Секс-працівниці не будуть у безпеці, поки вони поза законом / Про війну та секс-працю з Інгою Павленко, м. Вінниця

ПРОДОВЖУЄМО СЕРІЮ ІНТЕРВ’Ю «ПРО ВІЙНУ ТА СЕКС-ПРАЦЮ» з лідерками та параюристками БО "ЛЕГАЛАЙФ-УКРАЇНА". Майже рік минув з останньої публічної розмови з нашими регіональними представницями, коли ми говорили про життя українців, долі секс-працівниць та сферу секс-послуг в Україні в умовах війни. Цього року повертаємось до цієї розмови, щоб пригадати події чотирьох років війни та проаналізувати їх вплив на нашу спільноту та суспільство.

Вітаю, Інго! В останнє ми з тобою спілкувались майже рік тому. Розкажи, як твої справи, що відбулось за цей час, які зміни у професійному та повсякденному житті?

Інга: Я проживаю у Вінниці, і це не змінилось за час війни. Рік з минулого інтерв’ю пройшов з одного боку дуже швидко, з іншого — довго. Швидко, тому що багато роботи, багато проблем і викликів, які доводилось долати, була постійно зайнята, і тижні просто пролітали. Але ще цей рік був довгим, тому що я, як багато інших українців, чекаю перемоги, закінчення війни, повернення до мирного життя...  

В особистому житті змін немає — немає ресурсу на якісь зміни й не на часі.

Проте в кінці минулого року захистила магістерську роботу по психології й далі навчаюсь на психотерапевта за напрямом Гештальт — намагаюсь жити “тут і зараз”. Саме це навчання дає сили тримати рівень стресостійкості, коригувати психоемоційний стан і допомагати іншим виживати в умовах війни.

Вітаю тебе з захистом магістерської! Тим паче, що зараз спільнота, як ніколи, потребує дружніх психологів та психотерапевтів. Поговоримо про зміни у житті СП та на ринку секс-праці, що відбулись за останні чотири роки.

Інга: Ситуація на ринку секс-праці погіршується з кожним роком, і вже можна додати для характеристики слово “критична”.  

Окрім психоемоційних проблем у дівчат, на які скаржаться майже усі, великий вплив на їхнє життя мають нестача грошей та насильство. Ті жінки, що мали шлюб або цивільні стосунки, частіше роблять вибір бути самотніми. І це не про вибір бути вільною, це базові питання виживання себе і дитини/дітей. Вони приходять до думки, що вижити самій або з дитиною легше, ніж утримувати чоловіка, що без роботи (бо він переховується від ТЦК, чи за станом здоров’я не може працювати, чи має залежності).

Щодо кількості дівчат, які вийшли та працюють на ринку секс-праці, — то їх стало набагато більше. Багато нових облич. Багато ВПО. Є такі дівчата, що трималися три роки, але не витримали та поїхали за кордон шукати кращого, але це все одно не впливає на зростання  загальної кількості СП.

Конкуренція висока, попит на секс-послуги знижується, і відповідно падають заробітки. Дівчата скаржаться, що знайти клієнта стає все важче. А ті клієнти, що є або намагаються не платити, або торгуються за кожну гривню. Крім того, більшість клієнтів проявляють агресію, принижують дівчат, ображають.

Дівчат, які працюють на ринку секс-праці стало набагато більше

Лідерки та параюристки з інших регіонів також зазначають про збільшення випадків насилля щодо СП. Розкажи більш докладно, з чим стикаються жінки та яких заходів ви вживаєте, щоб допомогти постраждалим?

Інга: Питання насильства останнім часом постає все частіше. Це насильство і від клієнтів СП, і від членів їх сімей.

З мого досвіду, випадки домашнього насильства збільшились в декілька разів. І коли жінки йдуть від кривдників, то це більше питання захисту свого життя та здоров’я. Можу навести приклад, що демонструє загальну картину. Дівчина, назвемо її Олена, разом зі співмешканцем, який є демобілізованим, поїхали в село до родичів. Ввечері за загальним столом, де випивали, виникає сварка між співмешканцем Олени та її бабусею — власницею будинку. Олена стала на захист бабусі, у відповідь чоловік застосував грубу фізичну силу. Олені довелося тікати з дому та викликати поліцію. Але по приїзду правоохоронці склали протокол про хибний виклик, бо кривдник є демобілізований, бо випивали усі тощо.

Тобто жінки СП, які зазнають домашнього чи гендерного насильства, часто стикаються з упередженим ставленням і відмовою у допомозі. Поліція або інші служби нерідко не сприймають їх серйозно, звинувачують самих постраждалих чи відмовляються реєструвати заяви. Через страх осуду, розголошення особистих даних або втрати дітей жінки бояться звертатися по захист. Після такого ставлення жінки вдвічі почувають себе незахищеними й приниженими.

Також перешкодою є відсутність доступу до безпечного притулку та кваліфікованої правової допомоги. У результаті багато випадків насильства залишаються нерозкритими та без належного реагування.

Параюристи зменшують “правовий розрив” між державою й людьми

Інго, ти працюєш у нас параюристкою. Розкажи для тих, хто не в курсі, що це за робота така: хто може стати параюристом, де цьому навчають та у яких випадках можна до вас звертатись?

Інга: Параюрист спільноти — це спеціаліст, який допомагає людям захищати свої права поза традиційною системою адвокатури, особливо там, де доступ до юристів обмежений або дорогий.

Параюрист — це посередник між дівчатами СП та правовою системою. Він не є адвокатом, але має достатньо знань у праві, щоб консультувати людей щодо їхніх базових прав; допомагати складати звернення, заяви, скарги; пояснювати юридичні процедури простою мовою; сприяти мирному розв’язанню конфліктів; направляти людей до правозахисних організацій, якщо справа складна.

Стати параюристом можуть і юристи-початківці, й будь-які активісти, соціальні працівники, які пройшли спеціальне навчання. Головне — бажання допомагати людям і базове розуміння правових процесів.

Параюристи зменшують “правовий розрив” між державою й людьми. Вони роблять право ближчим, зрозумілішим і доступнішим, особливо для уразливих категорій.

Для наших дівчат я, як параюрист, пояснюю їх права при спілкуванні з поліцією; допомагаю скласти заяви про насильство, шантаж або вимагання та інше; допомагаю заповнити документи для суду чи звернення до омбудсмена; перенаправляю до правозахисних організацій, допомагаю з питаннями відновлення документів, супроводжую до ЦНАПів, лікарняних закладів для отримання послуг, пояснюю, які довідки потрібні та як зменшити бюрократичні ризики.

Роботи багато і робота націлена на кожен випадок з індивідуальним підходом до кожної. Кожна дівчина СП — це людина, яка часто буває незахищена й уразлива, і наше суспільство ще далеке від питань сприйняття, обізнаності та не осуду.

Поясни, будь ласка, для чого параюристи використовують застосунок DataCheck? Чи користуються секс-працівниці/-ки DataCheck самостійно?

Інга: В DataCheck я заношу дані клієнтки й докладний опис випадку правопорушення: де сталася подія, коли, за яких обставин та ким саме порушено права СП. Це не тільки фіксація випадку для відстежування чи статистики, а й можливість для СП відстояти права, отримавши безплатну допомогу професійного юриста. Важливо, що після фіксації факту порушення прав або насилля, будь-яка допомога – параюридична чи юридична — надається тільки за згодою клієнта.

 Така можливість є й у  клієнтки — самостійно зареєструватись у DataCheck і самій вносити опис порушення. Але переважно наші клієнтки з різних причин відмовляються це робити самостійно.

Ти сказала про добровільність отримання допомоги, тобто без згоди СП ніхто не може втручатись в її справи?

Інга: Так, ми починаємо діяти тільки після отримання добровільної згоди, коли СП готова відстоювати себе та свої права. Але часто все завершується фіксацією випадку.

 

Жінки бояться, що звернення обернеться проти них

 

Так, я помітила значну відмінність між кількістю зареєстрованих правопорушень та позитивно вирішених. У більшості випадків причиною невирішених кейсів зазначено саме  відмову секс-працівників від допомоги. Як ти вважаєш, чому СП відмовляються від правозахисних дій, від допомоги параюристів чи допомоги професійного юриста?

Інга: На мою думку усі СП мають негативний досвід спілкування з правоохоронцями — їх  принижували, шантажували, затримували, ставили на облік. Тому, навіть коли є правопорушення, жінки бояться, що звернення "обернеться проти них"; їхнє ім’я або професія стануть відомими оточенню; вони втратять клієнтів або житло.

Страх втрати анонімності часто переважає над бажанням домогтися справедливості. Тільки декриміналізація може змінити ситуацію — наші СП не будуть почуватися у безпеці та впевнено, поки вони поза законом.

У 2025 році по Україні у рази зросла кількість звернень в DataCheck щодо порушень прав, дискримінації тощо. На твою думку, про що це говорить?

Інга: Зростання кількості звернень відображає комплексний сигнал. Воно  свідчить і про збільшення проблем, але водночас є ознакою зміцнення довіри, ефективності роботи параюристів.

За останні роки параюристи стали більш видимими, особливо у великих містах й серед вразливих груп. СП дедалі частіше розуміють, що параюрист — це безпечна, неосудлива і доступна форма допомоги. Люди звертаються тоді, коли вірять, що їх вислухають і не засудять.

Після 2022 року, через воєнний стан, переміщення, економічні труднощі й поліцейські рейди, умови для СП значно погіршилися: зросла кількість випадків насильства; трапляються шантаж, вимагання чи свавілля поліцейських; у багатьох немає документів або стабільного місця проживання. Тож збільшення звернень може відображати погіршення реальної ситуації.

У яких сферах сьогодні секс-працівниці найчастіше стикаються зі стигмою, дискримінацією та порушеннями прав?

Сьогодні найбільш проблемною сферою для СП залишається взаємодія з правоохоронцями, а найнебезпечнішою для здоров’я — випадки насильства і проблеми в медичній сфері. Відмови у соціальних послугах, порушення конфіденційності даних, дискримінація СП при вступі на роботу, втрати документів під час переміщення — ці проблеми теж є, і я не можу сказати, що їх стало менше.

Можеш більш докладно розказати по кожній сфері окремо, з чим стикаються СП найчастіше та з якими кейсами тобі доводиться працювати?

Інга: Основні види порушень прав з боку правоохоронних органів —  це порушення процесуальних прав (затримання без підстав, тиск, відсутність адвоката), дискримінація та стигматизація з боку поліції чи суддів, порушення права на приватність (розголошення особистої інформації, публічне приниження), відмова у доступі до правосуддя та відсутність ефективного розслідування насильства (відмови приймати заяви, погрози та залякування).

Часто бувають випадки, коли дівчата відмовляються від моєї допомоги через побоювання переслідування з боку поліції.  На дівчину складають протокол про надання секс-послуг в той час, коли вона перебувала на заправці й пила каву. Я даю роз’яснення, я розумію, що можна скасувати цей протокол, але дівчина відмовляється, тому що боїться того, що може бути далі, тому що їй там ще треба "стояти" й заробляти собі на життя.

У медичній сфері майже ті самі проблеми: дискримінація та стигматизація, відмова у доступі до медичних послуг, вимагання грошей, коли ця послуга є безоплатною, розголошення особистої інформації, публічне приниження. Часто жінок відправляють до приватних клінік.

В таких випадках мені важко довести порушення прав, тому що частіше треба терміново забезпечити медичну допомогу — це питання здоров’я, а іноді й життя, і більшість розмов відбувається у кабінетах без свідків.

При вирішенні порушень прав у медичній сфері я звертаюсь до дружнього сімейного лікаря, з яким клієнтка підписує декларацію та отримує усе, що їй потрібно за станом здоров’я. З питань лабораторних обстежень ми разом з клієнткою звертаємось до Центру інфекційних хвороб, де безоплатно жінка має можливість пройти усі обстеження.

^{На фото: Консультування секс-працівниці, м.Вінниця, 2025 рік}

Найбільшими проблемами у соціальній сфері є перевищення повноважень соціальними працівниками, які принижують, засуджують, розголошують, погрожують відібранням дітей, хоча за своєю професією повинні допомогти, підтримати, проводити соціально-педагогічні, гуманітарні та психологічні заходи.

Вирішення таких випадків не є дуже складним для мене, тому що я особисто працювала в центрі надання соціальних послуг і знаю усі нюанси цієї роботи. Коли клієнтка звертається до мене з проблемою, пов’язаною з соціальною службою, я одразу звертаюсь до директора цієї комунальної установи. Питання вирішуються швидко — отримуємо вибачення та пояснення, що не так їх зрозуміли, надання гуманітарної допомоги для сім’ї й головне, жінці з дитиною дають спокій.

У сфері працевлаштування частіше проблеми виникають, коли розкривається особиста інформація. Тоді роботодавець звільняє без пояснень і частіше не виплачує заробітну плату.

В таких випадках частіше достатньо у розмові з роботодавцем попередити, що будем звертатись до  Державної служби України з питань праці або натякнути, що буде скарга в податкову службу. Роботодавець не очікує, що хтось може захищати права секс-працівниць. Відновлення на роботі не буде, але кошти, які були зароблені жінкою, вона отримує.

Був випадок, коли дівчина травмувала руку і була звільнена, і отримала суму вдвічі меншу ніж вони домовлялись, а  після моєї розмови з підприємцем, він виплатив їй усю суму за домовленістю та ще п’ять тисяч на лікування.

Страх втрати анонімності

часто переважає над бажанням домогтися справедливості

Розкажи про найскладніший параюридичний кейс у твоїй практиці або такий, що запам’ятався тобі.

Інга: Один випадок часто згадується, і я хочу розповісти саме про нього. До мене звернулася клієнтка СП,  мати учениці другого класу  із повідомленням про булінг з боку класного керівника щодо її дитини.

За словами клієнтки, вчителька систематично проявляла упереджене ставлення до дитини: робила зауваження без підстав, публічно принижувала її перед однокласниками, звинувачувала у незначних порушеннях дисципліни. Такі дії тривали протягом декількох місяців. Мати дитини взнала це лише після того, як дівчинка відмовилась йти до школи.

Клієнтка розповіла мені, що мала розмову з вчителькою, під час якої вчителька дозволила собі образи й приниження щодо неї. Зокрема, вона заявила, що "знає", ніби жінка займається проституцією, та висловила думку, що "дитині з такої сім’ї не місце у школі".

Дії вчительки мали ознаки булінгу (цькування), визначеного ст. 1 Закону України “Про освіту” — систематичне психологічне насильство, приниження та дискримінація учня, про що я повідомила клієнтці. Також, я пояснила, що такі висловлювання можуть розцінюватися як порушення:

• права дитини на повагу до честі й гідності (ст. 28 Конституції України, ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 19 Конвенції ООН про права дитини);
• принципу недискримінації (ст. 24 Конституції України, ст. 53 Закону “Про освіту”); 
• етичних норм поведінки педагогічного працівника (ст. 54 Закону “Про освіту”).

Я надала клієнтці параюридичну консультацію щодо порядку реагування на випадки булінгу. Допомогла скласти письмову заяву до директора школи про проведення службового розслідування. Разом з клієнткою ми звернулись до директора школи та розповіли про випадок булінгу.

Я провела інформаційну роботу з адміністрацією школи щодо недопущення дискримінаційних висловлювань з боку педагогічних працівників. На нашу скаргу директором школи було проведено внутрішнє розслідування. І мені навіть не довелося наполягати на звернені до Служби у справах дітей та до Управління освіти для належного реагування. Факт принижень підтвердився. Вчительці оголошено догану, знято з класного керівництва, проведено профілактичну роботу з педагогічним колективом. Дитину переведено до іншого класу, де забезпечено безпечне освітнє середовище. З дитиною працював шкільний психолог, а в усіх класах були проведені профілактичні заходи щодо попередження булінгу. Цей кейс для мене був дуже значущим, мої дії, можливо, попередили не одні дитячі сльози.

Інго, чому більшість СП не можуть відстоювати свої права та захистити себе, своїх дітей тощо самостійно, без твоєї допомоги чи допомоги інших параюристів? 

Інга: У більшості випадків СП не мають достатньої спроможності розв’язувати такі проблеми самостійно. Вони часто не знають своїх прав, не довіряють поліції та іншим державним структурам, побоюються осуду й розголошення інформації про свою діяльність. Через стигму й брак підтримки вони рідко мають доступ до правової допомоги чи кризових сервісів. Лише за наявності підтримки жінки СП можуть ефективно відстоювати свої права та отримати захист.

Довіра — основа ефективної допомоги

До кого ще у вашому місті можуть звернутись СП, щоб отримати допомогу та захист? З якими організаціями ти співпрацюєш і по яких питаннях? 

Інга: Крім нашої організації правами СП так, як ми, ніхто не займається. Щодо співпраці, то одразу хочу назвати Центр надання безоплатної правничої допомоги — в нас давня і продуктивна співпраця. Ще нашими партнерами є Клінічний Центр інфекційних хвороб,  Громадська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді «Паросток», де вирішуються питання людей, що мають інвалідність, ще БО “Мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД”. А ще не рідко звертаюсь до Представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, де у складних випадках порушення прав СП допомагають скласти заяви, роз’яснюють законодавство.

Інго, я дякую тобі за надану інформацію та відвертість. Впевнена, що твій досвід стане в пригоді нашим активістам, особливо початківцям.  Тож пропоную надати пораду саме тим, хто тільки на початку правозахисного шляху.

Інга: Новеньким параюристам та активістам варто насамперед розвивати критичне мислення та вміння працювати з перевіреними джерелами. Важливо підтримувати зв’язок зі спільнотою, адже довіра — основа ефективної допомоги. Не бійтеся ставити запитання та шукати наставників серед досвідчених правників.