ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З ОЛЕНОЮ БУБУЛИЧ, М.ВІННИЦЯ

«ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ» – СЕРІЯ ІНТЕРВ’Ю З РЕГІОНАЛЬНИМИ ЛІДЕРКАМИ ТА ПАРАЮРИСТАМИ БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”. Ми говоримо про вплив війни на життя українців, на долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні, порівнюємо, що змінюється з часом, а що залишається незмінним.

Сьогодні ми поспілкувались з ОЛЕНОЮ БУБУЛИЧ – лідеркою ініціативної групи секс-працівниць/ків БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” у м. Вінниця та запропонували побудувати розмову у форматі – короткі запитання та короткі відповіді. Що з цього вийшло - читайте у матеріалі нижче.

Наталія Дорофєєва: Олено, що змінилось у особистому житті та у побуті секс-працівниць/ків за час війни?

Олена Бубулич: В першу чергу, це емоційний та психологічний стан дівчат: повна розгубленість та невпевненість, а що буде далі? Всі відчувають страх - за своє життя, за життя близьких людей, за стабільність доходів тощо, і це впливає на становище родини в цілому. Зростають роздратованість, невпевненість в собі, виникають непорозуміння та психологічне насилля в родинах.

НД: Як на роботу секс-працівниць вплинули ракетні обстріли, відключення світла та комендантська година?

ОБ: Безумовно негативно, бо  це руйнує усі налагодженні плани та стабільність життя. Через психологічне навантаження, дівчата відчувають себе невпевненими, знервованими та виснаженими.

НД: Чи покидають СП секс-працю через такі умови та нові ризики?

ОБ: Ні, не покидають.

Навпаки, в нас є  дівчата ВПО, які раніше не мали досвіду секс-праці, але зараз вони вимушені надавати сексуальні послуги через різні життєві обставинами. Багато хто з жінок намагались знайти іншу роботу, але, пропрацювавши місяць, повертаються. Причини різні, найчастіше графік роботи не підходить чи то заробітна плата.

НД: Чи багато приїхало новеньких СП? Чи є конкуренція з переселенками, і як це відбувається?

ОБ: Вінниччина з самого початку війни приймає біженців з інших регіонів України. На постійному проживанні з 24 лютого 2022 року у нас перебуває більше ніж 90 тисяч біженців, з них майже 30 тисяч дітей. З близька 60 тис працездатних осіб більшість складають жінки.

Багато дівчат ВПО поступово повернулись до своєї професії, деякі, за їх словами, спочатку спробували знайти іншу роботу. Конкуренція була, є і буде. Це стосується не тільки місцевих та переселенців. Це відбувається з дівчатами з сіл та маленьких містечок нашої області. Образи, чвари, все це виникає внаслідок збільшення конкуренції, боротьби за своє робоче місце та клієнтів.

НД: Хтось з твоїх дівчат виїхали за кордон?

На початку війни виїхали 8 дівчат, але через деякий час усі повернулись.     

Всі вони говорять, що незнання мови та законів тих країн не надали можливості працювати та жити там. Тому усі повернулись.

НД: Що змінюється на ринку секс-праці у Вінниці?

Якщо до початку повномасштабного вторгнення дівчата працювали в три зміни, то сьогодні - це нереально. Працюють, виходячи на трасу або по дзвінку їдуть до клієнта. Усе це відбувається до комендантської години.

У порівнянні з мирним часом, ціни на послуги підвищились. Але доходи у дівчат зменшились, бо платоспроможність клієнтів впала, не всі можуть заплатити за такий відпочинок, до того ж, постійним клієнтам дівчата часто роблять знижки. Та й взагалі, із збільшенням кількості СП в регіоні, клієнтів відчутно не вистачає.

НД: З якими найбільш поширеними проблемами стикаються секс-працівники у вашому регіоні? Що їх турбує насамперед?

Складно визначити якусь окрему проблему, що найчастіше виникає в наших СП. Проблем багато, і вони всі актуальні та важливі.

Можу виділити, по-перше, це порушення прав працівниками поліції: перевищення повноважень, затримання без поважної причини, вимагання,  відмови приймати заяви про порушення прав чи насильство щодо СП. Як приклад з останніх випадків: забрали до поліції СП ВПО. Вилучили документи та телефон, протримали 5 годин. Поводились нахабно та погрожували повідомити відповідні органи, щоб ті з СП зняли допомогу на ВПО. Добре, що дівчина звернулась до  нашого параюриста, який допоміг у вирішенні її проблеми, але ж не всі звертаються, а таких випадків багато.

По-друге, це невиконання прямих обов’язків медичними працівниками. Взагалі, СП стикаються з проблемами в різних державних структурах. Хоча працівники цих структур виявлять неналежне та неповажливе ставлення не тільки до СП, а й до іншого населення в цілому.

Деякі працівники поліції, державних структур та медичні працівники чомусь вважають себе обраними, а всіх інших - нижчим сортом.

До війни СП також стикались з подібними випадками, але в меншому обсязі.

НД: Яку допомогу ти надаєш СП як лідерка ініціативної групи?

В пріоритеті сьогодні гуманітарна допомога. З початку війни я надаю дівчатам від БО «Легалайф-Україна» продуктові набори, засоби гігієни, речі першої необхідності під час війни.  Крім того, за час моєї роботи, а це вже 20 років, добре налагоджена співпраця з дружніми організаціями, церквами, приватними підприємцями та власниками магазинів секонд хенд, завдяки яким ми маємо змогу надавати СП одяг, посуд, домашню техніку, підгузки, меблі, електричні прилади тощо.

Також допомагаю дівчатам вирішувати правові проблеми. Ми співпрацюємо з вторинною юридичною допомогою, і багато справ вирішуються за їх участю. З війною актуальними стали кейси щодо виплати допомоги. Зокрема, частина з СП, які вимушено виїхали з своїх міст, де проходили бойові дії, прожили в нашому місті  один-два тижні і виїхали за кордон.  Багато з них повернулись через 3 - 4 місяці та звернулись, щоб зареєструватись як ВПО. Але  їм відмовили в поставленні на облік та у допомозі, не пояснюючи причини. У таких випадках дуже корисними були консультації керівника вторинної правової допомоги, від якого СП отримали вичерпну інформацію, щодо свого статусу, видів допомоги, на яку вони мають право та подальших дій для її отримання.

Ще в нас добре налагоджена система взаємодії з партнерськими організаціями щодо переадресації і супроводу СП для отримання необхідних послуг. Тут ми співпрацюємо з обласним центром інфекційних захворювань, Всеукраїнською мережею людей, які живуть з ВІЛ/СНІД,  ГО «Паросток», обласною організацією інвалідів «А-ВЕСТА», ГО «Полум’я надії», кризовим центром для мам та дітей, центром адаптації для жінок, БО «Позитивні жінки», а також з приватними клініками.

НД: Олено, на твою думку, за ці роки, що ти у русі, щось змінилось у суспільному ставленні до секс-працівників? І як це впливає на СП?

Коли я починала працювати відношення було дуже негативне до усіх ключових груп. Найбільше мене вразив випадок, коли до обласної лікарні привезли вагітну СП ЛЖВ, покинули її в коридорі, де вона і народила сама. Цей випадок спонукав мене доносити правду до суспільства через газети, телебачення та в прямому спілкуванні з людьми.

На теперішній час люди більш лояльніше відносяться до СП, ЛЖВ. Але СП продовжують стикатись з дискримінацією, приниженнями, зверхнім та ворожим ставленням тощо. Дискримінація залишається великою проблемою та призводить до негативних наслідків для тих, хто її зазнає. Це може вплинути на психічне здоров’я людини, її самооцінку та добробут.

Негативні уявлення, стереотипи щодо секс-праці та людей, задіяних у цій сфері, шкодять тим, що призводять до перевищень повноважень з боку посадовців, до порушення прав людини, до приниження людської гідності, а безкарність породжує відчуття вседозволеності.

В свою чергу, СП зневірюються в правовій системі, розчаровуються, відчувають себе незахищеними та непотрібними суспільству. А це несправедливо, СП є такими ж громадянами, з такими ж правами та обов’язками, і вони повинні отримувати таку ж допомогу та захист від держави, як і інші українці. Як і інші українці СП переживають війну, несуть всі тяготи, допомагають нашим військовим, у багатьох з них  рідні захищають нашу державу. Наприклад, ще з початку війни у 2014 році, наші дівчата допомагають ЗСУ: збирають гроші, закуповують ліки тощо, тобто допомагають як можуть.

НД: Олено, наостанок, про що сьогодні мріють твої дівчата?

В першу чергу про перемогу, повернутись на рідну землю, до свого будинку, про спокійні ночі, про сім’ю, дітей тощо. А ще про декриміналізацію секс-праці -  про життя у рамках закону, захищеність та впевненість.

НД: А на що ти сподіваєшся, що могло б зробити життя секс-працівників безпечнішим і кращим?

На декриміналізацію. Я за повагу та захист прав СП на справедливі й сприятливі умови роботи, справедливу зарплатню, здоров’я та безпеку на робочому місці. 

Публікація інтерв’ю стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок та лідерство – Україна», який запроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО «Легалайф-Україна». Інформація, подана у статті, не завжди відображає погляди Уряду Канади та УЖФ.

Дякуємо БО «100% життя» за підтримку мобілізаційного та адвокаційного розвитку спільноти.

ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З НАТАЛЕЮ ЖУРАВЛЬОВОЮ, М.ДНІПРО

ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З ВІКТОРІЄЮ САХНЕНКО, М.МИКОЛАЇВ

ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З ОЛЬГОЮ СКРЕМІНСЬКОЮ, М.ЖИТОМИР

ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З СВІТЛАНОЮ МАКОГОН, М. КРИВИЙ РІГ

ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ З МАРИНОЮ ЧАБАН, М. СУМИ