ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З НАТАЛЕЮ ЖУРАВЛЬОВОЮ, м.ДНІПРО

“ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ” – СЕРІЯ ІНТЕРВ’Ю З РЕГІОНАЛЬНИМИ ЛІДЕРКАМИ ТА ПАРАЮРИСТАМИ БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”. Ми говоримо про вплив війни на життя українців, на долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні, порівнюємо, що змінюється з часом, а що залишається незмінним.

Наталія Журавльова – лідерка ініціативної групи секс-працівниць/ків БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” у м.Дніпро - розповіла про свій життєвий шлях та досвід в правозахисному русі. А ще ми поговорили про зміни, що привнесла війна в життя секс-працівниць.

Наталія Дорофєєва: Привіт, Наталі! Готуючись до нашої зустрічі, я раптом зрозуміла, що незважаючи на те, що ми з тобою давно працюємо разом, я мало знаю про тебе особисто. Розкажи трохи про себе, коли, як та з чого почалась твоя правозахисна активність?

Наталія Журавльова: Ну, почалось все десь у 2013 році з особистої ініціативи, поступово почала працювати в різних ЛГБТ та правозахисних організаціях, які захищають права транслюдей та секс-працівників, а також впроваджують програми профілактики ВІЛ та ІПСШ.

Взагалі то, за освітою я пов’язана з комп’ютерною технікою та телекомунікаційними мережами. Ще з юності мене тягнуло до комп’ютерів та програмного забезпечення, щось перевстановити, налаштувати тощо. Тому і навчалась у цьому напрямку. За життя спробувала себе в різних сферах, від електромеханіка та налаштування мереж до підприємництва - відкрила ФОП і займалася розвитком власного бізнесу. Але після 2013 року, коли подорожчав сильно долар і, відповідно, ціни на все скаканули – стало важко утримувати і обслуговувати бізнес, тому довелося його продати.

Вже тоді, поступово я почала втягуватись в правозахисний рух. В той час я часто приїздила до Києва та, за нагоди, відвідувала різноманітні заходи: форуми, конференції, марші, зокрема ЛГБТ спільноти, була навіть на БДСМ вечірках та транс квартирниках. Ці зустрічі давали змогу поспілкуватись з активістами, познайомитись з правозахисниками та керівниками різних організацій України. Та вже після першого квартирника я усвідомила, що транс люди - це найнезахищена група серед усіх уразливих спільнот. А якщо транс жінка ще й займається секс-працею, то це подвійний ризик для неї.

Далі більше, почала збирати квартирники у себе в місті, проводила тренінги з адвокації прав транс людей та секс-працівників тощо, так би мовити самоорганізовувала спільноти Дніпра. Потім провела кілька тренінгів від організації HPLGBT. Познайомилася з представниками ВБО "Конвіктус-Україна", пізніше вони приїжджали до нас на заходи з програмами профілактики - консультували, тестували на ВІЛ та ІПСШ, видавали презервативи та лубриканти.

Напевно, ось цей постійний рух і постійне якесь почуття, що ти робиш потрібні справи, мене і мотивує) Ну і звичайно нові обличчя, спілкування, підтримка...

НД: Розкажи ще, як ти потрапила до нас у БО «Легалайф-Україна»? і чому обираєш залишатися з нами?

НЖ: Про Легалайф мені розповіла подруга. Взагалі то, я і раніше чула, що є така організація, знала чим вони займаються і таке інше. Мене цікавила діяльність Легалайф, але я не знала, як почати взаємодію. Подруга порадила мені спробувати подати документи на конкурс регіональних лідерів спільноти. Ну, я подала, і мене прийняли. Тепер я лідерка ініціативної групи секс-працівників БО "Легалайф-Україна" в м.Дніпро.

Мені подобається ця робота). По-перше - подобається допомагати людям. По-друге - це дуже дружній колектив. Добре ставлення керівництва до членів команди, ніхто нікого не напружує ). Потім, постійне спілкування з новими людьми, зустрічі з представниками різних організацій, установ, стейкхолдерами. Та й, врешті-решт, треба ж добитися декриміналізації секс-праці!

Заходи, що ми проводимо для спільноти, кожний завжди цікавий. До того ж, нас постійно чомусь навчають, багато різноманітних тренінгів проводиться для особистісного зростання та розвитку лідерів та активістів. Це дуже корисно, і багато чого стало в нагоді і в роботі, і у житті.

НД: А які труднощі у твоїй роботі? Що є найскладнішим?

НЖ: З труднощів… напевно, це переговори, домовленності з різними посадовцями та чиновниками. Багато хто з них не розуміє проблематику, нащо взагалі потрібна підтримка та захист уразливих спільнот, особливо зараз, коли війна та багато інших проблем. Хтось хвилюється за свій рейтинг, імідж тощо. Доводиться пояснювати, розповідати про європейські цінності, про користь всьому суспільству тощо, але переконувати їх дуже складно. Ну, менталітет ще десь залишився радянський, і з цим треба працювати.

НД: Ти пригадала, що війна впливає на можливості отримувати підтримку чи допомогу, а як взагалі війна вплинула на сферу секс-послуг у твоєму місті? чи змінилися потреби/проблеми СП під впливом війни?:

НЖ: Війна вплинула на всіх людей, а на секс-працівників, мабуть, ще більше. Багато хто з них виїхав за кордон, хто мав можливість, кого тут, скажемо так, нічого не тримало - немає родичів, немає свого житла, немає можливості працювати.

Інші намагаються якось виживати, адаптуючись до сьогоднішніх реалій. Працювати стало набагато складніше. Ризиків для життя та здоров’я стало більше, доходів - меньше, плюс, зараз на вулицях багато військових і поліцейських, тому частина СП залишають секс-працю, побоючись свавілля з їх боку.

Секс-праця, в основному, це нічна робота, та через комендантську годину вночі працювати стало неможливо. З’явились проблеми і з пошуком клієнтів, бо клуби, ресторани, сауни та інші місця розваг вночі не працюють (деякі хоч і продовжують працювати у "закритому режимі", але там великий ризик потрапити під поліцейську облаву). Знаю, що дехто з СП, пішли з "вулиці" у вебкам. Але тут теж є свої складнощі, такі як відключення світла, інтернету, тривалі обстріли, наприклад, коли треба йти в укриття, а ти в "образі" та у відвертому костюмі))) тощо.

Тому дуже багато з СП залишились без заробітку. У когось на початку ще були відкладення, але й вони потихеньку витратилися. А треба ж за щось жити - платити за комуналку, за оренду житла, харчуватись, одягатись тощо.

До того ж, постійні відчуття страху, занепокоєння, хвилювання за себе та своїх близьких - все це призводить до психічних розладів у СП, багато хто впадає в депресивний стан, живе одним днем.

НД: Чи є можливість у СП найти іншу роботу у вашому місті?

НЖ: Особисто я знаю дівчаток, кому вдалось влаштуватися - реалізатором на ринок, у піцерію тощо - але це одиниці. З транс людьми все набагато складніше, у тому числі, через проблеми з документами. Ті, хто встиг отримати документи, в більшості виїхали за кордон. А тим, у кого документів немає, працевлаштуватись важко.

НД: Наталя, поясни будь-ласка, як транс люди пов’язані із секс-працею та про які проблеми з документами ти кажеш?

НЖ: Добре, спробую пояснити просто. Транс перехід - це дуже дорого! Гормональна терапія, косметологи, епіляції, хірургічні операції тощо вимагають великих коштів протягом тривалого часу. Транс люди - це звичайні люди, і у більшості не є багатими. А заробляти їм дуже важко, бо коли зовнішність не збігається з паспортними даними, на роботу влаштуватись в нашій країні майже неможливо. Якщо когось і беруть, то на низькооплачувану працю, мовляв, "скажи спасибі, що тебе взагалі взяли!".

Тобто, їм вкрай необхідні гроші на все, що я вище описала, але заробити можливості немає і взяти їх більше ніде. Ось ці обставини і штовхають багатьох з них у секс-працю. Бо це єдина можливість зробити всі необхідні операції, отримати терапію, змінити документи і закінчити перехід. Після цього багато хто з транс осіб лишають сферу секс-послуг та починають нове життя. Ось тому я і почала допомагати людям з цих спільнот, щоб змінити щось для них - хтось же повинен це робити. А хто, якщо не ми?)

НД: Що зараз, в умовах війни, найбільше турбує СП? З чим звертаються та яку допомогу можуть отримати від тебе?

НЖ: Як я казала, багато СП відчувають фінансові труднощі. Вони не мають можливості забезпечити себе та свої сім’ї найнеобхіднішими для виживання ресурсами. Насамперед, це продукти харчування, ліки, засоби гігієни та одяг, до того ж, сплата комунальних послуг та оренда житла, бо більшість з них немає власного.

Часто СП потребують консультацій, правових чи психологічних, питають про державні програми підтримки для постраждалих від війни, де вони можуть отримати допомогу у випадках насильства чи порушення їх прав. Часто у них є проблеми з отриманням медичних послуг через стигму чи, наприклад, через відсутність підписаних декларацій з лікарем, у декого немає паспортів тощо.

Практично з перших днів війни ми видавали СП гуманітарну допомогу від Легалайф, за що багато СП вдячні, тому що саме ця підтримка допомагає їм вижити в цих умовах.

Незважаючи на війну, ми продовжуємо збиратись спільнотою, проводимо інформаційні заняття, консультації. Навіть просто - зустрітись, обсудити спільні проблеми, пожалітись та отримати підтримку - це дуже важливо для нас. Це багатьом допомагає "триматись" у сьогоднішній ситуації.

Також я збираю інформацію про сервіси та послуги, щоб інформувати СП про те, де та яку підтримку вони можуть отримати у нашому місті. За необхідності спрямовую СП до дружніх НПО, які надають послуги СП, супроводжую до лікарів, допомагаю відновити втрачені документи.

НД: Хтось ще в Дніпрі допомагає СП вирішувати проблеми, окрім Легалайф?

НЖ: Ну, транс люди з числа секс-працівників можуть звернутись до ЛГБТ і транс організації, які надають гуманітарну та фінансову допомогу. Тому у них більше можливостей отримати підтримку, ніж у інших СП.

НД: На твою думку, за останні роки щось змінилося в суспільному ставленні до наших спільнот? Який вплив має війна на цей процес?

НЖ: Я відчувала, що за останні роки рівень толерантності у суспільстві зростав. Були звичайно прояви ворожості, але значно менше, ніж, наприклад, у 2012 році. Але війна змінює людей, відчувається, що зараз народ якийсь озлоблений став, нікого не цікавлять проблеми спільнот чи їх захист. Хоча багато хто з ЛГБТ, СП спільнот з перших днів захищають Україну в лавах ЗСУ! Ті, хто має можливість, донатять, збирають речі, товари для діток тощо.

Найбільше, напевно, страждають ЧСЧ (чоловіки, які практикують секс з чоловіками) і транс люди. Багато з них не можуть виїхати чи вільно пересуватись по країні через страх дискримінації, наприклад, з боку поліції та військових. Через невідповідність зовнішності та фото в паспорті, багато транслюдей побоюються неприємностей у разі перевірки документів. Тому намагаються менше пересуватися країною.

НД: А ти зіштовхувалась з агресією, несприйняттям?

НЖ: Ну, так, щоб серйозна агресія була чи загроза життю – то ні. Але сутичок словесних з усяким бидлом було не мало. Але ж всіх не переконаєш – та й я можу за себе постояти!

НД: Не було через це думок залишити активізм і не ризикувати власним здоров’ям?

НЖ Якщо чесно, то не раз. Ось поклавши руку на серце, часто думала про це. Тим більше небезпечний час такий зараз, не дай бог, окупація або ще щось, мене вб’ють відразу. Та й здоров’я трохи здало, чесно, вже активність не та скажемо.

НД: Наталі, на твою думку, що могло б зробити життя секс-працівників безпечнішим та кращим?

НЖ: Насамперед - це декрим! Час прибрати, підкреслю, "совєцькі" статті, нікому не потрібні! Ще ось ці індикатори чи показники, що теж з совдепівської міліції потрапили в реформовану поліцію, за якими поліція повинна, образно кажучи, раз на місяць чи квартал закрити 3 борделі і взяти 5 повій на місці злочину! Це ж абсурд повний! Давно пора цього позбутися.

НД: Ну і на останок, традиційне питання для всіх лідерок: про що сьогодні мріють СП? про що найчастіше говорять на кухні?

НЖ: Авжеж про перемогу! Всі мріють про мир, щоб цей жах швидше скінчився. А після цього сподіваються на декриміналізацію секс-праці, щоб продовжувати жити та працювати відкрито.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З ВІКТОРІЄЮ САХНЕНКО, М.МИКОЛАЇВ