допомога, коли вона не від душі?
В мене були випадки, коли я роздавала гуманітарну допомогу нашим дівчатам та хлопцям, то люди питали в мене: навіщо їм допомога, вони й так не погано влаштувалися, і хай ідуть на роботу тощо. Люди навіть не вважають сексуальні послуги роботою. А коли у відповідь я їм пропоную хоча б день відпрацювати в цій сфері, з гарантіями повної безпеки, яких у звичайному житті секс-працівники не мають, люди відмовляються, кажуть: «Я не продаюсь». Це – не правда! Продаються всі! На будь-якій роботі ми здаємо в оренду своє тіло, у середньому на 8 годин на добу. Навіть, якщо маємо власний бізнес, більшість часу ми приділяємо тому, що нам не до вподоби, але приносить кошти. Але чомусь свою роботу більшість людей вважає нормальною, а секс-роботу – ні.
Тому у нашому суспільстві, звісно, ми можемо отримати допомогу для конкретної людини, але не вказуючи, що вона СП. Тоді більше шансів її отримати.
А що б ти порадила активісткам — початківцям у нашій сфері?
Катерина: На мою думку, часто початківці приходять в нашу сферу, щоб, допомагаючи іншим — допомогти собі. Це дуже сильна мотивація, перший час кожне невеличке досягнення надає великого задоволення. Але згодом допомога може стати потрібна їм самим. Тому що через велике емоційне навантаження, людина може зіткнутися з професійним вигоранням.
Важливим засобом для його попередження є вміння поставити перепони між собою та клієнтом. На початковому етапі майже усі роблять таку помилку, яку колись робила і я. Я пропускала проблеми клієнтів через себе, через що страждала сама. В такому емоційному стані допомогти комусь взагалі дуже складно. Щоб повернутися до роботи, мені потрібно було спочатку розв’язати власні проблеми. І це стосується усіх невирішених проблем, які ми прийшли здолати у своєму житті, допомагаючи іншим. Починати завжди потрібно з себе.
Катерино, на що ти сподіваєшся в майбутньому, що могло б зробити життя секс-працівників безпечнішим?
Катерина: Я вважаю, що безпечнішим життя секс-працівників може зробити декриміналізація секс-праці.
Я сподіваюсь, що наше суспільство, нарешті, одужає від важких хвороб ксенофобії та сексизму. Насправді я впевнена, що джерелом інфікування цим недугом є лише людська необізнаність та совкове виховання, що забороняють жити вільним життям та мати право на власну думку. Радянським охоронцям моралі вдалось навіть влізти у ліжка багатомільйонного гулага, заборонивши людям любити та виражати свої почуття. Так, я не побоюсь в даному контексті казати про почуття, тому що секс — це – один зі способів виразити своє кохання. Та якби у кожній родині було б усе добре з інтимним життям, то ніхто б не потребував сексуальних послуг взагалі.
Але більшість людей, замість того, щоб це усвідомити та навести лад у власному ліжку, лізуть у чужі, при підтримці партії чи релігійних ідеологів. Оголосивши секс брудним, гріховним та богомерзьким явищем, вони самі нерідко користуються послугами секс-працівників.
Коментарів: 0