
Гаряча лінія
Коментарі:0
“ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ” – СЕРІЯ ІНТЕРВ’Ю З РЕГІОНАЛЬНИМИ ЛІДЕРКАМИ ТА ПАРАЮРИСТАМИ БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА”. Ми говоримо про вплив війни на життя українців, на долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні, порівнюємо, що змінюється з часом, а що залишається незмінним.
Сьогодні ми поспілкувались з СКРЕМІНСЬКОЮ ОЛЬГОЮ – лідеркою ініціативної групи секс-працівниць/ків БО “ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА” у м. Житомир.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ ДЛЯ СЕКС-ПРАЦІВНИКІВ:
+38 (050) 450 777 4
+38 (067) 450 777 4
ЗВЕРНУВШИСЬ, ВИ ЗМОЖЕТЕ ПОСПІЛКУВАТИСЬ ТЕЛЕФОНОМ З ПСИХОЛОГОМ, ЮРИСТОМ АБО ОТРИМАТИ КОНТАКТИ СПЕЦІАЛІСТІВ В ВАШОМУ РЕГІОНІ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ ВАМ ДОПОМОГУ ТА ПІДТРИМКУ НА МІСТІ
ЯКЩО ВИ СТИКНУЛИСЬ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ, Ви можете подати заявку та отримати правову допомогу юристів, скориставшись інструментом DataCheck. Для цього завантажте застосунок:
Наталія Дорофєєва: Вітаю, Олю! Ти вже декілька років працюєш з БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА", спілкуєшся з секс-працівницями, підтримуєш їх у важких ситуаціях, впевнена, що СП довіряють тобі, діляться своїми думками, проблемами, досвідом. Тобто, ти точно знаєш, що відбувається у їх житті та загалом у сфері секс-послуг останнім часом. Ось про це й поговоримо.
НД: Для початку, хочу запитати, що змінилось у побуті СП після початку війни, що відбувається у особистому, сімейному житті СП?
Ольга Скремінська: Повномасштабне вторгнення росії вплинуло на кожну СП - це стосується і роботи, і особистого життя, і економічного становища тощо. В перші місяці більшість СП майже не працювали, взагалі не розуміли, що буде завтра: були тільки страх, паніка, розгубленість та невпевненість.
Ракетні обстріли, відключення світла та комендантська година додали значної кількості ризиків та обмежили можливості для секс-праці. Але дівчата все одно повертаються до роботи. Тобто з війною ризики збільшилися, а дохід впав. В мене є жінка, у якої 5 дітей, і вони не знають, що мама надає секс-послуги. Вона намагалась економити, але цього не достатньо, щоб забезпечити всі потреби родини, тому жінка продовжувала виходити ввечері з дому, незважаючи на те, що діти можуть здогадатися. Вона не мала іншого шляху.
Є дівчата, які залишились без підтримки, бо чоловіки поїхали воювати. У однієї з жінок місяць тому загинув син, захищаючи країну від окупантів.
Тобто економічно і морально всім дуже важко. Наразі, кожний день є психологічно важким. Можливо через це, на жаль, спостерігаю тенденцію до збільшення вживання алкоголю, заспокійливих та інших речовин серед спільноти, "щоб зняти напругу" - як вони самі говорять.
НД: Як вважаєш, кількість жінок у секс-праці збільшується чи навпаки зменшується під впливом війни?
ОС: Важко сказати однозначно, але з появою військових в нашому регіоні, попит на секс-послуги збільшився, а там де є попит - там й пропозиція з’явиться.
Хтось покидає цю сферу, інші приходить. Якщо з початку війни більшість СП припинили працювати, то з часом, коли до стресу трохи звикли, дівчата почали повертатись.
Багато СП виїхали закордон, деякі з них повністю змінили своє життя, але дехто продовжують підробляти секс-послугами, є й такі, хто повернулися в Україну і знову працюють. До того ж, в місті багато ВПО, частина з них до війни не мали досвіду у сфері секс-бізнесу, але життєві обставини вимушують його набувати.
НД: З приводу цього, у мене одразу два питання виникли. Чи знаєш ти, як складаються долі у СП, які виїжджають з України? І друге, чи правильно я зрозуміла, що відсутність іншої роботи у Житомирі спонукає жінок ВПО йти у секс-працю?
ОС: Війна внесла в життя СП корективи та нові ризики, тому дівчата намагаються підлаштуватися під них. Для когось це стало можливістю, якщо можна так сказати, змінити своє життя. В мене є дівчинка, яка виїхала за кордон, наразі вже вільно говорить і продовжує вивчати іноземну мову, та проходить курси для здобуття професії медсестри. Але, звичайно, їм там складно - розповідають, що немає підтримки і всюди «свої правила».
Щодо ВПО, то робота у місті є, але жінкам, особливо з малолітніми дітьми чи старенькими батьками, часто не підходять ані графік роботи, ані заробітна плата. Як приклад, дівчина утримує своїх дітей та дітей сестри, співмешканець зараз безробітний, тому однієї звичайної зарплати їм не достатньо. До того, щоранку їй необхідно вести дітей в школу, потім забирати їх після навчання, тож і графік роботи повинен бути гнучкий, а це рідкість.
НД: Зважаючи на нові умови та ризики, чи спостерігаєш ти якісь зміни на ринку секс-праці?
ОС: Так, однозначно, секс-сцена змінилася. Є ще дівчата, які стоять на вулицях, але їх набагато менше, ніж було до війни. Зазвичай, це ті, хто давно працюють і не мають виходу в онлайн, бо для них це складно. Але більшість перейшли на роботу по телефону. Тобто у них є постійні клієнти або їм телефонують за рекомендаціями, чи через таксистів домовляються та віддають їм за це частину свого доходу.
На початку вторгнення деякі шукали клієнтів біля блокпостів чи поруч з військовими частинами, але там буває небезпечно. Дівчатам доводиться самостійно контролювати ситуацію, адже клієнти, зокрема військові, після вживання алкоголю можуть бути агресивні. Про це мало хто говорить, але, нажаль, це є. Тому багато дівчат з початку війни купили собі засоби для самооборони.
Через появу військових - ціни на секс-послуги збільшились, але не завжди є клієнти чи вони починають агресивно себе поводити, і дівчата йдуть без коштів
Взагалі, чоловіки у формі, знаючи, що дівчата не завжди можуть себе захистити, користуються цим. З іншого боку, бувають випадки, коли СП, замість сексу, просто вислуховують військових, тому що тим нема до кого звернутися, а СП завжди готова слухати. Щось схоже на психологічний прийом...
НД: Якої допомоги СП потребують сьогодні найбільше?
Я спостерігаю, що через постійний стрес, у багатьох погіршується стан здоров’я, загострюються хронічні хвороби, почали з’являтись ментальні розлади, тобто актуальність у допомозі з боку лікарів, психологів зростає з кожним днем війни.
Погіршення економічного становища, спонукає СП шукати та користуватись благодійною допомогою. Зокрема, СП з маленькими дітьми часто потребують підгузників, дитячого харчування та інших товарів для дітей. Також, дуже актуальною для СП є потреба у житлі, більшість не мають власного житла та вимушені знаходити кошти на сплату оренди. Ще помітила, що частіше почали звертатися за допомогою у відновленні документів.
Тому гуманітарна допомога від БО "Легалайф-Україна" є дуже важливою для спільноти - продукти, засоби гігієни, павербанки, рушнички, простирадла, дитяче харчування та інші засоби дуже полегшують життя СП. Наразі я допомагаю їм і з відновленням документів, консультую, супроводжую. Також вагомим внеском вважаю індивідуальні консультації, під час яких дівчина адресно отримує допомогу, та інформаційні заняття, на яких дівчата дізнаються багато нової інформації про послуги, можливу допомогу, їхні права та здоров’я.
Частіше стали траплятись випадки порушення прав з боку поліції. Нещодавно до мене звернулася дівчина, на яку поліція намагається "повісити" сутенерство. І це не перший такий випадок з мого досвіду, коли правоохоронці намагаються швидше закрити справу та залякують дівчат так, що СП не чують навіть адвокатів, які хочуть допомогти.
При порушені прав ми діємо за обставинами, часто я надаю параюридичну консультацію, і цього досить. Але у складних випадках все дуже індивідуально, тому ми задіюємо всі можливі ресурси, звертаємось до адвокатів, психологів тощо.
Наприклад, дівчині, одразу після надання послуг, вручили підозру у сутенерстві. Вона була з подругою, клієнт розрахувався з ними міченими купюрами. Її забрали у відділок, де допитували пів дня без адвоката. Змусили підписати зізнання за ст. 303 КК (Ст. 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років), обдуривши, що відпустять без будь яких юридичних наслідків для неї. Ми почали консультуватися з юристом, завдяки чому дівчина отримала безоплатного адвоката, який розклав всі докази по поличках. В результаті, дівчина отримала умовний строк.
Як на мене така допомога є дуже цінною та дає можливість СП відновлювати свої права.
Війна справила руйнівний вплив на життя і здоров’я людей в Україні та завдала значної шкоди системі охорони здоров’я. Обстріл медичних закладів та руйнування медичної інфраструктури, брак кадрів та порушення логістичних зв’язків – усе це стало перешкодою для вчасного й повноцінного забезпечення громадян медичними послугами. Зважаючи на маргіналізацію та незахищеність СП, можна припустити, що саме ця категорія громадян особливо відчули ці наслідки.
НД: Олю, чи можеш більш детально розкрити проблеми, що виникли через війну у сфері профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу в Україні?
ОС: На початку війни взагалі був хаос - приїжджало багато клієнтів з інших областей, відчувалась загроза, чи вистачить препаратів ЗПТ, АРТ на всіх та наскільки. І навпаки, ті пацієнти, які виїжджали за кордон, не мали інформації, як там отримати лікування, як підібрати оптимальну схему лікування тощо.
У Польщі, наприклад, метадонова програма платна. Тому ми дізнавалися інформацію через інтернет мережі, вивчали досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, аби допомогти іншим. Взагалі, всі працівники нашої сфери намагались максимально задовольнити негайні потреби людей. Навіть, коли були активні обстріли, доступ до ЗПТ не припинявся, були випадки, що клієнтам з віддалених районів видавали препарат на 30 днів, замість 10. Деякі СП, які виїхали, на певний час залишались без препаратів, бо не могли вирішити бюрократичні питання і, на жаль, це мало негативні наслідки для їх здоров’я.
Зараз ситуація повернулась до стабільної. У нас налагодженні контакти з соціальним працівником ЗПТ від ГО «Перспективи» Савело Андрієм, який допомагає, консультує та надає необхідну підтримку у доступі до лікування ЗПТ. І хоча є проблеми, наприклад відсутність документів у СП, що збільшує час постановки на ЗПТ, але з цим ми працюємо, треба тільки, щоб СП звертались, і ми вирішимо цю проблему.
Очевидно, що війни тягне за собою збільшення ризиків, у тому числі - ризики інфікування ВІЛ/ІПСШ теж зросли. Зростає вживання наркотиків та алкоголю, що спонукає до більш ризикованих сексуальних практик, при цьому використання бар’єрних контрацептивів зменшується.
Постійні обстріли та тривоги негативно впливають на залучення нових СП до лікування ВІЛ. Адже, коли СНІД Центр не працює через тривогу, СП не може стати на облік, а чи прийде вона наступного разу, чи знайде для цього час та мотивацію?
І головною проблемою є, як на мене, відкладання початку прийому АРТ, адже ВІЛ не болить, тому є ілюзія, що не потрібно пити терапію, бо нічого, поки що, не турбує.
НД: Олю, чи відчуваєш ти зміни у ставленні до СП з боку суспільства, медиків, держслужбовців? Наскільки війна вплинула на рівень дискримінації та/чи стигматизації СП?
Я вважаю, що з початком війни кількість випадків нетолерантного ставлення та дискримінації СП збільшилась. Внаслідок цього більшість СП закриваються та вже не звертаються за послугами в майбутньому. Здається, деякі люди не розуміють негативних наслідків такого ставлення для всього суспільства та громадського здоров’я.
Через негативний досвід, отриманий у недружніх лікарів, СП дуже часто займаються самолікуванням, бо бояться розкрити свій статус, приналежність до секс-бізнесу, до ВІЛ позитивних людей чи до людей з наркозалежністю тощо. Адже соромляться та бояться знову відчути приниження. Часто, коли у СП виявляється ВІЛ, вона не хоче йти в СНІД центр, щоб ніхто не подумав чи не дізнався, що вона СП.
З тих самих причин СП не звертаються за допомогою у разі насильства. Був випадок, коли співмешканець агресивно ставився до дівчини, лаяв та бив її. Вона наважилась та викликала поліцію, а ті, приїхавши на виклик та дізнавшись, що вона СП, сказали, щоб вони самі розбиралися між собою. І таких випадків є багато, на жаль, тому дівчата просто все замовчують.
НД: Які ініціативи впроваджує спільнота, щоб виправити цю ситуацію та допомогти СП отримувати необхідну допомогу без стигми та дискримінації?
Я часто проводжу заходи для населення та тренінги для поліції, військових разом з ГО «Перспектива», під час яких обговорюємо питання стигми та дискримінації. Приводжу приклади історій, де просте навішування ярликів впливає на людей та ламає їм життя.
Як лідерка БО "Легалайф-Україна", я представляю спільноту у Координаційній раді з ВІЛ/СНІДу в нашому регіоні. В мене налагоджена співпраця з лікарями інфекціоністами в СНІД Центрі, лікарем дерматовенерологом міської поліклініки Сушицькою Наталією. Маю партнерські відносини з представниками різних організацій, які залюбки співпрацюють з нами.
Така співпраця дозволяє вчасно переадресувати СП до дружніх спеціалістів та полегшити їм доступ до різних послуг
При переадресації головне завчасно обговорити конкретно, чого потребує СП, впевнитись, що на неї чекають, і тільки після цього направляти СП.
Нещодавно була дівчинка, переселенка з Макарова, під час розмови вона пожалілась, що не має паспорту, що стикалась з дискримінацією від лікарів. З цього і почалась наша робота з нею. Спочатку ми подали документи на відновлення паспорту, потім запропонували тестування на ВІЛ. Виявилося, що вона ВІЛ+. На жаль, вона не багато знала про профілактику та лікування, тому я наполегливо розповідала, як важливо вчасно розпочати приймати терапію. Коли паспорт вже був на руках, вона погодилась на прийом АРТ. В цей же час, я додатково запропонувала їй пройти тест на вагітність, адже симптоми, про які вона казала, були підозрілі. Я придбала їй тест, і він показав позитивний результат. Дівчина була розгублена та не знала, що робити. Але ми продовжували їй допомагати та підтримувати. І, наразі, в неї здоровий хлопчик, якого вона безмежно любить і навіть не хоче уявляти, що було б, якщо б ми не зустрілись.
НД: Куди ще в Житомирі, окрім БО "Легалайф-Україна, може звернутись СП? Можливо є досвід співпраці з приватними особами, бізнесом?
ОС: На мою думку, допомога від приватних осіб або підприємств йде заради піару, не вся, але у більшості випадків. А так як тема сексу, секс-праці дискримінується, то ніхто не хоче підтримувати це, щоб не стати «спонсором» СП. Але мені здається, скоро все зміниться, ми станемо більш толерантними і будемо розуміти, що ці люди існують і вони потребують підтримки.
Наразі я радію співпраці з вже перевіреними партнерами. Наприклад з ГО «Перспектива», де СП має змогу отримувати послуги з профілактики, такі як тестування на ВІЛ, ВГС, ВГВ та сифіліс, отримують консультації з поширення ВІЛ, постановки на ДКП, отримують презервативи та лубриканти тощо. А від регіонального представника «ВОЛНА» в нашій області наркозалежні СП отримували сертифікати на продукти.
Налагоджені відносини з міською поліклінікою. Нещодавно одна з моїх клієнток дізналася, що в неї венеричне захворювання, я звернулась до дружньої лікарки дерматовенеролога, яка допомогла з безкоштовним лікуванням антибіотиками за рахунок гуманітарної допомоги. Але хвороба була складна, і дівчина потребувала додаткового лікування. Але із цим ми впорались, завдяки допомозі у придбанні дорогих ліків від організації «Позитивні жінки». Таке партнерство дозволило зробити важливу справу - пролікувати дівчину, за що вона безмежно вдячна.
Також є міжнародні гранти, я отримала таких три, і вже закінчую третій проект допомоги для СП. На жаль, ми не можемо забезпечити всіх, але критична підтримка в складних обставинах та допомога переселенкам є дуже доцільною.
Я постійно шукаю можливості та допомогу, яка потрібна в конкретних випадках, але труднощів багато, зокрема з лікарями та ЦНАП, тому що велика кількість ВПО, часті тривоги і важко вирішувати деякі питання.
НД: Оля, я розумію, що все, про що ми говоримо - це дуже корисна, але вкрай не проста справа. З якими основними складнощами доводиться стикатись особисто тобі?
ОС: Великою проблемою - є безвідповідальність деяких дівчат. Наприклад, щоб вирішити ситуацію конкретних СП, я домовляюся з партнерами, щоб вони зустрілися та допомогли, а дівчата просто не з’являються і зникають, змінюючи номери телефонів. А через декілька днів знову приходять до мене, і знову просять про допомогу.
Таке буває і це розчаровує. Спочатку я сприймала це дуже близько, тому що я емпатійна та намагаюся допомогти по максимуму. Але зараз мені вдається не пропускати все через себе, тому що так можна швидко вигоріти.
НД: Ну, і на останок, традиційні два запитання. Про що сьогодні мріють СП?
ОС: Наразі кожна СП виживає, але їх думки та мрії - це постійний пошук кращого життя. Для того, щоб вижити вони кожний день ризикують і не мають підтримки. Вони мені часто кажуть, що вислухати їх можу тільки я. Деякі дівчата дружать між собою, але більшість наразі одинокі. Тому дівчата мріють про звичайне життя і підтримку.
Після початку війни багато дівчат надають сексуальні послуги вночі, а вдень десь підпрацьовують - швачкою, санітаркою і тд. Це руйнує стереотипи, що СП має жагу легких грошей, тому що вони важко працюють на звичайній роботі і мають безліч ризиків при надані секс-послуг. У них мрії звичайних жінок, це гідна заробітна плата, впевненість, що завтра в них буде їжа та житло, що зникне страх, що їх можуть «розкрити».
Майже кожна мріє, щоб ми перемогли та закінчилась війна, щоб була можливість налагодити життя і забезпечувати себе, не працюючи СП.
НД: На що ти сподіваєшся в майбутньому, що могло б зробити життя секс-працівників безпечнішим і кращим?
ОС: На толерантність та розуміння, бо кожна людина є унікальною.
Коли я спілкуюся з молоддю, з поліцейськими, медиками тощо і розповідаю про свою роботу з секс-працівницями, у них завжди відбувається таке здивування. Ніби це інші люди, з невідомої планети, і навіщо взагалі з ними працювати, адже їх ніхто не змушував займатися комерційним сексом. І всі проблеми, які в них є, вони самі створили.
Більшість починає одразу засуджувати, їм неважливі умови та причини. Тому в майбутньому, я сподіваюся, що у людей зміниться ставлення до секс-працівниць та секс-праці загалом. Кожна здорова людина має це сприймати нормально, а тема сексу не повинна табуюватися.
У людей має бути взаємоповага. Коли СП припинять засуджувати, навішувати ярлики, вони зможуть безпечно користуватися правозахисними послугами, відвідувати лікарів і піклуватися про себе, як звичайні люди. У майбутньому спільноту СП будуть сприймати, розуміти та не будуть дискримінувати, сподіваюсь, що в цьому буде і мій внесок.
Публікація інтерв’ю стала можливою завдяки підтримці Уряду Канади в рамках проекту «Голос жінок та лідерство – Україна», який запроваджується Українським Жіночим Фондом (УЖФ). Відповідальність за зміст інформації несе БО «Легалайф-Україна». Інформація, подана у статті, не завжди відображає погляди Уряду Канади та УЖФ.
Дякуємо БО «100% життя» за підтримку мобілізаційного та адвокаційного розвитку спільноти.
Коментарів: 0